19 травня 2023 року справа № 580/1914/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державна судова адміністрація України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області, в якій просить:
- визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області щодо не рахування та виплати судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 у квітні 2021 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, суддівської винагороди під час відпустки, компенсації відпустки та вихідної допомоги із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня, у розмірі 2102 грн;
- зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації у Черкаській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення, суддівську винагороди під час відпустки, компенсацію відпустки та вихідну допомогу у квітні 2021 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з урахуванням проведених виплат.
Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 21.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що розмір нарахування та виплати позивачеві суддівської винагороди допомоги на оздоровлення, суддівської винагороди під час відпустки, компенсації відпустки та вихідної допомоги не відповідає розміру, установленому Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, а застосування розміру прожиткового мінімуму, визначеного абзацом 5 статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” є неправомірним.
Відповідач у відзиві проти заявленого адміністративного позову заперечив, оскільки наявність у статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” 15.12.2020 № 1082-IX формулювання, що “застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді” вказує на різновид застосування такого розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2021. За наявності в законі, що встановлює конкретні розміри прожиткового мінімуму на 1 січня календарного року деталізованої норми щодо розміру прожиткового мінімуму для визначення базового розміру окладу судді Територіальне управління не вправі застосовувати по іншому визначати/застосовувати розмір прожиткового мінімуму працездатних осіб для здійснення нарахування оплати праці. Положення статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” 15.12.2020 № 1082-IX є чинними, не визнані не конституційними, тому підстави для не застосування відповідачем були відсутні.
Третя особа - Державна судова адміністрація України, просила у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що з прийняттям Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” 15.12.2020 № 1082-IX зміни зазнав не розмір суддівської винагороди, а розрахункова величина для визначення базового розміру посадового окладу судді, яка станом на 01.01.2021 складає 2102 грн.
ДСА України наголосила, що виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на суспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Положення статті 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” 15.12.2020 № 1082-IX є чинними, не визнані не конституційними, тому підстави для не застосування територіальним управлінням були відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що Указом Президента України “Про призначення суддів” 29.12.2017 № 444/2017 ОСОБА_1 призначено на посаду судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області.
У квітні 2021 року територіальним управлінням здійснене нарахування і виплата позивачеві суддівської винагороди із застосуванням прожиткового мінімуму в сумі 2102 грн.
Згідно з розрахунковим листом за квітень 2021 року позивачу здійснено виплату допомоги на оздоровлення, суддівської винагороди під час відпустки, компенсації відпустки та вихідної допомоги із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із застосуванням прожиткового мінімуму в сумі 2102 грн., із застосуванням прожиткового мінімуму в сумі 2102 грн.
Вважаючи протиправними дії відповідача з нарахування та виплати суддівської винагороди у квітні 2021 року, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з січня 2021 року в сумі 2102,00 грн протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи зазначений спір по суті, суд зазначає таке.
Правовідносини, пов'язані з нарахуванням і виплатою суддівської винагороди, регулюються Конституцією України та Законом України “Про судоустрій і статус суддів”.
Так, відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Згідно зі ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні визначає Закон України “Про судоустрій і статус суддів”.
Особливості забезпечення суддів суддівською винагородою викладені у ст. 135 вказаного Закону.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: вислугу років; перебування на адміністративній посаді в суді; науковий ступінь; роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Базовий розмір посадового окладу судді становить: судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; судді Верховного Суду - 55 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
До базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,1 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше сто тисяч осіб; 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб; 1,25 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше один мільйон осіб.
Таким чином суддівська винагорода безпосередньо залежить від базового розміру посадового окладу судді, який у свою чергу залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Розмір прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення на січень 2021 року було визначено Законом України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”.
Зокрема, положеннями ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” було установлено з 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб - 2270 грн 00 коп. та прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн 00 коп.
Між сторонами цієї справи виник спір стосовно того, який саме із зазначених прожиткових мінімумів належить застосовувати при обчисленні суддівської винагороди за січень 2021 року.
Нормативно-правовим актом, який відповідно до ст. 46 Конституції України дає визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, є Закон України “Про прожитковий мінімум”.
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.
Положеннями ст. 4 Закону України “Про прожитковий мінімум” передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Водночас ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”, разом із встановленням на 01 січня 2021 року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірі 2270 грн 00 коп., був визначений також новий вид прожиткового мінімуму - “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді”, розмір якого становить 2102 грн 00 коп.
Вирішуючи питання щодо правомірності дій територіального управління, які полягають у нарахуванні і виплаті позивачеві суддівської винагороди виходячи з розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді”, суд наголошує на тому, що згідно зі ст. 130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється виключно законом про судоустрій.
У свою чергу ч. 3 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” передбачає, що базовий розмір посадового окладу судді визначається із застосуванням розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року”.
Правові підстави та порядок визначення розміру такої величини як “прожитковий мінімум для працездатних осіб”, а також орган, уповноважений її визначати, встановлені спеціальним нормативно-правовим актом - Законом України “Про прожитковий мінімум”.
На час виникнення спірних правовідносин Верховною Радою України вже було реалізоване повноваження щодо затвердження в законі про Державний бюджет України на відповідний рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір такої розрахункової величини станом на січень 2021 року був визначений безпосередньо у ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”.
За таких обставин суд дійшов висновку, що під час обчислення суддівської винагороди ОСОБА_1 за квітень 2021 року територіальне управління зобов'язане було керуватися положеннями ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” та абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” і проводити відповідні розрахунку виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 2270 грн 00 коп.
