Справа № 752/8478/23
Провадження № 2-з/752/149/23
23 травня 2023 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі:
головуючого- судді- Машкевич К.В.
за участю секретаря- Гненик К.П.
розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання заповіту недійсним , суд
Позивач звернулася до суду з позовом і просить:
-визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 , укладений 19 вересня 2022 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шестопал О.П.
Ухвалою суду від 08 травня 2023 року у справі було відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.
19 травня 2023 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом заборони приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Шестопал О.П. видавати свідоцтво про право на спадщину ОСОБА_3 .
Посилається на те, що 19 вересня 2022 року ОСОБА_4 був складений заповіт. Вважає, що вказаний заповіт укладений з порушенням законодавства і суперечив волі заповідача, внаслідок чого має бути визнаний недійсним. Заповіт прямо порушує права позивача, доньки заповідача, оскільки позбавило її права на спадкування за законом та можливості набути права власності на частину спадкового майна.
Зазначає, що отримавши свідоцтво про право на спадщину відповідач зможе набути право власності на спадкове майно, а також існує ризик відчуження спірного майна.
Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, а тому просить задовольнити заяву.
Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України сторони в судове засідання не викликалися.
Дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.
Підстави забезпечення позову врегульовано ст.149 ЦПК України.
Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову застосовується, якщо їх невжиття може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду.
З точки зору закону значення цих заходів полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.
Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову.
Зокрема, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.
За даною нормою закону однією з причин, в зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення суду.
Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
При цьому під забезпеченням позову слід розуміти сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Співмірність при цьому передбачає врахування судом співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного в постанові № 6 -605 цс16 від 25.05.2016 року, які, з точки зору ч.4 ст.263 ЦПК України, мають враховуватися судом, винесеної за результатами перегляду рішення Апеляційного суду м. Києва та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову, згідно з вказаною постановою, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.
Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмету позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Згідно до пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №164 «Деякі питання нотаріату в умовах воєнного стану» передбачено, що перебіг строку для прийняття спадщини або відмови від її прийняття зупиняється на час дії воєнного стану, але не більше ніж на 4 (чотири) місяці.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Частиною 2 ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат» встановлена заборона будь-якого втручання в діяльність нотаріуса, зокрема з метою перешкоджання виконанню ним своїх обов'язків.
Відповідно до пункту 3 Глави 2 Розділу ІІ «Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України», затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, за обґрунтованою письмовою заявою заінтересованої особи, яка звернулася до суду, та на підставі отриманого від суду повідомлення про надходження позовної заяви заінтересованої особи, яка оспорює право або факт, про посвідчення якого просить інша заінтересована особа, вчинення нотаріальної дії зупиняється до вирішення справи судом.
Виходячи з цього, чинним законодавством України прямо передбачений обов'язок нотаріуса зупинити нотаріальне провадження, тобто тимчасово припинити вчинення нотаріальних дій на невизначений строк, за умови надходження від заінтересованої особи відповідної заяви та надання доказів звернення до суду з позовною заявою.
З огляду на викладене, враховуючи наявність спеціальної правової норми, яка імперативно визначає підставу обов'язкового зупинення нотаріусом вчинення нотаріальних дій на підставі письмової заяви позивача, як заінтересованої особи, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем того, що не вжиття судом обраного нею заходу забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду у разі задоволення її позовних вимог, оскільки позивач не скористалася наданим ій правом особисто здійснити захист свого інтересу у зазначений вище спосіб.
Враховуючи викладене вище, предмет спору, співмірність вимог позивача з заявленими заходами забезпечення позову, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 149-154 ЦПК України, суд
В задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя: К.В.Машкевич