вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"18" травня 2023 р. Справа№ 910/10556/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 (повний текст складено 27.01.2023)
у справі № 910/10556/22 (суддя Демидов В.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальності «Техенергохім»
до Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
про стягнення 545 751,86 грн,-
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У жовтні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техенергохім» (далі - ТОВ «Техенергохім») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просить стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі - ДП НАЕК «Енергоатом») 545 751,86 грн, з яких 50 659,00 грн 3% річних та 495092,86 грн інфляційних втрат.
В обґрунтування заявлених вимог ТОВ «Техенергохім» посилається на неналежне виконання ДП НАЕК «Енергоатом» зобов'язань за договором поставки №53-129-01-21-02350 від 04.10.2021.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ДП НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Техенергохім» 39 069,67 грн 3% річних, 495 092,86 грн інфляційних втрат та 8 012,44 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Заяву відповідача про відстрочку виконання рішення суду строком на один рік задоволено частково. Відстрочено виконання рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 у справі №910/10556/22 на два місяці з дня ухвалення рішення до 27.03.2023.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2023, ДП НАЕК «Енергоатом» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині стягнення 3% річних у розмірі 4 461,48 грн та 82 024,29 грн інфляційних втрат; скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у зменшенні 3% річних та зменшити їх розмір з урахуванням наведених у скарзі обставин; скасувати оскаржуване рішення в частині відмови щодо відстрочки рішення першої інстанції на один рік з дня ухвалення рішення та прийняти рішення щодо відстрочки його виконання на один рік з дати ухвалення рішення у справі судом першої інстанції; понесені відповідачем у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції судові витрати покласти на позивача.
Скаржник вважає, що визначений судом розмір 3% річних та інфляційних нарахувань не відповідає встановленим обставинам справи. Відповідач за текстом апеляційної скарги наводить власний розрахунок, який вважає обґрунтованим.
За наданим апелянтом контррозрахунком розмір 3% річних складає 34 608,19 грн, в той час як суд присудив до стягнення 39 069,67 грн 3% річних, різниця - 4 461,48 грн; за розрахунком відповідача розмір інфляційних втрат складає 413 068,57 грн, на противагу визнаних обґрунтованими судом першої інстанції 495 092,86 грн, різниця складає 82 024,29 грн. За таких підстав скаржник вважає, що суд належним чином не дослідив обґрунтованість позовних вимог в частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Не погоджуючись з висновком суду щодо часткової відмови у відстроченні виконання рішення, скаржник просить врахувати, що незважаючи на складний період воєнного стану він повністю погасив основний борг за договором, надмірний розмір 3% річних та інфляційних втрат, який присуджений на користь позивача, може негативно вплинути на фінансовий стан державного підприємства.
Апелянт вказує на введення воєнного стану в України та зазначає, що на сьогодні день ДП «НАЕК «Енергоатом» фактично працює в кризових умовах та в обмеженості ресурсів. Серед іншого, загальновідома ситуація з окупацією м. Енергодар та безпосередньо Запорізької АЕС. Також залишається невирішеною ситуація з дефіцитом коштів ДП «НАЕК «Енергоатом», пов'язаного з боргами ДП «Енергоринок», ДП «Гарантований покупець» та ДП «Укренерго» перед відповідачем, судові справи розглядаються й досі. Все це відбувається на тлі необхідності безперебійного постачання критичних ТМЦ для всіх без виключення АЕС України. На думку скаржника, слід врахувати заборгованість перед ДП «НАЕК «Енергоатом» з боку ДП «Енергоринок», ДП «Гарантований покупець», ПАТ «НЕК «Укренерго» постачальників універсальних послуг (ПУП) та операторів систем розподілу електроенергії (ОСР), яка наразі становить 24 млрд. 898 млн. грн.
ДП «НАЕК «Енергоатом» зазначає, що за наведених підстав обмежене наразі у здійсненні будь-яких зайвих платежів, що не передбачені виробничою програмою та спрямовані на подолання ситуації, що склалась у енергетиці у час війни, та підтримання безпечного функціонування АЕС.
Відповідач вважає, що наведені вище обставини, доводи та факти і мали бути розцінені судом як певні умови, з урахуванням яких суд мав можливість відстрочити виконання рішення згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України на один рік з моменту його ухвалення.
Також апелянт наводить опис обставин, що, на його думку, істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Виказуючи незгоду з відмовою у зменшенні розміру 3% річних, визнаних обґрунтованими судом, апелянт посилається висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, також вважає, що суд не врахував перебування України у стані війни з Російською Федерацією як надзвичайної події, котра відноситься до форс-мажорних обставин (з посиланням на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 202/02.0-7.1).
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2023 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.02.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10556/22 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ДП НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 до надходження матеріалів справи №910/10556/22.
08.03.2023 матеріали справи №910/10556/22 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП НАЕК «Енергоатом» на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 у справі №91/10556/22. Розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання). Запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня вручення копії даної ухвали. Роз'яснено апелянту право подати до суду відповідь на відзив протягом п'яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу.
Позиції учасників справи.
Від ТОВ «Техенергохім» відзив на апеляційну скаргу не надійшов.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
04.10.2021 ТОВ «Техенергохім» (постачальник) та ДП НАЕК «Енергоатом» (продавець) уклали договір поставки №53-129-01-21-02350 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, поставити смоли іонообмінні виробництва «Purolite Ltd» (далі - продукція) для потреб ВП «Запорізька АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а Покупець зобов'язується в порядку і на умовах, визначених у договорі, прийняти і оплатити продукцію.
Згідно з п. 1.2 договору найменування, одиниці виміру і загальна кількість продукції, її номенклатура, ціна і строк поставки зазначені у Специфікації (далі - Специфікація), яка є невід'ємною частиною договору.
Сума договору складає 10 810 730,40 грн, у тому числі ПДВ 20% - 1 801 788,40 грн (п. 3.1 договору).
За умовами п. 4.1 договору покупець сплачує вартість продукції за цінами, зазначеними у Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника.
Оплата поставленої продукції за Специфікацією здійснюється покупцем за кожну партію протягом 45 робочих днів від дати підписання акта приймання-передачі поставленої продукції (п. 4.2 договору).
Відповідно до п. 5.2 договору поставка продукції згідно зі Специфікацією здійснюється автомобільним транспортом на умовах DDP - склад вантажоодержувача (м. Енергодар Запорізької обл.) згідно з Інкотермс 2010. Постачальник не пізніше, ніж за три дні до відвантаження продукції, письмово повідомляє покупця про заплановану дату поставки продукції із зазначенням номенклатури та вартості партії продукції, що поставляється.
Датою поставки вважається дата видаткової накладної на продукцію, що підтверджує її надходження на склад вантажоодержувача (п. 5.4 договору).
Згідно з п. 10.1 договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє по 01.10.2022, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов'язань постачальника, передбачених договором, договір діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію.
Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час його дії, та виконання чинних зобов'язань (п. 10.3 договору).
Згідно зі Специфікацією №1 загальна вартість продукції складає 10 810 730,40 грн, строк поставки - до 15.12.2021.
На виконання умов договору ТОВ «Техенергохім» поставидо ДП НАЕК «Енергоатом» продукцію за видатковими накладними:
№328 від 08.11.2021 на суму 3 588 360,00 грн,
№322 від 09.11.2021 на суму 6 720 000,00 грн,
№389 від 23.12.2021 на суму 501 315,00 грн.
Вказані накладні підписані сторонами без зауважень.
На підтвердження поставки продукції ТОВ «Техенергохім» надало також товарно-транспортні та податкові накладні.
За твердженням ТОВ «Техенергохім», що не оспорюється ДП НАЕК «Енергоатом», товар позивач поставив відповідачу в повному обсязі, відповідач оплатив товар в повному обсязі платіжними дорученнями:
- №1058 від 12.07.2022 на суму 1 088 360,00 грн, призначення платежу: «Оплата за смоли іонообм.дог.№53-129-01-21-02350 сп1(04.10.21) Акт№2330/61(01.12.21) ПДВ 181393,33 грн.Звіт UA-2021-07-16-000291-а(04.10.21) РПЗ (05.01.21);
- №1057 від 12.07.2022 на суму 1 220 000,00 грн, призначення платежу: «Оплата за смоли іонообм.дог.№53-129-01-21-02350 сп1(04.10.21) Акт№2328/61(01.12.21) ПДВ 203333,34 грн.Звіт UA-2021-07-16-000291-а(04.10.21) РПЗ (05.01.21);
- №180 від 21.01.2022 на суму 2 500 000,00 грн, призначення платежу: «Оплата за смоли іонообм.дог.№53-129-01-21-02350 сп1(04.10.21) Акт№2330/61(01.12.21) ПДВ 416666,67 грн.Звіт UA-2021-07-16-000291-а(04.10.21) РПЗ (05.01.21);
- №791 від 26.05.2022 на суму 500 000,00 грн, призначення платежу: «Оплата за смоли іонообм.дог.№53-129-01-21-02350 сп1(04.10.21) Акт№2328/61(01.12.21) ПДВ 83333,33 грн.Звіт UA-2021-07-16-000291-а(04.10.21) РПЗ (05.01.21);
- №1062 від 12.07.2022 на суму 501 315,00 грн, призначення платежу: «Оплата за смоли іонообм.дог.№53-129-01-21-02350 сп1(04.10.21) Акт№2379/61(11.01.2022) ПДВ 83552,50 грн.Звіт UA-2021-07-16-000291-а(04.10.21) РПЗ (05.01.21);
- №105 від 18.01.2022 на суму 5 000 000,00 грн, призначення платежу: «Оплата за смоли іонообм.дог.№53-129-01-21-02350 сп1(04.10.21) Акт№2328/61(01.12.21) ПДВ 833333,33 грн.Звіт UA-2021-07-16-000291-а(04.10.21) РПЗ (05.01.21).
Звертаючись з позовом у цій справі, ТОВ «Техенергохім» посилається на несвоєчасну оплату ДП НАЕК «Енергоатом» поставленого товару, у зв'язку з чим позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 50 659,00 грн 3% річних та 495092,86 грн інфляційних втрат, а всього - 545 751,86 грн.
Заперечуючи проти заявлених до нього вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що за умовами п. 4.2 договору оплата поставленої продукції за Специфікацією здійснюється покупцем за кожну партію протягом 45 робочих днів від дати підписання акта приймання-передачі поставленої продукції.
Таким чином, на думку відповідача, строк оплати поставленої за видатковою накладною від 08.11.2021 №328 на суму 3 588 360,00 грн продукції настав 08.01.2022, продукції за видатковою накладною від 09.11.2021 на суму 6 720 000,00 грн - 09.01.2022, продукції за видатковою накладною від 23.12.2021 № 389 на суму 501 315.00 грн - 23.02.2022.
Поставка за договором здійснена за трьома поставленими партіями продукції, приймання якої було здійснено за наступними актами приймання-передачі:
від 01.12.2021 №2328/61 на суму 6 720 000,00 грн з ПДВ;
від 01.12.2021 №2330/61 на суму 3 588 360,00 грн з ПДВ;
від 11.01.2022 №2379/61 на суму 501 315,00 грн з ПДВ.
Відтак, строки оплати продукції за першими двома актами-приймання передачі згідно п. 4.2 договору були визначені періодом часу з 02.12.2021 до 04.02.2022 включно, а за останнім актом приймання-передачі - з 12.01.2022 до 16.03.2022 включно. Тобто оплата мала бути здійснена не пізніше останніх днів цих періодів - 04.02.2022 та 16.03.2022.
Також відповідач просив суд зменшити 3% річних як такі, що є надмірними, та відстрочити виконання рішення суду на один рік.
Позивач у відзиві на позовну заяву заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення 3% річних та відстрочення виконання рішення суду на один рік.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Згідно з нормами ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. ст. 625, 628, 629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 ЦК України).
Частиною 1 ст. 253 ЦК України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Суд встановив, що умовами п. 4.2 договору сторони погодили оплату поставленої продукції за специфікацією за кожною партією протягом 45 робочих днів від дати підписання акту приймання-передачі поставленої продукції.
