справа№380/873/23
22 травня 2023 року м.Львів
Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/873/22 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати відмову Міністерства внутрішніх справ України в призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності 21.09.2021 р. на підставі довідки МСЕК №1 серія 12 ААВ №067614 і у відмові виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 200- кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №850, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги;
- зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності від 21.09.2021 р. на підставі довідки МСЕК №1 серія 12 ААВ №067614 та виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 р. №850, з урахуванням виплаченої раніше суми одноразової грошової допомоги.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що приписи пункту 4 Порядку №850 не позбавляють позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлюють обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Таким чином, відповідач протиправно відмовив у виплаті одноразової допомоги з тих підстав, що встановлення позивачу другої групи інвалідності відбулось у період понад два роки від дати первинного огляду.
Згідно ухвали про відкриття провадження відповідачам встановлено п'ятнадцятиденний строк на подання відзиву з дати отримання ухвали про відкриття провадження. Копію вказаної ухвали вручено відповідачам 19.01.2023 року, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 16 січня 2023 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.
Судом встановлені наступні обставини:
Відповідно до наказу Управління внутрішніх справ у Львівській області (по особовому складу) від 25.01.1994 №25 б/с позивача звільнено з органів внутрішніх справ у відставку за пунктом “б” статті 65 (через хворобу).
07.05.2019 під час первинного огляду позивачу встановлено третю групу інвалідності у зв'язку захворюванням, пов'язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
Позивачу виплачена одноразова грошова допомога у зв'язку з встановленням третьої групи інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.
21.09.2021 під час повторного огляду позивачу встановлено ІІ групу інвалідності через захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, що підтверджується довідкою МСЕК №1 серії 12 ААВ №067614 від 21.09.2021.
Позивач звернувся до ліквідаційної комісії Головного управління МВС України у Львівській області із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, у зв'язку з встановленням ІІ групи інвалідності.
З відповіді від 25.10.2021 №А-111/Осд/31/01-2021 вбачається, що з дати первинного встановлення позивачу інвалідності до повторного огляду та встановлення вищої групи пройшло більше двох років, тому відсутні підстави для формування висновку щодо виплат грошової допомоги.
Вважаючи повернення без розгляду заяви про визначення і виплату одноразової грошової допомоги протиправним, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2022 року у справі 380/1154/22 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 з приводу виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, пов'язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
Зобов'язано Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області код ЄДРПОУ 08592247, місцезнаходження: 79007, м.Львів, пл.Ген.Григоренка, 3 відповідно до пункту 8 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850, прийняти, зареєструвати та подати у 15-денний термін до Міністерства внутрішніх справ України документи ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 з приводу виплати одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням 2-ї групи інвалідності, пов'язаної із проходженням служби в органах внутрішніх справ України.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено повністю.
На виконання вказаного рішення суду Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області скерувало на адресу Міністерства внутрішніх справ України матеріали для прийняття рішення щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу.
Згідно з листом Департаменту фінансово-облікової політики Міністерства внутрішніх справ України від 09.12.2022 № 38378/15-2022 за результатами опрацювання матеріалів щодо призначення одноразової грошової допомоги позивачу прийнято рішення про відмову у призначенні такої допомоги та затверджено відповідний висновок. Таке рішення прийнято у зв'язку з тим, що встановлення позивачу медико-соціальною експертною комісією другої групи інвалідності (25.08.2021) відбулося в період понад два роки від дати встановлення третьої групи інвалідності (17.04.2021), що суперечить умовам пункту Порядку №850.
Вважаючи дії відповідача про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
До набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію», тобто до 07 листопада 2015 року, порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порядком та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року №850.
Відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі, зокрема, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Пункт 5 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію» Закон України «Про міліцію» визнано таким, що втратив чинність.
При цьому, за змістом п. 15 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України «Про міліцію», зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про Національну поліцію».
Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначений Постановою Кабінету Міністрів України №850 від 21 жовтня 2015 року, яка набрала законної сили 31 жовтня 2015 року.
Згідно з п. 2 Порядку №850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.
Підпункт 2 п. 3 Порядку №850 передбачає, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності І групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пункт 7 Порядку №850 передбачає, що працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи:
- заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов;
- довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках).
До заяви додаються копії:
- довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією;
- постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС;
- сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
- документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).
Керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в п.6 або 7 Порядку №850, висновок щодо виплати грошової допомоги (п. 8 Порядку №850).
Відповідно до п. 9 Порядку №850 Міністерство внутрішніх справ України в місячний строк після надходження зазначених у п. 8 Порядку №850 документів приймає рішення про призначення або, у випадках передбачених п. 14 Порядку №850. про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.
Згідно з пунктом 14 Порядку №850 призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком:
- учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку;
- учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;
- навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);
- подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.
З оскарженої відмови суд встановив, що відмовляючи у виплаті одноразової грошової допомоги відповідач не покликається на жодну з обставин, передбачених пунктом 14 Порядку.
Суд у даному випадку погоджується доводами позивача, що підстави, передбачені пунктом 14 Порядку є вичерпними і розширеному тлумаченню не підлягають.
Своєю чергою пункт 3 Порядку №850 від 21.10.2015 встановлює підстави для призначення та виплати одноразової грошової допомоги:
- загибель (смерть) працівника міліції, який перебував на службі в органах внутрішніх справ, під час виконання ним службових обов'язків;
- установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці
- після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ;
- часткова втрата працездатності працівником міліції без установлення йому інвалідності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків.
Зазначені підстави визначені як самостійні та надають право на отримання одноразової грошової допомоги при настанні хоча б однієї з них.
З аналізу вказаних норм висновується, що право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку з установленням працівникові міліції інвалідності не обмежено у часі, натомість визначальним є наявність причинно-наслідкового зв'язку між інвалідністю та службою в органах внутрішніх справ.
Відповідності до довідки до акта огляду МСЕК серії 12ААВ №067614 позивачу встановлено 2 групу інвалідності внаслідок травми, що пов'язана із виконанням службових обов'язків.
Обґрунтовуючи свою відмову у виплаті одноразової грошової допомоги відповідач покликається на те, що встановлення заявникові 2 групи інвалідності відбулось в період понад два роки від дати встановлення йому 3 групи інвалідності, що суперечить положенням пункту 4 Порядку. З даного приводу суд враховує наступне.
Відповідач вказує, що пунктом 4 Порядку передбачено, що якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступені втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно рішення медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з врахуванням раніше виплаченої суми.
Законом України «Про міліцію» не встановлено обмежень щодо виплати одноразової грошової допомоги, які передбачені пунктом 4 Порядку №850. Тобто, заявлена норма цього Порядку не позбавляє позивача права на отримання одноразової грошової допомоги, а тільки встановлює обмеження у розмірі проведення виплати нарахованої суми грошової допомоги в залежності від часу повторного встановлення інвалідності із втратою працездатності після первинного встановлення втрати працездатності. Не містить цей пункт Порядку і застережень щодо неможливості проведення виплати грошової допомоги у разі встановлення особі після спливу двохрічного терміну іншої групи інвалідності чи більшого відсотку втрати працездатності. Вичерпний перелік випадків, за яких особі може бути відмовлено у призначенні грошової допомоги, визначено у пункті 14 Порядку №850, і підстави на яку покликається відповідач вказана норма не містить.
З огляду на викладене позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до ч. 6 ст. 23 Закону України «Про міліцію», що не суперечить приписам Порядку №850.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.10.2018 у справі №369/13187/17, від 28.03.2019 у справі №296/10138/16-а, від 24.10.2019 у справі №817/713/16.
Враховуючи зазначені обставини суд вважає, що відмова відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги позивача викладена у листі є протиправною.
При обранні способу відновлення права позивача суд враховує наступне.
Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (див. рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99 та від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян, як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (рішення Конституційного Суду України від 20 березня 2002 року №5-рп/2002).
Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи, що відповідачем не доведено вході розгляду справи правомірності відмови у призначенні позивачу одноразової грошової допомоги, і підстави для такої відмови відсутні, суд зазначає, що відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до ч. 4 ст. ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
Отже оскільки суд виснував, що позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням 2 групи інвалідності яка виникла у зв'язку із проходженням ним служби, то для належного відновлення порушених прав позивача слід зобов'язати відповідача призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням інвалідності 2 (другої) групи, у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходження служби в органах внутрішніх справ.
Враховуючи викладене позов підлягає задоволенню повністю.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору і такий ним про поданні позову не сплачувався, підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача немає.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 262-263, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Міністерства внутрішніх справ (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10), Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (79007, м. Львів, пл. Ген. Григоренка, 3) про визнання протиправною та скасування відмови, зобов'язання вчинити дії - задоволити повністю.
Визнати протиправною відмову Міністерства внутрішніх справ України у виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , викладену в листі №38378/15-2022 від 09.12.2022.
Зобов'язати Міністерство внутрішніх справ України (ЄДРПОУ 00032684) призначити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» від 21.10.2015 №850 у зв'язку із встановленням інвалідності 2 групи, у зв'язку із захворюванням пов'язаним з проходження служби в органах внутрішніх справ.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп. 15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Рішення суду складено в повному обсязі 22.05.2023 року.
Суддя Гавдик З.В.