25 травня 2023 року
м. Київ
справа № 580/3805/22
адміністративне провадження № К/990/36597/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.,
суддів: Стародуба О.П., Берназюка Я.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 580/3805/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - ГУ ПФУ в Черкаській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (далі - ГУ ПФУ в Київській області) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2022, ухвалене судом у складі головуючого судді Паламаря П.Г.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
І. РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ГУ ПФУ в Черкаській області, ГУ ПФУ в Київській області в якому просила суд:
визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ у Київській області від 15.08.2022 про відмову у переведенні її з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV) на пенсію за віком відповідно до Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ "Про державну службу" (далі - Закон №3723-ХІІ);
зобов'язати ГУ ПФУ в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату їй з 27.07.2022 пенсії державного службовця відповідно до Закону №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної в довідках від 22.07.2022 №22 та №23.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона має право на призначення їй пенсії за віком згідно із статтею 37 Закону №3723-ХІІ, оскільки є особою з інвалідністю ІІ групи, має стаж на посаді державної служби більше 21 року та перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державної служби.
2. Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 05.10.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022, відмовив у задоволенні позовних вимог.
3. 20.12.2022 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі № 580/3805/22 за вищевказаним позовом, у якій посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове - про задоволення позовних вимог.
4. Верховний Суд ухвалою від 11.01.2023 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
5. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи (акт огляду МСЕК від 23.04.2013 серії 10 ААБ №088960) та з 22.04.2013 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Черкаській області і (протокол від 22.05.2013 №396) та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV, а з 31.03.2014 пенсію по інвалідності відповідно до Закону №3723-ХІІ.
В подальшому позивачку переведено на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV.
27.07.2022 ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-ІV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
15.08.2022 рішенням ГУ ПФУ у Київській області №15070/03-16 відмовлено у переведенні ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, оскільки з 31.03.2014 їй була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-XII, а відповідно до пункту 3 Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.09.2016 №622 (далі - порядок №622), право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII мають жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, якщо до набрання чинності Законом України від 10.12.2015 №889-VІІІ "Про державну службу" (далі - Закон №889-VІІІ) їм не призначалася пенсія відповідно до Закону №3723-XII.
Вважаючи протиправними такі дії відповідача ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що оскільки позивачці 31.03.2014 вже була призначена пенсія відповідно до Закону №3723-XII положення пунктів 10 та 12 Розділу ХІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VIII, які стосуються саме первинного призначення пенсії, до спірних правовідносин застосуванню не підлягають. При цьому суди попередніх інстанцій зазначили, що в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття перепризначення, повторного призначення або будь-якого іншого призначення пенсії, окрім поняття "призначення пенсії", яким є первинне та єдине її призначення, а всі подальші зміни пенсійного забезпечення відбуваються виключно шляхом перерахунку або переведення з одного виду пенсії на інший.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
7. Касаційна скарга позивачки мотивована, зокрема тим, що на момент звернення до ГУ ПФУ в Черкаській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, тобто станом на 27.07.2022, вона мала стаж державного службовця понад 20 років, працювала на посаді віднесеній до категорій посад державних службовців та досягла відповідного віку, а тому у відповідача були відсутні підстави для відмови в задоволенні зазначеної заяви. Відтак, ОСОБА_1 зазначає, що вона має право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII.
8. 27.01.2023 та 06.02.2023 до Верховного Суду надійшли відзиви ГУ ПФУ в Черкаській області та ГУ ПФУ у Київській області, в яких відповідачі вказують на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, у зв'язку з чим просять залишити касаційну скаргу позивачки без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
9. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи із меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів виходить із такого.
10. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
12. Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
13. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
14. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
15. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
16. 01.05.2016 набув чинності Закон №889-VIII, згідно з частиною другою Прикінцевих та перехідних положень якого визнано такими, що втратили чинність, зокрема, Закон №3723-ХІІ, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
17. Таким чином законодавець визначив певні умови, за дотримання яких у осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ.
18. Так, відповідно до пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
19. Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону 3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
20. Тобто Прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
21. Відповідно до частини першої статті 37 Закону 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статті 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону №1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
22. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що право на призначення пенсії державного службовця в рамках дії Закону №889-VIII мають особи, які не отримували пенсію відповідно до Закону №3723-XII, а оскільки позивачці до набрання чинності Законом №889-VIII призначалася пенсія відповідно до Закону № 3723-XII, права на повторне призначення пенсії відповідно до вказаного Закону вона не має.
23. Колегія суддів вважає зазначений висновок судів попередніх інстанцій помилковим з огляду на наступне.
24. Відповідно до частини першої статті 10 Закону №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
25. Кожна наступна зміна виду пенсії є переведенням або переходом з одного виду пенсії на інший, а не новим її призначенням чи перерахунком, оскільки в практиці застосування пенсійного законодавства не існує поняття другого, третього, подальшого або іншого призначення пенсії.
26. Перерахунок пенсії, за своїм змістом є зміною розміру одного і того ж виду пенсії, у зв'язку із зміною показника, що був базою для визначення розміру пенсії (заробітної плати, грошового забезпечення тощо), чи з інших підстав, передбачених чинним законодавством.
27. Спірні правовідносини в цій справі стосуються переведення позивачки з одного виду пенсії - за віком відповідно до Закону №1058-IV на інший вид - пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII.
28. Вказані види пенсії відрізняються підставами їх призначення та механізмами визначення їх розміру, а наявність правових підстав для переведення позивачки на пенсію відповідно до Закону №3723-ХІІ пов'язана виключно з дотриманням вимог, визначених пунктами 10 та 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII.
29. Крім того, а ні Прикінцеві та перехідні положення Закону №889-VІІІ, а ні стаття 37 Закону №3723-XII не містять обмеження щодо неможливості призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII особам, яким до 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) призначалась пенсія відповідно до Закону №3723-XII.
30. За таких обставин, колегія суддів вважає безпідставним висновок судів попередніх інстанцій про відсутність у позивачки права на пенсію за віком відповідно до Закону №3723-XII, з підстави, що за вказаним законом їй вже призначалась пенсія.
31. Разом з цим, суди попередніх інстанцій не перевірили та не надали правової оцінки на підставі належних та допустимих доказів обставинам, з якими норми Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ пов'язують збереження в особи права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №3723-XII, оскільки таке право пов'язане з наявністю в особи станом на 01.05.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
32. Таким чином, колегія суддів звертає увагу на те, що для правильного вирішення спору необхідно встановити, чи займала позивачка станом на 01.05.2016 (дата набрання чинності Закону №889-VІІІ) посаду державної служби та який стаж державної служби вона мала станом на зазначену дату.
33. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
34. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази.
35. Частиною четвертою статті 353 КАС України передбачено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
36. Під час нового розгляду справи суду слід надати належну правову оцінку предмету спору за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України, та прийняти на цій підставі мотивоване рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 05.10.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.12.2022 у справі №580/3805/22.
Справу №580/3805/22 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.І. Рибачук
О.П. Стародуб
Я.О. Берназюк,
Судді Верховного Суду