ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
18 травня 2023 року м. ОдесаСправа № 916/2542/22
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Богатиря К.В.
суддів: Поліщук Л.В., Таран С.В.
секретар судового засідання Арустамян К.А.
за участю представників сторін у справі:
Від ОСОБА_1 - адвокат Боднар М.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023, суддя суду першої інстанції Шаратов Ю.А., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 24.02.2023
по справі №916/2542/22
за позовом ОСОБА_1
до відповідача Фермерського господарства «ВІТТЕРРА»
про зобов'язання вчинити певні дії
Описова частина.
ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Одеської області із позовом до Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» із вимогою про зобов'язання ФГ «ВІТТЕРРА» скликати та провести загальні збори членів господарства, вирішити на вказаних загальних зборах питання вибуття ОСОБА_1 зі складу ФГ «ВІТТЕРРА» та повідомити ОСОБА_1 вартість її частки (станом на 12.07.2022 року), яка складає 50 %, що визначається виходячи з ринкової вартості всього майна ФГ «ВІТТЕРРА» та надати їй обґрунтований розрахунок і копії документів, необхідних для розрахунку.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю; стягнуто з Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» на користь ОСОБА_1 витрати на сплату судового збору в розмірі 1 240,50 грн.
Суд першої інстанції зазначає, що Відповідач не отримував заяву ОСОБА_1 про вихід, а отже не був обізнаний про факт існування цієї заяви. За відсутності обізнаності Відповідача про факт складання ОСОБА_1 заяви від 01.07.2022 та її зміст, у нього не було підстав для скликання і проведення загальних зборів членів господарства відповідно до пункту 4.5 Статуту ФГ «ВІТТЕРРА» у період, що передував даті подання позовної заяви.
Окрім того, суд першої інстанції зазначив, що під час розгляду справи Відповідачем для розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.07.2022 було скликано загальні збори учасників ФГ «ВІТТЕРРА», та надіслано запрошення на адресу Позивача, зазначену у заяві. Однак вказані збори не відбулися внаслідок неявки на них ОСОБА_1 .
Щодо не вирішення загальними зборами ФГ «ВІТТЕРРА» питання повідомлення ОСОБА_1 не пізніше 30 днів, коли Відповідач дізнався про подану нею заяву, вартості її частки, надання обґрунтованого розрахунку цієї вартості та копій документів, необхідних для розрахунку, суд першої інстанції виходив з того, що у цій частині Позивач обґрунтовує свої вимоги нормами частини шостої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю»
Однак, частину шосту статті 24 вказаного Закону, у якій йдеться про повідомлення наведених відомостей та надання документів саме колишньому члену товариства, слід застосовувати у сукупності з норами частини п'ятої цієї статті, згідно із якою, учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Тобто, відповідно до частин п'ятої, шостої статті 24 наведеного Закону підставою для виникнення права колишнього члена товариства на отримання відомостей про вартість його частки і документів, які її обґрунтовують, а також виникнення обов'язку, що йому кореспондує, є наявність обставини державної реєстрації виходу такого учасника. Суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності такої обставини, як обов'язкової передумови, у Позивача не має права вимагати вказані відомості та документи.
Аргументи учасників справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2542/22.
Апелянт зазначає, що заява про вихід зі складу учасників цього господарства була надіслана на адресу ФГ «ВІТТЕРРА», яка є єдиною адресою господарства, 01.07.2022 рекомендованим листом з описом вкладення № 6760206561048 та була отримана адресатом 12.07.2022, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1 виконала всі необхідні та передбачені законодавством дії щодо виходу зі складу членів ФГ «Віттерра». Всі письмові докази щодо вказаний дій скаржника містяться в матеріалах справи № 916/2542/22. При цьому па повідомлення про вручення заяви ОСОБА_1 про вихід зі складу членів ФГ «Віттерра» міститься відповідний підпис особи, якій було вручено відправлення.
Апелянт зазначила, що у спорі, який розглядається в межах цієї судової справи, позивач виконав всі допустимі та належні дії, а саме: в присутності нотаріусу написав заву про свій вихід зі складу членів ФГ «Віттерра»; направив вказану заву засобами поштового зв'язку листом з описом вкладення на єдину адресу, яка є у Фермерського господарства «Віттерра».
Господарський суд Одеської області в оскаржуваному судовому рішенні погодився з цими доводами позивача, але помилково зазначив, що ФГ «Віттерра» не отримувало заяву ОСОБА_1 про вихід зі складу членів цього господарства, а отже відповідач не створив належні умови для отримання ним поштових відправлень.
Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі № 916/2542/22 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Рух справи у суді апеляційної інстанції.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2542/22 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Таран С.В., Поліщук Л.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.03.2023.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 916/2542/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкладено вирішення питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2542/22 до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду; доручено Господарському суду Одеської області невідкладно надіслати матеріали справи № 916/2542/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.
На момент надходження апеляційної скарги, матеріали справи № 916/2542/22 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2542/22; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 30.04.2023; призначено справу № 916/2542/22 до розгляду на 18 травня 2023 року о 12:00; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов'язковою; роз'яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз'яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.
18.05.2023 у судовому засіданні прийняв участь представник ОСОБА_1 - адвокат Боднар М.О. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав копію ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, якою призначено справу № 916/2542/22 до розгляду на 18 травня 2023 року о 12:00, засобами поштового зв'язку 04.04.2023.
Статтею 120 частиною 3, 6, 7 Господарського процесуального кодексу України передбачено наступне:
Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 18.05.2023, не визнавалась апеляційним господарським судом обов'язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2542/22, до суду не повідомлялося.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2542/22 по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника відповідача у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26.09.2022 ОСОБА_1 є учасником ФГ «ВІТТЕРРА» (код ЄДРПОУ 42545184), якій належить частка у статутному (складеному) капіталі у розмірі 50 %. Інша частка в розмірі 50 % у статутному капіталі цього фермерського господарства належить ОСОБА_2 .
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 як учасником господарства складено заяву на адресу ФГ «ВІТТЕРРА», посвідчену 01.07.2022 приватним нотаріусом Одеського районного нотаріального округу Одеської області Сурженко І.І., зареєстровано в реєстрі за № 606.
У заяві від 01.07.2022 ОСОБА_1 повідомила, що нею прийнято рішення про вихід зі складу засновників/членів (учасників) ФГ «ВІТТЕРРА». У зв'язку з чим та відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», пунктів 4.4, 4.5 Статуту ФГ «ВІТТЕРРА», просила не пізніше 10 днів з дня отримання цієї заяви скликати та провести загальні збори членів ФГ «ВІТТЕРРА», на яких розглянути питання її вибуття зі складу членів вказаного господарства та розподілення майна господарства.
Окрім того, у заяві від 01.07.2022 ОСОБА_1 просила повідомити про вартість її частки, яка складає 50 % складеного капіталу та майна господарства, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для такого розрахунку, не пізніше 30 днів з дня отримання цієї заяви.
Також у заяві від 01.07.2022 ОСОБА_1 просила протягом 90 календарних днів з дня отримання цієї заяви виплатити їй вартість її частки, розмір якої складає 50 % складеного капіталу та майна ФГ «ВІТТЕРРА» станом на дату подання цієї заяви.
Заява від 01.07.2022 була надіслана Позивачем на адресу ФГ «ВІТТЕРРА»: 67640, Одеська обл., Біляївський р-н, с. Градениці, вул. Центральна, 87, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення № 6760206561048 з відбитком календарного штемпеля відділення поштового оператора Укрпошта з датою 01.07.2022, поштовою накладною від 01.07.2022 № 6760206561048 та фіскальним чеком від 01.07.2022.
На підтвердження вручення вказаного поштового відправлення № 6760206561048 адресату 12.07.2022 Позивачем надано рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу з відбитком календарного штемпеля відділення Градениці поштового оператора Укрпошта, у якому в графі «підпис працівника поштового зв'язку» наявний підпис невстановленої особи.
В подальшому, ФГ «ВІТТЕРРА» складено Запрошення від 04.11.2022, в якому було запропоновано ОСОБА_1 прийняти участь в загальних зборах учасників фермерського господарства «ВІТТЕРРА» з порядком денним: розгляд заяви ОСОБА_1 від 01.07.2022 про вихід зі складу засновників/членів (учасників) фермерського господарства «ВІТТЕРРА» та вирішення похідних питань, пов'язаних з виходом учасника зі складу фермерського господарства. Збори мали відбутися 14.11.2022 о 10:00 за адресою: м. Одеса, вул. Базарна, 5/1 каб. 308.
Запрошення від 04.11.2022 було надіслано Відповідачем на адресу ОСОБА_1 , зазначену нею у Заяві від 01.07.2022, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення № 6504802418060 з відбитком календарного штемпеля відділення поштового оператора Укрпошта, поштовою накладною від 04.11.2022 № 6504802418060 та фіскальним чеком від 04.11.2022.
Учасниками справи визнається обставина того, що 14.11.2022 не відбулися загальні зборі учасників фермерського господарства «ВІТТЕРРА» із вказаним порядком денним.
Мотивувальна частина.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 ст. 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню, виходячи з таких підстав.
Відповідно до частини 1 ст. 96-1 Цивільного кодексу України права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, що належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.
Згідно із пунктом 3 частини третьої статті 96-1 Цивільного кодексу України учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи мають право у порядку, встановленому установчим документом та законом, у випадках, передбачених законом та установчим документом, вийти з юридичної особи.
Відповідно до частини 1 статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.
Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.
Господарською діяльністю у відповідно до статті 3 Господарського кодексу України вважається діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Цей Кодекс розрізняє господарську діяльність, яка має на меті отримання прибутку (підприємництво) і некомерційну господарську діяльність, яка здійснюється без такої мети.
Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об'єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.
За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи, має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності, передбачені законом і статутними документами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.
Фермерське господарство підлягає державній реєстрації як юридична особа або фізична особа - підприємець. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України.
Частиною першою статті 2 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV встановлено, що відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Статтею 19 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV передбачено, що до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.
Згідно із частинами першою, другою, шостою статті 20 Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV майно фермерського господарства належить йому на праві власності. Майнові права, що входять до складеного капіталу фермерського господарства, передаються йому на визначений у Статуті термін. Член фермерського господарства має право на отримання частки майна фермерського господарства при його ліквідації або у разі припинення членства у фермерському господарстві. Розмір частки та порядок її отримання визначаються Статутом фермерського господарства.
Відповідно до пункту 4.4. Статуту Фермерського господарства «ВІТТЕРРА» в редакції, затвердженій рішенням Загальних зборів учасників господарства, оформленим протоколом від 12.02.2019 № 1 (далі - Статут ФГ «ВІТТЕРРА»), членство в господарстві добровільне. Прийом у члени господарства здійснюється на підставі заяви, поданої на ім'я голови господарства. Аналогічний порядок вибуття із членів господарства.
Пунктом 4.5 Статуту ФГ «ВІТТЕРРА» встановлено, що питання про прийняття або вибуття із членів господарства вирішується в 10-денний термін з дня подання письмової заяви всіма членами господарства на зборах членів господарства, і набуває чинності з моменту прийняття такого рішення.
У пункті 4.6 Статуту ФГ «ВІТТЕРРА» вказано, що відмова у прийняття чи вибутті із членів господарства повинна бути мотивована. Вона може бути оскаржена в судовому порядку.
Згідно із пунктом 4.8, Статуту ФГ «ВІТТЕРРА» члени господарства мають право, зокрема, на вихід з членства господарства.
Відповідно до п. 4.12 Статуту ФГ «ВІТТЕРРА» всі спори, які виникають з членських відносин в господарстві, вирішуються у судовому порядку.
Відповідно до п. 4.13 Статуту ФГ «ВІТТЕРРА», кожен член господарства має право вийти з господарства попередньо повідомивши про це збори членів господарства.
У пункті 6.3 Статуту ФГ «ВІТТЕРРА» вказано, що для забезпечення діяльності господарства за рахунок власних коштів засновники створили складений капітал у розмірі 2 000,00 гривень. Частки складеного капіталу становлять: Разумова В.М. - 1 000,00 грн. - чи 50 %; Кобилянський В.О. - 1 000,00 грн. - чи 50 %.
Частиною першою статті 8 Цивільного кодексу України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.01.2020 у справі № 908/2606/18 викладено висновок, згідно із яким, наявність статутного (складеного) капіталу у фермерського господарства, яке може діяти, зокрема, на основі приватної власності кількох громадян, не є достатньою підставою для ототожнення його з товариством з обмеженою відповідальністю. Але оскільки фермерське господарство створюється за рахунок об'єднання майна громадян та їх підприємницької діяльності з метою одержання прибутку, є підстави для застосування до правовідносин стосовно членства у фермерському господарстві приписів чинного законодавства, що регулюють участь у товаристві з обмеженою відповідальністю, зокрема приписів стосовно виходу зі складу його членів (пункту "в" частини першої статті 10 Закону «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII; частини першої статті 148 ЦК України у чинній на час звернення відповідачки із заявою від 27 листопада 2015 року редакції, що передбачала повідомний характер виходу з членів товариства з обмеженою відповідальністю; частини другої статті 54 Закону № 1576-XII стосовно повернення у натуральній формі майна, наданого товариству з обмеженою відповідальністю у користування). Вказане відповідає приписам частини першої статті 2 Закону «Про фермерське господарство» № 973-IV, а також частини третьої статті 114 ГК України, згідно з якими відносини, пов'язані зі створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються не лише Конституцією України, Земельним кодексом України, Законом № 973-IV, але й іншими нормативно-правовими актами України.
Наразі стаття 148 Цивільного кодексу України виключена, а Закон України «Про господарські товариства» від 19.09.1991 № 1576-XII втратив чинність у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, згідно із пунктами 2, 6 Глави VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII.
З огляду на викладене вище, беручи до уваги те, що питання виходу члена зі складу фермерського господарства неврегульоване нормами Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV та інших нормативних актів, а також не в повній мірі врегульоване у Статуті ФГ «ВІТТЕРРА», зокрема, щодо необхідності отримання згоди інших учасників на вихід з членів господарства, порядку та строків поділу майна, повідомлення вартості частки та строків проведення розрахунків при виході зі складу членів господарства, суд на підставі частини першої статті 8 Цивільного кодексу України вірно застосував до спірних правовідносин за аналогією закону приписи Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII.
Частиною другою статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII встановлено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства за згодою інших учасників. Статутом товариства може бути встановлено, що учасник товариства, частка якого у статутному капіталі товариства становить 50 або більше відсотків, може вийти з товариства без згоди інших учасників. Відповідне положення включається до статуту товариства або виключається з нього одностайним рішенням загальних зборів учасників, у яких взяли участь усі учасники товариства.
Відповідно до частин третьої, четвертої статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства може бути прийнято протягом одного місяця з дня подання учасником заяви, якщо інший строк не передбачений статутом. Якщо для виходу учасника необхідна згода інших учасників товариства, він може вийти з товариства протягом одного місяця з дня надання такої згоди останнім учасником, якщо менший строк не визначений такою згодою.
Учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу. Вихід учасника з товариства, внаслідок якого у товаристві не залишиться жодного учасника, забороняється (частина п'ята статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII).
Згідно із частиною шостою статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII, не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».
Частинами сьомою, восьмою статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII встановлено, що товариство зобов'язане протягом одного року з дня, коли воно дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, виплатити такому колишньому учаснику вартість його частки. Статутом товариства, що діє на момент виходу учасника, може встановлюватися інший строк для здійснення такої виплати. Вартість частки учасника визначається виходячи з ринкової вартості сукупності всіх часток учасників товариства пропорційно до розміру частки такого учасника.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно із частиною першою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Отже, на момент звернення позивача до суду порушення його прав має об'єктивно існувати, окрім випадків коли законом прямо встановлено можливість звернення до суду за захистом прав на майбутнє, як-от із вимогами про заборону вчинення дій, які можуть порушити право або про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 у порядку, встановленому пунктами 4.4, 4.5 ФГ «ВІТТЕРРА», складено та надіслано на адресу Відповідача засобами поштового зв'язку заяву від 01.07.2022.
У матеріалах справи наявна копія Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу (поштове відправлення № 6760206561048) бланк Ф119 з відбитком календарного штемпеля відділення Градениці оператора зв'язку Укрпошта, у якому проставлено позначку у графі «вручено», зазначено дату - 12.07.22, а також в графі «підпис працівника поштового зв'язку» наявний підпис невстановленої особи.
Відповідно до абзацу другого пункту 94 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, прості та рекомендовані поштові відправлення, повідомлення про надходження поштових відправлень, поштових переказів, повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, періодичні друковані видання, адресовані юридичним особам, можуть доставлятися з використанням абонентських поштових скриньок, що встановлюються на перших поверхах приміщень чи інших доступних для цього місцях або у канцелярії, експедиції тощо, розміщені на перших поверхах приміщень, чи видаватися в приміщеннях об'єкта поштового зв'язку представникам юридичних осіб, уповноваженим на одержання пошти.
Згідно із підпунктом 3.5.2.3 підпункту 3.5.2 пункту 3.5 Розділу 3 Порядку пересилання поштових відправлень, затвердженого наказом Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта» від 12.05.2006 № 211, у разі вручення уповноваженому юридичної особи реєстрованого поштового відправлення з повідомленням про вручення, працівник поштового зв'язку на бланку повідомлення робить позначку "Уповноваженому" і зазначає його прізвище. На бланку повідомлення зазначається прізвище працівника поштового зв'язку, який здійснював оформлення повідомлення в місці видачі. У разі вручення поштового відправлення з позначкою «Вручити особисто» повідомлення про вручення підписує одержувач відправлення. У разі вручення адресованого юридичній особі рекомендованого поштового відправлення з повідомленням про вручення із використанням абонентської поштової скриньки датою вручення поштового відправлення вважається дата вкладення його до скриньки. На бланку повідомлення ф. 119 зазначається прізвище представника юридичної особи, уповноваженого на одержання пошти (відповідно до реєстру ф. 11).
З огляду на відсутність у бланку Ф119 Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу (поштове відправлення № 6760206561048) обов'язкових позначок про отримання цього відправлення уповноваженим на отримання пошти представником юридичної особи - ФГ «ВІТТЕРРА» із зазначенням його прізвища, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відхилення цього документу як доказу, наданого на підтвердження отримання Відповідачем 12.07.2022 заяви ОСОБА_1 від 01.07.2022.
Бланк Ф119 Рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу (поштове відправлення № 6760206561048) не відповідає за своїм змістом вимогам діючих нормативних документів.
Колегія суддів не погоджується з посиланням апелянта на те, що підпис на вказаному поштовому повідомленні № 6760206561048 зроблений громадянином ОСОБА_3 , адже таке посилання ґрунтується виключно на підставі припущення позивача і не підтверджується жодними належними та допустимими доказами.
Колегія суддів також не приймає посилання апелянта на те, що суд першої інстанції мав викликати ОСОБА_3 в якості свідка у справі з метою надання ним пояснень щодо отримання поштової кореспонденції, яка направлялася на адресу ФГ «ВІТТЕРРА», зокрема, Заяви від 01.07.2022.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ГПК України, свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 88 ГПК України, показання свідка викладаються ним письмово у заяві свідка.
У заяві свідка зазначаються ім'я (прізвище, ім'я та по батькові), місце проживання (перебування) та місце роботи свідка, поштовий індекс, реєстраційний номер облікової картки платника податків свідка за його наявності або номер і серія паспорта, номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти (за наявності), обставини, про які відомо свідку, джерела обізнаності свідка щодо цих обставин, а також підтвердження свідка про обізнаність із змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань та про готовність з'явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
У даному випадку, в матеріалах справи відсутня заява свідка ОСОБА_3 щодо отримання ним поштової кореспонденції, яка направлялася на адресу ФГ «ВІТТЕРРА», зокрема, про отримання заяви від 01.07.2022, а отже відсутні законні підстави для виклику його у якості свідка у справі №916/2542/22.
