Провадження № 2/537/108/2023
Справа № 537/2324/22
11.05.2023 Крюківський районний суд м. Кременчука Полтавської області в складі головуючого судді Фадєєвої С.О. за участю секретаря Супруненко О.О., представника позивача Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області Черкащенко А.А., представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гонтара В.М.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , де просила суд стягнути з відповідача на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти у сумі 102117 грн. 62 коп. В обґрунтування позову зазначила, що ОСОБА_1 у період з 22.08.2019 по 23.04.2021, як власник об'єкту незавершеного будівництва спортивно-оздоровчого комплексу з готелем та кафе-баром по АДРЕСА_1 , використовував земельну ділянку, на якій розміщене це нерухоме майно, без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, що призвело до неотримання позивачем доходу від орендної плати за землю, який міська рада могла б отримати у разі оформлення відповідачем правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Зазначила, що земельна ділянка площею 1938 кв.м. має кадастровий номер 5310436500:09:003:0024 та є сформованою згідно ст..79-1 ЗК України. Оскільки ОСОБА_1 у період з 22.08.2019 по 23.04.2021 не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі та фактично збільшив свої доходи без достатньої правової підстави, а позивач втратив кошти від орендної плати, вважає, що відповідач безпідставно набув це майно, а саме грошові кошти у розмірі орендної плати у сумі 102117,62 грн.
Представником відповідача адвокатом Гонтарем В.М. подано відзив на позов, де він вказав, що не погоджується з позовними вимогами у повному обсязі. Звернув увагу суду, що ВП ВС у постанові від 09.11.2021 в справі № 905/1680/20 виходила з того, що земельним законодавством не обмежується можливість подання доказів щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки державної (комунальної) власності для цілей сплати орендної плати виключно витягом з Державного земельного кадастру. Крім того, ВП ВС відступила від висновку КГС ВС, викладеному у постанові від 29.05.2020, а саме : «при стягненні безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати нарахування мають здійснюватися позивачем не самостійно…а виключно на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель». Вважає, що позивач застосовує нормативну грошову оцінку земельної ділянки по АДРЕСА_1 за 2020 рік до нарахування заборгованості відповідача з орендної плати за попередній період, коли ціна землі була іншою. Крім того, експертна оцінка земельної ділянки позивачем не проводилася, тому вважає розрахунки Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області необґрунтованими.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові, додатково вказала, що попереднім власником об'єкту нерухомого майна, що розміщений на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , спочатку сплачувалися кошти за користування землею на підставі укладеного з міською радою договору оренди, який в подальшому не пролонгувався та закінчив свою дію. Вважає, що позивачем вірно розрахована сума безпідставно збереженого ОСОБА_1 майна, виходячи із нормативної грошової оцінки землі за період з 22.08.2019 по 23.04.2021 і відповідачем вона не спростована будь-якими контррозрахунками.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Гонтар В.М. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Вважає, що нормативна грошова оцінка землі повинна бути надана позивачем за кожен рік окремо, а належним доказом розміру безпідставно набутого майна може бути висновок експерта, який не наданий позивачем. Вважає також, що до вимог позивача частково слід застосувати строк позовної давності, оскільки період заборгованості вказаний з 22.08.2019, а до суду з позовом Кременчуцька міська рада звернулася лише 09.09.2022.
Суд, вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, дослідивши і оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, приходить до наступних висновків.
Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна - об'єкта незавершеного будівництва, спортивно-оздоровчого комплексу з готелем та кафе-баром за адресою: АДРЕСА_1 , розташованого на земельній ділянці з кадастровим номером 5310436500:09:003:0024, право власності з 27.07.2009 по 23.04.2021 було зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу ВМІ № 654308 від 10.07.2009, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. за р.№ 8512.
Земельна ділянка з кадастровим номером 5310436500:09:003:0024 за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1938 га, на якій розташований об'єкт нерухомості, є сформованою, зареєстрована з 18.12.2007 та перебуває у комунальній власності, що вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку.
Згідно статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Отже, нерухоме майно нерозривно пов'язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належали відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки.
Згідно ст. 120 ЗК в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Таким чином, у зв'язку з користуванням відповідачем нежитловою будівлею презюмується його користування спірною земельною ділянкою. Представник відповідача не заперечував факту користування вказаною земельною ділянкою, що перебуває у комунальній власності, відповідачем ОСОБА_1 у період з 22.08.2019 по 23.04.2021 без оформлення договору оренди та не спростовував твердження представника позивача щодо того, що у вказаний період відповідачем не сплачувалася плата за землю за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5310436500:09:003:0024.
Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини другої статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно. В цьому випадку відсутність документів, що посвідчують право користування земельною ділянкою у відповідача не може бути визнане як її самовільне використання, однак не надає права на її безоплатне використання (аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 2020 року у справі № 922/981/18). До моменту оформлення власником об'єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.
Як встановлено судом земельна ділянка з кадастровим номером 5310436500:09:003:0024 перебувала у користуванні попереднього власника об'єкта незавершеного будівництва, спортивно-оздоровчого комплексу з готелем та кафе-баром за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 спочатку на підставі договору оренди землі від 16.11.2007, а після закінчення його дії, тобто з 17.11.2008, використовувалася ним без оформлення договору оренди.
Оскільки на момент набуття ОСОБА_1 права власності на об'єкт незавершеного будівництва спортивно-оздоровчий комплекс з готелем та кафе-баром попередній власник нерухомого майна використовував земельну ділянку, на якій він розташований, без оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, твердження представника відповідача щодо застосування умов договору оренди від 16.11.2007, укладеного між Кременчуцькою міською радою та ОСОБА_3 , який закінчив свою дію, і на відносини, що склалися між сторонами, на думку суду, є помилковим.
Статтею 1212 (глав 83) ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідків події.
Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч.2 ст. 152 ЗК України).
Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним, об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Отже, у випадку використання землекористувачем сформованої земельної ділянки комунальної власності, якій присвоєно окремий кадастровий номер, без оформлення договору оренди власник такої земельної ділянки (орган місцевого самоврядування, який представляє інтереси територіальної громади) може захистити своє право на компенсацію йому вартості неотриманої орендної плати в порядку статті 1212 ЦК України. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов'язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Статтею 14.1.147 ПК України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем вказаної земельної ділянки, а тому не є суб'єктом плати за землю у формі земельного податку, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата.
Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 20.07.2020 нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер № 5310436500:09:003:0024, площею 1938 м2, становить 3394620,18 грн.
Чинне земельне законодавство, в тому числі стаття 20 Закону України "Про оцінку земель", не містить обґрунтування обов'язковості надання витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки за кожен календарний рік упродовж спірного періоду, а лише зазначає про необхідність фіксування нормативної грошової оцінки окремої земельної ділянки у відповідному витязі; витяги про нормативну грошову оцінку земельної ділянки формуються за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру на підставі актуальних відомостей про земельні ділянки, внесених до Державного земельного кадастру, а формування витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки здійснюється автоматично в режимі "реального часу", тобто на час звернення заявників, у зв'язку з чим програмним забезпеченням і чинним законодавством не передбачено формування вказаних витягів на певну дату, яка вже минула. (Відповідна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20 викладений правовий висновок про те, що належними доказами на обґрунтування нормативної грошової оцінки земельної ділянки можуть бути: технічна документація на спірну земельну ділянку, виготовлена компетентним органом для оформлення договору оренди, довідка з Державного земельного кадастру, витяг з Державного земельного кадастру, а також висновок судової експертизи про встановлення нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, наданий відповідно до статей 98 - 103 ГПК України, які містять інформацію щодо предмета спору.
З цих підстав суд вважає помилковими доводи представника відповідача щодо того, що лише висновок експертизи може бути належним доказом нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Суд приймає як належні розрахунки, надані позивачем, оскільки вони здійсненні з врахуванням площі земельної ділянки, нормативної грошової оцінки землі, ставки орендної плати, коефіцієнту індексації та понижуючого коефіцієнту індексації (згідно рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.02.2016) та приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 102117,62 грн.
Суд також не вбачає підстав для застосування позовної давності, про яку заявляв представник відповідача, оскільки згідно п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені в тому числі статтями 257, 258 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину; у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені в тому числі статтями 257-259 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Керуючись ст.ст. 2, 13, 15, 16, 19, 76-78, 81, 223, 263- 265 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області до ОСОБА_1 про стягнення коштів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області безпідставно збережені кошти в сумі 102117 грн. 62 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2481 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення п итання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: С.О.Фадєєва
Повнйи текст рішення складено 18.05.2023