Провадження № 11-сс/803/854/23 Справа № 203/268/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1
16 травня 2023 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
Судді - доповідача ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року про накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження № 42021040000000224, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_6
представника власника майна ОСОБА_4
прокурора ОСОБА_7
За ухвалою слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року задоволено клопотання слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 та накладено арешт на нерухоме майно, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_5 , а саме: квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 13564607, заборонивши відчуження та розпорядження цим майном, та накладено арешт на транспортний засіб, право власності на який зареєстроване за ОСОБА_5 а саме: автомобіль SUBARU FORESTER, державний номер НОМЕР_1 , 2013 року випуску, чорного кольору, шасі (кузов) № НОМЕР_2 , заборонивши відчуження та розпорядження цим майном.
Слідчий суддя дійшов висновку, що санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, про підозру за якою повідомлено ОСОБА_5 , передбачене додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, та для забезпечення можливої конфіскації майна як додаткового виду покарання слід накласти арешт на належне підозрюваному майно із забороною його відчуження та розпорядження ним.
В апеляції:
- адвокат ОСОБА_4 просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді.
Обґрунтовуючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вказує на те, що клопотання слідчого було розглянуто за відсутності підозрюваного та його захисника. ОСОБА_5 дізнався про існування оскаржуваного рішення 23 березня 2023 року, а тому строк на апеляційне оскарження пропущений з поважних причин.
В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що квартира, на яку накладено арешт не є а ні об'єктом злочину, а ні предметом злочину, та набута не внаслідок кримінального правопорушення. Дана квартира не містить на собі слідів злочину, а отже не відповідає критеріям, визначеним в ст. 98 КПК України.
Окрім цього вказує, що ОСОБА_5 з 19 жовтня 2002 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , якій на праві власності належить частина даної квартири.
Заслухавши учасників судового провадження, перевіривши матеріали за апеляційною скаргою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Вирішуючи питання дотримання строку оскарження судового рішення, враховуючи, що ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, про існування оскаржуваного рішення ОСОБА_5 дізнався 23 березня 2023 року, апеляційна скарга направлена 25 березня 2023 року, що підтверджується датою направлення апеляційної скарги через систему “Електронний суд”, а тому, керуючись вимогами ч. 3 ст. 395 КПК України, строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді не порушено, у зв'язку з чим і його поновлення не потребує.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Слідчим суддею дотримано вимог чинного законодавства в повному обсязі та обґрунтовано прийнято рішення про часткове задоволення клопотання слідчого про арешт майна.
Так, зі змісту ч. 1 ст. 170 КПК України вбачається, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до статей 7 та 16 КПК України загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватись відповідно до закону, а отже суб'єкт який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норму закону.
Так, зі змісту клопотання і доданих до нього витягів із ЄРДР слідує, що в провадженні ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань провадження № 42021040000000224 від 18 березня 2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Згідно з ч. 5 ст. 170 КПК України арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Таким чином, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що санкцією ч. 5 ст. 191 КК України, про підозру за якою повідомлено ОСОБА_5 , передбачене додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, та для забезпечення можливої конфіскації майна як додаткового виду покарання слід накласти арешт на належне підозрюваному майно із забороною його відчуження та розпорядження ним.
За таких обставин, при вирішенні питання про арешт майна, слідчий суддя в повному обсязі дослідив усі матеріали, що мають значення для вирішення питання, враховано правову підставу для накладення арешту, а саме з метою конфіскації майна, наслідки арешту майна для підозрюваного або інших осіб, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що передбачено ч. 2 ст. 173 КПК України, тому необхідність накладення арешту на вказане майно обґрунтована та доцільна.
Доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_5 з 19 жовтня 2002 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_9 , якій на праві власності належить частина даної квартири, що унеможливлює накладення арешту на квартиру, на даному етапі кримінального провадження не знайшли свого підтвердження, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 13 грудня 2022 року, квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 13564607, цілком належить ОСОБА_5 .
На підставі викладеного, з огляду на наведене, оскаржуване рішення слідчого судді постановлене у відповідності до положень кримінального процесуального закону, а доводи апеляції адвоката не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні апеляційного суду, у зв'язку з чим, апеляційні вимоги задоволенню не підлягають, а оскаржувана ухвала повинна бути залишена без змін.
У випадку, якщо у подальшому наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована, або стороною обвинувачення у строки, розумні у розумінні ст. 28 КПК України, не будуть вжиті належні заходи для перевірки відповідних обставин, апелянт не позбавлений права ініціювати в порядку ст. 174 КПК України питання про скасування накладеного арешту.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах власника майна ОСОБА_5 , - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2023 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42021040000000224, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 366 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3