25 травня 2023 року
м. Київ
справа №2540/3014/18
адміністративне провадження № К/9901/3951/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2) про визнання протиправним та скасування пункту наказу, стягнення коштів, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року (у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.) у справі №2540/3014/18,
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 (ІНФОРМАЦІЯ_2), в якому з урахуванням заяви про уточненням позовних вимог, просив:
Визнати протиправним та скасувати пункт 1.20. наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) №341 від 30.05.2018, відповідно до якого, командира взводу технічного забезпечення механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 прапорщика ОСОБА_1 , призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01 листопада 2016 року №113-рс, притягнули до матеріальної відповідальності у розмірі 6235,00 грн.;
Стягнути з військової частини НОМЕР_1 (КОД ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_1 незаконно утримане грошове забезпечення, стягнуте в рахунок відшкодування нанесених державі збитків у сумі 6235,00 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що пункт 1.20 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) №341 від 30.05.2018, яким позивача притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 6235,00 грн. є неправомірним, оскільки жодних порушень вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, Закону України «Про правовий режим майна у Збройних Силах України», Положення про порядок обліку, зберігання, списання та використання військового майна у Збройних Силах України, Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, ним допущено не було; він не має жодного відношення до неправомірного, безпідставного, чи неналежним способом оформленого списання пально- мастильних матеріалів.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
4. Суд першої інстанції виходив з того, що аудитом було виявлено, що донесення про використання ПММ та первинні документи, які б підтверджували дійсне списання ПММ, не відповідають фактичним даним донесення, яке було відпрацьовано ОСОБА_1 , що призвело до безпідставного списання пального, а тому пункт 1.20 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) №341 від 30.05.2018, яким позивача притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 6235,00 грн. є правомірним.
5. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 - скасовано, та прийнято нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано неправомірним та скасувати пункт 1.20 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » Міністерства оборони України від 30.05.2018 № 342 в частині притягнення ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності.
6. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що по фактам виявленого Північно-Східним територіальним управлінням внутрішнього аудиту у ВЧ НОМЕР_1 незаконного (безпідставного) списання розслідування оперативним командуванням « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (ВЧ НОМЕР_2 ) не призначалося та не проводилося; в спірному наказі, виданому відповідачем, не зазначається, які саме дії позивача привели до виникнення незаконного списання пально-мастильних матеріалів; як вбачається з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Військова частина НОМЕР_2 ) №342 від 30.05.2018 посадові особи військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і позивач, були притягнуті до обмеженої матеріальної відповідальності у зв'язку з наявністю їх вини у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів.
7. В той же час, як зазначав суд апеляційної інстанції, приписами п., п. 17, 18, 19, 21, 22, 23 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою ВРУ № 243/95-ВР від 23.06.1995 передбачено, що у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб; а в даному випадку, матеріалами справи підтверджено, що службове розслідування щодо встановлення розміру заподіяної шкоди та винних у її заподіянні осіб не проводилось.
8. Колегія суддів не взяла до уваги посилання відповідача на п. 2 ІІ Розділу Порядку проведення службових розслідувань №608 від 21.11.2017, яким передбачено, що службове розслідування не призначається, якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення встановлено під час аудиту, оскільки проведеним аудитом формально встановлені обставини, а у позивача не відібрано жодних пояснень, відтак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем було порушено процедуру притягнення позивача до матеріальної відповідальності, що свідчить про невідповідність спірного наказу вимогам Положення №243/95-ВР; при цьому, матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання і списанням пального.
9. Із зазначеного суд апеляційної інстанції дійшов висновків, що відповідачем не доведено заподіяння саме позивачем шкоди через його протиправну поведінку у вигляді не виконання (не належного виконання) службових обов'язків, не встановлено вину позивача та причинний зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди, а тому відсутні підстави для притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї
10. Не погодившись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції Військова частина НОМЕР_2 звернулась до Верховного Суду із касаційною скарго, в якій касатор, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 та залишити без змін рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 у справі №№2540/3014/18.
11. В обґрунтування касаційної скарги Військова частина НОМЕР_2 зазначає, що судом апеляційної інстанції не було враховано той факт, що порядок проведення службових розслідувань в Збройних Силах України регламентований вимогами наказу Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608, яким затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, відповідно до п. 2. Розділу ІІ якого визначено, що службове розслідування не призначається у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг, та якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
12. Також, як зазначає касатор, відповідно до п. 17 «Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі» визначено, що розслідування не проводиться, якщо, причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.
13. Таким чином, як вважає касатор, суд апеляційної інстанції не врахував, що в даному випадку командир наділений правом не призначати службове розслідування, оскільки факт нестачі повністю підтверджено аудиторським звітом від 27.04.2018.
14. Відзиву (заперечень) на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходило, однак в силу частини 4 статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду оскаржуваних судових рішень.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
15. Касаційна скарга Військової частини НОМЕР_2 до Верховного Суду надійшла 08 лютого 2019 року.
16. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.02.2019 визначено склад колегії суддів: Головуючий суддя - Шарапа В.М., судді: Бевзенко В.М., Данилевич Н.А.
17. Ухвалою Верховного Суду від 12 березня 2019 року відкрито касаційне провадження за скаргою Військової частини НОМЕР_2 на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2019 у справі №2540/3014/18.
18. Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.06.2019 № 721/0/78-19 призначено повторний автоматизований розподіл, у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Шарапи В.М., що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг.
19. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 визначено новий склад колегії суддів: Головуючий суддя - Жук А.В, судді: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.
20. Ухвалою Верховного Суду від 24.05.2023 адміністративну справу прийнято зазначеною колегією суддів та призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
21. Судами попередніх інстанції встановлено, що відповідно до аудиторського звіту від 27.04.2018 №234/1/31/16 за період з 06 травня 2015 року по 28 лютого 2018 року посадовими особами Північно-Східного територіального управління внутрішнього аудиту в період з 19 лютого 2018 року по 26 квітня 2018 року проводилась перевірка відповідності фінансово- господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 .
22. Внутрішній аудит фінансово-господарської діяльності військової частини НОМЕР_1 проводився на підставі п. 1.54 Плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України та підпорядкованих територіальних управлінь внутрішнього аудиту на II півріччя та п. 1.43 Плану діяльності з внутрішнього аудиту Департаменту внутрішнього аудиту Міністерства оборони України та підпорядкованих територіальних управлінь внутрішнього аудиту на І півріччя 2018 року.
23. За результатами аудиторського звіту встановлено, що у військовій частині НОМЕР_1 не забезпечено дотримання вимог нормативних документів щодо обліку пально-мастильних матеріалів, та як наслідок незаконне списання пально-мастильних матеріалів.
24. Так, аудитом була встановлена нестача в ВТЗ МБ, командир ВТЗ МБ прапорщик ОСОБА_1 , А-80 євро 4-Е5 - 823 кг, ДП «З» К5, клас 2 - 647 кг на загальну суму - 32 749,51 грн.
25. Пунктом 1.20 наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) №341 від 30.05.2018, позивача притягнуто до матеріальної відповідальності у розмірі 6235,00 грн.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ ТА ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року №4бО-ІХ, що набрав чинності 8 лютого 2020 року, внесено ряд змін до Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»), зокрема до Глави 2 «Касаційне провадження» Розділу III «Перегляд судових рішень».
27. Разом з тим, пунктом 2 Розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.
28. Оскільки касаційна скарга подана до набрання чинності Законом України від 15 січня 2020 року №460-1Х, то здійснюючи касаційний перегляд справи Верховний Суд керується положеннями КАС України, які діяли до набрання чинності вказаним Законом, тобто у редакції Кодексу, чинній до 8 лютого 2020 року.
29. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги і на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
30. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
31. Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
32. Спірні відносини врегульовано нормами Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 № 548 (далі - Статут), Положенням про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженим постановою Верховної Ради України від 23.06.1995 № 243/95-ВР (далі - Положення № 243/95-ВР).
33. Статтею 9 Статуту визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актам.
34. Відповідно до статті 11 Статуту, необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно. Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
35. Статтею 16 Статуту визначено, що кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
36. Згідно статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
37. Відповідно до пункту 2 Положення №243/95 відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати.
Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти.
38. Пункт 3 Положення №243/95 визначає, що військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди.
Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки.
Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності.
39. Відповідно до пункту 8 Положення №243/95 залежно від того, навмисно чи з необережності заподіяно шкоду, а також з урахуванням суспільної небезпечності дії (бездіяльності) винної особи та обставин, за яких заподіяно шкоду, і вартості майна до військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних застосовується повна або обмежена матеріальна відповідальність.
40. Пунктом 17 Положення №243/95 передбачено, що командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини.
У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.
За висновками ревізії (перевірки), інвентаризації, органу дізнання, попереднього слідства або суду командир (начальник) військової частини в п'ятиденний термін з дня одержання такого висновку видає наказ про стягнення з винної особи відповідної суми.
41. Згідно пунктів 18 - 19, 21, 22, Положення №243/95 розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності.
Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду, вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.
У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування завданої шкоди.
До висновку додаються: письмові пояснення особи (осіб), яка притягається до матеріальної відповідальності; письмові пояснення інших осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів та інші матеріали розслідування; довідка про вартісну оцінку заподіяної шкоди за підписом начальника відповідної служби та фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини.
Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім'я командира (начальника) військової частини.
Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності.
42. Водночас, як зазначає відповідач, відповідно до пункту 2 Розділу ІІ Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 службове розслідування не призначається: у разі надходження анонімних повідомлень, заяв, скарг; якщо причини та умови, що сприяли вчиненню правопорушення, ступінь вини, розмір заподіяної матеріальної шкоди та інші обставини, які мають значення для прийняття рішення командиром (начальником) про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення, не потребують додаткового встановлення (уточнення) або їх встановлено під час проведення інспектування, інвентаризації, аудиту, за рішенням суду.
43. Верховний Суд зазначає, що зі змісту Положення № 243/95-ВР, яким регулюються спірні правовідносини, слідує, що притягнення військовослужбовців до матеріальної відповідальності є можливим за умови заподіяння ним прямої дійсної шкоди. При цьому поведінка військовослужбовця має бути протиправною та перебувати у причинному зв'язку з настанням шкоди. Також необхідно встановити вину особи у заподіянні шкоди, яка за формою може бути умисною або вчинення діяння з необережності.
44. Зазначені обставини відповідно до приписів пункту 19 Положення № 243/95-ВР мають бути встановлені під час службового розслідування та відображені у акті, складеному за його результатами.
45. Подібна за змістом позиція відображена у постанові Верховного Суду від 25.03.2020 у справі № 825/1000/18.
46. Так, за змістом пункту 17 Положення №243/95-ВР розслідування не проводиться, якщо причини, розмір шкоди та винних осіб встановлено в ході ревізії (перевірки), інвентаризації, дізнання, попереднього слідства або судом.
47. Отже, командир військової частини, в якій проходить службу винна особа, має обов'язок щодо притягнення до матеріальної відповідальності такої особи лише за умови встановлення в ході перевірки (в даному випадку аудиту) причини, розмір шкоди та винних осіб.
48. Судом апеляційної інстанції вірно встановлено, що з наказу командувача військ оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (військова частина НОМЕР_2 ) №341 від 30.05.2018 вбачається, що посадові особи Військової частини НОМЕР_1 , в тому числі і позивач, були притягнуті до обмеженої матеріальної відповідальності у зв'язку з наявністю їх вини у незаконному списанні пально-мастильних матеріалів.
49. При цьому, висновками аудиторського звіту не встановлено одноособової вини позивача щодо незаконного списання пально-мастильних матеріалів.
50. В ході перевірки (аудиту) встановлено факт фінансового порушення щодо незаконного списання пально-мастильних матеріалів посадовими особами військової частини НОМЕР_1 , в тому числі позивачем.
51. Однак конкретний розмір матеріальної шкоди, який був завданий безпосередньо з вини позивача, вищевказаним аудиторським висновком не встановлювався.
52. Як вірно зазначено судом апеляційної інстанції, ні в довідці про результати аудиту відповідності служби паливно-мастильних матеріалів ВЧ НОМЕР_1 за період з 06 травня 2015 року по 28 лютого 2018 року, ні в спірному наказі, виданому відповідачем, не зазначається, які саме конкретні дії позивача призвели до виникнення незаконного списання пально-мастильних матеріалів.
53. Вина позивача та конкретний розмір завданих ним збитків у вигляді незаконного списання автомобільного пального міг би бути встановлений службовим розслідуванням на підставі первинних документів.
54. Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що службове розслідування щодо встановлення розміру заподіяної шкоди та винних у її заподіянні осіб не проводилось, а такі винні у заподіянні шкоди особи не зазначені і у довідці, складеній за результатами аудиторської перевірки.
55. Подібна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 25.06.2020 у справі 825/2405/18.
56. Відтак, вірним є висновок суду апеляційної інстанції, що відповідачем було порушено процедуру притягнення позивача до матеріальної відповідальності, що свідчить про невідповідність спірного наказу вимогам Положення №243/95-ВР.
57. При цьому, матеріали справи не містять жодних відомостей про те, що саме з вини позивача державі було завдано збитки у зв'язку з неналежним виконанням ним службових обов'язків щодо контролю за наявністю та законністю витрачання і списанням пального.
58. А тому, відповідачем не доведено заподіяння саме позивачем шкоди через його протиправну поведінку у вигляді не виконання (не належного виконання) службових обов'язків, не встановлено вину позивача та причинного зв'язку між його протиправною поведінкою і настанням шкоди.
59. Інші мотиви та аргументи касатора зводяться до переоцінки доказів і не спростовують висновки суду апеляційної інстанцій та у цій постанові.
60. За такого правового регулювання та обставин справи притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності у розмірі 6 235,00 грн є неправомірним і оскаржуваний наказ обґрунтовано скасований в частині судом апеляційної інстанції як протиправний, оскільки відсутні підстави вважати, що позивач своїми діями завдав пряму дійсну матеріальну шкоду державі.
61. Відповідно до частин 1 - 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
62. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).
63. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
64. Враховуючи наведене, оцінивши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновків, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваної постанови.
65. А тому, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а оскаржуване судове рішення - без змін.
66. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати не розподіляються.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 350 - 353, 355, 356, 359 КАС України, Суд, -
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_2 залишити без задоволення.
2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у справі №2540/3014/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
..................................
..................................
..................................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко
Судді Верховного Суду