ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 752/10801/22
провадження № 2/753/2649/23
(заочне)
23 травня 2023 року Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді: Сирбул О.Ф.
за участю секретаря: Херенкової К.К.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу у порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -
У серпні 2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Свої вимоги позивач мотивувала тим, що 21.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем видано виконавчий напис № 1489 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує на те, що вчинення вказаного виконавчого напису вчинено з порушенням Закону України «Про нотаріат», положень актів цивільного законодавства України, якими врегульовані питання про вчинення виконавчих написів нотаріусами, а відтак є таким, що не підлягає виконанню, у зв'язкуіз чим звернулася до суду з даним позовом.
Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.09.2022 справу № 752/10801/22 передано за підсудністю до Дарницького районного суду м. Києва.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 17.01.2023 позовну заяву залишено без руху, та надано позивачу строк для усунення недоліків.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 31.01.2023 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, одночасно витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайки Євгена Вікторовича належним чином завірену копію матеріалів нотаріальної справи, щодо вчинення виконавчого напису від 21.12.2020 про стягнення квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (сто чотири), посвідчений приватним нотаріусом Є.В.Незнайка., зареєстрований в реєстрі за № 1489.
На виконання вимог ухвали суду 15.02.2023 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайки Євгена Вікторовича надійшов лист в якому повідомив, що припинив нотаріальну діяльність за власним бажанням.
Ухвалою суду від 23.02.2023 було витребувано з Київського державного нотаріального архіву належним чином засвідчену копію матеріалів нотаріальної справи, щодо вчинення виконавчого напису від 21.12.2020 про стягнення квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (сто чотири), посвідчений приватним нотаріусом Є.В.Незнайком., зареєстрований в реєстрі за № 1489.
На виконання вимог ухвали суду 08.03.2023 від Київського державного нотаріального архіву надійшла належним чином засвідчена копію матеріалів виконавчого напису № 1489 від 21.12.2020, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем.
Ухвалою суду від 22.03.2023 виключено в якості третьої особи приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича, оскільки останій припинив нотаріальну діяльність за власним бажанням.
Ухвалою суду від 22.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явилася в матеріалах справи міститься заява про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином; заяв, відзиву суду не надав, у зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу без його участі по наявним в справі доказам та постановити заочне рішення відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає встановленими наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.
Відповідно до п. 19 частини 1 ст. 34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.
У відповідності до ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Главою 16 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012р. № 296/5 передбачено порядок вчинення виконавчих написів ЦПК України передбачає, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Як встановлено судом, 21.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Євгеном Вікторовичем видано виконавчий напис № 1489 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ "ОТП Банк" квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за № 1489.
Приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Яцишин А.М. відкрив виконавче провадження № 64945257 з примусового виконання виконавчого напису № 1489 виданого 21.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В.
Згідно п. 1.1 даної Глави, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Згідно п. 1.2 Інструкції, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Відповідно до ст. 89 Закону України «Про нотаріат» у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили;строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Пунктом 3.1 Інструкції визначено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Крім того, пункт 3.3 Інструкції передбачає, що якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку.
Пунктом 3.5 Інструкції передбачено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172.
Як передбачено ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
З Державного нотаріального архіву на виконання ухвали суду від 23.02.2023 надійшла копію виконавчого напису та документи на підставі яких він був вчинений.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» при вирішенні справ пов'язаних з оскарженням відмови у видачі виконавчого напису або його видачею відповідно до Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис може бути вчинено нотаріусом за умови, що наявність безспірної заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем підтверджується відповідними документами.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок).
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За змістом статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями-не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій, а лише їх конкретизує.
Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм, можна дійти наступних висновків.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість боржника перед стягувачем.
Безспірність заборгованості боржника, у тому числі і внаслідок цивільно-правової відповідальності - це обов'язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком документів є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої вимоги боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.
З огляду на наведене та виходячи з системного аналізу статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і необґрунтованість вимог до боржника.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й встановити та зазначити у рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Разом із тим, законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс17 та постанові Верховного Суду від 19 вересня 2018 року у справі № 207/1587/16 (провадження № 14-12559св18).
Відповідно до частини 1, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Таким чином, суд без надання позивачем, відповідачем нотаріальної справи, зокрема, оригіналу кредитного договору, первинної бухгалтерської документації щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо) позбавлений можливості перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Однак, у позові позивач не погоджується з розміром заборгованості, яка вказана у спірному виконавчому написі приватного нотаріуса. Позивач вказала, що з 19.10.2015 в Голосіївському районному суді м. Києва розглядається справа № 752/15910/15 за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «ОТП Банк» про визнання недійсним кредитного та іпотечного договорів. Тобто спір існує між сторонами з 2015 року.
Отже, вказана у виконавчому написі загальна сума кредитної заборгованості є спірною.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у зв'язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису, останній має бути визнаний таким, що не підлягає виконанню.
Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням вимог чинного законодавства, а тому він підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 992,40 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 12, 14, 49, 76, 77-81, 89, 141, 174, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис зареєстрований в реєстрі за №1489, виданий 21.12.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайком Є.В. на підставі заяви Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк", таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 992,40 грн.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач: Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", ЄДРПОУ 21685166, адреса: 01601, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У випадку проголошення у судовому засіданні лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя: