Справа № 363/2432/21
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3841/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Лукач О.П.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Семенюк Т.А.
22 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого судді - Семенюк Т.А.
Суддів - Рейнарт І.М., Кирилюк Г.М.,
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою Білого Віталія Сергійовича в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2022 року за позовною заявою Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,-
У червні 2021 року позивач звернувся з даним позовом до відповідача про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «УНІКА» шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 86294,96 грн. , а також судовий збір у розмірі 2270,00 гривень, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 24 травня 2018 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу «Форд», державний номер НОМЕР_1 .
23 грудня 2018 року на автодорозі Київ-Вишгород-Десна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Альфа Ромео», державний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 та автомобіля «Форд», державний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , внаслідок якої було пошкоджено автомобіль «Форд», державний номер НОМЕР_1 , що був застрахований ПрАТ «СК «УНІКА» за договором добровільного страхування наземного транспорту №131208/4600/0000317.
Згідно постанови Вишгородського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року, ДТП сталося внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 ПДР України.
За заявою потерпілого ОСОБА_2 , Договору добровільного страхування транспортного засобу та на підставі Закону України «Про страхування», ПрАТ «СК'УНІКА» складено страховий акт № 00283703 від 07 лютого 2019 року та визначено розмір страхового відшкодування в сумі 84017,96 грн., які були перераховані потерпілому згідно платіжного доручення № 068740; на підставі страхового акту №00283703 від 11 березня 2019 року визначено додатковий розмір страхового відшкодування в сумі 2277,00 грн., які були перераховані згідно платіжного доручення № 075191. Розрахунок страхового відшкодування становить 86294,96 грн., з яких 85 583,61 грн. - вартість відновлювального ремонту згідно рахунку № СТО00026/1 + 2277,00 грн. - вартість відновлювального ремонту прихованих пошкоджень, рахунок №СТО00026, 1565,65 грн. - франшиза.
Рішенням Вишгородського районного суду міста Києва від 30 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник ПрАТ «Страхова Компанія «Уніка» подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
В обґрунтування скарги зазначав, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, не врахував, що відповідач не є страхувальником чи особою, відповідальність якої застрахована в розумінні Закону, судом не встановлено, а відповідачем не доведенно, що він звільнений від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України.
Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною 13 статті 7 ЦПК України передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, 23 грудня 2018 року на автодорозі Київ-Вишгород-Десна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Альфа Ромео», державний номер НОМЕР_2 , яким керував водій ОСОБА_1 , та автомобіля «FordFokus», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 . Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Ford Fokus», державний номер НОМЕР_1 .
Згідно постанови Вишгородського районного суду Київської області від 25 лютого 2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Зпостанови вбачається, що внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, останній, керуючи транспортним засобом марки «Альфа Ромео», державний номер НОМЕР_2 , не вибрав безпечну дистанцію до транспортного засобу марки «Ford Fokus», державний номер НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_2 та скоїв з ним зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Таким чином, ОСОБА_1 вчинив правопорушення передбачене статтею 124 КУпАП України.
Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
24 травня 2018 року між ПрАТ «СК «УНІКА» та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу «Ford Fokus», державний номер НОМЕР_1 за №131208/4600/0000317.
23 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до ПрАТ «СК'УНІКА» з заявою про подію, що має ознаки страхового випадку, зазначивши про дату події 23 грудня 2018 року, місце події, дані про учасників ДТП: потерпілого та про відповідача як винуватця ДТП, що т/з потерпілого застраховано та просив страховика суму страхового відшкодування перерахувати на його рахунок як відшкодування шкоди.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 00283703, вартість ремонту автомобіля «Ford Fokus», державний номер НОМЕР_1 , становить 85641,78 грн.
Згідно розрахунку №СТО00026/1 від 24 січня 2019 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , сума відшкодування становить 85583,61 грн.
Згідно Звіту про оцінку від 31 січня 2019 року вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику в результаті аварійних пошкоджень «Ford Fokus», державний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки, становить 85641,78 грн.
Як вбачається із платіжного доручення № 068740 від 08 лютого 2019 року ПрАТ «СК «УНІКА», на підставі Наказу № 00283703 від 07 лютого 2019 року, виплатило ФОП ОСОБА_3 страхове відшкодування за договором №131208/4600/0000317 від24 травня 2018 року у розмірі 84017, 96 грн.
