12 травня 2023 року Справа № 160/2818/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "НТС-ПАРТНЕР" до Дніпровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить визнати протиправним та скасувати прийняте 04.01.2023 р. відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2023/000001/1.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів із зазначенням митної вартості товарів на рівні 1,4108 дол.США/кг, відповідно до ст.ст.51, 53 МКУ. Однак митниця, прийняла рішення №UA110050/2023/000001/1 від 04.01.2023 року про коригування митної вартості товарів, яким митна вартість товарів скоригована в сторону збільшення в 2,2 рази до 3,1404 дол.США/кг із застосуванням другорядного методу визначення митної вартості. Позивач зазначає, що Дніпровською митницею недотримано послідовності дій встановленої ст.53 МКУ та відсуне обґрунтоване посилання на обставини, за яких посадова особа мала право вимагати подання додаткових документів. Так, відповідачу надане платіжне доручення SWIFT від 01.12.2022 р., за яким експортеру товару було сплачено вказану у інвойсі 07.11.2022 р. № НН8021080-1 суму 18021 дол.США. За приписами п.7, 9 ч.1 ст.336 МКУ, відповідач у випадку сумнівів у справжності вказаних документів, може в порядку пост-митного контролю та шляхом проведення документальної перевірки звернутися до перевізника ТОВ «Інтер Транс Логістик» (ЄДРПОУ 36553339) з метою перевірки автентичності поданих документів. На думку позивача, наявні всі підстави для скасування спірного рішення, у зв'язку з чим він звернувся до суду з позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 року позовна заява була залишена без руху через невідповідність ч.3 ст.161 КАС України.
На виконання ухвали суду, 02.03.2023 року позивачем були усунуті недоліки позовної заяви, а саме надано докази сплати судового збору у розмірі 5 854,83 грн.
Ухвалою суду від 03.03.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
До суду 21.03.2023 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що декларантом самостійно заявлена митна вартість товару за резервним методом на загальну суму 995 094,14 грн. (27 211,71 дол.США), рівень митної вартості товару становить 1,4109 дол.США/кг. Заявлена декларантом в графі №12 митна вартість товару в сумі 995094,14 грн. (27211,71 дол.США) базується на висновку експерта Дніпропетровської ТПП №M-2/1 від 03.01.2023 року. Відповідно до висновку експерта за результатом проведеного маркетингового аналізу зроблено висновок, що вартість товару з урахуванням усіх витрат по доставці товару до кордону України становить 27211,71 дол.США. Проте, експертом не здійснено ніяких розрахунків та не приведено значень витрат на доставку товару до кордону України, а лише наведено значення вартості кожної позиції товару у таблиці. У висновку №M-2/1 від 03.01.2023 р. в розділі «Матеріали й документи» відсутнє посилання на документи, що містять інформацію щодо вагових характеристик товару, вартості транспортних витрат на доставку товару до митного кордону України, а також в розрахунковий частини відсутня інформація щодо середнього фрахту 40-футового контейнера з відповідної країни до порту призначення, в певний період постачання товару, відповідно до його типу та ваги брутто товару. З урахуванням вищезазначеного, рівень визнаної висновком експерта Дніпропетровської ТПП №M-2/1 від 03.01.2023 р. ринкової вартості оцінюваного товару не може бути належним підтвердженням заявленої декларантом за резервним методом митної вартості товару. Від надання додаткових документів позивач відмовився.
З урахуванням наявної у митного органу інформації щодо митного оформлення товару за описом «Вироби з фарфору-посуд столовий та вироби кухонні: чаша салатник» країни походження (CN), умов поставки CPT (Одеса), вагових обсягів, оформлених за ціною угоди за ЕМД від 23.11.2022 р. №UA305240/2022/002506 (товар 3), на рівні 3,1404 дол.США/кг з урахуванням всіх складових відповідачем здійснено коригування митної вартості. Митна вартість товару, визначена за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно із положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару. Враховуючи відмінні фізичні характеристики товару, оформленого за МД від 23.11.2022 р. №UA305240/2022/002506 та асортимент оцінюваного товару, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України «Про митний тариф України» (кілограм). Отже, на підставі вищезазначеного, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів від 04.01.2023 р. №UA110050/2023/000001/1 є таким, що відповідає вимогам чинного законодавства, прийнятим у спосіб та в межах повноважень, наданих митним органам. Враховуючи викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
29.03.2023 року до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що митна вартість товару включає в себе лише 2 складові - ціну товару та витрати на транспортування, що підтверджено відомостями оскаржуваного рішення та відсутністю відмови у митному оформленні через незаявлення інших складових. Відповідачу надані документи, що повністю підтверджують ціну та її оплату, а також вартість послуг перевізника. Митний кодекс України встановлює імперативний припис, за яким рішення про коригування митної вартості має містити обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. Однак, оскаржуване рішення та відзив не містить обґрунтування числового значення 3,1404 дол.США/кг (спосіб формування, складові). Відповідачем не надана копія митної декларації №UA305240/2022/002506, що не дає можливості переконатися в правомірності її використання в якості джерела цінової інформації, адже відсутня інформація про оформлений за нею товар та комерційні рівні. Матеріалами справи не підтверджується, що за митною декларацією №UA305240/2022/002506 у вільний обіг випущений товар із митною вартістю 3,1404 дол.США/кг. Крім того, відзив не містить обґрунтування неможливості застосування інших другорядних методів визначення митної вартості, окрім останнього резервного. Щодо витрат на транспортування позивач зазначає, що у довідці перевізника від 03.01.2023 року №4-1 міститься детальний опис розподілу сум, вказаних у рахунках перевізника. Таким чином, заявлена сума витрат на оплату послуг перевізника за межами України підтверджується документально та піддається обчисленню. Рахунки перевізника №1387, №1445, №8 були оплачені позивачем банківськими платежами 15.12.2022 р. (33979,56 грн.), 24.01.2023 р. (157 244,98 грн.) та 08.12.2022 р.(138 688,30 грн.). За таких обставин, позивач просив суд позов задовольнити повністю з викладених у ньому підстав.
До суду 03.04.2023 року від відповідача надійшли заперечення, в яких зазначено, що доводи позивача не відповідають дійсності, оскільки для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом ТОВ "НТС-ПАРТНЕР" подана митна декларація від 04.01.2023 р. №UA110050/2023/000016 (23UA110050000016U5). Відповідно до якої, митна вартість товару заявлена декларантом за другорядним методом відповідно до ст.64 МКУ за резервним методом на рівні - 995 094,14 грн. (графи 43 та 45 МД), що відповідає 1,41 дол.США/кг. Відсутність включення транспортних витрат підтверджується декларацією митної вартості товару (ДМВ), в якій відсутні задекларовані відомості щодо вартості витрат на транспортування (порожні графи 39 (а, б, в). Враховуючи заявлені умови поставки FOB, CN YANTIAN, SHENZHEN, при декларуванні митної вартості товарів за основним методом (за ціною договору щодо оцінюваних товарів) декларант до ціни товару мав би додати всі витрати, передбачені ч.10 ст.58 МКУ, що не включені до ціни товару, яка відображалася в ДМВ. Однак, за ДМВ від 04.01.2023 р. №UA110050/2023/000016 декларантом самостійно заявлена митна вартість товару за резервним методом на загальну суму 995 094,14 грн. (27211,71 дол.США), рівень митної вартості товару становить 1,4109 дол.США/кг, без зазначення будь-яких складових. Відповідач також вказав, що недоцільним є посилання позивача на належне документальне підтвердження транспортних витрат, які сам декларант не заявив та не взяв за основу для заявлення митної вартості товару. Що стосується різних умов поставки та країн відправлення, то вказаними розбіжностями саме пояснюється неможливість застосування методів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів, через відсутність доказів їх комерційної взаємозамінності.
Ухвалою суду від 03.04.2023 року клопотання позивача про витребування доказів у справі було задоволено. Витребувано від Дніпровської митниці наступні письмові докази: 1) копію митної декларації №UА305240/2022/002506; 2) відомості, що містяться в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Державної митної служби України при встановленні параметрів запиту: «Код товару» - 6911100000; «Режим» - 40; «Дата» - з 01.09.2022 р. до 03.01.2023 р.; «Контракт» - всі; параметр «100 найдешевших (за кг)» та «100 найдорожчих (за кг)»; параметр «Показати також в валюті» з обранням доларів США; параметри «Одним рядком», «Кр.походж.», «Вага нетто з» не застосовувати.
12.04.2023 року відповідачем подано до суду клопотання про долучення доказів.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, відповіді на відзив та поясненнях, враховуючи позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву та в запереченнях, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд встановив наступні обставини справи.
Судом встановлено, що ТОВ «НТС-ПАРТНЕР» (код ЄДРПОУ 43968660) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань 28.12.2020 року, про що внесено запис №1002031020000030623.
Основний вид діяльності позивача: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.
09.07.2021 року між ТОВ "НТС-ПАРТНЕР" (покупець) та компанією «HENGHUI PORCELAIN PLANT LILING HUGAN CHINA» (продавець) укладений зовнішньоекономічний контракт №262/Е, за яким продавець продає, а покупець купує посуд порцеляновий та керамічний, ціна асортимент, кількість й умови поставки вказані у комерційному рахунку, який є невід'ємною частиною контракту.
Пунктом 2 контракту визначено, що ціна за товар, що поставляється за цим контрактом, і загальна вартість контракту визначається у доларах США. Загальна сума контракту 300 тис.дол.США.
Умови та терміни поставки товару, відповідно до п.3 контракту, погоджено сторонами, що товар відвантажується протягом 60 робочих днів з моменту підтвердження проформи комерційного рахунку покупцем.
Відповідно до п.5.2 вказаного контракту товар має бути упакований у картонні коробки. Вартість упаковки входить у вартість товару.
Покупець зобов'язується здійснити передоплату у розмірі 100% вартості узгодженого обсягу товару у рахунку. Товар оплачується банківським переказом в доларах США протягом 90 календарних днів з дати виставлення рахунку проти його копії (п.6.1 контакту).
04.01.2023 року для митного оформлення в режимі імпорту товару «посуд столовий та прибори з фарфору», що надійшов з Китайської Народної Республіки за прямим контрактом з виробником «HENGHUI PORCELAIN PLANT LILING HUGAN CHINA», відповідачу подана митна декларація №23UA110050000016U5.
Митна вартість товару заявлена декларантом за другорядним методом, відповідно до ст.64 МКУ, за резервним методом на рівні - 995 094,14 грн., що відповідає 1,41 дол.США/кг.
Заявлена декларантом в графі №12 митна вартість товару в сумі 995 094,14 грн. (27211,71 дол.США) базується на висновку експерта Дніпропетровської ТПП №M-2/1 від 03.01.2023 р. Відповідно до зазначеного висновку, ринкова вартість посуду з фарфору, що надійшла за контрактом №262/Е від 09.07.2021 року, специфікації №10 від 07.11.2022 року, комерційному інвойсу №НН2021080-1 від 07.11.2022 року з урахуванням всіх затрат на доставку товару до кордону України по кожній позиції становить 27211,71 дол.США.
У ході проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, митницею були виявлені розбіжності у поданих документах, що стало підставою для запиту додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Відповідачем, надіслано позивачу електронне повідомлення про необхідність надати (за наявності) додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості, з відповідним обґрунтуванням вищезазначених підстав для запиту додаткових документів, а саме: за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на повідомлення відповідача позивачем надано лист від 04.01.2023 р. №б/н, яким повідомлено, що декларантом надано всі необхідні наявні документи, які відповідають переліку документів відповідно до ч.3 статті 53 МКУ та підтверджують митну вартість заявленого товару. Інших додаткових документів, крім тих, що було надано під час митного оформлення ЕМД від 04.01.2023 р. №UA110050/2023/000016, надати не має можливості.
Відповідачем 04.01.2023 року прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2023/000001/1, за яким митна вартість визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, та скоригована в сторону збільшення до 3,1404 дол.США/кг.
04.01.2023 року товар випущений у вільний обіг із збільшенням (доплатою) загальної суми митних платежів на 390 322,13 грн. (мито - 121 975,67 грн., ПДВ - 268 346,46 грн.).
Правомірність та обґрунтованість рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2023/000001/1 від 04.01.2023 року, прийнятого Дніпровською митницею, є предметом позову який передано на розгляд суду.
Аналізуючи виниклі між сторонами правовідносини, суд приходить до наступного.
Статтею 49 МКУ визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами 4 та 5 ст.58 МКУ, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч.3 ст.318 МКУ митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МКУ визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МКУ встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
За приписами ч.2 ст.52 МКУ декларант, який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МКУ передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
При декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті відповідно до умов контракту, інвойсів та інших документів постачальника.
Згідно із ч.1 ст.53 МКУ у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частин 1, 2 статті 54 МКУ контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1-3 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно із ч.3 ст.53 МКУ, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару, а відтак суперечності (розбіжності) між відомостями які не впливають на ціну товару та інші складові митної вартості не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Так, в підтвердження заявленої митної вартості, на підставі положень ч.2 ст.53 МКУ, відповідачу позивачем були надані наступні документи: сертифікат якості б/н від 07.11.2022 р.; пакувальний лист б/н від 07.11.2022 р.; рахунок-фактура (інвойс) №HH2021080-1 від 07.11.2022 р.; коносамент №BW22110015 від 09.11.2022 р.; автотранспортна накладна №0285 від 23.12.2022 р.; декларація про походження товару №HH2021080-1 від 07.11.2022 р.; платіжні доручення swift від 01.12.2022 р.; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №1387 від 29.11.2022 р., №1445 від 09.12.2022 р., №8 від 03.01.2023 р.; довідка про транспортні послуги №4-1 від 03.01.2023 р.; прейскурант (прайс-лист) б/н від 07.11.2022 р.; висновок експерта №M-2/1 від 03.01.2023 р.; зовнішньоекономічний договір №262/E від 09.07.2021 р.; доповнення до договору №10 від 07.11.2022 р.; договір (контракт) про перевезення №05032021-02 від 05.03.2021 р. (заявлено під літерою «m»); заявка на ТЕО від 28.10.2022 р.; копія митної декларації країни відправлення №531620220162129985 від 07.11.2022 р.
Зазначені документи містять всю необхідну інформацію для підтвердження числових значень складових частин митної вартості та ціни, що була фактично сплачена за товари та методу її визначення згідно із положеннями ст.58 МКУ.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МКУ. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зазначене вище також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-\Т "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Крім того, вказане узгоджується з проголошеними у статті 8 МКУ принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.
Таким чином, факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відповідна правова позиція викладена Верховним судом України у постановах №21-262а12 від 11.09.2012 року та №21-91а12 від 29.05.2012 року.
Твердження відповідача про те, що витрати на транспортування товару не були заявлені позивачем спростовуються текстом самого оскаржуваного рішення, в гр.17 «Заявлені декларантом складові митної вартості нарахування до ціни договору» якого посадовою особою відповідача самостійно вказано під кодом 10 витрати на транспортування в розмірі 208 826,89 грн. Крім кого, відповідачу надані документи із зазначенням відомостей щодо вартості перевезення товару, а саме: рахунки перевізника від 29.11.2022 р №1387, від 09.12.2022 р. №1445, від 03.01.2023 р. №8, в розмірі 208 826,89 грн.
Також, у довідці перевізника від 03.01.2023 року №4-1 міститься опис розподілу сум, вказаних у рахунках перевізника:
- доставка з порту Yantian (Китай) до порту Constanta (Румунія) - 134 256,18 грн.;
- портові витрати в порту Constanta (Румунія) 33 979,56 грн.;
- доставка з порту Constanta (Румунія) до м.Ісакча (Румунія, пункт пропуску) - 40 591,15 грн.;
- доставка з с.Орлівка (Україна, пункт пропуску) до м.Новомосковськ - 94 712,67 грн.;
- транспортно-експедиційні витрати та експедиційна винагорода на території України - 26 373,28 грн.
Щодо митної декларації країни відправлення, в експортній митній декларації Китайської Народної Республіки від 07.11.2022 р. №531620220162129985 містяться відомості про вартість товару, кількість, одержувача, інвойс, які співпадають із вказаними у митній декларації №23UА110050000016U5.
Стосовно твердження відповідача, що висновок експерта Дніпропетровської ТПП від 03.01.2023 р. №М-2/1 не може слугувати підставою для підтвердження задекларованої митної вартості товару, суд вважає необхідним вказати наступне.
Відповідно до статті 3 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» цілями та завданнями торгово-промислових палат зокрема є надання довідково-інформаційних послуг, основних відомостей, що не є комерційною таємницею, про діяльність українських підприємців і підприємців зарубіжних країн згідно з національним законодавством, сприяння поширенню, зокрема через засоби масової інформації, знань про економіку і науково-технічні досягнення, законодавство, звичаї та правила торгівлі в Україні і зарубіжних країнах, можливості зовнішньоекономічного співробітництва українських підприємців.
Відповідно до ст.11 вищезазначеного закону торгово-промислові палати України мають право у тому числі проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість. Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
В силу Положення про Державну митну службу України, затвердженого постановою КМУ від 06.03.2019 №227, Державна митна служба України не наділена повноваженнями перевіряти обґрунтованість експертних висновків Торгово-промислової палати України.
Наданий декларантом висновок експерта Дніпропетровської ТПП складений з урахуванням цінової інформації прайс-листа від 07.11.2022 року та інформації з мережі Інтернет.
Згідно із приписами ч.1 ст.14 Закону України "Про ціни і ціноутворення" під час проведення експортних (імпортних) операцій у розрахунках з іноземними суб'єктами господарювання застосовуються контрактні (зовнішньоторговельні) ціни, що формуються відповідно до цін і умов світового ринку.
Статтею 6 Указу Президента України "Про заходи щодо запобігання експорту товарів походженням з України за цінами, що можуть розглядатися як демпінгові, та врегулювання торговельних спорів" №475/94 від 25.08.1994 р. встановлено, що при здійсненні суб'єктами підприємницької діяльності України експортних та імпортних операцій безпосередньо або через зовнішньоторговельного посередника контактні (зовнішньоторговельні) ціни мають відповідати цінам, що склалися чи складатимуться на відповідний товар на ринку експорту чи імпорту на момент здійснення експортної, імпортної операції.
З аналізу наведених вище норм права слідує, що ціна імпортованого товару повинна відповідати цінам, що склалися на ринку експорту на ідентичний або аналогічний товар, тобто на товар, який є однаковим або подібним за характеристиками, торговельною маркою, артикулом та має однакову собівартість виробництва.
У зазначеному висновку експерта Дніпропетровської ТПП проаналізована ринкова вартість товару на ринку експорту, використовувалась відповідна нормативно-законодавча база, зокрема, «Міжнародні стандарти оцінки" та проведено аналіз цінової інформації ринку з використанням загальнодоступної інформації з інтернету.
Суд зазначає, що висновок експерта ґрунтуються на об'єктивних даних, дослідження проведено у повній відповідності до вимог чинного законодавства України, а, відтак, митним органом безпідставно поставлено під сумнів наданий декларантом висновок фахівця в цій галузі.
Дослідження проведені методом порівняння, що підлягає в підборі на ринку аналогічного товару, що найбільш близько відповідає оцінюваному об'єкту аналога й визначенні вартості об'єкта оцінки шляхом корегування вартості цього аналога.
Отже, на думку суду, зауваження митного органу є необґрунтованими та безпідставними.
Верховним Судом з аналогічних правовідносин викладено наступний правовий висновок у постанові від 06.11.2018 р. у справі №810/2593/15: «Стосовно експертного висновку Київської обласної торгово-промислової палати, враховано, що за правилами статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України. Крім того, у разі сумніву у відповідному експертному висновку, митниця мала право звернутися до іншого суб'єкта оціночної діяльності із письмовим запитом на рецензування (згідно із Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в України"), однак таке своє право не реалізувала. Отже, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.».
Таким чином, відповідач маючи сумнів щодо змісту наданого позивачем експертного висновку, мав право звернутися до іншого суб'єкту оціночної діяльності із письмовим запитом рецензувати такі висновки. Крім того, відповідно до положень статті 327 МКУ відповідач мав право самостійно залучити для участі у здійсненні митного контролю митної вартості товарів спеціалістів та експертів, якщо висновок експерта, зроблений на замовлення декларанта, останній вважав сумнівним.
Позивачем були подані до суду письмові пояснення у справі, в яких зазначалося, що твердження відповідача про те, що витрати на транспортування товару не були заявлені ним спростовуються текстом самого оскаржуваного рішення, в гр.17 «Заявлені декларантом складові митної вартості нарахування до ціни договору» якого посадовою особою відповідача самостійно вказано під кодом 10 витрати на транспортування в розмірі 208 826,89 грн. Крім того, порівняння отриманих відомостей щодо товару №3 з митної декларації №UА305240/2022/002506 й товару позивача свідчить про те, що наявна в матеріалах справи інформація за своїм обсягом не підтверджує правомірність обрання джерела цінової інформації. У наданому відповідачем витягу з модуля «Рівень цін по ЦБД» АСМО «Інспектор» міститься інформація про 200 випадків оформлення товарів за кодом УКТЗЕД 6911100000, при цьому причини обрання саме митної декларації №UA305240/2022/002506 не наводяться. Відповідач не пояснює, чому була використана саме митна декларація № UA305240/2022/002506, а не будь-яка із наявних у витягу 18 митних декларацій, за якими митна вартість аналогічних товарів була визнана на рівні від 3,1306 дол.США/кг до 3,1402 дол.США/кг. Також, відмінність в умовах поставки (FOB у позивача, СРТ у імпортера за митною декларацією № UA305240/2022/002506) унеможливлює пряме співставлення та застосування митних вартостей. Товар за митною декларацією №UA305240/2022/002506 був застрахований, так як в гр.44 вказаний договір страхування під кодом документа 3008. Наявність факту страхування товару обумовлює включення вартості страхування до складових митної вартості. В той же час, товар позивача не страхувався, що підтверджено довідками перевізника, через що вказана складова не могла бути застосована до товару позивача.
Згідно із ч.1 ст.55 МКУ рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Статтею 57 МКУ встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно із положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно із положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 МКУ передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
Відповідно до частин четвертої, п'ятої статті 58 МКУ митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МКУ, є підставою для витребування додаткових документів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною другою статті 53 МКУ. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно із вимогами частинами 4, 5 статті 58 МКУ.
Згідно із ч.1 ст.59 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
Відповідно до частини першої статті 60 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.
В силу статті 64 МКУ у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Системний аналіз наведених вище норм МКУ дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
Так, з урахуванням наявної у митного органу інформації щодо митного оформлення товару за описом «Вироби з фарфору-посуд столовий та вироби кухонні: чаша салатник» країни походження (CN), умов поставки CPT (Одеса), вагових обсягів, оформлених за ціною угоди за ЕМД від 23.11.2022 р. №UA305240/2022/002506 (товар 3), на рівні 3,1404 дол.США/кг з урахуванням всіх складових відповідачем здійснено коригування митної вартості.
Митна вартість товару, визначена митницею за другорядним методом визначення митної вартості та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни походження, та визначено на рівні 3,1404 дол.США/кг.
Верховний Суд у своїх постановах неодноразово звертав увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.
При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним митним органом за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.
Верховний Суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішення повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п.36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Серед критеріїв /принципів/, які повинні застосовуватись суб'єктом владних повноважень при прийнятті ним рішень та вчиненні дій та якими керується адміністративний суд у разі оскарження таких рішень, дій, є, зокрема, критерій законності, відповідно до якого суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, а рішення суб'єкта владних повноважень має прийматися обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. У спорах про оскарження акта індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, який стосується прав та обов'язків особи, суд при вирішенні справи має надати повну та об'єктивну правову оцінку такому акту.
У постанові від 25.02.2020 року у справі №260/718/19 Верховний Суд вказав, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності Митним кодексом України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Крім того, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.
Водночас митний орган повинен зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Саме ж по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товару, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.
Таким чином, суд вважає, що у сукупності з наданими документами та висновком експерта Дніпропетровської Торгово-Промислової палати від 03.01.2023 року №М-2/1, в межах цієї справи, позивач підтвердив задекларовану митну вартість імпортованих товарів.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява №63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2023/000001/1 від 04.01.2023 року, прийняте Дніпровською митницею є протиправним та підлягає скасуванню з викладених вище підстав.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст.139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви у розмірі 5 854,83 грн., тому суд стягує на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суму сплаченого судового збору у вказаному розмірі.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -
Позовну заяву - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA110050/2023/000001/1 від 04.01.2023 року, прийняте Дніпровською митницею.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці (вул.Княгині Ольги, буд.22, м.Дніпро, 49038, код ЄДРПОУ 43971371) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НТС-ПАРТНЕР» (вул.В.Сухомлинського, буд.48А, смт.Слобожанське, Дніпропетровський район, Дніпропетровська область, 52005, код ЄДРПОУ 43968660) судові витрати по справі у розмірі 5 854,83 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 КАС України.
Суддя К.С. Кучма