19 травня 2023 року справа № 580/137/23
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження без виклику учасників адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування рішень,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулася фізична особа-підприємець ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області, в якому просить:
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/13091/09-01 від 29.12.2021 на суму 17 000,00 грн штрафу;
- визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000/13165/09-01 від 29.12.2021 на суму 17 000,00 грн штрафу.
Ухвалою від 06.02.2022 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розпорядженням керівника апарату Черкаського окружного адміністративного суду №127 від 16 березня 2023 року справа передана для визначення іншого складу суду в порядку, встановленому статтею 31 КАС України та шляхом повторного автоматизованого розподілу передана на розгляд судді Гаращенку В.В.
Згідно ч. 14 ст. 31 КАС України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
З урахуванням наведених положень КАС України, ухвалою судді Гаращенка В.В. від 20.03.2023 справу прийнято до свого провадження та вирішено її розгляд здійснити в спрощеному провадженні спочатку, на стадії повторного проведення підготовчого провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться склад ФОП ОСОБА_1 , тому застосування до нього відповідальності у місці де не здійснюється роздрібна торгівля, є незаконним.
В акті зазначено, що на складі зберігається алкогольна продукція без марок акцизного податку, а саме: пакет вина білого 777 міцністю 11 об% міс і кістю 1 літр.
З даним фактом не можна погодитись, оскільки при здійсненні перевірки даний пакет був пустий, тобто без алкогольної продукції (вина всередині), тому на ньому були відсутні марки акцизного податку. Такий пакет був переданий на склад для ознайомлення із зразками продукції виробника, яку постачає виробник даного вина для узгодження його реалізації через дистриб'юторську мережу ФОП ОСОБА_1 оптовими партіями.
Позивач звернув увагу, що відповідно до п.26.10 ст. 226 Податкового кодексу України не підлягають маркуванню: звичайні (неігристі) вина та з б роджені напої, що класифікуються у товарній позиції 2204 (крім 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 22 10 00, 2204 29 10 00) та у товарних підкатегоріях 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2206 00 59 00, 2206 00 89 00 згідно з УКТ ЗЕД, фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об'ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об'ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження.
ФОП ОСОБА_1 від ТОВ «Одеський завод класичних вин» постачається алкогольна продукція, серед якої є продукція «Портвейн 777» біле вино і така продукція має код УКТЗЕД 2205 10 10 00, що вказується у податкових накладних від постачальника, з огляду на те, що код УКТЗЕД такої продукціє є 2205 10 10 00, то така продукція не підлягає маркуванню.
За твердженням позивача, відповідно до акту перевірки зазначено, що позивач зберігає алкогольну продукцію в місцях зберігання не внесених до Єдиного реєстру, але дане твердження не відповідає дійсності, оскільки, позивач веде діяльність з оптової торгівлі алкогольними напоями сидром та перрі та має ліцензію № 990209202000087 від 01.12.2020 та веде діяльність з оптової торгівлі алкогольними напоями крім сидру та перрі та має ліцензію №990208201900069 від 16.09.2019.
Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видана 23.10.2019 і в ній зазначено про ліцензію №990208201900069 від 16.09.2019, на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру і перрі.
Тобто, на дату отримання вказаної довідки позивач вів діяльність з оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру і перрі, тому для отримання довідки надавалась саме дана ліцензія.
Тому застосування фінансових санкцій відповідно до ст. 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового. коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», яка передбачає зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, є неправомірним, оскільки даний склад, що перевірявся внесений до Державного реєстру в якості місця зберігання алкогольної продукції, а отримання іншої довідки у випадку додання ще одного виду діяльності законом не передбачено.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов проти його задоволення заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що при проведенні фактичної перевірки посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області встановлено факт зберігання на складі з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, а саме: «Вино 777» біле міцністю 17%, місткістю 1 л, без наявності марок акцизного податку встановленого зразка.
Позивач у своєму позові помилково трактує норму абз. 5 п. 226.10 ст. 226 Податкового кодексу України як таку, що безумовно відносить алкогольні напої з УКТЗЕД 2205 10 10 00 до переліку алкогольних напоїв, що не підлягають маркуванню, оскільки як зазначено в акті перевірки вино «Портвейн 777» має міцність 17 відсотків об'ємних одиниць етилового спирту, яке підлягає маркуванню марками акцизного податку.
Посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області при проведенні фактичної перевірки суб'єкта господарювання встановлено факт зберігання алкогольних напоїв в загальній кількості 711 пляшок на загальну суму 15 611,55 грн., а саме: сидр яблучний «Де Сад» міцністю 4,9 %, місткістю 1 л., дата виробництва 20.09.2021; сидр яблучний місткістю 0,45 л.; сидр зі смаком груші місткістю 0,45 л.
До матеріалів перевірки позивачем долучено довідку про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв, крім сидру і перрі, від 23.10.2019 № 06160110280 площею 816,8 кв. м., тобто позивач сам спростовує власні доводи про наявність у нього внесеного до Єдиного реєстру місця зберігання сидру.
На підставі наведеного відповідач вважає, що позивач правомірно притягнуто до відповідальності, тому просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю.
Відповідачем також подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, обґрунтоване тим, що позивачем на адресу контролюючого органу направлено заперечення до акту фактичної перевірки від 19.11.2021 № 11846/09- 01/ НОМЕР_1 від 09.12.2021, де зазначено, що 29.11.2021 ФОП ОСОБА_2 отримав зазначений акт перевірки.
За таких обставин 29.11.2021 є днем, коли позивачу стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого могло відбутися порушення прав, свобод чи інтересів особи. Отже, ФОП ОСОБА_1 повинен був дізнатися про порушення своїх прав, якщо він знав про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у нього не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені. ФОП ОСОБА_1 не вчинив жодних дій для захисту своїх прав і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду, порушив строки звернення до суду, встановлені ст. 122 КАС України.
Податкові повідомлення-рішення від 29.12.2021 №000/13091/09-01 та №000/13165/09-01 контролюючим органом направлено за податковою адресою ФОП ОСОБА_1 29.12.2021 та вручено особі за довіреністю 24.01.2022, про що свідчить відмітка на відповідному рекомендованому повідомленні про вручення.
Враховуючи той факт, що позовну заяву ФОП ОСОБА_1 подано 05.01.2023, тому позивачем порушено шестимісячний строк позовної давності, встановлений ч. 2 ст. 122 КАС України.
Представник позивача подала до суду заяву про поновлення строку звернення до суду, обґрунтовану тим, що про борг в розмірі 34 000 грн на користь ГУ ДПС у Житомирській області ФОП ОСОБА_1 дізнався із свого електронного кабінету 15.11.2022, в якому вказано податкове повідомлення-рішення № 000/13091/09-01 від 28.12.2021 на суму боргу 17 000,00грн та податкове повідомлення-рішення №000/13165/09-01 від 28.12.2021р. на суму боргу 17 000 грн, але самого змісту даних рішень не було, тому про зміст рішень позивач дізнався після отримання адвокатом відповіді на адвокатський запит.
Також представник позивача наголосила, що з інформації, вказаній у рекомендованому відправленні про вручення листа №1000312445257 про отримувача стало відомо, що даний лист отримано громадянином ОСОБА_3 , але така особа у ФОП ОСОБА_1 не працює, тому вказаний лист отриманий третьою особою, що стало перешкодою в отриманні оскаржених податкових повідомлень-рішень.
На підставі наведеного представник позивача вважає, що строк звернення до суду пропущений з поважних причин, тому просила суд його поновити.
Розглянувши подані документи і матеріали, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов наступного.
Вирішуючи питання про поновлення строку звернення, суд виходить з таких міркувань.
Відповідно до ч. 6 ст.161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Частиною 1 ст. 122 КАС України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 26 листопада 2020 року у справі № 500/2486/19, Податковий кодекс України не містить норм, які б визначали процесуальний строк звернення до суду з позовом у випадку, якщо платником податків не використовувалася процедура досудового вирішення спору (адміністративного оскарження).
Судова палата вважає, що у випадку відсутності правового регулювання у спеціальному законодавстві, застосуванню підлягають загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів, які встановлені КАС України.
Згідно з абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, позивач набуває права на оскарження в судовому порядку рішення контролюючого органу з моменту коли дізнався про порушення своїх прав. Враховуючи, що про зміст оскаржених рішень позивачу стало відомо з дати їх отримання адвокатом згідно супровідного листа ГУ ДПС у Житомирській області №13399/06-30-09-01 від 28.11.2022, тому позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, що є підставою для його поновлення.
Вирішуючи спір по суті, судом встановлено, що працівниками ГУ ДПС у Житомирській області відповідно до наказу «Про проведення фактичної перевірки» від 13.10.2021 № 1410-п з метою здійснення контролю за дотриманням вимог законодавства в частині обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, на підставі направлень на проведення перевірки від 11.11.2021 № 1440, № 4111 та № 4112 проведено фактичну перевірку складського приміщення фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 .
За результатами перевірки було складено акт фактичної перевірки від 19.11.2021 №11846/09-01/2514900150 від 09.12.2021.
За даними акту перевірки встановлено:
- зберігання на складі з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, а саме: «Вино 777» біле міцністю, 17%, місткістю 1 л. без наявності марок акцизного податку встановленого зразка;
- зберігання алкогольних напоїв в загальній кількості 711 пляшок на загальну суму 15 611,55 грн., а саме: сидр яблучний «Де Сад» міцністю 4,9 %, місткістю 1 л, дата виробництва 20.09.2021; сидр яблучний місткістю 0,45 л; сидр зі смаком груші місткістю 0,45 л, без внесення місця зберігання даного виду алкогольних напоїв до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.
Згідно висновків акту перевірки №11846/09-01/2514900150 від 09.12.2021, в ході проведення перевірки встановлені наступні порушення:
- п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сапері торгівлі і романського харчування та послуг»;
- ст. 11 ч. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» №481 /95-ВР;
- ст. 226 Податкового кодексу України;
- постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 «Про затвердження Положення про виготовлення зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах».
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:
- від 29.12.2021 № 000/13165/09-01, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 17 000 грн. відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за зберігання немаркованих алкогольних напоїв;
- від 29.12.2021 № 000/13091/09-01, згідно з яким до позивача застосовано штрафну санкцію на суму 17 000,00 грн. відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95-ВР за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного державного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.
Перевіряючи правомірність нарахування штрафних санкцій, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 80.1 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
За пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Згідно пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
З наведених норм Податкового кодексу України вбачається, що проведення фактичної перевірки для контролю щодо припинення порушення законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, може бути проведено за відсутності суб'єкта господарювання, за умови вручення уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, наказу на проведення перевірки та відповідного направлення.
Щодо суті спору, суд виходить з такого.
Відповідно до абз. 16 ч. 2 ст. 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, або з використанням тари, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою статті 11 цього Закону, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Вирішуючи питання про притягнення позивача до відповідальності за цією нормою статті, суд звертає увагу, що необхідними умовами притягнення до відповідальності є:
- зберігання або реалізація алкогольних напоїв;
- ці напої повинні бути з підробленими марками акцизного податку.
На противагу зазначеному, відповідач не надав доказів, що пачка з написом «Вино 777» містила напої, які досліджені на вміст спирту, тобто можуть вважатись алкогольними.
У запереченнях на акт перевірки позивач звертав увагу, що пачка з-під вина про яку зазначено в акті перевірки була пустою та знаходилась у сміттєвому кошику, тому не потребувала акцизної марки.
В контексті наведеного суд зазначає, що заперечуючи проти позову, відповідачем не долучено до матеріалів справи доказів реалізації чи зберігання алкогольних напоїв, не опечатано у присутності свідків та не передано для надання відповідного експертного висновку вмісту пачки, експертиза на предмет встановлення чи є невідома речовина у пачці алкогольним напоєм - не проводилась.
Суд зазначає, що матеріали перевірки складені фактично тільки працівниками контролюючого органу без залучення свідків, які б могли підтвердити викладені в акті перевірки обставини та направлення виявленої пачки для проведення дослідження самої рідини.
За наведених обставин, викладене в акті твердження про зберігання позивачем алкогольних напоїв без марок акцизного податку, є недоведеним, що є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2021 № 000/13165/09-01.
Щодо правомірності накладення на позивача штрафних санкцій згідно податкового повідомлення-рішення від 29.12.2021 №000/13091/09-01, суд зазначає таке.
Статтею 1 Закону №481/95-ВР визначено, що місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
Відповідно до положень статті 15 Закону №481/95-ВР зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.
До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від 28.05.2002 № 251 (далі - Порядок № 251).
Пунктом 1.1 цього Порядку визначено, що Єдиний державний реєстр місць зберігання (далі - Єдиний реєстр) - це перелік місць, що використовуються для зберігання спирту, та приміщень, що використовуються для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів (далі - місце зберігання), який містить відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Відповідно до пункту 2.1 Порядку № 251 до Єдиного реєстру вносяться: місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв; місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.
Згідно з пунктом 2.2 Порядку № 251 заява про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 1, а заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2.
До заяви додаються: документ, що підтверджує право користування цим приміщенням, та довідка про відповідність місця зберігання спирту установленим вимогам, видана Департаментом або його регіональними управліннями, - у разі реєстрації місця зберігання спирту; нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).
З аналізу наведених положень законодавчих актів слідує висновок, що внесення відомостей про місця зберігання алкогольних напоїв здійснюється у випадках:
- зберігання алкогольних напоїв;
- зберігання тютюнових виробів;
- зберігання спирту виробниками спирту та алкогольних напоїв;
- зберігання спирту суб'єктами підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб.
Вказаний перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню, відповідно суб'єкт господарювання, який отримав дозвіл на зберігання алкогольних напоїв не повинен одержувати дозвіл на зберігання сидру та перрі за цим самим місцем зберігання алкогольних напоїв.
Суд звертає увагу, що форма заяви згідно з додатком 2 Порядку № 251 та форма довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру згідно з додатком 3 Порядку № 251, не передбачають вказівку про внесення відомостей окремо щодо зберігання сидру та перрі, натомість передбачають загальне поняття про внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв.
Як встановлено судом, позивачем отримано довідку серії АП №148438 про внесення приміщення площею 816,8 кв. м. за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Т. Кралі, 66, до Єдиного державного реєстру 23.10.2019 за №06160110280.
Позивач отримав ліцензію №990208201900069 від 16.09.2019 про право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додавання спирту), терміном дії з 16.09.2019 до 16.09.2024. Також позивач отримав ліцензію № 990209202000087 від 01.12.2020 про право оптової торгівлі алкогольними напоями - сидром та перрі (без додавання спирту), терміном дії з 01.12.2020 до 01.12.2025.
Отже, позивач виконав свій обов'язок щодо реєстрації місця зберігання алкогольних напоїв за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Т. Кралі, 66.
Вказівка в довідці серії АП №148438 про реєстрацію місця зберігання алкогольних напоїв, крім сидру та перрі, не свідчить про вчинення позивачем правопорушення, оскільки за відсутності законодавчо встановленого прямого обов'язку, на позивача не може покладатись відповідальність за його порушення.
Зазначене є підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.12.2021 №000/13091/09-01.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачені позивачем судові витрати зі сплати судового збору слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат, пов'язаних з наданням професійної правничої допомоги адвоката, суд зазначає наступне.
Згідно з ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Судом встановлено, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем подано до суду першої інстанції копію договору про надання правової допомоги від 15.11.2022, укладеного між позивачем та адвокатом Петруніною В.В., відповідно до п. 4.3 якого вартість наданих адвокатом послуг за цим договором складає 15000 грн.
Разом з тим, в наведеному договорі не зазначено про надання правничої допомоги пов'язаної з оскарженням податкових повідомлень-рішень №000/13091/09-01 від 29.12.2021, №000/13165/09-01 від 29.12.2021, не зазначено обсягу та детального опису виконаних робіт. Позивачем не додано до позовної заяви доказів прийняття-передачі та оплати послуг адвоката.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу є безпідставними та не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №000/13091/09-01 від 29.12.2021 та №000/13165/09-01 від 29.12.2021.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Житомирській області (10003, м. Житомир, вул. Юрка Тютюнника, 7, код ЄДРПОУ 44096781) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Валентин ГАРАЩЕНКО