Справа № 947/7640/23
Провадження № 1-кс/947/6304/23
22.05.2023 року м. Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Заріччя Курської області Російської Федерації, громадянин України, українець, з вищою освітою, розлученого, неповнолітних дітей не має, раніше не судимий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення кримінального правопорушення займав посаду командира 363-го окремого батальйону охорони та обслуговування оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутний військ Збройних Сил України (умовне найменування - військова частина НОМЕР_1 ), у військовому званні «підполковник»,-
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України, -
Слідчий звернувся до Київського районного суду м. Одеси з клопотанням погодженим прокурором Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до ОСОБА_4 .
З матеріалів клопотання вбачається, що слідчими слідчого управління ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023160000000192 від 16.02.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Нагляд за додержанням законів під час здійснення досудового розслідування у формі процесуального керівництва здійснюється прокурорами Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та проходячи військову службу на посаді командира НОМЕР_2 окремого батальйону охорони та обслуговування оперативного командування « ІНФОРМАЦІЯ_2 » Сухопутний військ Збройних Сил України (військова частина НОМЕР_1 ), у військовому званні «підполковник», діючи всупереч вимог ст. 68 Конституції України, ч. ч. 1, 7 ст. 11 Закону України «Про публічні закупівлі», ст. ст. 9, 11, 16, 58, 59, 66, 67 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 - 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, п. 1.8 Правил організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 № 280 (зі змінами), п. п. 3.1.3, 3.1.9 Положення про військове (корабельне) господарство Збройних Сил України, затвердженого Наказом Міністерства Оборони України № 300 від 16.07.1997, п. 7 Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275, 10.12.2022, перебуваючи за місцем проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , що тимчасово дислокувалася за адресою: АДРЕСА_3 , здійснив розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах в умовах воєнного стану, що виявилось в укладанні та підписанні Договору про закупівлю товарів № 73 від 10.12.2022, предметом якого є код національного класифікатора України ДК 021:2015 34950000-1 «Тримальні конструкції», 31720000-9 «Електромеханічне обладнання» на суму 1 000 000,00 (один мільйон) гривень, що перевищувало ринкову вартість предмету договору на 658 839 (шістсот п'ятдесят вісім тисяч вісімсот тридцять дев'ять) грн., що в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим спричинив збитки державі в особі Міністерства оборони України на вказану суму.
19.05.2023 ОСОБА_4 вручене письмове повідомлення про його підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, а саме: розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем, вчинене у великих розмірах, в умовах воєнного стану.
Прокурор підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Підозрюваний та захисник подали письмові заперечення проти задоволення клопотання, посилаючись на наступні обставини. Так на думку сторони захисту ОСОБА_4 не має жодного відношення до вчинення злочину. Відповідно до наказу від 15.05.2022 р. відповідальними за підготовку, укладення та оформлення проектів договорів є начальники служб забезпечення та командири структурних підрозділів, до моменту надання на підпис проекти договорів, вони повинні погоджуватися помічниками командиру, а відповідальними за проведення закупівель є відповідні уповноважені особи. Зазначеними особами були ОСОБА_7 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . В той же час, з ініціативою придбання обладнання виступив ОСОБА_10 . На думку сторони захисту, ОСОБА_7 безпосередньо підписав документи, що містили завідомо неправдиві відомості щодо ціни обладнання та створив передумови для заволодіння грошима, а тому саме в його діях наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ст.191 КК України. Крім того, адвокат вважає, що ОСОБА_7 був агентом - провокатором, який діяв в інтересах 7 управління ДКР СБУ та штучно створив докази винуватості ОСОБА_4 у цьому кримінальному провадженні. Також звертали увагу слідчого судді на наявність міцних соціальних зв'язків, постійне місце проживання та військової служби. В той же час, розмір застави є непомірним, так як підозрюваний має невелике грошове забезпечення. У зв'язку з чим сторона захисту просила застосувати запобіжний захїд у вигляді особистого зобов'язання.
Підозра ОСОБА_4 у вчиненні вказаного вище кримінального правопорушення на думку сторони обвинувачення підтверджується наступними доказами, здобутими під час досудового розслідування, зокрема:
протоколом тимчасового доступу до речей і документів, що перебувають у володінні військової частини НОМЕР_1 від 16.03.2023, під час якого серед іншого вилучено договір № 73 від 10.12.2022 про закупівлю товарів, укладеного між військовою частиною НОМЕР_1 та ФОП « ОСОБА_11 »;
показаннями свідка ОСОБА_12 від 20.02.2023, 14.03.2023;
показаннями свідка ОСОБА_7 від 10.04.2023; 15.05.2023;
висновком експерта від 04.04.2023 № СЕ-19/116-23/5052-ТВ за результатами судової товарознавчої експертизи;
висновком експерта від 10.05.2023 № СЕ-19/116-23/7593-ТВ за результатом судової товарознавчої експертизи;
висновком експерта № 50 від 05.05.2023 за результатами проведення почеркознавчої експертизи документів;
протоколом обшуку приміщень військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_4 від 27.04.2023, під час якого, серед іншого, вилучено оригінали платіжних доручень до договору № 73 від 10.12.2022;
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, слідчим суддею встановлено таке.
Згідно ч.5 ст.9 КПК кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13.11.07 року ЄСПЛ зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
В рішенні ЄСПЛ «Ферарі-Браво проти Італії», Суд зазначив, що затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Слідчий суддя наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_4 у скоєнні кримінального правопорушення, а також правильність кваліфікації органом досудового розслідування його дій, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, а також їх сукупності для висновку про винуватість особи, або її невинуватість, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою згідно положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра можливої причетності ОСОБА_4 до вчинення інкримінованих йому дій.
Долучені до клопотання слідчого докази є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_4 можливо вчинив інкриміновані йому дії. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Доводи захисту щодо провокативних дій з боку свідка ОСОБА_7 та наявності у його діях складу кримінального правопорушення будуть предметом здійснення подальшого досудового розслідування.
Доводи сторони захисту щодо покладення обов'язків перевірки умов проектів договорів на інших службових осіб не знімають відповідальності з керівника військової частини стосовно недопущення розтрати військовим майном. При цьому за версією сторони обвинувачення ОСОБА_4 надав вказівку підлеглим ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо визначення в якості переможця - цінової пропозиції ОСОБА_11 .
За такого, слідчий суддя, приходить до висновку про обґрунтованість підозри по кримінальному провадженню №12023160000000192 від 16.02.2023 року відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Слідчий суддя приходить до висновку відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженню;
Зазначені ризики обгрунтовуються тим, що підозрюваний ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні умисного тяжкого службового злочину щодо розтрати військового майна, за яке передбачене покарання до восьми років позбавлення волі. Крім того, у разі визнання підозрюваного винним, до нього в силу приписів ст.ст.45,69,75 КК України неможливо буде застосування більш м'якого покарання ніж передбачене законом, а також звільнення від відбування покарання із випробуванням. У зв'язку з чим, із врахуванням введення воєнного стану на території України, а також наяності території, яка не контролюється офіційною владою України, існує великий ризик можливості переховуватись від органів досудового розслідування. Крім того, маючи відомості щодо всіх свідків, яких допитано в рамках вказаного кримінального провадження, а також тих, які на даний час досудовим розслідуванням не встановлені, схиляти їх до дачі неправдивих показань, деякі з яких перебувають під його безпосереднім керівництвом, підозрюваний матиме змогу незаконно впливати на свідків задля уникнення покарання. Зазначений ризик підвищений тим, що частина свідків є безпосередніми підлеглими підозрюваного, при цьому відповідно до показів свідків підозрюваний погрожував у разі невиконання його вказівок відправити їх до зони безпосередніх бойових дій.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину - визначається у межах від від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбаченим цим кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. В ухвалі слідчого судді обґрунтовується розмір застави.
Слідчий суддя приходить до висновку про необхідність визначення розміру застави у більш великому розмірі ніж визначено для особи підозрюваної у скоєнні тяжкого злочину, відповідно вимог ст.183 ч.3 КПК України.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Гафа проти Мальти», було встановлено що гарантія, передбачена статтею 5 §3 Конвенції покликана забезпечити явку обвинуваченого у судовому засіданні. Тому розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб стримати його від втечі. Оскільки питання, яке розглядається, є основним правом на свободу, гарантованим статтею 5, органи влади повинні докладати максимум зусиль як для встановлення належного розміру застави, так під час вирішення питання про необхідність продовження тримання під вартою. Крім того, розмір застави, має бути належним чином обґрунтовано у рішенні про визначення застави і повинна враховувати майновий стан обвинуваченого. Нездатність національних судів оцінити здатність заявника сплатити необхідну суму може викликати виявлення Судом порушення. Проте обвинувачений, якого судові органи готові звільнити під заставу, повинні вірно подати достатню інформацію, яку можливо перевірити, якщо це буде необхідно, щодо суми застави, яку необхідно встановити.
Також, щоб розмір застави можна було вважати таким, який здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, слідчий суддя повинен, врахувавши положення ст. 177, 178 КПК України, та раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю вчиненого злочину. При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні в якості начальника військової частини тяжкого корисливого корупційного кримінального злочину у сфері службової діяльності в умовах воєнного стану, що свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя приходить до висновку, що лише застава в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 536 800 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
При цьому слід покласти на підозрюваного процесуальні обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі вище викладеного та керуючись ст. ст. 181, 183, 196 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 погодженого прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_13 про застосування запобіжного заходу у вигляді застави до ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 200 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 536 800 (п'ятсот тридцять шість тисяч вісімсот) грн., які ОСОБА_4 протягом п'яти днів з моменту винесення ухвали слід внести на депозитний рахунок Територіального управління ДСА у Одеській області.
Відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України покласти на строк до 19 липня 2023 року включно на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не відлучатися із міста Одеси, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками визначених слідчим у даному кримінальному провадженні з приводу обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_4 повідомленно про підозру;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
- носити електронний засіб контролю.
Попередити ОСОБА_4 про наслідки невиконання покладених на нього обов'язків, невиконання яких тягне за собою звернення суми застави в дохід держави та подальшу заміну запобіжного заходу на більш суворий.
Роз'яснити підозрюваному його обов'язок протягом п'яти днів з моменту винесення ухвали надати слідчому або прокурору квитанцію про внесення грошових коштів у якості застави.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили негайно після оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1