ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2023Справа № 910/8349/22 (910/7577/23)
Суддя Господарського суду міста Києва Мандичев Д.В., розглянувши заяву
Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпромашзбагачення" арітражного керуючого Бандуристого Руслана Сергійовича про забезпечення позову
У справі №910/7577/23)
За позовом Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпромашзбагачення" арітражного керуючого Бандуристого Руслана Сергійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Солюшенс"
про визнання недійсними правочинів
в межах справи №910/8349/22
За заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Медіпромтек" (08205, Київська обл., м.Ірпінь, вул. Стельмаха,9, код ЄДРПОУ 39142390)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпромашзбагачення" (54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул.Нікольська, будинок 25, код ЄДРПОУ 40132375)
про банкрутство
У провадженні Господарського суду м. Києва знаходиться справа №910/8349/22 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпромашзбагачення".
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпромашзбагачення" арітражного керуючого Бандуристого Руслана Сергійовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сан Солюшенс" про визнання недійсними правочинів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.05.2023 позовну заяву залишено без руху.
Розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпромашзбагачення" арітражний керуючий Бандуристий Руслан Сергійович подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту об'єктів нерухомого майна, яке належить відповідачу.
За приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позов. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
У той же час, метою забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, щодо захисту яких пред'явлено позов, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів і ускладнень ефективного захисту або поновлення оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся у випадку задоволення позову.
Суд наголошує, що заходи до забезпечення позову повинні бути співрозмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Вживаючи заходів забезпечення позову, суд також повинен урахувати баланс інтересів сторін та визначити, чи не обмежать такі заходи права та законні інтереси сторін на здійснення господарської діяльності.
Здійснюючи реалізацію таких гарантій, можливість забезпечення позову у даному випадку має бути піддана трискладовому тесту (Рішення ЄСПЛ від 01.06.2006 "Федоренко проти України") на визначення того чи було втручання законним у контексті національного законодавства; чи переслідувало таке втручання мету, спрямовану на задоволення інтересів суспільства та чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Так, посилаючись на загрозу відчуження нерухомого майна, позивач не довів наявності правових підстав із посиланням на відповідні докази для застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на таке майно.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Разом із цим, подана позивачем заява не містить жодних обгрунтувань щодо можливого ускладнення чи унеможливлення в майбутньому виконання судового рішення в даній справі. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову, та які би свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.
При цьому, системний аналіз висновків про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17, та положень частини 1 статті 136 і 137 ГПК України, дає підстави дійти до висновку, що під час вирішення питання про необхідність задоволення чи відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову, суди розглядають вказані заяви з застосуванням судового розсуду (окрім випадків, які передбачені в частинах 2, 5, 6, 7 статті 137 ГПК України).
Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення (дії), встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), найбільш оптимальний в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення конкретної справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про вжиття заявлених заходів забезпечення позову в даній справі.
Керуючись статтями 140, 234, 235 ГПК України, суд
У задоволенні заяви Розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпромашзбагачення" арітражного керуючого Бандуристого Руслана Сергійовича про забезпечення позову відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені статтями 254-257 ГПК України.
Повний текст ухвали підписано: 24.05.2023.
Суддя Д.В. Мандичев