Натомість територіальним управлінням під час нарахування і виплати суддівської винагороди позивача за квітень 2021 року був застосований “прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді” у розмірі 2102 грн 00 коп., тобто вид прожиткового мінімуму, що не передбачений ані Законом України “Про судоустрій і статус суддів”, ані Законом України “Про прожитковий мінімум”.
Такі дії територіального управління суперечать приписам ст. 130 Конституції України та ч. 3 ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” і є протиправними.
Зазначені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21 та від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21.
За висновком Верховного Суду, єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди є закон про судоустрій. Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій. Закон України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” не повинен містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.
Верховний Суд дійшов висновку, що заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня 2021 року (2270 грн 00 коп), на іншу розрахункову величину, яка Законом України “Про судоустрій і статус суддів” не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102 грн 00 коп.) на підставі абз. 5 ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” була неправомірною.
З огляду на викладене суд дійшов висновку про те, що право ОСОБА_1 на отримання суддівської винагороди за квітень 2021 року в належному розмірі дійсно порушене внаслідок обчислення базового розміру посадового окладу виходячи з розрахункової величини 2102 грн 00 коп., замість правильної - 2270 грн 00 коп.
Обираючи спосіб захисту порушеного права ОСОБА_1 , суд також враховує висновки Верховного Суду, викладені у раніше зазначених в постановах від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21 та від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21.
Суд враховує, що відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 148 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють: Верховний Суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; вищий спеціалізований суд - щодо фінансового забезпечення його діяльності; Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України; Вища рада правосуддя - щодо фінансового забезпечення її діяльності.
Положеннями п. 1 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України також визначена як головний розпорядник бюджетних коштів.
Відповідно до ч. 4 ст. 148 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління Державної судової адміністрації України.
Зазначені норми права вказують на те, що територіальні управління Державної судової адміністрації України є розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня.
Згідно зі ст. 149 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.
Відповідно до п.п. 4, 7, 9 ч. 5 ст. 22 Бюджетного кодексу України головний розпорядник бюджетних коштів: затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством; здійснює управління бюджетними коштами у межах встановлених йому бюджетних повноважень, забезпечуючи ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, організацію та координацію роботи розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачів бюджетних коштів у бюджетному процесі; здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, взяттям бюджетних зобов'язань розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та одержувачами бюджетних коштів і витрачанням ними бюджетних коштів.
Суд зазначає, що виплата ОСОБА_1 суддівської винагороди в меншому розмірі дійсно пов'язана з діяльністю ДСА України як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності судів, яка полягає, зокрема, в затвердженні відповідного кошторису. Однак безпосереднє порушення прав позивача було допущене саме територіальним управлінням, яке затвердило штатний розпис Уманського міськрайонного суду Черкаської області на 2021 рік із зазначенням розміру посадового окладу судді 63060 грн 00 коп., а також здійснило нарахування та виплату суддівської винагороди за квітень 2021 року в зазначеному розмірі.
Отже, виплата ОСОБА_1 суддівської винагороди в меншому розмірі ніж передбачений ст. 135 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” була обумовлена застосуванням територіальним управлінням положень абз. 5 ст. 7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік”.
Оскільки фактичне нарахування і виплату суддівської винагороди судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 здійснює територіальне управління, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача є зобов'язання територіального управління нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суддівську винагороду за квітень 2021 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн 00 коп.
У свою чергу територіальне управління, до повноважень якого належить нарахування і виплата суддівської винагороди, визначить вплив зміни розрахункової величини (з 2102 грн 00 коп. на 2270 грн 00 коп.) на загальний розмір суддівської винагороди і встановить суму, яку належить додатково виплатити позивачеві за квітень 2021 року.
Суд приймає до уваги доводи територіального управління про те, що у віданні ДСА України діє окрема бюджетна програма для забезпечення виконання судових рішень - КПКВ 0501150 “Виконання рішень судів на користь суддів”.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначає Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Відповідно до п. 25 вказаного Порядку безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. У разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.
Зазначене правило поширюється на випадки виконання рішень про стягнення коштів з боржника. Водночас під час розгляду і вирішення цього спору суд зробив висновок про те, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 є зобов'язання теритоіального управління нарахувати і виплати суддівську винагороду за квітень 2021 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн 00 коп.
В свою чергу, незастосування відповідачем прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн 00 коп. під час виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 вплинуло на розмір допомоги на оздоровлення, суддівської винагороди під час відпустки, компенсації відпустки та вихідної допомоги, тому вказані виплати відповідач повинен здійснити із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн 00 коп.
Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 вказаного кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 12, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії територіального управління Державної судової адміністрації у Черкаській області щодо не рахування та виплати судді Уманського міськрайонного суду Черкаської області ОСОБА_1 у квітні 2021 року суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення, суддівської винагороди під час відпустки, компенсації відпустки та вихідної допомоги із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 01 січня, у розмірі 2102 грн.
Зобов'язати територіальне управління Державної судової адміністрації у Черкаській області (18015, м. Черкаси, вул. Гоголя, 316, код ЄДРПОУ 26261092) здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суддівську винагороду, допомогу на оздоровлення, суддівську винагороду під час відпустки, компенсацію відпустки та вихідну допомогу у квітні 2021 року із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 грн, з урахуванням проведених виплат.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО