СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 759/2647/23
пр. № 2/759/1989/23
04 квітня 2023 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Багінської І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У лютому 2023 року представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» - Крюкова М.В. звернулась до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить: - стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» суму заборгованості в розмірі 156868, 37 грн.; - стягнути судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» посилається на те, 15.01.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено договір №3506983 про надання споживчого кредиту в електронній формі, за умовами якого відповідач отримала в кредит 7000, 00 грн. на умовах строковості, зворотності та платності. Кредитор свої договірні зобов'язання виконав, надавши обумовлену суму грошових коштів у кредит, а відповідач кредитні кошти використала, але своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконує, в результаті чого виникла заборгованість в розмірі 15868, 37 грн., з яких: 7000, 00 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 8868, 37 грн. - проценти за користування кредитом.
18.10.2021 між ТОВ «Авентус Укрваїна» та ТОВ «Українські фінансові компанії» укладено договір факторингу №18/10/2021, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Українські фінансові операції» право грошової вимоги за кредитним договором №3506983 від 15.01.2021 року.
11.07.2022 між ТОВ «Українські фінансові операції», як клієнтом та позивачем ТОВ «ФК'Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №1, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору право грошової вимоги за кредитним договором №3506983 від 15.01.2021 до відповідача ОСОБА_1 , яка своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом не виконала, тому позивач просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 15868, 37 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 8000, 00 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 2684, 00 грн.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 15.02.2023 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
28.03.2023 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив в якому просить відмовити в позову в повному обсязі, посилаючись на обставини зазначені у відзиві.
Дослідивши матеріали справи, суд виходить на наступного.
Судом встановлено, що 15.01.2021 року між ТОВ «Авентус Україна», як кредитодавцем та відповідачем ОСОБА_1 , як позичальником, було укладено Договір №3506983 про надання споживчого кредиту (далі Договір) у формі електронного документу. Відповідачем договір підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором М983570, 15.01.2021 21:11:12, що підтверджується копією означеного договору (а.с. 11-14).
Факт укладення кредитного договору сторони не оспорюють.
Відповідно до п. 1.1 Договору про надання споживчого кредиту його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або Мобільний додаток. Електронна ідентифікація Споживача здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введенні Пароля входу до Особистого кабінету. При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ІТС Товариства.
Згідно з п. 1.2, п. 1.3, 1.4 Договору Товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в загальній сумі 7700,00 грн. на строк 30 днів, дата повернення кредиту вказується в графіку платежів, що є додатком №1 до цього Договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в розділі 4 цього договору.
Пунктом 1.5. Договору передбачено, що стандартна процентна ставка становить 1, 90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; в межах нового строку кредиту, якщо відбулась пролонгація за ініціативою Споживача, відповідно до п.4.2. Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась авто пролонгація, відповідно до п.4.3.Договору.
Відповідно до п.п.1.8.1 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною ставкою 10990, 00 грн., за зниженою ставкою 8955, 00 грн (п. 1.8.2).
Згідно Договору, графіку платежів до договору про надання споживчого кредиту №3506983 від 15.01.2021, паспорту споживчого кредиту кредит в розмірі 7000, 00 грн. має бути повернутий до 14.02.2021 року, сума нарахованих процентів, що має бути сплачена позичальником становить 1995, 00 грн. (а.с.11-16).
Через ТОВ ФК «Контрактовий Дфім», з яким кредитодавцем укладено договір про організацію переказу грошових коштів № 087/20 - П від 08.07.2020 ТОВ «Авентус Україна» здійснив переказ грошових коштів в сумі 7000, 00 гривень на платіжну картку НОМЕР_1 , номер трансакції 901793365 (а.с.17-18).
З картки обліку договору № 3506983 від 15.01.2021 вбачається, що відповідачем ОСОБА_1 по вказаному Договору проведено дві проплати: 13.02.2021 в розмірі 1995, 00 грн. та 15.03.2021 в розмірі 3990, 00 грн. (а.с.24-27).
18.10.2021 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Українські фінансові операції» укладено договір факторингу №18/10/2021, згідно з умовами якого ТОВ «Авентус Україна» відступило ТОВ «Українські фінансовфі операції» право грошової вимоги за кредитним договором №3506983 від 15.01.2021 року. Згідно реєстру боржників від 18.10.2021 боржнику ОСОБА_1 (порядковий номер 683) нарахована заборгованість в розмірі 22960, 00 грн., із яких 7000, 00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 15960, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками (а.с. 19-23).
Як вбачається з довідки ТОВ «Українські фінансові операції» від 26.01.2023 року, 04.01.2022 року на рахунок ТОВ «Українські фінансові компанії» було здійснено полату на погашення боргу ОСОБА_1 в розмірі 5108, 59 грн. та 31.01.2022 року в розмірі 1983, 04 грн. (а.с. 32).
11.07.2022 між ТОВ «Українські фінансові операції», як клієнтом та позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №1, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору право грошової вимоги за кредитним договором №3506983 від 15.01.2021 до відповідача ОСОБА_1 в розмірі 15868, 00 грн. (а.с.33-36).
ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» є фінансовою установою, що підтверджується Свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи серія ФК № В0000495 від 21 січня 2022 року, Витягом з Державного реєстру фінансових установ про видачу НБ України ліцензії для здійснення діяльності з надання фінансових послуг, у тому числі і на надання послуг факторингу, від 24.01.2022, Випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 01.08.2022 та Статутом ТОВ « ФК «Фнтраст Україна» (а.с.39-44).
Отже, за вище зазначених обставин позивач є новим кредитором за договором про надання споживчого кредиту №3506983 від 15.01.2021 року.
26.01.2023 року ТОВ «Українські фінансові операції» направило відповідачу на електронну адресу, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 про відступлення права грошової вимоги, з пропозицією сплати заборгованість за договором на рахунок нового кредитора - ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», з зазначенням його реквізитів та реквізитів банку отримувача (а.с.37). Дані про отримання ОСОБА_1 вказаного повідомлення в матеріалах справи відсутні.
Згідно положень ст.ст. 15, 16 ЦК України, ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України).
За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Постановою Пленуму ВС України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз'яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Частиною 3 статті 12, статтями 76 - 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електроні докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з положеннями ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Аналогічні положення містить норма ст.1 Закону України «Споживче кредитування».
При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).
Кредитний договір укладається в письмовій формі (ст.1055 ЦК України).
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 509 ЦК України між сторонами виникло зобов'язання - правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, в тому числі, з договорів.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частин першої, другої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до норм ст.ст.11, 525, 629 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір, який є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Різновидом договору є кредитний договір, який обов'язково укладається в письмовій формі (ст.ст.1054, 1055 ЦК України, ст.13 Закону України «Про споживчий кредит»).
За змістом ст.ст.202, 205, 207, 626, 639 ЦК України договір, як різновид правочину, вважається таким, що вчинений у письмовій (електронній) формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним…
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Нормами ч.ч.3-6 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями статті 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 3 ч.1 п.п.6, 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
Частинами 12, 13 ст.11 вказаного ЗУ встановлено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Статтями 5, 8, ч.7 ст. 11 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною. Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України, ГК України, а також іншими актами законодавства.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Частина 1 ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст.16 ЦПК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч. 1 ст. 1077 ЦК України).
Відповідно до положень статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу.
Згідно ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
За приписами ч. 1 ст. 1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Згідно зі ст.1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Статтею 1082 ЦК України передбачено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цс15 «...боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору...., неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі».
Отже, між сторонами був укладений договір про надання споживчого кредиту в електронній формі в особистому кабінеті відповідача, у якому сторони погодили всі істотні умови договору; укладаючи договір сторони погодили, що невід'ємною частиною договору є Правила надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Авентус Україна», затверджені наказом №53 - ОД від 16.01.2020. Відповідач підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується та зобов'язується неухильно дотримуватись Правил, які розміщенні на сайті кредитора.
Укладений між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 , кредитний договір за своїм змістом та формою відповідає вимогам, визначеним законом на момент його укладення, є підставою для виникнення у сторін прав та обов'язків, передбачених цим договором.
Як вбачається зі змісту договору №3506983 від 15.01.2021, графіка платежів, паспорту споживчого кредиту, строк кредитування встановлено до 14.02.2021 року, і за спливом цього строку позичальник зобов'язалась повернути кредит в загальному розмірі 8955, 00 грн., з яких: 7000, 00 гривень - сума кредиту, 1995, 00 грн. - процентами за користування кредитом.
Як встановлено судом, відповідачем ОСОБА_1 по вказаному договору проведено оплати, а саме: 13.02.2021 року у розмірі 1995, 00 грн., 15.03.2021 року у розмірі 3990, 00 грн., 04.01.2022 року у розмірі 5108, 59 грн., 31.01.2022 року у розмірі 1938, 04 грн.,а всього 13031, 63 грн., що також визнається позивачем ТОВ «ФК «Фінтраст Україна».
Позивач в обгрунтування позовних вимог, просить суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 15868, 37 грн., з яких: 7000, 00 грн. - сума кредиту, 8868, 37 грн. - сума процентів за користування кредиту з посиланням на пролонгацію кредиту і при цьому в рахунок заборгованості по сплаті кредиту віднесено кошти сплачені ОСОБА_1 в березні 2021 року, в сісні 2022 року. На переконання позивача кожного разу мало місце продовження строку кредитування на 30 днів, відповідно до умов Договору.
Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що Споживач, у випадку якщо заборгованість за кредитом складає не менше 400 гривень (включно) може ініціювати продовження строку користування кредитом, відповідно до пп.4.2.2. Договору.
Пунктом 4.2.2. Договору передбачено, що пропозиція (оферта) Споживача щодо продовження строку користування кредитом вчиняється шляхом здійснення платежу на користь Товариства у розмірі не менше суми нарахованих та несплачених на дату платежу процентів, відповідь на яку товариство може надати протягом 24 годин з моменту вчинення вказаних дій Споживачем. Якщо Споживач здійснюючи вказаний платіж не бажає продовжити строк користування кредитом, Споживач зобов'язаний повідомити про це Товариство, у спосіб, передбачений договором.
За правилами п.4.2.3. Товариство має право, але не обов'язок протягом строку для відповіді, акцептувати пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом шляхом направлення Споживачу тестового повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти, повідомлені Споживачем Товариству в особистому кабінеті/ зазначені в Договорі. Якщо Товариство протягом строку для відповіді акцептує пропозицію (оферту) Споживача про продовження строку користування кредитом, то воно направляє Споживачу текстове повідомлення про погодження нового строку кредиту (з зазначенням нової дати повернення) на номер мобільного телефону та/або адресу електронної пошти в Особистому кабінеті Споживача. Отже така пролонгація за означеними умовами Договору мала б здійснюватися шляхом погодження кредитодавцем пропозиції (оферти) позичальника про це.
У випадку акцептування Товариством пропозиції (оферти) Споживача про продовження строку кредиту, новий строк користування позикою обчислюється з дня, наступного за днем вчинення клієнтом дій, зазначених в пп.4.2.2. цього пункту Договору, та нова дата повернення кредиту відображається у особистому кабінеті Клієнта.
До позовної заяви ТОВ «ФК'Фінтраст Україна» долучило графік платежів до договору про надання споживчого кредиту, а також копію паспорта споживчого кредиту, в якому зазначено дату повернення позики та сплати нарахованих процентів 14.02.2021 року, сума кредитв- 7000, 00 грн. та сума нарахованих процентів -1995, 00 грн.
13.02.2021 року ОСОБА_1 здійснила оплату на рахунок Кредитора в розмірі процентів за користування кредитом в розмірі 1995, 00 грн., а також оплату заборгованості у загальній сумі 11036, 63 грн., а отже загальна сума сплачена відповідачем ОСОБА_1 на погашення кредитного договору , становить 13031, 63 грн.
Твердження позивача, про те, що здійснення платежу, відповідач здійснив пролонгацію дії кредитного договору суд оцінює критично, оскільки доказів того, що відповідну оферту кредитодавцем було прийнято матеріали справи не містять, а саме позивачем не надано доказів направлення споживачу текстового повідомлення про пролонгацію дії кредитного договору, що відповідає п. 4.2.3. кредитного договору.
А отже, після закінчення строку дії кредитного договору у позикодавця були відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Відповідно до усталеної судової практики після спливу строку кредитування внаслідок закінчення цього строку, визначеного у відповідному кредитному договорі, або внаслідок реалізації кредитодавцем свого права на дострокове стягнення всієї суми заборгованості за кредитом в порядку ст.1050 ч.2 ЦК України (шляхом направлення позичальнику відповідної вимоги або шляхом подання відповідного позову до суду) припиняється право кредитодавця нараховувати передбачені кредитним договором проценти за користування кредитом, а також неустойку.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що відповідач повністю погасила заборгованість перед позивачем у розмірі 13031, 63 грн. за кредитним договором №3506983 від 15.01.2021 року, тому підстави для задоволення позову відсутні.
Згідно ст. 141 ЦПК України у зв'язку із відмовою в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2,5, 12, 13, 19, 76 - 81, 89, 95, 133, 141, 247, 259, 263-265, ч.4 ст.268, ст.ст. 273, 274-279, 352,354, 355 ЦПК України, суд,
В задоволенні позову Товаритсва з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи якому рішення не було вручене у день його складення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя О.М. Журибеда