Відповідно до страхового акта № 00283703 від 07 лютого 2019 року сума страхового відшкодування становить 84017,96 грн.
Крім цього, згідно розрахунку № СТО00026 від 01 березня 2019 року, складеного ФОП ОСОБА_3 , сума відшкодування становить 2 277 грн.
Згідно Звіту про оцінку від 06 березня 2019 року вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику в результаті аварійних пошкоджень «Ford Fokus», державний номер НОМЕР_1 , на дату оцінки, становить 87964,32 грн.
Відповідно до ремонтної калькуляції № 00283703, вартість ремонту автомобіля «Ford Fokus», державний номер НОМЕР_1 , становить 87964,32 грн.
Як вбачається із платіжного доручення № 075191 від 12 березня 2019 року ПрАТ «СК «УНІКА», на підставі Наказу № 00283703 (Доплата) від 11 березня 2019 року, виплатило ФОП ОСОБА_3 страхове відшкодування за договором №131208/4600/0000317 від 24 травня 2018 року у розмірі 2 277 грн.
Таким чином, судом встановлено, що ПрАТ «СК «УНІКА» за договором добровільного страхування транспортного засобу «Ford Fokus», державний номер НОМЕР_1 за №131208/4600/0000317 відшкодовано ОСОБА_2 86294,96 грн.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем.
Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду, виходячи з наступного.
Згідно з частинами першою та другою статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з вимогами статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.
Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
У преамбулі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вказано, що цей Закон регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Натомість, відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про страхування» добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону.
Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18).
У справі, яка розглядається, позивач (який є страховиком потерпілої особи) виконав свої зобов'язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі.
У зв'язку з виплатою позивачем страхового відшкодування до цієї особи (як до страховика потерпілої особи) перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв'язку із завданням шкоди відповідачем, в порядку суброгації.
Судом встановлено і не заперечувалось сторонами, що на момент ДТП цивільна- правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 як власника наземного транспортного засобу, застрахована не була. Також суду не надано доказів, що ОСОБА_1 відноситься до категорії громадян України, які звільнені від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності на території України (ст. 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
При відсутності договору ОСЦПВ у винуватця ДТП страховик потерпілого (ПРАТ «СК «УНІКА»), що виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування, не набуває права звернення до МТСБУ, оскільки в пункті 36.4 статті 36 Закону прямо зазначено, що у такій ситуації у МТСБУ не виникає обов'язку здійснювати відповідне відшкодування (регламентні виплати) страховикам.
У постанові Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц (провадження № 61-38365св18) зроблено правовий висновок про те, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина друга статті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» - виходячи з витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.
Страхове відшкодування здійснено ПрАТ «СК «УНІКА» на користь потерпілого у ДТП власника транспортного засобу «Ford Fokus», державний номер НОМЕР_1 , було здійснено відповідно до договору добровільного страхування транспортного засобу «Ford Fokus», державний номер НОМЕР_1 за №131208/4600/0000317 в сумі 86294,96 грн.
Згідно з платіжним дорученням від 08 лютого 2019 року ПрАТ «СК «УНІКА» виплатило ОСОБА_2 страхове відшкодування в розмірі 84017,96 грн. та від 12 березня 2019 року - 2277 грн. (а.с. 6, 26).
Таким чином, саме на указану суму слід було стягнути з ОСОБА_4 на користь ПрАТ «СК «УНІКА» відповідно до вимог статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування».
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції застосував норми матеріального права, які не підлягають застосуванню та не застосував норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, в зв'язку з чим рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь ПрАТ «СК «УНІКА» підлягає стягненню понесені судові витрати - судовий збір, сплачений позивачем у судах першої та апеляційної інстанції в розмірі 5991,5 грн. (2270 грн. +3721,50 грн.).
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка» - задовольнити.
Рішення Вишгородського районного суду Київської області від 30 червня 2022 року - скасувати. Прийняти нову постанову наступного змісту.
ПозовПриватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка»- задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка»(ідентифікаційний код: 20033533) 86294,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «Уніка»(ідентифікаційний код: 20033533) витрати по сплаті судового збору в розмірі 5991 грн. 50 коп.
Постанова набирає чинності з моменту її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий
Судді