вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"09" травня 2023 р. Справа№ 910/10254/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
при секретарі: Реуцькій Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Накоп'юк Я.В. (ордер серія СА №1038228 від 28.09.2022 (в залі суду в режимі відеоконференції)
від відповідача: Лапій А.В. (ордер серія АА №1039298 від 27.07.2020)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та акціонерного товариства "Українська залізниця"
на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2023
у справі №910/10254/22 (суддя Трофименко Т.Ю.)
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард"
до акціонерного товариства "Українська залізниця"
про зобов'язання вчинити дії,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвард» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про зобов'язання відповідача внести зміни до особового рахунку позивача шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 307 501,50 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що списані відповідачем кошти в оплату штрафу з особового рахунку позивача за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 43-41564379/2020-001 від 06.03.2020 підлягають поверненню позивачу на підставі приписів пункту 8.2.3 Додатку 1-8 до договору в редакції від 26.11.2021.
Рішенням господарського суду міста Києва від 26.12.2022 позовні вимоги задоволено повністю.
Зобов'язано акціонерне товариство "Українська залізниця" внести зміни до особового рахунку товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" №2829531 шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 307 501 грн 50 коп.
Стягнуто з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" 4612 грн 53 коп. витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви.
Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2023 клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" про розподіл судових витрат №910/10254/22 задоволено частково.
Стягнуто з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" витрати на професійну правничу допомогу розмірі 5500,00 грн.
В іншій частині клопотання відмовлено.
В обґрунтування додаткового рішення суд першої інстанції зазначив, що незважаючи на погодження між адвокатом та клієнтом у п. 4.5 договору гонорару успіху у розмірі 7% від ціни позову, суд вважає, що у даному випадку відповідна сума неспівмірна зі складністю справи і виконаними адвокатом роботами та становить надмірний тягар для відповідача, з огляду на його фінансовий стан.
Не погоджуючись з судовим рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10254/22 скасувати, прийняти нове рішення, яким стягнути з акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" понесені судові витрати пов'язані з розглядом справи в господарському суді міста Києва, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 33 525,11 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що з огляду на поведінку відповідача, яка зумовила необхідність звернення до суду для захисту порушеного права, залишення за Товариством «гонорару успіху» в повному обсязі суперечить одній з основних засад господарського судочинства - відшкодування судових витрат сторони на користь якої ухвалено судове рішення.
Не погоджуючись з судовим рішенням, акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10254/22 скасувати, а судові витрати покласти на позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказав, що відповідач у зв'язку із веденням на території України воєнного стану знаходиться у над скрутному матеріальному становищі.
Згідно протоколу передачі судової справи (апеляційної скарги, заяви, картки додаткових матеріалів) раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) Північного апеляційного господарського суду відповідні апеляційні скарги передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Пономаренко Є.Ю., Барсук М.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10254/22 та призначено до розгляду на 04.04.2023 о 10 год. 50 хв.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2023 поновлено акціонерному товариству "Українська залізниця" пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження додаткового рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10254/22, прийнято до провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі №910/10254/22, об'єднано апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2023 в одне апеляційне провадження у справі №910/10254/22 та призначено до розгляду на 04.04.2023 о 10 год. 50 хв.
В подальшому розгляд справі відкладався.
У судовому засіданні, 09.05.2023 представник позивача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, додаткове рішення скасувати, прийняти рішення яким задовольнити клопотання в повному обсязі. У задоволенні апеляційної скарги відповідача відмовити.
Представник відповідача підтримав доводи своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, додаткове рішення скасувати, в задоволенні клопотання відмовити. Просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до ст. 221 Господарського процесуального кодексу України (надалі також - ГПК України), якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Як встановлено у ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.
3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, актів наданих послуг тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з матеріалів справи, заява позивача про стягнення судових витрат подана 29.12.2022, тобто у строк, встановлений законом.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).
За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката в суді першої інстанції позивачем надано договір про надання правової допомоги від 04.01.2021 № 17-01, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес і фінанси", акти виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.182-186 т.1): № 17-01/109 від 28.09.2022 на суму 5000,00 грн, акт № 17-01/125 від 19.12.2022 на суму 6500,00 грн, акт № 17-01/127 від 27.12.2022 на суму 22 025,11 грн, рахунки на оплату: № 17-01/109 від 28.09.2022, № 17-01/125 від 19.12.2022, № 17-01/127 від 27.12.2022, платіжні доручення: № 6882 від 28.09.2022 на суму 5000,00 грн, № 6981 від 19.12.2022 на суму 6500,00 грн, № 6986 від 27.12.2022 на суму 22 025,11 грн.
Окрім того, матеріали справи містять свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю серії ЧК № 001243 та ордер СА № 1038228 на надання правничої (правової) допомоги позивачу у Господарському суді міста Києва у даній справі адвокатом Накоп'юком Ярославом Володимирочем, виданого Адвокатським об'єднанням "Право, бізнес, фінанси". (а.с.56 т.1)
За умовами договору про надання правової допомоги від 04.01.2021 № 17-01, вартість наданих адвокатом послуг складає 1000,00 грн за одну годину роботи (п. 4.3). (а.с.57-59 т.1)
Крім цього, у п. 4.5 договору Сторони додатково домовилися про «гонорар успіху», якщо для клієнта прийнято позитивне рішення. Розмір «гонорару успіху», становить 7% від ціни позову.
Відповідно до актів виконаних робіт (наданих послуг) № 17-01/109 від 28.09.2022, № 17-01/125 від 19.12.2022, акт № 17-01/127 від 27.12.2022 адвокат надав клієнту такі види правничої допомоги (а.с.182-186 т.1):
1) Правовий аналіз Договору № 43-41564379/2020-001, додатків до нього та його редакцій, Переліку № 20220120, відомостей про електронний аукціон № RCE001-UA-20211220-11532. Претензії № 2022/ПР-43, Листа № ЦТЛ-19/645 (90 хв); консультація (30 хв); складання позовної заяви про зобов'язання АТ «Укрзалізниця» внесення змін до Особового рахунку шляхом відображення (відновлення, збільшення) на ньому грошової суми у розмірі 307 501,50 грн (180 хв) - 5000,00 грн;
2) Правовий аналіз відзиву АТ «Укрзалізниця» на позовну заяву у справі № 910/10254/22 та доданих документів (60 хв); підготовча робота та складання відповіді на відзив (90 хв); складання відповіді на відзив АТ «Укрзалізниця» на позовну заяву у справі № 910/10254/22 (240 хв) - 6500,00 грн;
3) Складання клопотання про розподіл судових витрат у справі № 910/10254/22 (30 хв - 500,00 грн); «Гонорар успіху» (21 525,11 грн) - 22 025,11 грн.
За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
У клопотанні про зменшення витрат на професійну правничу допомогу відповідач просив відмовити позивачу у задоволенні клопотання про розподіл судових витрат, вказуючи, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг, оскільки оцінка дій, що полягали у вивченні судової практики та законодавства, підготовці процесуальних документів, юридичному аналізі, підготовці до судових засідань, не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору з урахуванням ціни позову у розумінні приписів частини 5 ст. 129 ГПК України.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
В той же час, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Також Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 підтвердила свій висновок, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін і зробила висновок, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд оцінює рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи була їх сума обґрунтованою.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, відшкодування витрат на оплату юридичних послуг на суму 6500,00 грн, що стосуються складання відповіді на відзив (які вказані у акті № 17-01/125 від 19.12.2022), не можуть бути покладені на відповідача, оскільки такі адвокатські витрати не відповідають критерію необхідності та розумності.
Так, відповідь на відзив був поданий позивачем з пропуском строку на їх подачу, у зв'язку з чим ухвалою суду від 26.12.2022 він був залишений без розгляду, тобто, судом першої інстанції не оцінювався при ухвалені рішення. Таким чином надання відповідних адвокатських послуг в цій частині не було актуальним та необхідним для даної конкретної справи.
У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі «Пакдемірлі проти Туреччини» (Pakdemirli v., заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала «гонорар успіху» у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов'язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).
З урахуванням наведеного вище не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату «гонорару успіху», у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Суд першої інстанції вірно оцінив складність справи, обсяг наданих адвокатських робіт, реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності їхнього розміру, та правомірно зазначив, що незважаючи на погодження між адвокатом та клієнтом у п. 4.5 договору гонорару успіху у розмірі 7% від ціни позову, відповідна сума буде становити надмірний тягар для відповідача, з огляду на його фінансовий стан.
А тому доводи позивача щодо невірної оцінки судом наданих доказів на понесення витрат на професійну правничу допомогу колегія суддів відхиляє як необґрунтовані.
У даному контексті колегія суддів також відхиляє доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, щодо його скрутного фінансового становища, оскільки відповідні доводи були цілком враховані судом першої інстанції при визначені співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу, які були покладені на відповідача.
А тому, судом першої інстанції правомірно присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 5500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
Статтею 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне і обґрунтоване рішення, яка відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржником не доведено обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог не надано, апеляційний суд погоджується із додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/10254/22, отже підстав для її скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Грейнсвард" та акціонерного товариства "Українська залізниця" на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/10254/22 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення господарського суду міста Києва від 16.01.2023 у справі № 910/10254/22 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/10254/22 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Повний текст судового рішення складено 22.05.2023.
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко