справа №761/31581/19 Головуючий у І інстанції - Савицький О.А.
апеляційне провадження №22-ц/824/2570/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.
02 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Приходька К.П.,
суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,
за участю секретаря Даньшиної І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року
у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський банк розвитку», ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів уступки права вимоги за кредитним договором, уступки права вимоги за договором іпотеки, -
установив:
В провадженні Шевченківського районного суду м. Києва перебувала на розгляді справа за вказаним вище позовом.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року, позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку», ОСОБА_3 про визнання недійсним договорів уступки права вимоги за кредитним договором, уступки права вимоги за договором іпотеки - залишено без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що неявка позивачів або представника у засідання не надавали суду підстав для винесення оскаржуваної ухвали.
Щодо неявки ОСОБА_1 у судові засідання призначені на 23 червня 2021 року та 21 лютого 2022 року зазначив, що до суду були подані відповідні клопотання про неможливість явки з зазначенням поважних причин.
Щодо неявки ОСОБА_2 у судові засідання призначені на 23 червня 2021 року та 21 лютого 2022 року зазначив, що остання не була повідомлена належним чином, оскільки рекомендовані повідомлення поверталися до суду разом з поштовим конвертом з причин «за закінченням встановленого строку зберігання», тоді як на його думку, обов'язковою умовою залишення позову без розгляду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України є належне повідомлення учасника справи.
Просив скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.
Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Постановляючи ухвалу про залишення позову без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи позивачі повторно не з'явилися у судове засідання, від них не надійшло заяви про розгляд справи за їх відсутності.
З висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як встановлено колегією суддів, що підтверджується і матеріалами справи, справа перебуває у провадженні із серпня 2019 року. Призначалась до розгляду неодноразово, протягом тривалого часу.
В судові засідання, які призначались на 09 год. 00 хв. 23 червня 2021 року, 09 год. 00 хв. 21 лютого 2022 року представник позивача ОСОБА_1 не з'являвся, хоча про час, день та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.
Так, про належне повідомлення щодо дати, часу і місця судового розгляду та виклики позивачів в судові засідання свідчать наступні матеріали, а саме: на 23 червня 2021 року о 09 год. 00 хв. рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я позивача ОСОБА_1 , яке було отримано ним особисто, клопотання його представника про відкладення розгляду справи, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я позивача ОСОБА_2 , яке повернуто до суду разом з поштовим конвертом з причин «за закінченням встановленого строку зберігання», та на 21 лютого 2022 року о 09 год. 00 хв. рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я позивача ОСОБА_1 , яке було отримано ним особисто, а також рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім'я позивача ОСОБА_2 , яке повернуто до суду разом з поштовим конвертом з причин «за закінченням встановленого строку зберігання».
Представником позивача ОСОБА_1 у клопотанні від 04 серпня 2020 року, яке надійшло на електронну пошту Шевченківського районного суду м. Києва 23 червня 2021 року, ініціювалось питання щодо відкладення судового розгляду, призначеного на 23 червня 2021 року о 09 год. 00 хв., вказано про неможливість прийняти участь у цьому засіданні в зв'язку з тим, що він братиме участь у судовому засіданні в іншій справі.
Жодних обставин, які б перешкоджали участі самого позивача ОСОБА_1 у судових засіданнях, судом не було встановлено.
Судові повістки направлялись за адресою місця проживання позивача ОСОБА_2 , зазначеною нею в позові.
Згідно вимог ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відтак, висновок суду про залишення позову без розгляду є цілком обґрунтованим, оскільки у судові засідання призначені на 23 червня 2021 року та 21 лютого 2022 року позивачі будучи належним чином повідомлені не з'явилися, заяв про розгляд справи за їх відсутності не подали, так само як і не подали обґрунтованих заяв про відкладення розгляду справи, призначеної на 21 лютого 2022 року.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За змістом статті 257 ЦПК України, повторне неприбуття позивача, належними чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, в судове засідання необхідно розуміти як неприбуття вдруге на розгляд справи за наявності у справі достовірних даних (доказів) щодо належного повідомлення позивача про дату, час і місце судового розгляду.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь-який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків.
Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Європейський суд з прав людини дотримується позиції, що проявляти ініціативу щодо своєчасного розгляду справи повинен саме позивач.
Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Крім того, як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, позивач як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи.
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Застосування правових наслідків, передбачених ст.ст. 223, 257 ЦПК України, залежить від таких обставин: належне, відповідно до встановленого процесуальними нормами порядку, повідомлення особи, яка не з'явилась в судове засідання, про час і місце розгляду справи; поважність причини неявки; наявність заяви від позивача про розгляд справи за його відсутності.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому.
Однією з підстав для залишення позову без розгляду є повторна, тобто двічі поспіль, неявка в судове засідання позивача, якщо від нього не надходило заяви про розгляд справи без його участі та існують перешкоди для такого розгляду.
При цьому позивач має бути належним чином і в установленому порядку повідомлений про дату, час і місце як першого, так і другого судового засідання, в яке він не з'явився.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.
Такі положення процесуального закону пов'язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними.
Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо нез'явлення позивача є перешкодою для розгляду справи.
Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи.
Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він має право подати заяву про розгляд справи за його відсутності.
Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Правове значення в даному випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.
Вказана позиція неодноразово підтримувалася Верховним Судом, зокрема у постановах від 07 серпня 2020 року у справі №405/8125/15-ц, від 21 вересня 2020 року у справі №658/1141/18.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, враховуючи те, що справа тривалий час перебувала на розгляді в суді, розгляд справи неодноразово відкладався, позивачі належним чином були повідомлені про призначення справи до розгляду, про дату та час розгляду справи, відсутність будь-яких заяв від позивачів щодо неможливості прибуття в судове засідання з поважних причин, чи можливого розгляду справи в режимі відеоконференції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про залишення позову без розгляду на підставі пункту 3 ч.1 статті 257 ЦПК України.
Викладені в апеляційній скарзі доводи, є такими що не впливають на правильність висновків суду першої інстанції про залишення позову без розгляду.
У зв'язку з вищенаведеним, ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року є такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, законні підстави для її скасування відсутні, а тому її слід залишити без змін.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 21 лютого 2022 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складений 24 травня 2023 року.
Суддя-доповідач К.П. Приходько
Судді Т.О. Писана
С.О. Журба