Справа № 161/7278/23 Провадження №11-сс/802/230/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
18 травня 2023 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
власника майна ОСОБА_7 ,
представника
власника майна ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою власника арештованого майна ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 травня 2023 року (ЄРДР №12023030580001284),
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 травня 2023 року задоволено клопотання старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 , про накладення арешту на тимчасово вилучене майно. Цією ухвалою накладено арешт у кримінальному провадженні, що внесено до ЄРДР за №12023030580001284 від 04.05.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України на майно, яке було виявлено та вилучено в ході огляду місця події, проведеного 05.05.2023 на вул. Грибоєдова, а саме на автомобіль марки «Audi A4» н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження, користування вище вказаним автомобілем.
Слідчий суддя своє рішення мотивував тим, що стороною кримінального провадження доведено наявність підстав, передбачених ст. 170 КПК України, для накладення арешту на вищезазначене майно, а саме майно відповідає критеріям зазначеним у ст.98 КПК України, тому його арешт необхідний з метою збереження речових доказів, попередження можливого його знищення, відчуження, забезпечення їх правомірного утримання та дослідження органами досудового розслідування, проведення необхідних слідчих дій, судових експертиз та буде достатнім заходом забезпечення кримінального провадження.
Власник тимчасово вилученого майна ОСОБА_7 не погодившись із таким судовим рішенням в частині накладення арешту на майно з позбавленням права користуватися ним, подав апеляційну скаргу.
На його думку, оскаржувана ухвала слідчого судді є незаконною, необґрунтованою, постановленою із істотним порушенням норм КПК України.
Слідчим суддею було допущено істотне порушення вимог кримінально процесуального закону, оскільки останній не врахував відсутність ризиків, передбачених ст. 170 КПК України, та те що заборона користування транспортним засобом суттєво та негативно позначиться на інтересах як самого власника, так і інтересах його сім?ї.
В обґрунтування апелянт зазначає, що сумлінно виконує свої процесуальні обов'язки, не перешкоджає органу досудового розслідування у встановленні об'єктивної істини у справі. Також вказує, що без арештованого транспортного засобу не зможе забезпечити свої потреби та потреби своєї сім?ї, в якій є двоє дітей. Крім того вказаний автомобіль необхідний для відвідування батьків, які є похилого віку та проживають на значній відстані від місця проживання апелянта. Також зазначає, що працює водієм на ПОСП ім. Івана Франка, яке знаходиться у с. Губин Горохівського району за 42 км від Луцька, а тому позбавлення його права користуватися вказаним авто, позбавить його можливості їздити на роботу, та забезпечувати свою сім?ю.
Також судом не було враховано при вирішенні питання про арешт майна, що для виконання завдань кримінального провадження, в тому числі і для проведення судових експертиз та слідчих дій, достатньо накласти арешт на автомобіль шляхом заборони відчуження, без заборони користуватися ним, передавши на відповідне зберігання власнику.
На підставі викладеного, апелянт просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати, клопотання старшого слідчого задовольнити частково та накласти арешт на автомобіль без позбавлення права користуватися ним.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, власника майна та його представника, які підтримали подану апеляцію у повному обсязі, прокурора, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги власника майна, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
За змістом п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна - є заходом забезпечення кримінального провадження.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: 1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом; 4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Арештом майна відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до ч. 2-6 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів. У цьому випадку, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
2) спеціальної конфіскації. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених КК України.
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених КК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У цьому випадку, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
З аналізу положень вищевказаних процесуальних норм закону вбачається, що слідчий, прокурор повинні довести, що майно, яке на їх думку підлягає арешту, повинно відповідати критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України. Доведеними повинні бути і ризики щодо такого майна, передбачені ст. 170 КПК України, а саме: щодо збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати усі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
На думку апеляційного суду, за наслідками розгляду поданого слідчим клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про необхідність накласти арешт на вилучений під час огляду місця події 05.05.2023 транспортний засіб марки «Audi A4» н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 як такий, що відповідає критеріям зазначених у ст. 98 КПК України та підпадає під критерії зазначені у ч. 2 ст. 167 КПК України, а саме є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберіг на собі сліди вчинення злочину. Проте, на переконання судової колегії, враховуючи обставини кримінального провадження, слідчий суддя дійшов передчасного висновку про обмеження права власника майна ОСОБА_7 на користування арештованим майном.
Так з матеріалів клопотання вбачається, що в даний час СВ Луцького ВП ГУНП у Волинській області проводиться досудове розслідування в межах кримінального провадження 04.05.2023 року внесеного до ЄРДР під №12023030580001284 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Підставою для реєстрації даних відомостей в Єдиному реєстрі досудових розслідувань слугувало те, що 04.05.2023 року близько 14 год 45 хв велосипедист ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись велосипедом марки «MERIDA» тротуаром пр. Перемоги в напярмку до пр. Соборності навпроти буд. №15 пр. Перемоги, зіткнувся з легковим автомобілем сірого кольору марки «Audi A4» н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 , 1983 р.н., який здійснював заїзд з пр. Перемоги на територію парковки. Внаслідок ДТП велосипедист ОСОБА_10 , отримав тілесні ушкодження.
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, 04.05.2023, у період з 18 год. 00 хв. до 18 год. 20 хв., в м. Луцьку на пр. Перемоги, навпроти буд. №15, слідчим проведено огляд місця дорожньо-транспортної пригоди, у ході якого зафіксовано обставини пригоди та 05.05.2023 в період з 10 год. 40 хв. по 10 год 50 хв на вул. Грибоєдова, проведено огляд в ході якого оглянуто та вилучено автомобіль марки «Audi A4» н.з. НОМЕР_1 .
Однак, матеріали клопотання не містять доказів, а сторона обвинувачення в ході його розгляду не навела достатніх обґрунтувань та не надала належних і допустимих доказів, які б давали підстави вважати, що вказаний транспортний засіб, перебуваючи у користуванні ОСОБА_7 , може зазнати ризиків приховування, знищення, перетворення або втрати його як речового доказу і унеможливить проведення запланованих слідчих дій, зокрема, і експертиз, про що слушно зауважено апелянтом в поданій апеляційній скарзі.
Як вбачається з матеріалів провадження, у них містяться письмові пояснення власника транспортного засобу ОСОБА_7 , який, як встановлено судом, використовує його для доїзду до робочого місця, так як працює водієм на ПОСП ім. Івана Франка, яке знаходиться у с. Губин Горохівського району за 42 км від Луцька від місця проживання останнього. Крім того в ході апеляційного розгляду провадження ОСОБА_7 показав про те, що без арештованого транспортного засобу не зможе забезпечити свої потреби та потреби своєї сім?ї, в якій є двоє дітей. Також вказаний автомобіль необхідний для відвідування батьків, які є похилого віку, потребують догляду та проживають на значній відстані від місця його проживання апелянта.
Такі пояснення залишилися поза увагою слідчого судді, а органом досудового розслідування жодним чином спростовані не були.
Також з пояснень ОСОБА_7 та матеріалів провадження вбачається, що саме велосипедист ОСОБА_10 , рухаючись велосипедом марки «MERIDA» тротуаром пр. Перемоги в напярмку до пр. Соборності навпроти буд. №15 пр. Перемоги, зіткнувся з легковим автомобілем сірого кольору марки «Audi A4» н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_7 .
Крім того судом апеляційної інстанції встановлено, що підозру у даному кримінальному провадженні жодній особі не оголошено, у тому числі і ОСОБА_7 .
Частина 11 ст. 170 КПК України передбачає, що заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна та розумність й співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. На переконання апеляційного суду, підстави для обмеження права володільця майна користуватися арештованим легковим автомобілем сірого кольору марки «Audi A4» н.з. НОМЕР_1 - відсутні.
Частиною третьої вказаної статті визначено, що у разі задоволення клопотання слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна та зобов?язаний застосувати такий спосіб арешту, який не призведе до таких наслідків, які суттєво позначаться на інтересах інших осіб.
Таким чином, враховуючи пояснення власника майна ОСОБА_7 , відсутність існування ризиків приховування, знищення, перетворення або втрати арештованого майна як речового доказу, апеляційний суд вбачає наявність законних підстав для скасування оскаржуваного судового рішення слідчого судді про арешт майна в частині заборони ним користуватися власнику ОСОБА_7 .
У зв'язку з наведеним вище, апеляційну скаргу власника майна слід задовольнити, а оскаржувану ухвалу слідчого судді у зазначеній частині скасувати.
На підставі викладеного, керуючись статтями 376, 405, 407, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд
Апеляційну скаргу власника арештованого майна ОСОБА_7 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 травня 2023 року про накладення арешту на майно в частині заборони користування транспортним засобом марки «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 скасувати.
Постановити нову постанову, якою у клопотанні старшого слідчого СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_9 про накладення арешту на тимчасово вилучене майно в частині заборони користування транспортним засобом марки «Audi A4» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 - відмовити.
В решті ухвалу залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді