справа №369/5509/21 Головуючий у І інстанції - Фінагеєва І.О.
апеляційне провадження №22-ц/824/2917/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
02 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Даньшиної І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2022 року
у справі за скаргою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, -
установив:
У квітні 2021 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 , яка діє в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 про визнання права власності в порядку спадкування, мотивуючи свої вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
До дня смерті ОСОБА_4 проживав за адресою: АДРЕСА_1 , а зареєстрований був за адресою: АДРЕСА_2 .
21 жовтня 2015 року в Другій Київській державній нотаріальній конторі було відкрито спадкову справу №773/2015.
Заяву на прийняття спадщини було подано сином померлого ОСОБА_2 та його бабусею ОСОБА_3 .
Окрім ОСОБА_2 спадкоємцями є дружина батька ОСОБА_1 , дочка його батька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та мати померлого, його бабуся ОСОБА_3 .
Житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 належав ОСОБА_4 на праві приватної власності згідно Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, видане 27 лютого 2010 року за рішенням Виконкому Гореницької сільської ради від 19 лютого 2010 року за №3/10.
На час оформлення будинку ОСОБА_4 був одружений на відповідачці, а тому спірний будинок згідно вимог ст. 60 СК України належить подружжю в рівних частках.
Тобто, спадщина ОСОБА_4 складається із 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 .
Вважає, що йому, його бабусі та відповідачці з її донькою повинно бути видано свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 частину спірного будинку кожному.
Проте оформити спадщину на частину спірного будинку, яка належала на час смерті його батьку він і його бабуся не мають можливості, оскільки відсутній оригінал документу на право власності на вищевказаний будинок, а отримати дублікат є неможливим.
Тому, 15 квітня 2021 року державним нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Зайомою Т.Р. постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії з огляду на відсутність у позивача правовстановлюючого документу на частину спірного будинку було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме: у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом на будинок та рекомендовано йому звернутися до суду.
Просили визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування на 1/8 частину житлового будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1 ;
Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування на 1/8 частину житлового будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1 ;
Визнати за ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право власності в порядку спадкування на 1/4 частину житлового будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1 ;
Покласти всі судові витрати на відповідача у справі.
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2022 року, позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування - задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на 1/8 частину житлового будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1 .
Визнано за ОСОБА_3 в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 право власності на 1/8 частину житлового будинку (домоволодіння) по АДРЕСА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір у розмірі 3783,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 сплачений судовий збір у розмірі 3783,50 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення на користь позивачів з ОСОБА_1 судового збору, остання подала апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення в зазначеній частині незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Вважає, що суд першої інстанції не врахував того факту, що відповідач не оспорює спадкове право позивачів на їх частку та не може жодним чином виконати рішення суду, оскільки воно не породжує вчинення нею якихось дій.
Просила скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2022 року в частині стягнення судового збору з відповідача, вирішивши питання про його заміну, як неналежного відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Так, колегією суддів встановлено, що згідно спадкової справи №773/2015 (номер справи у Спадковому реєстрі: 57986232), заведеної до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , нотаріусом Другої Київської державної нотаріальної контори Зайома Т.Р. 25 вересня 2015 року , померлим за життя заповіту на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 складено не було.
Також з матеріалів вище зазначеної спадкової справи вбачається, що із заявами до Другої Київської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 звернулися:
мати померлого ОСОБА_3 , що підтверджується копією заяви про прийняття спадщини від 21 жовтня 2015 року, зареєстрованої за номером 3427;
дружина померлого ОСОБА_1 , як від себе так і в інтересах малолітньої доньки ОСОБА_4 , що підтверджується копією заяви про прийняття спадщини від 25 вересня 2015 року, яка зареєстрована за вхідним номером 3218;
син померлого ОСОБА_2 , що підтверджується копією заяви про прийняття спадщини від 21 жовтня 2015 року, яка зареєстрована за вхідним номером 3428.
Отже, як вбачається з матеріалів справи до кола спадкоємців померлого ОСОБА_4 входять мати померлого ОСОБА_3 , дружина померлого ОСОБА_1 , дочка померлого ОСОБА_4 , син померлого ОСОБА_2 .
За змістом ст.175 ЦПК України, позивач викладає свої вимоги і зобов'язаний зазначити сторін, інших учасників справи та зміст позовних вимог щодо кожного з них, а суд, згідно вимог п. 4 ч. 2 ст. 197 ЦПК України вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, залучення співвідповідача, об'єднання справ і роз'єднання позовних вимог, прийняття зустрічного позову, якщо ці питання не були вирішені раніше.
За теоретичним визначенням «відповідач» - це особа, яка має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред'явленими вимогами.
Відповідач притягається до справи у зв'язку з позовною вимогою, яка пред'являється до нього.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов'язку відповідати за даним позовом.
Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.
Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу.
Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, яка повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача.
Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі №523/9076/16-ц.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідач ОСОБА_1 буду спадкоємцем майна померлого ОСОБА_4 , а також діючи в інтересах неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка також є спадкоємцем померлого ОСОБА_4 , має безпосередній зв'язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а тому є належним відповідачем у даній справі.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги частково, то обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь позивачів судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За правилами частини першої-третьої статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Тлумачення вказаної норми процесуального права дає підстави дійти висновку про те, що апеляційним судом справа переглядається лише в межах доводів апеляційної скарги за наявними в ній і додатково поданими доказами.
Аналіз аргументів апеляційної скарги, свідчить про те, що оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, заявник не згоден із рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2022 року в частині задоволення позовних вимог про стягнення з неї судового збору, на обґрунтування чого нею було наведено відповідні аргументи в апеляційній скарзі, які є предметом дослідження суду апеляційної інстанції в розмінні правил частини першої-третьої статті 367 ЦПК України, та яким надана вище відповідна правова оцінка.
Рішення суду першої інстанції в частині вирішення спору по суті апелянтом не оскаржувалось, а тому апеляційним судом не переглядалось.
В решті викладені у рішенні висновки відповідають обставинам справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дія оскаржуваного рішення в частині вирішення питання про судові витрати була зупинена ухвалою Київського апеляційного суду від 17 січня 2023 року та у зв'язку із залишенням цього рішення без змін, необхідно поновити його дію.
Керуючись ст.ст.7,367,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2022 року залишити без змін.
Поновити дію рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 жовтня 2022 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 25 травня 2023 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба