22 травня 2023 року
справа №380/685/23
Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Кузана Р.І. розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язати вчинити дії, -
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №134250007335 від 13.09.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до стажу роботи період роботи з 19.06.2001 по 09.04.2021 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 23.03.1990.
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію по інвалідності на підставі його заяви від 06.04.2022, з урахуванням періодів роботи з 13.11.1986 по 09.04.2021, із 06.04.2022 (день звернення із заявою про призначення пенсії).
Обґрунтовуючи позовні вимоги посилається на таке. Позивач є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ№059211. ОСОБА_1 06.04.2022 звернувся до Головного Управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності та долучив відповідні документи. Однак, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області йому протиправно відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності з огляду на те, що до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 19.03.2001 по 09.04.2021 через відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації. Для відновлення порушеного права позивач звернувся до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 у справі №380/7301/22, його позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №134250007335 від 13.04.2022 про відмову у призначені пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.04.2022 про призначення пенсії по інвалідності, відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
Проте, рішенням відповідача від 13.09.2022 №134250007335 йому повторно відмовлено у призначенні пенсії через відсутність інформації про сплату страхових внесків. Звертає увагу, що ненадання органами Пенсійного фонду російської федерації чи підприємствами, де він працював, інформації по сплаті страхових внесків, не може позбавляти його соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаних підприємствах. Позивач не повинен відповідати за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків. Тому, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві. Просить позов задовольнити.
Ухвалою судді від 16.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Сторони належним чином повідомлялися про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 03.02.2023 подало до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що при повторному розгляді заяви позивача на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 у справі №380/7301/22 відповідачем встановлено, що страховий стаж позивача складає 12 років 09 місяців 03 дні. Вказує, що при розрахунку страхового стажу, згідно з записами трудової книжки, позивачу не враховано період роботи з 13.11.1986 по 09.04.2021, оскільки відсутня інформація від відповідного органу російської федерації про сплату страхових внесків.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянином України, що підтверджується копією паспорта.
Згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ №059211 від 17.01.2022 позивачу встановлено III групу інвалідності (загальне захворювання). Інвалідність встановлена на строк до 01.02.2023.
Згідно з записами трудової книжки серії НОМЕР_3 від 23.03.1990 та вкладиша до трудової книжки НОМЕР_4 від 07.03.2018, позивач в межах спірного періоду працював:
- з 19.06.2001 по 27.04.2002 на ООО «Нафтаінвест»;
- з 15.02.2005 по 31.07.2006 на ООО «Бізнес-Альянс»;
- з 01.08.2006 по 31.01.2007; з 06.04.2007 по 06.04.2008; з 16.05.2008 по 04.05.2009; з 05.05.2009 по 25.01.2010; з 18.02.2010 по 14.12.2010; з 17.12.2010 по 15.10.2011; з 05.12.2011 по 15.08.2012; з 15.09.2012 по 15.07.2013; з 17.07.2013 по 15.05.2014; з 17.06.2014 по 15.04.2015; з 18.04.2015 по 03.03.2016; з 18.03.2016 по 05.03.2017; з 16.03.2017 по 06.03.2018; з 07.03.2018 по 07.03.2019; з 16.04.2019 по 23.03.2020; з 26.03.2020 по 09.04.2021 на ООО «ДенКаРС».
Позивач 06.04.2022 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії по інвалідності.
На дату звернення за призначенням пенсії позивач досяг 53-річного віку.
Головним управлінням Пенсійного фонду у Київській області в порядку екстериторіальності розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 13.04.2022 №134250007335, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу - не менше 13 років, передбаченого статтею 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи за довідкою від 08.01.2022 № 1, виданою ООО «ДенКаРС», оскільки в наданих документах відсутнє підтвердження сплати страхових внесків. Також зазначено, що загальний стаж позивача становить 12 років 09 місяців 03 дні.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 у справі №380/7301/22, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення про відмову Головного управління Пенсійного фонду України у Київської області №134250007335 від 13.04.2022 у призначені пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , відповідно до ч.1 ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.04.2022 про призначення пенсії по інвалідності, відповідно до ч.1 ст.32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.
На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2022 у справі №380/7301/22 листом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 20.10.2022 №15141-14998/К-52/8-1300/22 повідомлено позивача про прийняте рішення №134250007335 від 13.09.2022, яким позивачу повторно відмовлено в зарахуванні періодів роботи згідно з довідками від 08.01.2022 №1 та №3, виданих ООО «ДенКаРС», через відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації.
Не погоджуючись з рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір суд застосовує такі норми права та виходить з таких мотивів.
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон № 1058-IV).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058-IV).
Судом встановлено, що спірними у цій справі є періоди роботи позивача на території російської федерації з 01.08.2006 по 31.01.2007; з 06.04.2007 по 06.04.2008; з 16.05.2008 по 04.05.2009; з 05.05.2009 по 25.01.2010; з 18.02.2010 по 14.12.2010; з 17.12.2010 по 15.10.2011; з 05.12.2011 по 15.08.2012; з 15.09.2012 по 15.07.2013; з 17.07.2013 по 15.05.2014; з 17.06.2014 по 15.04.2015; з 18.04.2015 по 03.03.2016; з 18.03.2016 по 05.03.2017; з 16.03.2017 по 06.03.2018; з 07.03.2018 по 07.03.2019; з 16.04.2019 по 23.03.2020; з 26.03.2020 по 09.04.2021 на ООО «ДенКаРС» та зарахування цього періоду до страхового стажу.
Вирішуючи по суті існуючий спір суд першочергово звертає увагу на ту обставину, що оскільки трудовий стаж набутий позивачем на території російської федерації, тому при визначенні права на пенсійне забезпечення відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону від 09.07.2003 за № 1058-IV суд вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом російської федерації "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Частиною другою статті 4 Угоди «Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників - мігрантів» від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російської федерації, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Отже, зі змісту наведеного слід враховувати, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території російської федерації або на підприємстві зареєстрованому на території російської федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в Росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Отже, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії. Сама лише несплата страхових внесків, не може бути підставою для відмови в зарахуванні такого стажу.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Так, заперечуючи проти позову, відповідач зазначив, що для зарахування періоду роботи до страхового стажу необхідною та обов'язковою умовою є сплата страхових внесків за вказаний період. При цьому, відмовляючи в зарахуванні спірного періоду роботи позивача до його страхового стажу, відповідач зазначив, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.08.2006 по 31.01.2007; з 06.04.2007 по 06.04.2008; з 16.05.2008 по 04.05.2009; з 05.05.2009 по 25.01.2010; з 18.02.2010 по 14.12.2010; з 17.12.2010 по 15.10.2011; з 05.12.2011 по 15.08.2012; з 15.09.2012 по 15.07.2013; з 17.07.2013 по 15.05.2014; з 17.06.2014 по 15.04.2015; з 18.04.2015 по 03.03.2016; з 18.03.2016 по 05.03.2017; з 16.03.2017 по 06.03.2018; з 07.03.2018 по 07.03.2019; з 16.04.2019 по 23.03.2020; з 26.03.2020 по 09.04.2021 на ООО «ДенКаРС» через відсутність інформації про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду російської федерації.
Однак, суд критично оцінює такі доводи відповідача та зазначає наступне.
Позивач не повинен відповідати за ймовірне неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку щодо обов'язкового порядку взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків та належної сплати страхових внесків, а відтак, несплата страхувальником страховим внесків (або відсутність інформації про таку сплату в системі персоніфікованого обліку) не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при перерахунку пенсії позивача періодів його роботи на такому підприємстві.
Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права висловлена Верховним Судом у постановах від 17 липня 2019 року у справі №144/669/17 (провадження №К/9901/22935/18) та від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 (провадження №К/9901/35103/18).
За змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Тобто, прийняття на підтвердження стажу роботи, зокрема, довідок, застосовується тільки в тому випадку, коли відсутня трудова книжка, або відсутні відповідні записи чи містяться неправильні чи неточні записи в трудовій книжці про роботу особи на підприємстві.
З 29.07.1993 діє Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 за №58 (далі - Інструкція №58).
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1 Інструкції №58).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, трудова книжка серії НОМЕР_3 дата заповнення 23.03.1990 та додатка до трудової книжки НОМЕР_4 дата заповнення 07.03.2018 на ім'я (російською мовою) « ОСОБА_2 » належить громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та містить періоди роботи позивача з 01.08.2006 по 31.01.2007; з 06.04.2007 по 06.04.2008; з 16.05.2008 по 04.05.2009; з 05.05.2009 по 25.01.2010; з 18.02.2010 по 14.12.2010; з 17.12.2010 по 15.10.2011; з 05.12.2011 по 15.08.2012; з 15.09.2012 по 15.07.2013; з 17.07.2013 по 15.05.2014; з 17.06.2014 по 15.04.2015; з 18.04.2015 по 03.03.2016; з 18.03.2016 по 05.03.2017; з 16.03.2017 по 06.03.2018; з 07.03.2018 по 07.03.2019; з 16.04.2019 по 23.03.2020; з 26.03.2020 по 09.04.2021 на ООО «ДенКаРС» на території російської федерації.
Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.
При цьому суд наголошує, що записи спірного періоду роботи позивача оформлені у трудовій книжці серії відповідно до вимог чинного на момент внесення записів законодавства, жодних виправлень, закреслень тощо, не містять. Відповідач не ставить під сумнів достовірність та точність внесених до трудової книжки записів про роботу позивача.
Крім того, довідкою від 08.01.2022 №1 ООО «ДенКаРС» підтверджується те, що ОСОБА_1 працював в ООО «ДенКаРС» з 01.08.2006 по 31.01.2007; з 06.04.2007 по 06.04.2008; з 16.05.2008 по 04.05.2009; з 05.05.2009 по 25.01.2010; з 18.02.2010 по 14.12.2010; з 17.12.2010 по 15.10.2011; з 05.12.2011 по 15.08.2012; з 15.09.2012 по 15.07.2013; з 17.07.2013 по 15.05.2014; з 17.06.2014 по 15.04.2015; з 18.04.2015 по 03.03.2016. За період з 01.08.2006 по 31.12.2015 у федеральний бюджет Пенсійного фонду російської федерації нараховувалися і перераховувалися страхові внески.
Також, відповідно до довідки від 08.01.2022 №3, виданою ООО «ДенКаРС» підтверджується те, що ОСОБА_1 працював в ООО «ДенКаРС» з 18.03.2016 по 05.03.2017; з 16.03.2017 по 06.03.2018; з 07.03.2018 по 07.03.2019; з 16.04.2019 по 23.03.2020; з 26.03.2020 по 09.04.2021. Також позивачу з грудня 2012 року по грудень 2012 року виплачувалася заробітна плата, що підтверджується додатком до довідки від 10.01.2013 №23. Також у вказаній довідці зазначено, що за період з 01.01.2016 по 09.04.2021 у федеральний бюджет Пенсійного фонду російської федерації нараховувалися і перераховувалися страхові внески.
Крім цього, позивачем було долучено копії розрахункових листків за спірний період.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що страховий стаж позивача з 01.08.2006 по 31.01.2007; з 06.04.2007 по 06.04.2008; з 16.05.2008 по 04.05.2009; з 05.05.2009 по 25.01.2010; з 18.02.2010 по 14.12.2010; з 17.12.2010 по 15.10.2011; з 05.12.2011 по 15.08.2012; з 15.09.2012 по 15.07.2013; з 17.07.2013 по 15.05.2014; з 17.06.2014 по 15.04.2015; з 18.04.2015 по 03.03.2016; з 18.03.2016 по 05.03.2017; з 16.03.2017 по 06.03.2018; з 07.03.2018 по 07.03.2019; з 16.04.2019 по 23.03.2020; з 26.03.2020 по 09.04.2021 на ООО «ДенКаРС» є повністю підтверджений, про що свідчить визнання цього страхового стажу країною, в якій він набутий.
Крім того, як визначено статтею 1 Закону № 1058-ІV страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, яке діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Страхувальники - це роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону.
Згідно з статті 20 Закону №1058-ІV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків із сум, виражених в іноземній валюті, здійснюється шляхом перерахування зазначених сум у національну валюту України за курсом валют, установленим Національним банком України на день обчислення страхових внесків.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до статті 106 Закону № 1058-ІV виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів; ухилення від взяття на облік або несвоєчасне подання заяви про взяття на облік страхувальника як платника страхових внесків.
За змістом вищезазначених норм, обов'язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Внаслідок невиконання страхувальником обов'язку по сплаті внесків позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за час роботи на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Надаючи оцінку обставинам даної справи, суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 17 липня 2019 року (справа № 144/669/17) та від 20 березня 2019 року (справа № 688/947/17), згідно якої, несплата страхувальником страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу позивача періодів його роботи на такому підприємстві, оскільки працівник не несе відповідальності за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов'язку сплати страхових внесків.
Разом із тим, суд зазначає, що чинними міжнародними угодами визначено взаємне зарахування стажу роботи набутого у країні учасниці угоди відповідно до законодавства країни-роботодавця.
При цьому будь-яких доказів, які б підтверджували не відрахування страхових внесків до пенсійних органів РФ з вини позивача в суду немає.