Враховуючи узгоджений сторонами порядок передачі продукції та порядок обрахунку строку на оплату продукції, періоди початку нарахування 3% річних та інфляційних мають бути здійснені таким чином:
- за актом від 01.12.2021 №2328/61 на суму 6 720 000,00 грн з ПДВ - з 05.02.2022, оплату здійснено платіжними дорученнями №105 від 18.01.2022 на суму 5 000 000,00 грн; №791 від 26.05.2022 на суму 500 000,00 грн; №1057 від 12.07.2022 на суму 1 220 000,00 грн;
- за актом від 01.12.2021 №2330/61 на суму 3 588 360,00 грн з ПДВ - з 05.02.2022, оплату здійснено платіжними дорученнями №180 від 21.01.2022 на суму 2 500 000,00 грн; №1058 від 12.07.2022 на суму 1088360,00 грн;
- за актом від 11.01.2022 № 2379/61 на суму 501 315,00 грн з ПДВ - з 17.03.2022, оплату здійснено платіжним дорученням №1062 від 12.07.2022 на суму 501315,00 грн.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши наданий позивачем та здійснений господарським судом першої інстанції розрахунку, а також наданий ДП НАЕК «Енергоатом» контррозрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, апеляційний господарський суд визначив, що у зв'язку з простроченням оплати такі нарахування складають:
- за актом від 01.12.2021 №2328/61: інфляційні нарахування - 251 424,08 грн, 3% річних - 20 304,65 грн;
- за актом від 01.12.2021 №2330/61: інфляційні нарахування - 173 090,88 грн, 3% річних - 14 044,32 грн;
- за актом від 11.01.2022 № 2379/61: інфляційні нарахування - 45 951,01 грн, 3% річних - 4 820,86 грн.
Таким чином, загальний розмір інфляційних нарахувань складає 470 465,97 грн, 3% річних - 39 169,83 грн. Колегія суддів апеляційної інстанції відзначає, що у наданому у апеляційній скарзі контррозрахунку зокрема за актом від 01.12.2021 №2328/61 ДП НАЕК «Енергоатом» не врахувало сплату 500 000,00 грн платіжним дорученням №791 від 26.05.2022, а здійснило нарахування 3% річних та інфляційних за весь період на суму 1 200 000,00 грн, в той час як в період з 05.02.2022 по 26.05.2022 нарахування здійснювалось на заборгованість у розмірі 1 720 000,00 грн, а в період з 27.05.2022 по 11.07.2022 - на заборгованість у розмірі 1 200 000,00 грн (6 720 000,00 - 5 000 000,00 - 500 000,00 - 1 200 000,00).
В решті розрахунок апеляційного господарського суду 3% річних та інфляційних нарахувань співпадає з наданим ДП НАЕК «Енергоатом» контр розрахунком.
Апеляційний господарський суд, враховуючи також вимоги та доводи апеляційної скарги, встановлені ст. 269 ГПК України межі перегляду оскаржуваного рішення та згоду позивача з визначеним оскаржуваним рішенням розміром присуджених до стягнення 3% річних, дійшов висновку, що до стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Техенергохім» підлягають 3% річних у розмірі, визначеному господарським судом першої інстанції, а саме - 39 069,67 грн.
Інфляційні нарахування підлягають стягненню з ДП НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Техенергохім» у розмірі, визначеному апеляційним господарським судом, а саме - 470 465,97 грн.
Колегія суддів відзначає, що господарський суд першої інстанції надав належну оцінку доводам ДП НАЕК «Енергоатом» щодо зменшення 3% річних, з якою погоджується апеляційний господарський суд та вважає, що правові підстави для задоволення відповідного клопотання ДП «НАЕК «Енергоатом» відсутні.
Додатково апеляційний господарський суд відзначає, що оскільки 3% річних не є штрафними санкціями у розумінні ГК України, такий розмір встановлений законом, то немає підстав для їх зменшення.
Щодо посилань скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 апеляційний господарський суд зазначає таке.
У справі №902/417/18 сторони у договорі погодили зміну розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України, і встановили її у розмірі 40% річних від несплаченої вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений, та 96% річних від несплаченої ціни товару з моменту спливу дев'яноста календарних днів до дня повної оплати. Велика Палата Верховного Суду встановила, що фактично визначені договором 96% річних є саме способом отримання кредитором доходу. З метою запобігання такому безпідставному збагаченню розмір належної до стягнення суми відсотків річних був обмежений судом.
У постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов'язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.
Водночас у зазначеній справі Велика Палата Верховного Суду, зменшуючи розмір неустойки, штрафу, процентів річних, не позбавила кредитора можливості захистити власні інтереси шляхом стягнення процентів річних у тому розмірі, який відповідно до обставин справи одночасно виконує компенсаційну функцію для кредитора, але не є надмірним для боржника.
Наведене у сукупності свідчить, що у справі №902/417/18 питання можливості зменшення неустойки та інших нарахувань вирішувалось за результатами аналізу конкретної ситуації, на підставі наданих сторонами доказів згідно зі ст. 86 ГПК України і ситуація у справі №902/417/18 не є тотожною тій, що склалась у справі, що розглядається.
У зв'язку з цим такі вимоги (в т.ч. апеляційної скарги) задоволенню не підлягають.
Щодо посилань скаржника на лист від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) колегія суддів відзначає таке.
Вказаним листом ТПП на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з тим, лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є автоматичною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки сторона договору має довести не лише настання цих обставин, але і їх безпосередній, прямий вплив на можливість належного виконання зобов'язання з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
В будь-якому разі сторона зобов'язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили
Апеляційний господарський суд відзначає, що у апеляційній скарзі ДП «НАЕК «Енергоатом» оскаржує рішення господарського суду першої інстанції також в частині відмови у відстроченні виконання рішення на один рік з дня ухвалення рішення та просить прийняти нове рішення щодо відстрочки його виконання на один рік з дати ухвалення рішення у справі судом першої інстанції.
Згідно зі ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Суд зазначає, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
З аналізу вказаної норми права вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При вирішенні питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, враховуються, зокрема, матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочення виконання рішення суду вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення та із дотриманням балансу інтересів сторін.
Відстрочення виконання рішення є правом, а не обов'язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.
ГПК України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання. Тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами ст. 86 ГПК України.
Відповідно до приписів ст. ст. 74, 76-79 ГПК України саме на заявника покладається обов'язок доведення існування відповідних обставин.
Місцевий господарський встановив, що в обґрунтування заяви про відстрочку виконання рішення суду відповідач посилається на: складний фінансово-економічний стан; військовий стан в Україні та стратегічне значення компанії ДП «НАЕК «Енергоатом» в галузі енергетики і як наслідок - необхідність щоденного перерозподілу наявних коштів за найважливішими напрямками діяльності, а саме на підвищення та підтримання безпеки АЕС України.
На підтвердження наведених обставин відповідач надав копію інформаційного звіту про роботу ДП «НАЕК «Енергоатом» за червень та І півріччя 2022 року.
Враховуючи зазначене, а також соціальну значимість діяльності відповідача, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення заяви ДП НАЕК «Енергоатом» про відстрочення виконання рішення суду та відстрочив його виконання на два місяці з дати прийняття рішення, тобто, до 27.03.2023.
Апеляційний господарський суд погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та не вбачає підстав для його зміни, зважаючи і на баланс інтересів обох сторін спору.
Колегія суддів також відзначає, що в обґрунтування вимог апеляційної скарги в частині відстрочення виконання судового рішення відповідач за текстом скарги в обґрунтування своєї позиції наводить набагато більше аргументів і фактів, які слід врахувати, ніж він навів господарському суду першої інстанції. Проте такі аргументи, а головне - обставини, не були і не могли бути предметом дослідження в місцевому суді, оскільки про них сторона не повідомляла. А отже і апеляційний суд не може їх взяти до уваги.
Водночас це не позбавляє скаржника права звернутись з відповідним розширено обґрунтованим клопотання до місцевого суду про відстрочення виконання рішення на стадії виконавчого провадження.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково; оскаржуване рішення має бути змінене, до стягнення з ДП НАЕК «Енергоатом» на користь ТОВ «Техенергохім» підлягає 470 465,97 грн інфляційних нарахувань та 39 169,83 грн 3% річних.
Судові витрати.
У зв'язку із задоволенням апеляційної скарги частково, витрати за подання апеляційної скарги підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Державного підприємства НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 у справі № 910/10556/22 задовольнити частково.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 у справі № 910/10556/22 змінити.
Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 у справі №910/10556/22 в такій редакції:
Стягнути з Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Техенергохім» (69034, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Цимлянська, будинок 29, ідентифікаційний код 22161169) 39 069,67 грн 3% річних, 470 465,97 грн інфляційних втрат та 7 643,03 грн судового збору.
В решті рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2023 у справі №910/10556/22 залишити без змін.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальності «Техенергохім» (69034, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Цимлянська, будинок 29, ідентифікаційний код 22161169) на користь Державного підприємства Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3, ідентифікаційний код 24584661) 1 059,88 грн витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.
4. Доручити Господарському суду міста Києва видати відповідні накази.
5. Справу №910/10556/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак