16 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
представника власників майна - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2023 року,-
Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-три предмети зовні схожих на пістолети, які упаковано до спецпакету SUD2101340;
- мобільний телефон Samsung, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім-картами №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який упаковано до спецпакету KIV1141033.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, прокурор та адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 подали апеляційні скарги.
Прокурор в своїй апеляційній скарзі просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2023 року, постановити нову ухвалу, якою накласти арешт на майно, вилучене 15.02.2023 під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 .
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що ухвала слідчого судді незаконна та необґрунтована, а тому підлягає скасуванню.
Адвокат ОСОБА_5 в своїй апеляційній скарзі просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02.03.2023 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання про арешт майна.
Мотивуючи свою апеляційну скаргу вказує на те, що під час вивчення внесеного на розгляд клопотання, матеріалів, які його обґрунтовують, ухвали слідчого судді у сукупності з приписами чинного закону свідчать про те, що прокурором не було надано доказів наявності достатніх підстав вважати, що вилучене під час проведення обшуку майно відповідає критеріям речових доказів у провадженні. При цьому, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі взагалі не мотивував свій висновок про те, як саме арештоване майно відповідає ознакам речового доказу, на підставі яких підстав він прийшов до висновку, що безпосередньо це майно має зв'язок з кримінальним правопорушенням у даному провадженні. Таким чином, висновок слідчого судді про те, що у даному кримінальному провадженні вилучене під час проведення обшуку майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, не підтверджується доказами, дослідженими під час розгляду клопотання прокурора. Вищевказана обставина призвела до порушення вимог ч. 3 ст. 170 КПК України та вплинула на вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для накладення арешту на дане майно як на речовий доказ у справі. Дане недотримання вимог кримінального процесуального закону є істотним порушенням, так як перешкодило слідчому судді постановити законне та обґрунтоване судове рішення.
Окрім цього, вилучені під час проведення обшуку пістолети є колекційною історичною зброєю та були офіційно придбані ОСОБА_8 на аукціоні на сайті Віоліті, скріншоти з якого були надані слідчому судді, що свідчить про законність придбання цієї зброї та відсутність відповідальн6ості за її придбання та зберігання без наявності будь-якого дозволу. Вказані пістолети виготовлені в 1853, в 1878 та у 1980 роках 19 століття. Дана обставина свідчить про те, що вони не відносяться до предметів, які вилучені з обігу та для зберігання яких необхідний спеціальний дозвіл.
Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає адвокат, повний текст ухвали було оголошено лише 06.03.2023 року, про що зазначено в резолютивній частині ухвали слідчого судді, у відсутність повного тексту представник власників майна був позбавлений можливості скласти текст апеляційної скарги, відтак вважає вказану обставину поважною та просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку представника власників майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, проти апеляційної скарги прокурора заперечував та просив залишити її без задоволення, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що представником власників майна не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України та його апеляційна скарга підлягає задоволенню, а у задоволенні апеляційної скарги прокурора слід відмовити, виходячи з наступного.
В судове засідання прокурор не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини своєї неявки не повідомив.
Як вбачається з матеріалів провадження, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42022100000000360, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 липня 2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
23 лютого 2023 року прокурор відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
-три предмети зовні схожих на пістолети, які упаковано до спецпакету SUD2101340;
-грошові кошти в сумі 79 200 доларів США та 6 600 Євро, які упаковані до спец пакету NPU1106381;
- мобільний телефон Samsung, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім-картами №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який упаковано до спецпакету KIV1141033, посилаючись на наявність правової підстави, передбаченої ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 02 березня 2023 року зазначене клопотання прокурора про арешт майна було частково задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляючи ухвалу має зазначити перелік майна, яке підлягає арешту.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та прокурор, при вирішенні питання про накладення арешту в повному обсязі не дотримались.
Дослідивши обставини провадження, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дійшов до обґрунтованого висновку про відповідність майна, зокрема,мобільного телефону Samsung, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім-картами №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , критеріям, вказаним у ст. 98 КПК України.
При цьому, доводи слідчого судді про відповідність майна, а саме трьох предметів зовні схожих на пістолети ознакам речового доказу, є, на думку апеляційного суду, необґрунтованими.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України.
Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Між тим, жодних даних про те, що на три предмети зовнісхожих на пістолети, може бути накладено арешт з метою забезпечення його збереження як речового доказу у кримінальному провадженні в матеріалах, які додані до клопотання, не міститься.
Відповідна постанова органу досудового розслідування про визнання цього майна речовим доказом у наданих матеріалах відсутня.
Розглядаючи клопотання прокурора, слідчий суддя не звернув уваги на вказані обставини та не перевірив наявність підстав для накладення арешту в частині зазначеного вище майна, інші наслідки, які суттєво можуть позначитися на інтересах інших осіб.
Таким чином, як вважає колегія суддів, правових підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, для арешту майна, зокрема, трьох предметів зовні схожих на пістолети стороною обвинувачення не доведено.
На підставі викладених обставин, які свідчать про однобічність і необ'єктивність судового розгляду, істотне порушення вимог КПК України, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню в частині накладення арешту на майно - трьох предметів зовні схожих на пістолети, апеляційна скарга представника власників майна - задоволенню частково, а апеляційна скарга прокурора - залишенню без задоволення, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про часткове задоволення клопотання прокурора, як такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170, 173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні - прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 , - залишити без задоволення, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , - задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 02 березня 2023 року, якою частково задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна та накладено арешт на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- три предмети зовні схожих на пістолети, які упаковано до спецпакету SUD2101340;
- мобільний телефон Samsung, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім-картами №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який упаковано до спецпакету KIV1141033, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, яке було вилучене під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:
- мобільний телефон Samsung, ІМЕІ1: НОМЕР_1 , ІМЕІ2: НОМЕР_2 з сім-картами №№ НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , який упаковано до спецпакету KIV1141033.
В арешті майна -трьох предметів зовні схожих на пістолети, які упаковано до спецпакету SUD2101340 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2115/2023 Категорія ст. 170 КПК України
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10
Доповідач: ОСОБА_1