Отже, із вищевикладеного слідує, що будь-яких законних передумов не зараховувати позивачу періоди його роботи в російській федерації з 01.08.2006 по 31.01.2007; з 06.04.2007 по 06.04.2008; з 16.05.2008 по 04.05.2009; з 05.05.2009 по 25.01.2010; з 18.02.2010 по 14.12.2010; з 17.12.2010 по 15.10.2011; з 05.12.2011 по 15.08.2012; з 15.09.2012 по 15.07.2013; з 17.07.2013 по 15.05.2014; з 17.06.2014 по 15.04.2015; з 18.04.2015 по 03.03.2016; з 18.03.2016 по 05.03.2017; з 16.03.2017 по 06.03.2018; з 07.03.2018 по 07.03.2019; з 16.04.2019 по 23.03.2020; з 26.03.2020 по 09.04.2021 на ООО «ДенКаРС» у відповідача не було.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, які стосуються визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії №134250007335 від 13.09.2022, а тому відповідні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо зобов'язання відповідача при призначенні пенсії врахувати періоди роботи позивача з 13.11.1986 по 31.07.2006 суд вважає за необхідне відмовити, оскільки в оскаржуваному рішення зазначений період не є спірним.
Що ж до вимог позивача про зобов'язання відповідача призначити йому пенсію по інвалідності, то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 32 Закону № 1058-IV, право на пенсію по інвалідності ІІІ групи мають особи за наявності страхового стажу на час настання інвалідності абр на день звернення за пенсією, зокрема від 52 років до досягнення особою 50 років за наявності страхового стажу 13 років.
Як слідує із матеріалів справи, підтверджений відповідачем страховий стаж позивача становить 12 років 09 місяців 03 дні.
Таким чином, зарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01.08.2006 по 31.01.2007; з 06.04.2007 по 06.04.2008; з 16.05.2008 по 04.05.2009; з 05.05.2009 по 25.01.2010; з 18.02.2010 по 14.12.2010; з 17.12.2010 по 15.10.2011; з 05.12.2011 по 15.08.2012; з 15.09.2012 по 15.07.2013; з 17.07.2013 по 15.05.2014; з 17.06.2014 по 15.04.2015; з 18.04.2015 по 03.03.2016; з 18.03.2016 по 05.03.2017; з 16.03.2017 по 06.03.2018; з 07.03.2018 по 07.03.2019; з 16.04.2019 по 23.03.2020; з 26.03.2020 по 09.04.2021 в ООО «ДенКаРС», свідчитиме про наявність у нього більш ніж 13 років страхового стажу, що є достатнім для призначення йому пенсії за віком.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 45 З Закону № 1058-ІV пенсія по інвалідності призначається з дня встановлення інвалідності, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
В даному випадку позивачу встановлено інвалідність 17.01.2022, а за призначенням пенсії звернувся 06.04.2022, тобто в межах трьох місяців з дня встановлення інвалідності.
З огляду на викладене, а також з метою захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію починаючи з 17.01.2022, тобто з дня, наступного за днем встановлення інвалідності.
Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Отже, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №134250007335 від 13.09.2022, зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в ООО «ДенКаРС» з 01.08.2006 по 31.01.2007; з 06.04.2007 по 06.04.2008; з 16.05.2008 по 04.05.2009; з 05.05.2009 по 25.01.2010; з 18.02.2010 по 14.12.2010; з 17.12.2010 по 15.10.2011; з 05.12.2011 по 15.08.2012; з 15.09.2012 по 15.07.2013; з 17.07.2013 по 15.05.2014; з 17.06.2014 по 15.04.2015; з 18.04.2015 по 03.03.2016; з 18.03.2016 по 05.03.2017; з 16.03.2017 по 06.03.2018; з 07.03.2018 по 07.03.2019; з 16.04.2019 по 23.03.2020; з 26.03.2020 по 09.04.2021 та зобов'язати відповідача призначити та виплачувати позивачу пенсію по інвалідності на підставі статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.01.2022.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч.1 ст.90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність підстав для задоволення позову частково.
Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 291 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області про відмову у призначенні пенсії №134250007335 від 13.09.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79000, Львівська область, м.Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) період роботи у ООО «ДенКаРС» з 01.08.2006 по 31.01.2007; з 06.04.2007 по 06.04.2008; з 16.05.2008 по 04.05.2009; з 05.05.2009 по 25.01.2010; з 18.02.2010 по 14.12.2010; з 17.12.2010 по 15.10.2011; з 05.12.2011 по 15.08.2012; з 15.09.2012 по 15.07.2013; з 17.07.2013 по 15.05.2014; з 17.06.2014 по 15.04.2015; з 18.04.2015 по 03.03.2016; з 18.03.2016 по 05.03.2017; з 16.03.2017 по 06.03.2018; з 07.03.2018 по 07.03.2019; з 16.04.2019 по 23.03.2020; з 26.03.2020 по 09.04.2021.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79000, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) призначити та виплачувати ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію по інвалідності на підставі статті 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 17.01.2022.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Р.І. Кузан