23 травня 2023 р. № 400/2951/23
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідача:військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ,
про:визнання дій та бездіяльності протиправними; зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач) звернулася до військової частини НОМЕР_1 з позовом (далі по тексту Відповідач) про визнання бездіяльності протиправною щодо ненарахування та не виплати їй як члену сім'ї військовослужбовця, який є безвісно відсутній та/або захоплений у полон сержанта ОСОБА_2 грошового забезпечення, передбаченого Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року; зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити грошове забезпечення, передбачене Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, її чоловіка сержанта ОСОБА_2 , який є безвісно відсутній та/або захоплений у полон.
Свої позовні вимоги Позивачка обґрунтовує тим, що її чоловік сержант ОСОБА_2 під час бойових дій 04.04.2022 року при захисті м. Маріуполя потрапив у полон, про що її, як дружину військовослужбовця, було повідомлено Сповіщенням № 732/606 від 05.07.2022 року. Позивачка звернулася до командира військової частини з відповідною заявою про виплату грошового забезпечення її чоловіка, який перебуває у полоні. Так, у період з 29.06.2022 року по 29.09.2022 року Позивачці виплачено 342260,96 грн грошового забезпечення її чоловіка, нараховане за період служби з березня 2022 року по 18.06.2022 року. Але після 19.06.2022 року Відповідач припинив виплату Позивачці грошового забезпечення її чоловіка, не зважаючи на те, що ОСОБА_2 по теперішній час перебуває у полоні. Позивачка просить суд визнати таку бездіяльність відповідача протиправною та зобов'язати вч НОМЕР_1 нарахувати та виплатити недоотриману частину грошового забезпечення ОСОБА_2
03.04.2023 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання. 27.04.2023 року Ухвалою суду у відповідача витребувано низку документів відповідно до поданого клопотання представника Позивача, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті.
25.04.2023 року від відповідача на адресу суду надійшов Відзив на позовну заяву, де зазначено, що Відповідач позов не визнає, обґрунтовуючи свою позицію тим, що 04.04.2022 року весь особовий склад вч НОМЕР_1 під час виконання бойового завдання у м. Маріуполі потрапив у полон. Наказом № 39 від 19.05.2022 року командуванням військової частини було призначено проведення службового розслідування. До моменту закінчення службового розслідування (18.06.2022 року) за наказом Командира військової частини дружина військовослужбовця ОСОБА_1 отримала грошове забезпечення її чоловіка ОСОБА_2
19.06.2022 року Наказом командира № 67 «Про результати службового розслідування….» матеріали службового розслідування разом з повідомленням були направлені до Прокуратури та ДБР, так як у діях військовослужбовців вбачаються ознаки добровільної здачі в полон, що виключає можливість нараховувати військовослужбовцям та виплачувати членам сімей таких військовослужбовців грошове забезпечення. З дня внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, військова служба для такого військовослужбовця припиняється (п.144-1 Положення проходження служби громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України № 1153/200 від 10.12.2008 року). Саме з цих підстав і були припинені нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_2 , а як наслідок, виплата грошового забезпечення припинилася й дружині військовослужбовця - Позивачці по справі. Відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
25.04.2023 року від відповідача на адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, оскільки вся військова частина та заступник командира військової частини знаходяться в зоні активних бойових дій, а відтак представник не може бути присутнім у судовому засіданні.
27.04.2023 року Ухвалою суду відповідачеві відмовлено в задоволенні клопотання про зупиненні провадження по справі (а. с. 161-162).
20.04.2023 року від представника Позивача надійшла до суду відповідь на відзив на позовну заяву, де він зазначив, що виплата грошового забезпечення членам сім'ї військовослужбовця повинна здійснюватися до з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі в полон та/або дезертирства військовослужбовця. У відповідача відсутні дані про результати розслідування направлених матеріалів службового розслідування до Прокуратури та ТУ ДБР, відсутні результати розгляду кримінальної справи судом відносно ОСОБА_2 , відсутній і обвинувальний вирок суду про визнання ОСОБА_2 винним у скоєні злочину, передбаченого ст. 407 та/або ст. 408 Кримінального кодексу України, а відтак, висновок відповідача про те, що ОСОБА_2 добровільно здався у полон є передчасним та виходячи з принципу презумпції невинуватості обставина «добровільної здачі сержанта ОСОБА_2 в полон» не встановлена в законному порядку. А відтак, зупинення виплат грошового забезпечення ОСОБА_1 , як дружині військовослужбовця, який перебуває у полоні, є протиправною бездіяльністю Відповідача.
22.05.2023 року на виконання ухвали суду про витребування доказів Відповідачем надано Наказ № 67 від 19.06.2023 року.
З'ясувавши позицію сторін, дослідив докази, що є в наявності в матеріалах справи, судом встановлено:
Наказом командира в/ч НОМЕР_2 № 45-РС від 05.04.2022 року Сержанта ОСОБА_2 - заправника автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення виведено в розпорядження командира в/ч НОМЕР_1 та зараховано на всі види забезпечення вч НОМЕР_1 .
Відповідно до Свідоцтва про шлюб НОМЕР_3 від 24.07.1992 року ОСОБА_1 є дружиною військовослужбовця ОСОБА_2 , актовий запис № 723 (а. с. 19-20).
Наказом Командира військової частини НОМЕР_1 № 39 від 19.05.2022 року було призначено службове розслідування за фактом з'ясування статусу військовослужбовців, які загинули, зникли безвісті за особливих обставин, потрапили в полон під час бойових дій 04.04.2022 року у м. Маріуполі та порядку нарахування та виплати грошового забезпечення та додаткової грошової винагороди (а. с. 25-27).
За результатами службового розслідування комісією було складено Акт службового розслідування, у висновках якого комісія зазначила, що сержанта ОСОБА_3 було захоплено в полон, відносно інших військовослужбовців (276 осіб, серед яких ОСОБА_2 (№265 за списком)) матеріали направити до Миколаївської спеціалізованої Прокуратури у військовій та оборонній сфері та ТУ ДБР у м. Миколаєві для з'ясування причинного зв'язку між діями військовослужбовці та подією, що сталася, з'ясування фактичних обставин справи, ступеня провини кожного, встановлення обставин, що пом'якшують таабо обтяжують відповідальність (а. с. 28-46).
Наказом № 67 від 19.06.2022 року командира вч НОМЕР_1 «Про результати службового розслідування» службове розслідування завершено, матеріали службового розслідування направлені до Миколаївської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері та Територіального Управління ДБР у м. Миколаєві для проведення досудового розслідування та встановлення обставин (п.3, п.4). Пунктом 8 цього наказу визначено про призупинення виплат військовослужбовцям, стосовно яких були направлені матеріали службового розслідування до правоохоронних органів, до прийняття окремого рішення (276 осіб, серед яких ОСОБА_2 (№265 за списком)) (а. с. 169-173).
Миколаївським ОТЦК та СП Миколаївської області за № 606 від 05.07.2022 року на адресу позивачки направлено Сповіщення, де зазначено, що її чоловік - водій-заправник автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 сержант ОСОБА_2 потрапив у полон 04 квітня 2022 року в місті Маріуполь Донецької області (а. с. 23).
Наказом командира вч НОМЕР_1 призначено здійснити виплату грошового забезпечення, у тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення до 18.06.2022 року, сім'ям військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , по яким не визначено статусу, здійснювати виплати членам сімей за їх заявою згідно Додатку 1, серед яких і сержант ОСОБА_2 , виплати здійснювати його дружині ОСОБА_1 .
Спірні правовідносини регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до ч. 4 Закону України №2011 грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
При цьому, пунктом 6 ст. 9 Закону № 2011 визначено, що за військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців, зокрема дружині (чоловіку).
Також, відповідно до п. 6-1 ст. 18 Закону № 2011, членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у статті 9 цього Закону.
Порядок виплати грошового забезпечення зазначеним у цьому пункті членам сімей військовослужбовців визначається Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також військовими формуваннями, правоохоронними і розвідувальними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями.
Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам (далі - Наказ № 260), відповідно до п. п. 3 розділу ХХХ якого зазначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям, захопленим у полон або заручниками (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно), а також інтернованим в нейтральних державах або безвісно відсутнім, виплачується відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення сім'ям військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, а також інтернованих у нейтральних державах або безвісно відсутніх, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2016 року № 884 (далі - Порядок № 884), військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець.