Відповідач під час розгляду цієї справи заперечував факт отримання 12.07.2022 представником заяви Позивача від 01.07.2022.
Таким чином, беручи до уваги не обізнаність Відповідача про факт складання ОСОБА_1 заяви від 01.07.2022 та про зміст такої заяви, у відповідача не було підстав для скликання і проведення загальних зборів членів господарства відповідно до пункту 4.5 Статуту ФГ «ВІТТЕРРА» у період, що передував даті подання позовної заяви.
Таким чином, права Позивача у зв'язку з не скликанням та не проведенням загальних зборів учасників ФГ «ВІТТЕРРА» щодо вирішення питання про вибуття зі складу членів господарства не були порушені, оскільки обов'язок скликання і проведення загальних зборів членів господарства відповідно до пункту 4.5 Статуту ФГ «ВІТТЕРРА» у період, що передував даті подання позовної заяви, у Відповідача не виник.
Судом першої інстанції також вірно було враховано, що під час розгляду справи Відповідачем для розгляду заяви ОСОБА_1 від 01.07.2022 було скликано загальні збори учасників ФГ «ВІТТЕРРА», та надіслано запрошення на адресу Позивача, зазначену у заяві. Однак вказані збори не відбулися внаслідок неявки на них ОСОБА_1 .
Щодо невирішення загальними зборами ФГ «ВІТТЕРРА» питання повідомлення ОСОБА_1 не пізніше 30 днів, коли Відповідач дізнався про подану нею заяву, вартості її частки, надання обґрунтованого розрахунку цієї вартості та копій документів, необхідних для розрахунку, окремо слід зазначити наступне.
З огляду на відсутність врегулювання нормами Закону України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 973-IV та інших нормативних актів і положеннями Статуту ФГ «ВІТТЕРРА» питань порядку та строків повідомлення колишньому члену вартості його частки, надання обґрунтованого її розрахунку та копій документів, необхідних для розрахунку, у даному випадку, необхідно застосувати норми статті 24 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII.
Відповідно до статті шостої статті 24 вказаного Закону, не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника, воно зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки, надати обґрунтований розрахунок та копії документів, необхідних для розрахунку. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Однак, необхідно враховувати частину шосту статті 24 вказаного Закону, у якій йдеться про повідомлення наведених відомостей та надання документів саме колишньому члену товариства, слід застосовувати у сукупності з норами частини п'ятої цієї статті, згідно із якою, учасник вважається таким, що вийшов з товариства, з дня державної реєстрації його виходу.
Тобто, відповідно до частин п'ятої, шостої статті 24 наведеного Закону підставою для виникнення права колишнього члена товариства на отримання відомостей про вартість його частки і документів, які її обґрунтовують, а також виникнення обов'язку, що йому кореспондує, є наявність обставини державної реєстрації виходу такого учасника.
З огляду на викладене вище, за відсутності обставини державної реєстрації виходу Позивача зі складу учасників Відповідача у Позивача не має права вимагати вказані відомості та документи, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Інші доводи апеляційної скарги також жодним чином не спростовують висновків, до яких дійшла колегія суддів та не доводять неправильність чи незаконність рішення, прийнятого судом першої інстанції.
Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994р., серія A, №303-A, п.29).
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Висновки апеляційного господарського суду.
Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2542/22 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2542/22 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення із віднесенням витрат на оплату судового збору за подачу апеляційної скарги на апелянта.
Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2542/22 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Одеської області від 15.02.2023 по справі №916/2542/22 - залишити без змін.
Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.
Повний текст постанови складено та підписано 23.05.2023.
Головуючий К.В. Богатир
Судді: Л.В. Поліщук
С.В. Таран