11 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_5
підозрюваного ОСОБА_6
захисника ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві в режимі відеоконференцзв'язку з Державною установою "Київський слідчий ізолятор" апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023 року,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 20.04.2023 задоволено клопотання слідчого СВ Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 , погоджене керівником Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 33 доби в межах строку досудового розслідування, до 22.05.2023 включно.
Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 23.02.2023, у межах 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2 684 000 гривень, залишено без змін.
Ухвалено, в разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_6 покласти обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Справа 754/5087/23-к Слідчий суддя - ОСОБА_10
Апеляційне провадження № 11-сс/824/2938/2023 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді та відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначав, що із клопотанням про продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_6 під вартою слідчий повинен був звернутись до 16.04.2023 р., оскільки строк дії попередньої ухвали про застосування щодо останнього запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується 21.04.2023р.
Однак, з вказаним клопотання слідчий звернувся до слідчого судді 20.04.2023р., що указує на пропуск строку звернення до слідчого судді із відповідним клопотанням. Клопотання про поновлення цього строку ні слідчим, ні прокурором не подавалось.
Призначивши за вказаних обставин до розгляду клопотання про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою та розглянувши його по суті, слідчий суддя, на переконання захисника, допустив порушення ч. 1 ст. 116, ч. 1 ст. 117, ч. 1 ст. 199 КПК України.
Апелянт зазначав, що повідомлення про підозру не обгрунтоване та за два місяці досудового розслідування слідством не надано переконливих доказів причетності ОСОБА_6 до інкримінованих правопорушень.
Головним свідком обвинувачення є неповнолітня ОСОБА_11 , батьки якої звернулись із заявою до правоохоронних органів про вчинення відносно останньої неправомірних дій співробітниками поліції під час проведення її допиту, в ході якого застосований моральний тиск, в зв'язку із чим остання обмовила підозрюваного ОСОБА_6 .
На неодноразові клопотання захисту щодо необхідності проведення повторного допиту свідка ОСОБА_11 , слідчий необгрунтовано відмовляв.
Жодних доказів, які б прямо підтверджували причетність ОСОБА_6 до вчинення інкримінованих йому злочинів, немає, а допитані стороною обвинувачення свідки спростовують версію обвинувачення.
Підозрюваний не має наміру переховуватись від органів слідства та не переховувався, перебував на місці до приїзду слідчої оперативної групи. Діючий воєнний стан та введені обмеження щодо перетинання кордону додатково гарантують перебування підозрюваного на території України.
Крім того, ОСОБА_6 , не має великих статків, що дозволили б йому переховуватися від органів слідства, а тому ризик переховування підозрюваного є безпідставним.
На переконання захисника, ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення відсутній, оскільки слідство триває 2 місяці, проведені обшуки, всі необхідні речі вилучені та перебувають у слідчих. ОСОБА_6 не має фізичного доступу до вищеперелічених речей.
Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні є лише припущенням органу досудового розслідування, і жодним доказом не доведений.
Ризики перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, та вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується є безпідставними, оскільки ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався.
Також, захисник посилався на визначення слідчим суддею непомірного розміру застави, без врахування тих обставин, що ОСОБА_6 на даний час офіційно не працює, а дружина перебуває в декретній відпустці.
Крім того, слідчий суддя залишив поза увагою, що підозрюваний має постійне місце проживання, раніше не судимий, має батьків, позитивно характеризується за місцем проживання та реєстрації, має міцні соціальні зв'язки.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається із матеріалів судового провадження, слідчим відділом Деснянського управління поліції ГУНГТ у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023100030000593 від 21.02.2023 року за ч. 1 ст. 115, ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 315, ч. 1 ст. 317 КК України.
Як зазначено у клопотанні слідчого, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 у невстановлені досудовим розслідуванні час та місці, але не пізніше 21.02.2023, з метою незаконного отримання доходів на постійній основі від незаконних операцій із наркотичними засобами, незаконно придбав у невстановленої досудовим розслідуванням особи з метою незаконного збуту невстановлену досудовим розслідуванні кількість наркотичних засобів, у тому числі і речовини рослинного походження зеленого кольору, масою не менше 42,24 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, яку в подальшому незаконно зберігав з метою збуту за місцем свого проживання, а саме в квартирі АДРЕСА_1 .
21.02.2023 ОСОБА_6 приблизно о 10 годині 30 хвилин, знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_1 , реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на незаконний збут неповнолітній особі наркотичного засобу, а саме особливо небезпечного наркотичного засобу - канабіс, незаконно збув невстановлену досудовим розслідуванням кількість наркотичного засобу знайомій неповнолітній ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В період часу з 16 год. 55 хв. по 20 год. 59 хв. 21.02.2023 підчас проведення огляду за місцем мешкання ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_2 працівниками поліції виявлено та вилучено речовину рослинного походження зеленого кольору масою не менше 42,24 г, яка є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс, яку ОСОБА_6 незаконно придбав та зберігав з метою збуту.
Крім того, приблизно з вересня 2022 року, більш точної дати та часу досудовим розслідуванням не встановлено, ОСОБА_6 , знаходячись за місцем проживання квартирі АДРЕСА_1 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, умисно, з метою збудження бажання у неповнолітніх ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на вживання наркотичного засобу - канабісу, вчинив активні дії, а саме шляхом пропозиції, схиливши їх до вживання шляхом куріння особливо небезпечного наркотичного засобу - канабіс.
Крім того ОСОБА_6 , використовуючи квартиру, в якій тимчасово проживав, за адресою: АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, направленим на забезпечення незаконного вживання особами наркотичного засобу, обіг якого заборонено, усвідомлюючи характер протиправних дій, діючи умисно, в період часу з осені 2022 року до 21.02.2023 року, надавав неповнолітнім ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та іншим невстановленим особам приміщення квартири АДРЕСА_1 для незаконного вживання особливо небезпечного наркотичного засобу - канабісу.
22.02.2023 ОСОБА_6 вручено повідомлення про підозру у вчиненні незаконного придбання та зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307 КК України; у наданні приміщення для незаконного вживання наркотичних засобів та психотропних речовин, із залученням неповнолітнього, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 317 КК України; та у схилянні двох неповнолітніх осіб до вживання наркотичного засобу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 315 КК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 23.02.2023 щодо підозрюваного ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 21.04.2023 включно, із визначенням застави у межах 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 2684000 гривень, та покладення на підозрюваного ОСОБА_6 , у разі внесення застави, обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.
Постановою керівника Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_13 від 19.04.2023 продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023100030000593 до трьох місяців, тобто до 22.05.2023.
19.04.2023 ОСОБА_6 вручено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри, про підозру у вчиненні незаконного придбання та зберігання з метою збуту особливо небезпечного наркотичного засобу, а також незаконний збут особливо небезпечного наркотичного засобу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 307 КК України; у схилянні двох неповнолітніх осіб до вживання наркотичного засобу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 315 КК України; та у наданні приміщення для незаконного вживання наркотичного засобу, з правовою кваліфікацією таких дій за ч. 2 ст. 317 КК України.
20.04.2023 слідчий СВ Деснянського управління поліції ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим керівником Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_9 , в якому просив продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_6 в межах строку досудового розслідування, та залишити без змін розмір застави.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 20.04.2023 задоволено клопотання слідчого, та продовжено підозрюваному ОСОБА_6 строк тримання під вартою на 33 доби в межах строку досудового розслідування, до 22.05.2023 включно.
Заставу, визначену ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 23.02.2023, у межах 1000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2 684 000 гривень, залишено без змін.
Ухвалено, в разі внесення застави на підозрюваного ОСОБА_6 покласти обов'язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора або суду, в разі неможливості з'явитися через поважні причини - завчасно повідомляти про це посадову особу або орган, що здійснив виклик; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; не відлучатися із м. Києва та Київської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.
З такими висновками погоджується і колегія суддів.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
За змістом ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування, в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених ст.184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею прийнято з дотриманням кримінального процесуального законодавства, при прийнятті рішення про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_6 , слідчий суддя дійшов вірного висновку про доведеність наявності обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених за ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 315 та ч. 2 ст. 317 КК України,що підтверджується фактичним даними, наданими суду та наведеними у рішенні слідчого судді.
Як вважає колегія суддів, слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, оцінюючи їх достатність для висновку про причетність ОСОБА_6 до інкримінованих йому кримінальних правопорушень, дійшов обґрунтованого висновку про наявність у провадженні достатньої сукупності доказів, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет продовження існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про їх наявність, з огляду на конкретні обставини кримінального провадження, на тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_6 у разі визнання його винуватим у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, а також з огляду на дані про особу підозрюваного.
Зокрема, наявні в матеріалах кримінального провадження відомості і обставини, на які посилається слідчий у клопотанні, дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або створити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; продовжити кримінальні правопорушення, у яких підозрюється.
Слідчим суддею також досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, та встановлено, що органу досудового розслідування необхідно отримати та долучити висновки призначених судових експертиз призначених, провести ряд слідчих та процесуальних дій, без вчинення яких завершення досудового розслідування є неможливим.
З урахуванням наведених обставин у їх сукупності, враховуючи також дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, не працює, має постійне місце реєстрації та проживання, беручи од уваги його процесуальну поведінку, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого, а тому слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_6 виняткового запобіжного заходу.
Крім того, на переконання колегії суддів, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до ч. 3 ст. 183, ч. 5 ст. 182 КПК України, взявши до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного, його майновий та сімейний стан, конкретні обставини кримінальних правопорушень, дійшов висновку про залишення без змін визначеної підозрюваному застави у розмірі 1000 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 2 684 000 гривень.
З таким висновком погоджується і колегія суддів, оскільки вказаний розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні. Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_6 , ніж тримання під вартою, колегією суддів не встановлено під час перегляду оскаржуваної ухвали.
На переконання колегії суддів, такий запобіжний захід буде достатнім стримуючим засобом, який здатен забезпечити гарантії належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_6 та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного колегія суддів не вбачає.
Викладені в апеляційній скарзі доводи про необґрунтованість та невмотивованість ухвали слідчого судді, є безпідставними, оскільки ухвала слідчого судді відповідає вимогам ст.ст. 196, 372 КПК України, та містить обгрунтування і мотиви, з яких виходив слідчий суддя при її постановленні.
Доводи захисника в апеляційній скарзі про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_6 підозри колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 315 та ч. 2 ст. 317 КК України.
Так, згідно із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення. При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, та за якою нормою кримінального кодексу ця особа підлягає відповідальності.
Більш того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій та наявність або відсутність у його діях складу інкримінованих злочинів, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З наведених підстав, доводи захисника про відсутність переконливих доказів причетності ОСОБА_6 , до інкримінованих йому дій, неналежність та недопустимість як доказів показань допитаних свідків, зокрема показань свідка ОСОБА_11 , яка, на переконання захисника, обмовила підозрюваного та надала покази внаслідок застосування морального тиску, на даній стадії досудового розслідування є передчасними та такими, що підлягають вирішенню під час розгляду кримінального провадження по суті.
Викладені в апеляційній скарзі з доповненнями доводи про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Зважаючи на викладене, а також, враховуючи дані про особу підозрюваного ОСОБА_6 в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Оцінюючи наявність ризику незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні колегія суддів виходить із встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті.
Враховуючи конкретні обставини кримінального провадження та інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, не виключена ймовірність того, що останній у разі, якщо не буде обмежений у спілкуванні із свідками, яким відомі обставини злочину, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді щодо наявності ризику впливу на свідків, оскільки він існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Матеріали судового провадження також містять докази про продовження існування інших ризиків неналежної процесуальної поведінки, зокрема можливості ОСОБА_6 , перебуваючи на волі, знищити, сховати або спотворити речові докази, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, які поряд із раніше зазначеними ризиками теж залишаються існувати та вірогідність настання яких є досить високою.
Стороною захисту не надано належних даних на підтвердження зменшення існування ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які стали підставою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Наведені захисником відомості про особу підозрюваного були враховані слідчим суддею при розгляді клопотання, проте не є достатньою підставою для застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу або зменшення визначеного слідчим суддею розміру застави.
Доводи захисника в апеляційній скарзі на те, що підозрюваний не має наміру вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, самі по собі не забезпечують впевненості у подальшій належній процесуальній поведінці ОСОБА_6 , у випадку застосування щодо нього запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Посилання захисника на те, що слідчий звернувся із клопотанням до слідчого судді з пропуском строку, передбаченого ч. 1 ст. 199 КПК України для звернення до слідчого судді із відповідним клопотанням, не є безумовною підставою для скасування правильної по суті ухвали слідчого судді та відмови у задоволені клопотання про продовження строку тримання під вартою.
Інші доводи апеляційної скарги з доповненнями висновків слідчого судді не скасовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 176-178, 183, 193, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 20 квітня 2023, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3