Відповідно до пунктів 4-7 Порядку № 884 виплата грошового забезпечення здійснюється з дня захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, а також інтернування в нейтральних державах або зникнення безвісти, членам сімей військовослужбовців за їх заявою на ім'я командира (начальника, керівника) військової частини (установи, організації).
До заяви додаються: копії сторінок паспорта повнолітніх членів сім'ї з даними про прізвище, ім'я та по батькові і реєстрацію місця проживання (перебування); довідка про реєстрацію місця проживання (перебування) членів сім'ї (у разі відсутності такої інформації в паспорті); копія свідоцтва про шлюб (у разі наявності); копії свідоцтв про народження дітей (у разі наявності); копія документа, що засвідчує реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (для осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це контролюючому органу і мають відмітку в паспорті, - копія сторінки паспорта з такою відміткою).
Командир (начальник, керівник) військової частини (установи, організації) розглядає протягом 15 днів подані документи та приймає рішення щодо виплати або відмови у виплаті грошового забезпечення, про що повідомляється заявнику в письмовій формі.
У рішенні про відмову у виплаті грошового забезпечення обов'язково зазначаються підстави для такої відмови. Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення може бути оскаржено у судовому порядку.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачка звернулася до командира військової частини з відповідними заявами 22.04.2022 року та 15.05.2022 року про виплату їй нарахованого грошового забезпечення її чоловіка ОСОБА_2 який перебуває у полоні. Та Наказом командира вч НОМЕР_1 призначено здійснити їй виплату грошового забезпечення ОСОБА_2 , у тому числі додаткових та інших видів грошового забезпечення до 18.06.2022 року.
Суд звертає увагу, що командиром військової частини Рішення про відмову у виплаті грошового забезпечення ОСОБА_1 через з'ясування в установленому законодавством порядку обставин щодо добровільної здачі військовослужбовця ОСОБА_2 в полон не приймалося.
У пунктах 4-7 Порядку № 884 передбачено, що виплата грошового забезпечення здійснюється щомісяця на підставі наказів командирів (начальників, керівників) військових частин (установ, організацій) членам сімей: військовослужбовців, захоплених у полон або заручниками, інтернованих у нейтральних державах, - до дня їх звільнення включно;
військовослужбовців, безвісно відсутніх, - до дня набрання законної сили рішенням суду про визнання їх безвісно відсутніми або оголошення померлими.
Виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців здійснюється до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими. У всіх випадках виплата грошового забезпечення здійснюється не більше ніж до дня виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
При цьому, слід зазначити, що згідно п. 8 Порядку № 884, виплата грошового забезпечення членам сімей військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (установи, організації), місця служби або дезертирували, не здійснюється.
З дня внесення відомостей до єдиного держаного реєстру досудових розслідувань, військова служба для такого військовослужбовця припиняється (п.144-1 Положення про розходження служби громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента 3 1153/200 від 10.12.2008 року).
З огляду на вищезазначені норми, з дня потрапляння у полон військовослужбовця (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) членам сім'ї військовослужбовця (визначеним у Законі № 2011 та Порядку № 884) за їх заявою виплачується грошове забезпечення до повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон або заручниками, їх інтернування або звільнення, або визнання їх в установленому законом порядку безвісно відсутніми чи померлими, або внесення відомостей до єдиного держаного реєстру досудових розслідувань (військова служба для такого військовослужбовця припиняється) тобто до того моменту, виключення військовослужбовця із списків особового складу військової частини (установи, організації).
Так, з матеріалів справи вбачається, що сержант ОСОБА_2 по теперішній час перебуває у полоні, в який потрапив під час виконання бойового завдання у м. Маріуполі 04.04.2022 року, та не виключений зі списків особового складу військової частини.
Стосовно сержанта ОСОБА_2 відсутні дані про внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєння ним злочину, передбаченого ст. 407 та /або ст. 408 Кримінального кодексу України, відсутній і обвинувальний вирок стосовно ОСОБА_2 за скоєння злочинів, передбачених ст. 407 та/або ст. 408 Кримінального кодексу України.
Суд приходить до висновку, що у Відповідача на день прийняття судом рішення відсутні будь-які фактичні дані, встановлені законним порядком, про добровільну здачу в полон сержанта ОСОБА_2 04.04.2022 року. А як наслідок, Відповідач зобов'язаний продовжувати нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 до настання перелічених обставин: повернення з полону; повного з'ясування обставин захоплення військовослужбовців у полон (обвинувальний вирок, ухвала суду про визнання винуватості, внесення відомостей в ЄРДР з виключенням цього військовослужбовця зі списків особового складу військової частини); визнання безвісно відсутнім чи померлим за рішенням суду, яке набрало законної сили.
Суд критично оцінює позицію Відповідача, яка зводиться до висновків, викладених в Акті службового розслідування, про наявність сумнівів комісії щодо захоплення у полон ОСОБА_2 , як законно установлений факт добровільної здачі у полон.
Суд наголошує, що в Україні діє презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини. Так, відповідно до ч.2 ст.2 КК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічні положення закріплені у статті 17 Кримінального процесуального кодексу України.
Отже, питання щодо встановлення фактів та вини особи за фактом добровільної здачі в полон віднесено до компетенції органів досудового розслідування та відповідного суду, який розглядає обвинувальний акт. При цьому, до повноважень відповідача, зокрема, не входить кваліфікація злочину та проведення досудового розслідування, про що було самостійно вказано комісією в Акті службового розслідування припущення та висловлені сумніви щодо добровільної здачі у полон 276 військовослужбовців, оскільки комісії не вдалося знайти докази, що підтверджували б насильне захоплення в полон 276 військовослужбовців, у тому й числі й ОСОБА_2 .
Так, як зазначалось судом вище, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
З урахуванням, вищевикладеного та положень Постанови КМУ № 168 від 28.02.2022 року суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання грошового забезпечення (щомісячні види грошового забезпечення та одноразові види грошового забезпечення) сержанта ОСОБА_2 , як член сім'ї (дружина) військовослужбовця, який перебуває у полоні, починаючи з 19.06.2022 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частина 3 цієї статті передбачає, що кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.
Так, позовна заява подана від імені Позивача адвокатом Кур'ян В.В., яка шляхом захисту порушеного права Позивача обрала наступний шлях:
- визнання протиправною бездіяльності вч НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 , як члену сім'ї військовослужбовця, який є безвісно відсутній та/або захоплений у полон сержанта ОСОБА_2 грошового забезпечення, передбаченого Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року;
- зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення, передбачене Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року її чоловіка сержанта ОСОБА_2 , який є безвісно відсутній та/або захоплений у полон.
Суд вважає, що адвокатом Позивача обраний невірний шлях захисту порушеного права Позивача.
Так, судом встановлено, що право позивачки на отримання всіх видів грошового забезпечення її чоловіка ОСОБА_2 , починаючи з 19.06.2022 року, обмежене (призупинено) п. 8 Наказу № 67 від 19.06.2022 року, що не є тотожним поняттям «бездіяльності суб'єкта владних повноважень», а відтак у цій частині позовних вимог позивачеві слід відмовити.
Не нарахування та невиплата Позивачці грошового забезпечення її чоловіка, що перебуває у полоні, є наслідком виконання прийнятого командиром вч розпорядчого Наказу № 67.
Але п. 8 Наказу № 67 від 19.06.2022 року Командира військової частини НОМЕР_1 про призупинення виплат військовослужбовцям, стосовно яких були направлені матеріали службового розслідування до правоохоронних органів до прийняття окремого рішення, в межах даної справи позивачем не оскаржується. Та в судовому порядку не оскаржувався.
Водночас, відповідно до положень ч. 2ст.9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порушене право позивачки на отримання грошового забезпечення її чоловіка ОСОБА_2 , який перебуває у полоні, в межах даної справи можливо захистити шляхом визнання за ОСОБА_1 права на отримання всіх видів грошового забезпеченням (щомісячного та додаткового грошового забезпечення відповідно до положень Постанови КМУ № 168), починаючи з 19.06.2022 року.
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які заявляє представник позивача в сумі 33 020 грн та обґрунтовує наступними документами:
- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КР № 000339 (а. с. 84);
- виписка з ЄДРЮО ФОПтГФ, про реєстрацію як окремої юридичної особи Адвокатського бюро «Вікторія Кур'ян та партнери» (а. с. 85);
- Ордер на ведення справи Серія ВА № 1032100;
- Договір про надання правової допомоги № 1Ф/3/23. В матеріалах справи представником Позивача надано тільки дві сторінки договору, сторінка з підписом сторін договору в матеріалах справи відсутня, що унеможливлює з'ясувати чи був підписаний та коли був укладений договір про надання правової допомоги (а. с. 75-76);
- Описовий листок адвокатського досьє від 08.03.2023 року (а. с. 77-78);
- Рахунок-фактура №9 від 10.03.2023 року на внесення авансу в сумі 17095, 00 грн (а. с. 79);
- касовий прибутковий ордер №100/2/03/23 від 10.03.2023 року на суму 17095, 00 грн. (а. с. 80);
- Рахунок фактура №14 від 17.03.2023 року на внесення оплати за фактично надану правову допомогу за 1 годину 31 хвилину часу в сумі 5915, 00 грн (а. с. 81);
- касовий прибутковий ордер №17/2/03/23 від 10.03.2023 року на суму 5915, 00 грн (а. с. 82);
- розрахунок оплати за надання правової допомоги за адвокатським досьє 1Ф/03/23 з 08.03.2023 року по 17.03.2023 року на суму 23010 грн, де зазначено, що адвокатом витрачено 5 годи 54 хвилини часу (а. с. 83);
- Описовий листок адвокатського досьє від 08.03.2023 року, де зазначено, що станом на 24.04.2023 року витрачено 8 годин 28 хвилин (а. с. 149-150);
- Рахунок-фактура №18 від 21.04.2023 року на оплату послуг за дві години 34 хвилини часу роботи адвоката у сумі 10010, 00 грн (а. с. 151);
- прибутковий касовий ордер №24/04/23 від 24.04.2023 року на суму 10010, 00 грн. (а. с. 152);
- розрахунок оплати за надання правової допомоги за адвокатським досьє 1Ф/03/23 з 08.03.2023 року по 24.04.2023 року на суму 33020,00 грн, де зазначено, що адвокатом витрачено 8 годин 28 хвилини часу (а. с. 153).
Суд вважає за потрібне зазначити наступне,
Так, договір на надання правової допомоги № 1Ф/3/23 не містить доказів його укладення між Позивачкою ОСОБА_1 та адвокатським бюро «Вікторія Кур'ян та партнери».
Судові витрати на правову допомогу в сумі 33020 грн суд вважає занадто завищеними, неспівмірними з поданим позовом та такими, що не належать задоволенню, оскільки позовні вимоги, з якими представник позивача звернувся до суду, не задоволені, та обраний адвокатом шлях захисту порушеного права ніяким чином не захистили порушене право Позивачки.
Позивач надала квитанцію про сплату судового збору в сумі 2148,00 грн. Оскільки позовні вимоги стосуються невиплати грошового забезпечення (що по суті є заробітною платою), позивач звільнена від сплати судового збору. Отже, судовий збір у сумі 2148,00 грн вважається надмірно сплаченим та може бути повернутий за клопотанням позивача за ухвалою суду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) до військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код НОМЕР_5 ) про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та не виплати як члену сім'ї військовослужбовця, який є безвісно відсутній та/або захоплений у полон сержанта ОСОБА_2 грошового забезпечення, передбаченого Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року; зобов'язання нарахувати та виплатити грошове забезпечення, передбачене Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 року, її чоловіка сержанта ОСОБА_2 , який є безвісно відсутній та/або захоплений у полон - задовольнити частково.
2. Визнати за ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) право на отримання всіх видів грошового забезпечення (у тому числі, що передбачені постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 року) її чоловіка, який перебуває в полоні, - водія-заправника автомобільного відділення підвозу пального та мастильних матеріалів взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_1 сержанта ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), починаючи з 19.06.2022 року.
3. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 23.05.2023 р.
Суддя Н.В. Лісовська