12 травня 2023 року Справа № 160/3885/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “УКРСЕРВІС ГРУП” до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000119/2 від 10.02.2023 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці №UA500500/2023/000257 від 10.02.2023 року.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що до митного органу на підтвердження заявленої митної вартості товару були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості товарів за основним (першим) методом. Однак, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000119/2 від 10.02.2023 року, а також складено картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000257 від 10.02.2023 року. На думку позивача митниця витребувавши у ТОВ "УКРСЕРВІС ГРУП" додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості, прийняла рішення про коригування митної вартості товарів за другорядним методом (резервним) на підставі необґрунтованих та необ'єктивних зауважень. У зв'язку із чим, на думку позивача, наявні підстави для скасування спірних рішень.
Ухвалою суду від 03.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
На виконання ухвали суду 21.03.2023 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом із митною декларацією №23UA500500003799U8 від 06.02.2023 р. містились розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, які підтверджують митну вартість товарів. Також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів відповідно до п.2 ч.6 ст.54 МК України. Вказане стало підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. За допомогою інформації, отриманої за результатами здійснення митного контролю із зазначенням номерів відповідних митних декларацій, яка міститься у спеціалізованому програмно-інформаційному комплексі Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), АСМО "Інспектор" встановлено, що рівень митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, є більшим та становить: по товару №1 - 5,62 дол.США/кг нетто (МД від 23.12.2022 р. №UA500110/2022/008282, ніж заявлено декларантом 2,24 дол.США/кг нетто; по товару №2 - 5,61 дол.США/кг нетто (МД від 15.12.2022 р. №UA100340/2022/521194, ніж заявлено декларантом 3,63 дол.США/кг нетто. Відповідач зазначає, що у рішенні про коригування митної вартості №UA500500/2023/000119/2 від 10.02.2023 р. наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Таким чином, на думку відповідача, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, що є підставою для відмову у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 23.03.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
27.03.2023 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що 06.02.2023 р. уповноваженою особою до Одеської митниці було подано до митного оформлення митну декларацію №500500/2023/003799 на придбаний товар. Митна вартість, визначена декларантом за ціною договору (контракту), яка була вказана у інвойсі №UBSR12/150922 від 12.09.2022 року в розмірі 47756,64 дол.США. Митна вартість товарів була визначена із застосуванням основного методу. Так, вказана картка відмови не є вмотивованою, адже не містить обґрунтування причин відмови в митному оформленні, а саме: відповідач не зазначив, які саме вартісні показники складових митної вартості товару є непідтвердженими та які відомості про митну вартість товару є неповними. Не містить роз'яснення вимог, виконання яких могло б забезпечити можливість прийняття митної декларації за заявленим методом визначення митної вартості, а саме: не вказано з посиланням на відповідні норми закону, які відомості про митну вартість підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та в яких документах містяться, а також які саме вартісні показники складових митної вартості та якими документами мають підтверджуватись за вимогами закону. Факт ненадання додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку. Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 27.11.2018 року у справі №826/16046/16. За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити з викладених у ньому підстав.
03.04.2023 року від відповідача надійшли заперечення, в яких останній зазначає, що під час митного оформлення товару було виявлено розбіжності в наданих ТОВ "УКРСЕРВІС ГРУП" документах, про що зазначено в рішенні про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000119/2 від 10.02.2023 р., а саме: у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, тощо) відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. В додатково наданій копії митної декларації країни відправлення відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір та інвойс, що не дає змогу ідентифікувати дану поставку; в копії митної декларації країни відправлення не зазначено конкретний географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та витрат на транспортування товарів від продавця до покупця; загальна вартість товарів за проформою інвойсами UBSR120922 та UBSR150922 не відповідає вартості за інвойсом 12/150922. Щодо автоматизованої системи управління ризиками зазначає, що МК України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю встановлених СУР. Так, за митною декларацією №23UA500500003799U8 від 06.02.2023 р. автоматизованою системою управління ризиками були встановлені п'ять форм обов'язкового контролю. Щодо додаткових документів зазначає, що оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та ознаки підробки, це виключило можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості відповідно до умов ч.1 ст.54 МК України та обумовило необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
До суду 08.05.2023 року від позивача надійшла заява про долучення доказів витрат на правничу допомогу.
12.05.2023 року від відповідача до суду надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів витрат на правничу допомогу, в яких вказується, що гонорар представника позивача за надану правову допомогу у розмірі 15 000 грн. є завищеним, становить надмірний тягар для митниці, стягнення адвокатських витрат у зазначеній сумі не відповідає вищевказаним критеріям розумності, співрозмірності. Так як, Одеська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товару № UA500500/2023/000119/2 від 10.02.2023 р. та картки відмови № UA500500/2023/000257 від 10.02.2023 р. в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла відповідно до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача. Тому на думку відповідача, відсутні підстави про долучення доказів витрат на правничу допомогу.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву та у запереченнях, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ "УКРСЕРВІС ГРУП" (код ЄДРОПУ 43198711) зареєстроване як юридична особа з 29.08.2019 р., за адресою: 49000, Дніпропетровська обл., м.Дніпро, вул.Виконкомівська, буд.11, офіс 3, запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №12241020000091718.
Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ "УКРСЕРВІС ГРУП" (покупець) та SHANGHAIQIYUNGUOJI., LIMITED (Гонконг) (продавець) укладено контракт №070422 від 07.04.2022 р. (далі - контракт).
Згідно із п.1 контракту продавець продав, а покупець купив на умовах DAP - кордон України, Україна (Інкотермс 2010) товари відповідно інвойсу, який є невід'ємною частиною Контракту. Товари придбаваються покупцем за узгодженою ціною.
Відповідно до п.2.1 Контракту ціна встановлюється в доларах США і включає в себе вартість товарів та упаковки. Повна назва конкретних товарів та їх ціна вказуються в інвойсах, оформлених на кожну партію товарів, що поставляються за даним Контрактом.
Згідно із п.3.1 товар поставляється на умовах DAP - кордон України (Інкотермс 2010). Відправником товару, за даним Контрактом, може виступати за дорученням продавця або покупця інша фірма. Продавець і покупець узгоджують фірму відправника товару під час його відвантаження.
Продавцем на виконання умов Контракту було складено проформу-інвойс №UBSR120922 від 12.09.2022 року на загальну суму 20 тис.дол.США за товар: батарейка циліндрична Power Flash R03 (4/60/1200) у кількості 540 000 шт.; батарейка циліндрична Power Flash R06 (4/60/1200) у кількості 300 000 шт.
Також, було складено проформу-інвойс №UBSR150922 від 15.09.2022 року на загальну суму 27956,42 дол.США за товар: батарейка циліндрична Power Flash LR03 (4/40/1440) у кількості 72 000 шт.; батарейка циліндрична Power Flash LR06 (4/40/800) у кількості 100 000 шт.; батарейка циліндрична Power Flash R06 (4/60/1200) у кількості 319 200 шт.; батарейка циліндрична Power Flash R20 (2/12/288) у кількості 34 560 шт.; батарейка циліндрична Power Flash LR20 (2/12/96) у кількості 4 800 шт.; батарейка циліндрична Power Flash LR20 (2/12/192) у кількості 2 880 шт.
На виконання умов контракту продавцем складено узагальнений інвойс №12/150922 від 12.09.2022 року на загальну суму поставлених товарів у розмірі 47756,64 дол.США. Відповідно до пояснювального листа до інвойсу 12/150922 від 12.09.2022 року, товари, що поставляються:
Первинні елементи живлення, вугільно-цинкові, цивільного призначення ТМ Power Flash код УКТЗЕД 8506808000:
- батарейка циліндрична Power Flash R03 (4/60/1200) - 540 000 шт.;
- батарейка циліндрична Power Flash R06 (4/60/1200) - 600 000 шт.;
- батарейка циліндрична Power Flash R20 (2/12/288) - 34 560 шт.;
Первинні елементи живлення, діоксид-марганцеві, лужні, циліндричної форми ТМ Power Flash код УКТЗЕД 8506101100:
- батарейка циліндрична Power Flash LR03 (4/40/1440) - 72 000 шт.;
- батарейка циліндрична Power Flash LR06 (4/40/800) - 100 000 шт.;
- батарейка циліндрична Power Flash LR20 (2/12/96) - 48 000 шт.;
- батарейка циліндрична Power Flash LR20 (2/12/192) - 2 880 шт.
Виробник: SHANDONG HUATAI NEW ENERGY BATTERY CO., LTD. Країна виробництва: Китай.
Відповідно до пакувального листа №12/150922 від 12.09.2022 року продавцем було постановлено: батарейка Power Flash LR03 (4/40/1440) - 72 000 шт., батарейка Power Flash LR06 (4/40/800) - 100 000 шт., батарейка Power Flash R03 (4/60/1200) - 540 000 шт., батарейка Power Flash R06 (4/60/1200) - 600 000 шт., батарейка Power Flash R20 (2/12/288) - 34 560 шт., батарейка Power Flash LR20 (2/12/96) - 4 800 шт., батарейка Power Flash LR20 (2/12/192) - 2880 шт.
Відповідно до коносаменту COSU8027377090 від 04.12.2022 року місцем навантаження товару визначено порт навантаження (Port of Loading): QINGDAO; місце розвантаження товару пункт призначення (Port of Discharge) визначено: CONSTANTZA, у кількості 1 310 упаковок вагою 19 602,500 кг, 1 контейнер №BSIU2877383.
На підставі платіжного доручення №18 від 14.09.2022 року позивачем сплачено 20 тис.дол.США та платіжного доручення №20 від 16.09.2022 року позивачем сплачено 27956,42 дол.США попередньої оплати за товар, згідно із контрактом №070422 від 07.04.2022 року, на підставі інвойсу UBSR120922 від 12.09.2022 року, на користь продавця SHANGHAIQIYUNGUOJI., LIMITED (Гонконг).
З метою митного оформлення придбаного в Китайській Народній Республіці та ввезеного на територію України товару між ТОВ "УКРСЕРВІС ГРУП" (замовник) та ТОВ "Віздом" (митний брокер) укладено договір №89/05-2022 доручення на надання послуг митного брокера від 31.05.2022 року, згідно із підпунктом 1.1 якого замовник доручає, а митний брокер зобов'язується від імені, за винагороду та за рахунок замовника у відносинах з митними органами представляти інтереси замовника щодо виконання митних формальностей, здійснення операцій, пов'язаних з пред'явленням митному органу до митного оформлення товарів, транспортних засобів та інших предметів (далі - товарів) замовника та документів на них. У тому числі, митний брокер надає послуги по декларуванню митному органу товарів замовника, що переміщуються через митний кордон України або митною територією України, в разі потреби здійснює функції із сприяння замовнику в проведенні державних видів контролю, які передують митному оформленню товарів, надає інформаційно-консультаційні та інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю замовника, послуги.
06.02.2023 року уповноваженою особою до Одеської митниці було подано до митного оформлення митну декларацію №500500/2023/003799 на придбаний товар. Митна вартість, визначена декларантом за ціною договору (контракту), яка була вказана у інвойсі №UBSR12/150922 від 12.09.2022 року в розмірі 47 756,64 дол.США.
Під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №23UA500500003799U8 від 06.02.2023 р. встановлено, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару; в додатково наданій копії митної декларації країни відправлення відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір та інвойс; загальна вартість товарів за проформою інвойсами UBSR120922 та UBSR150922 не відповідає вартості за інвойсом 12/150922.
У зв'язку із зазначеним декларанту запропоновано у десятиденний термін надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів згідно із п.3 ст.53 МК України, а саме: виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; експортну декларацію країни відправлення з перекладом на українську мову.
10.02.2022 року до митного органу позивачем було надано пояснення, що загальна вартість товарів за проформою-інвойсами №UBSR120922 та UBSR150922 не відповідають вартості за інвойсом 12/150922, оскільки замовлена кількість батарейок ТМ Power Flash R06 (4/60/1200) була більшою ніж фактично відправлена по інвойсу №12/150922 від 12.09.2022 року. Крім цього, митним брокером - ТОВ "Віздом" було надано до митного органу повідомлення від 10.02.2023 року №1, відповідно до якого митний брокер зазначив, що усі наявні на даний час документи по зовнішньоекономічній операції надані та надаватись не будуть.
Так, за результатами здійснення контролю правильності визначення заявленої декларантом митної вартості товарів посадовою особою митниці прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000119/2 від 10.02.2023 року. Скоригована митна вартість товару №1 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за МД №UA500110/2022/008282 від 23.12.2022 року нарівні 5,62 дол.США/кг. Митна вартість товару №2 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за МД №UA100340/2022/521194 від 15.12.2022 року на рівні 5,61 дол.США/кг.
Також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000257.
Внаслідок коригування вартості товарів митним органом, сума додаткових нарахувань (ввізне мито та ПДВ) склала - 1 004 890,03 грн.
Товар, який надійшов на адресу позивача, було випущено у вільний обіг за митною декларацією №23UA500500004334U0 від 11.02.2023 р. за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України від 13.03.2012 р. № 4495-VI.
Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією у розмірі 550 827,73 грн., шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).
Згідно із частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Згідно із частиною першою статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
За змістом частини четвертої статті 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п'ята статті 53 МК України).
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).
Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частиною першою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до положень частини другої, третьої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Приписами частини першої статті 337 МК України передбачено, що перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.
Згідно із пунктом 1 частини четвертої статті 54 цього Кодексу митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частиною шостою статті 54 МК України передбачено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до частини першої статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із частиною другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;
5) інформацію про:
а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;
б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до положень частин другої - восьмої статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Системний аналіз вказаних положень МК України дає підстави дійти висновку, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Згідно із частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.06.2019 р. у справі №803/667/17.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Тягар доведення неправильності заявленої митної вартості лежить на митному органі.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
В свою чергу, відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Так, у спірному рішенні №UA500500/2023/000119/2 від 10.02.2023 року відповідач вказує, що підставою для здійснення коригування митної вартості товарів в сторону збільшення ціни товару із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості (2-ґ - резервного методу) стали висновки митного органу про те, що декларантом не подані всі документи згідно із переліком та відповідно до умов, зазначених у ст.53 МК України.
Однак, всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Отже, сам факт подання декларантом не всіх додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Як зазначалось, для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, позивачем було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст.53 МК України, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: зовнішньоекономічний контракт №070422 від 07.04.2022 року, інвойс №UBSR120922 від 12.09.2022 року, інвойс №UBSR150922 від 15.09.2022 року, інвойс №15/150922 від 12.09.2022 року, пакувальний лист №12/150922 від 12.09.2022 року, коносамент COSU8027377090, автотранспортну накладу №1264086 від 31.01.2023 року, платіжні доручення №18 від 14.09.2022 року та №20 від 16.09.2022 року, договір про надання послуг митного брокера №89/05-2022 від 31.05.2022 року, лист-опис від 04.01.2023 року, копію експортної митної декларації від 01.12.2022 року №422720220001039808.
Щодо посилання відповідача на те, що загальна вартість товарів за проформою інвойсами UBSR120922 та UBSR150922 не відповідає вартості за інвойсом 12/150922, суд зазначає наступне.
Так, як вже було встановлено, продавцем на виконання умов контракту була складена проформа-інвойс №UBSR120922 від 12.09.2022 року на загальну суму 20 тис.дол.США за товар: батарейка циліндрична Power Flash R03 (4/60/1200) у кількості 540 000 шт. та батарейка циліндрична Power Flash R06 (4/60/1200) у кількості 300 000 шт. Також, було складено проформу-інвойс №UBSR150922 від 15.09.2022 року на загальну суму 27 956,42 дол.США за товар: батарейка циліндрична Power Flash LR03 (4/40/1440) у кількості 72 000 шт., батарейка циліндрична Power Flash LR06 (4/40/800) у кількості 100 000 шт., батарейка циліндрична Power Flash R06 (4/60/1200) у кількості 319 200 шт., батарейка циліндрична Power Flash R20 (2/12/288) у кількості 34 560 шт., батарейка циліндрична Power Flash LR20 (2/12/96) у кількості 4 800 шт. та батарейка циліндрична Power Flash LR20 (2/12/192) у кількості 2 880 шт. Продавець на виконання умов контракту виставив позивачу узагальнений інвойс №12/150922 від 12.09.2022 року на загальну суму поставлених товарів у розмірі 47756,64 дол.США, зокрема, батарейка циліндрична Power Flash R06 (4/60/1200) у кількості 319 200 шт., яка є меншою ніж зазначена кількість у проформах-інвойс №UBSR120922 від 12.09.2022 року та №UBSR150922 від 15.09.2022 року.
Тобто, як вбачається з інвойсу №12/150922 від 12.09.2022 року та пакувального листа №12/150922 від 12.09.2022 року продавець поставив товар у меншій кількості ніж зазначена кількість у проформах-інвойс №UBSR120922 від 12.09.2022 року та №UBSR150922 від 15.09.2022 року, а саме: батарейка циліндрична Power Flash R06 (4/60/1200) у кількості 600 000 шт.
Ці обставини було наведено під час листування декларанта з митним органом листом від 10.02.2023 року.
Щодо зауваження митного органу про відсутність даних щодо складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, суд зазначає таке.
Відповідно до п.2.1 контракту №070422 від 07.04.2022 року передбачено, що ціна встановлюється в доларах США і включає в себе вартість товарів та упаковки. Повна назва конкретних товарів та їх ціна вказуються в інвойсах, оформлених на кожну партію товарів, що поставляються за даним контрактом. Інвойси та пакувальний лист містять посилання на контракт №070422 від 07.04.2022 року, яким в свою чергу передбачено, що ціна встановлюється в доларах США і включає в себе вартість товарів та упаковки, тобто документи, надані до митного оформлення підтверджують, що вартість упаковки включена у вартість ввезеного товару, що не суперечить вимогам п.2 ч.10 ст.58 МК України.
Щодо твердження відповідача, що в додатково наданій копії митної декларації країни відправлення відсутнє посилання на зовнішньоекономічний договір та інвойс, що не дає змогу ідентифікувати дану поставку та в копії декларації країни відправлення не зазначено конкретного географічного пункту переходу відповідальності за втрату товарів та втрат транспортування товарів від продавця до покупця.
Так, відсутність посилання в експортній декларації на зовнішньоекономічний договір не впливає на розмір митної вартості товару, а зазначення в декларації, яка формується відповідно до законодавства Китайської Народної Республіки, посилання на зовнішньоекономічний договір не передбачено вимогами чинного законодавства України.
Крім цього, копія митної декларації країни відправлення є додатковим документом, що подається (за наявності) декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і має бути оформлена відповідно до чинного законодавства цієї країни. Більш того, в оскаржуваному рішенні не наведено обґрунтування невідповідності наданої позивачем копії митної декларації країни відправлення вимогам законодавства країни-відправника.
Умови Інкотермс 2010 "Delivered at Place", скорочено "DAP" (постачання в місці призначення) одна з умов (термінів) Інкотермс, яка означає, що продавець виконав своє зобов'язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов'язки нести всі витрати й ризики, пов'язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення. Оскільки сам митний орган зазначає, що в копії декларації країни відправлення вказується DAP UKRAINE, що в свою чергу є конкретний географічний пункт переходу відповідальності за втрату товарів та втрат транспортування товарів від продавця до покупця відповідно до умов Інкотермс 2010.
Щодо обрання відповідачем методу для визначення митної вартості, суд зазначає наступне.
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 МК України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 МК України.
Щодо автоматизованої системи управління ризиками, суд зазначає, що відповідно до оскаржуваного рішення, скоригована митна вартість товару №1 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за МД №UA500110/2022/008282 від 23.12.2022 року нарівні 5,62 дол.США/кг, митна вартість товару №2 ґрунтується на раніше визнаній митним органом митній вартості товарів, випущеного у вільний обіг за МД UA100340/2022/521194 від 15.12.2022 року на рівні 5,61 дол.США/кг.
Як зазначено відповідачем, МК України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю встановлених СУР, а тому дані форми контролю були застосовані посадовими особами митних органів.
Розшифровка абревіатури "АСАУР" та схожих наведено в Порядку здійснення аналізу та оцінки ризиків, розроблення і реалізації заходів з управління ризиками для визначення форм та обсягів митного контролю, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 31.07.2015 р. №684 (в чинному Порядку абревіатуру "АСАУР" замінено на "АСУР"): - АСУР - це автоматизована система управління ризиками (далі - АСУР), сукупність програмно-інформаційних комплексів, які забезпечують функціонування системи управління ризиками (далі - СУР) під час митного контролю та/або митного оформлення товарів і транспортних засобів; - модуль АСУР - одна з підсистем АСУР, що входить до складу модуля автоматизованої системи митного оформлення товарів та транспортних засобів (далі - АСМО) або іншого програмно-інформаційного комплексу ДФС (далі - ПІК ДФС) і забезпечує роботу АСУР під час митного контролю товарів і транспортних засобів. Такий введений в експлуатацію в пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, що входить до модуля "Журнал пункту пропуску" автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор-2006" наказом Державної митної служби України №683 від 28.11.2012 р.
Отже, спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митниці більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вказаний висновок суду відповідає позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.02.2019 в справі №805/2713/16-а.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що при винесене рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000119/2 від 10.02.2023 р. та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000257, відповідач діяв не в порядку та не у спосіб, передбачені чинним законодавством, що є підставою для їх скасування.
Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).
Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
В силу ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, слід задовольнити дану позовну заяву з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат суд виходить із наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, витрат на професійну правничу допомогу.
Частиною 7 ст.139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Судом встановлено, що з метою отримання професійної правничої допомоги позивачем укладено з адвокатським об'єднанням "Пантеон." договір №03/01-23 про надання правничої допомоги від 03.01.2023 р.
Відповідно до п.1 договору предметом договору є, зокрема надання юридичних послуг та правничої допомоги; надання консультаційних послуг, здійснення представництва інтересів клієнта в усіх судах (загальних, господарських, адміністративних), в усіх інстанціях, органах державної виконавчої служби та інших державних органах, Представництво інтересів Клієнта в усіх підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, в тому числі в митних, податкових органах, а також усіх судових установах з усіма правами наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі, в тому числі з правом подачі позову, повної або часткової відмови від позовних вимог, визнання позову, відзиву позову, зміни предмету позову, отримувати копії судових рішень та інших актів, знайомитися з матеріалами судових справ, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в судових засіданнях, подавати докази, брати участь в дослідженні доказів, заявляти клопотання та відводи, давати усні і письмові пояснення суду, викладати свої доводи і розуміння з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, укладення мирової угоди, оскарження рішення суду, подачі клопотань, подачі виконавчого листа до стягнення, здійснювати ділове листування.
Конкретний перелік юридичних послуг, їх вартість, строки виконання та порядок оплати можуть визначатися сторонами в Додаткових угодах, які після їх підписання є невід'ємною частиною цього договору (п.1.8 договору).
Клієнт здійснює оплату будь-яким з наступних способів, зокрема, банківським переказом на розрахунковий рахунок виконавця протягом 3 банківських днів після отримання рахунку (п. 6.2 договору).
Додатковою угодою №4 від 20.02.2023 року сторони погодили, що вартість послуг, зокрема, у суді першої інстанції її розмір складає 15 000 грн.
Згідно із актом виконаних послуг від 04.05.2023 року виконавцем надані наступні послуги:
- вивчено порушене клієнтом питання, ознайомлено з первинними документами. Проведено аналіз нормативно-правової бази. Проведено огляд, аналіз та узагальнення судової практики у справах, що за предметом співпадають зі справою, дорученою клієнтом. 5 годин, вартість 5 000 грн.;
- підготовка та подання позовної заяви (разом з додатками) до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів Одеської митниці від 10.02.2023 року №UA500500/2023/000257 та картки відмови Одеської митниці в прийнятті митної декларації митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000257 від 10.02.2023 року, а також представництво інтересів позивача у суді першої інстанції - Дніпропетровському окружному адміністративному суді, у т.ч. подачі всіх необхідних процесуальних документів. 10 годин, вартість 10 000 грн.
Факт оплати підтверджується платіжкою інструкцією №9 від 27.02.2023 року на суму 15 000 грн.
Згідно із п.3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 р. № 23-рп/2009 у справі № 1-23/2009, зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Отже, з викладеного слідує, що до правової допомоги належать: консультації та роз'яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво тощо.
Конституційний Суд України зазначив і про те, що гарантування кожному права на правову допомогу в контексті ч.2 ст.3, ст.59 Конституції України покладає на державу відповідні обов'язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов'язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги.
Частиною 5 ст.134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно із постановою від 03 жовтня 2019 р. Об'єднаної палати Касаційного господарського суду по справі №922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України", від 10.12.2009 у справі "Гічайдуліна і інших проти України", від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України", від 30.03.2004 справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Тобто, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
З огляду на викладене, та враховуючи заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що вказані витрати у розмірі 15 000 грн., не є співмірними зі складністю справи та наданих адвокатом обсягом робіт (наданих послуг).
Враховуючи, викладене, суд доходить висновку, що сплачені позивачем витрати на правову допомогу підлягають поверненню лише в розмірі 5 000 грн.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 10 946,43 грн., тому суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору розмірі 10 946,43 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн., що разом складає 15 946,43 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд -
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000119/2 від 10.02.2023 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000257 року, винесену Одеською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці (вул.Лип Івана та Юрія, буд.21А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ “УКРСЕРВІС ГРУП” (вул.Виконкомівська, 11/3, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 43198711) судові витрати по справі у розмірі 15 946,43 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма