іменем України
(заочне)
Справа №363/144/23
Провадження №2/377/80/23
18 травня 2023 року Славутицький міський суд Київської області у складі: головуючої - судді Теремецької Н.Ф., за участю секретаря судового засідання - Гаєвої К.Г., за відсутності учасників справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , від імені якого діє представник - адвокат Ходченко Олена Миколаївна, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
09 січня 2023 року до Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява, у якій позивач, від імені якого діє представник - адвокат Ходченко О.М., посилаючись на статті 6, 16, 512-516, 526, 530, 536, 610-611, 625, 629, 632 ЦК України, просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором позики № 16-04-2021 від 16.04.2021 в розмірі 3 896 доларів США, три проценти річних за користування грошовими коштами за період з 17.10.2021 по 20.12.2022 в розмірі 5 035,29 гривень та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1475,07 гривень.
В обґрунтування позову позивач послався на те, що 16 квітня 2021 року між ним, ОСОБА_1 , та відповідачем ОСОБА_2 був укладений договір позики № 16-04-2021. Відповідно до пункту 1.1. договору позики, позикодавець передав, а позичальник прийняв у власність грошові кошти в сумі 135 128,00 гривень, що за домовленістю сторін еквівалентно 4 826 доларів США за курсом продажу доларів США в ПАТ КБ «Перший український міжнародний банк», які позичальник зобов'язується повернути позикодавцю в строк до 16 жовтня 2021 року. Згідно з пунктом 2.1. договору позики передача зазначеної в пункті 1 цього договору суми позики здійснюється під час підписання цього договору. З цього моменту договір позики вважається укладеним. Як вбачається з пункту 3.1. договору позики, позичальник зобов'язаний повернути позику згідно з таким графіком повернення грошових коштів: 16.05.2021 - 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186 доларів США; 16.06.2021 - 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186 доларів США; 16.07.2021 - 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186 доларів США; 16.08.2021 - 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186 доларів США; 16.09.2021 - 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186 доларів США; 16.10.2021 - 109 088,00 гривень, що еквівалентно 3 896 доларів США. Проте, відповідач не дотримався виконання пункту 3.1 договору позики і не повертає платежі у встановлені договором позики строки, чим допустив порушення умов договору позики. Відповідно до пункту 4.1 договору позики у разі несвоєчасного повернення позичальником позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Внаслідок невиконання відповідачем умов договору позики щодо повернення позики виникла заборгованість, розмір якої станом на 20.12.2022 становить 3 896 доларів США, що по офіційному курсу НБУ (1 долар США дорівнює 35,5686 гривень) становить 142 471,57 гривень. Оскільки відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення грошових коштів за договором позики не виконав у визначений договором строк, тому позивач був вимушений звернутися до суду з позовною заявою про стягнення грошових коштів за договором позики та трьох процентів річних. Всього сума трьох процентів річних за користування грошовими коштами за період з 17.10.2021 по 20.12.2022 становить 5035,29 гривень, яка розрахована із суми боргу 142471,27 гривень.
Ухвалою судді Вишгородського районного суду Київської області від 10 січня 2023 року, в порядку частини першої статті 31 ЦПК України, матеріали справи за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ходченко Олена Миколаївна, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, передано за підсудністю на розгляд до Славутицького міського суду Київської області, які надійшли до суду 13 лютого 2023 року.
Ухвалою судді від 24 лютого 2023 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 16 березня 2023 року.
Ухвалою суду від 16 березня 2023 року судовий розгляд справи було відкладено на 12 квітня 2023 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України.
12 квітня 2023 року цивільну справу було знято з розгляду та призначено нове судове засідання на 03 травня 2023 року.
Ухвалою суду від 03 травня 2023 року справу було відкладено на 18 травня 2023 року на підставі пункту 5 частини другої статті 223 ЦПК України.
Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Ходченко О.М. у призначене судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України. Від представника позивача - адвоката Ходченко О.В. надійшла заява, в якій вона просила розглянути справу за її відсутності та відсутності позивача за наявними в матеріалах справи документами, оскільки прибути в судове засідання позивач та представник позивача не мають можливості, проти винесення заочного рішення не заперечувала.
11 травня 2023 року до суду в системі «Електронний суд» від представника позивача - адвоката Ходченко О.М. надійшли письмові пояснення, в яких вона зазначила, що на підтвердження укладення договору позики № 16-04-2021 від 16.04.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і отримання кошів 16.04.2021 було укладено договір застави транспортного засобу для забезпечення виконання заставодавцем зобов'язань за вказаним договором позики. Виходячи із змісту пунктів 7.6, 7.7 договору позики, сума трьох відсотків річних за період з 17.10.2021 по 11.05.2023 становить 4863,04 гривень, яка обрахована із суми боргу - 103438,80 гривень ( 3896 доларів США х 26,55 гривень - комерційний курс продажу доларів США ПАТ «ПУМБ»), та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Відповідач повторно в призначене судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином в порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України, за адресою зареєстрованого місця проживання, проте конверт із судовою повісткою повернувся до суду не врученим з поштовою відміткою причини повернення «адресат відсутній за вказаною адресою». У такому випадку відповідач ОСОБА_2 вважається належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання відповідно до частини 8 статті 128 ЦПК України. Відзив на позов відповідач до суду не направив. Клопотання про відкладення розгляду справи не подав. Заява про розгляд справи за його відсутності до суду не надійшла.
За наявності умов, передбачених статтями 280-282 ЦПК України, відповідно до ухвали суду від 18 травня 2023 року суд ухвалив заочне рішення у справі.
Згідно з частиною другою статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 16 квітня 2021 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 16 квітня 2021 року, та ОСОБА_2 був укладений договір позики № 16-04-2021, відповідно до пункту 1.1. якого, позикодавець, в особі представника, передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 135 128,00 гривень, що за домовленістю сторін еквівалентно 4 826,00 доларів США за курсом продажу доларів США в ПАТ КБ «Перший український міжнародний банк» на день укладення цього договору, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів, що еквівалентно 4 826,00 доларів США в строк - 16 жовтня 2021 року.
Як вбачається з пункту 2.1. договору позики, передача зазначеної в пункті 1 цього договору суми позики здійснюється під час підписання цього договору. З цього моменту договір позики вважається укладеним. На підтвердження укладення цього договору та його умов і отримання коштів укладається договір застави.
Згідно з пунктом 3.1. договору позики позичальник зобов'язаний повернути позику згідно з таким графіком повернення позичальником грошових коштів: дата платежу: 16.05.2021, сума платежу: 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186,00 доларів США; дата платежу: 16.06.2021, сума платежу: 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186,00 доларів США; дата платежу: 16.07.2021, сума платежу: 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186,00 доларів США; дата платежу: 16.08.2021, сума платежу: 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186,00 доларів США; дата платежу: 16.09.2021, сума платежу: 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186,00 доларів США; дата платежу: 16.10.2021, сума платежу: 109 088,00 гривень, що еквівалентно 3 896,00 доларів США.
В пункті 4.1. договору позики зазначено, що у разі несвоєчасного повернення позичальником позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.
За змістом пункту 7.2 договору позики забезпечення виконання позичальником зобов'язань за цим договором є передача заставодавцем протягом десяти календарних днів з дня підписання даного договору, в заставу рухоме майно, а саме автомобіль марки VOLVO, модель S40, тип загальний легковий - загальний Седан-В, номер шасі НОМЕР_1 , чорного кольору, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ТСЦ 8047, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ТЗ НОМЕР_3 від 21.09.2019.
Відповідно до пункту 7.6. договору позики позика є безпроцентною. Повернення позики повинне проходити в готівковій формі у місці, визначеному в пункті 7.7. даного договору, або в безготівковій формі, шляхом виплати на банківський рахунок (розрахункову картку ОСОБА_1 ) позикодавця, за курсом продажу доларів ПАТ КБ «Перший український міжнародний банк» на день проведення розрахунку за цим договором в такому порядку.
Згідно з пунктом 7.9. договору позики сторони погодили, що у випадку зміни у бік збільшення курсу гривні по відношенню до долару США, від зазначеного курсу у пункті 1 цього договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір поверненої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики, за комерційним курсом продажу долару США, встановленому ПАТ КБ «Перший український міжнародний банк» на день здійснення кожного платежу за цим договором (в тому числі у випадку дострокового повернення або погашення в порядку звернення стягнення на предмет застави, та/або примусового стягнення заборгованості, та/або погашення заборгованості будь-яким іншим шляхом, передбаченим договором та законодавством України).
16 квітня 2021 року між ОСОБА_1 , від імені якого діяв ОСОБА_3 на підставі довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М. 16 квітня 2021 року, та ОСОБА_2 був укладений договір застави транспортного засобу, яким забезпечується виконання заставодавцем зобов'язань за договором позики № 16-04-2021 від 16 квітня 2021 року, що укладений між заставодержателем та заставодавцем. Предметом застави є автомобіль марки VOLVO, модель S40, тип загальний легковий - загальний Седан-В, номер шасі НОМЕР_1 , чорного кольору, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , зареєстрований ТСЦ 8047, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ТЗ НОМЕР_3 від 21.09.2019.
31 серпня 2022 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шкодою О.М. на підставі статей 34,87 Закону України «Про нотаріат», пункту 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою КМУ від 29.06.1999 року № 1172, звернуто стягнення на транспортний засіб - автомобіль марки VOLVO, модель S40, тип загальний легковий - загальний Седан-В, номер шасі НОМЕР_1 , чорного кольору, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , належний боржнику ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу ТЗ НОМЕР_3 від 21.09.2019, виданого ТСЦ 8047. За рахунок коштів, отриманих від реалізації транспортного засобу - автомобіля марки VOLVO, модель S40, тип загальний легковий - загальний Седан-В, номер шасі НОМЕР_1 , чорного кольору, 2004 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , пропонується задовольнити вимоги стягувача ОСОБА_1 за прострочення 319 днів: заборгованість за простроченою позикою у розмірі 180009 гривень 80 копійок, за вчинення виконавчого напису нотаріусом - плата 1800 гривень. Загальна сума заборгованості складає 181809 гривень 80 копійок.
Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків (стаття 11 ЦК України).
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).
За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 638 цього Кодексу договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Згідно з правилами частини 2 статті 640 цього Кодексу якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
За змістом частини першої статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальним, одностороннім (оскільки, укладаючи договір, лише одна сторона - позичальник зобов'язується до здійснення дії (до повернення позики), а інша сторона - позикодавець стає кредитором, набуваючи тільки право вимоги), оплатним або безоплатним правочином, на підтвердження якого може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.
За своєю суттю договір чи розписка про отримання в борг грошових коштів є документами, якими підтверджується як укладення договору, його умови, а також засвідчують отримання від кредитора певної грошової суми або речей.
Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, а також надавати оцінку всім наявним доказам і залежно від установлених результатів - робити відповідні правові висновки.
Саме такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).
Згідно з частиною першою статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до частини 2 цієї статті на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
У разі пред'явлення позову про стягнення боргу за позикою кредитор повинен підтвердити своє право вимагати від боржника виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умови.
Такі правові висновки про застосування статей 1046, 1047 ЦК України викладені у постановах Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63цс13, від 02 липня 2014 року у справі № 6-79цс14 та від 13 грудня 2017 року у справі № 6-996цс17 та постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц (провадження № 61-5020св18) та від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15 (провадження № 61-42915св18).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
За правилом частини 2 статті 545 ЦК України якщо боржник видав кредиторові борговий документ, кредитор, приймаючи виконання зобов'язання, повинен повернути його боржникові. У разі неможливості повернення боргового документа кредитор повинен вказати про це у розписці, яку він видає.
Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов'язку (частина 3 цієї статті).
Таким чином, суд вважає встановленим, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір позики № 16-04-2021 від 16.04.2021, копія якого долучена до матеріалів справи, який підтверджує як факт отримання боржником коштів за договором позики, так і зобов'язання ОСОБА_2 за цим договором. На підтвердження укладення цього договору та його умов і отримання коштів суду надано також укладений 16 квітня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір застави транспортного засобу.
Наявність виконавчого напису нотаріуса про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль, належний боржнику ОСОБА_2 , в рахунок заборгованості за договором позики № 16-04-2021 від 16.04.2021, яка відповідачем не сплачена, про що зазначено у письмових поясненнях представника позивача, не свідчить про подвійне стягнення суми боргу за вказаним договором.
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року в справі № 638/18231/15-ц (провадження № 14-712цс19) зазначено, що «зважаючи на доводи відповідачів щодо можливості подвійного стягнення боргу з огляду на звернення стягнення на підставі виконавчого надпису нотаріуса, Велика Палата Верховного Суду наголошує, що кредитор не може бути обмежений у виборі застосованого способу задоволення своїх вимог до боржника, в той час як контроль за недопустимістю подвійного стягнення заборгованості в межах своїх повноважень здійснює як державний (приватний) виконавець, так і суд в рамках судового контролю за виконанням судових рішень».
Вирішуючи питання про визначення суми боргу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд виходить з наступного.
За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно зі статтею 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.
Відповідно до частини першої статті 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Отже, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.
Разом з тим частина друга статті 524 та частина друга статті 533 ЦК України допускають, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривнях за офіційним курсом Національного банку України встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 01 березня 2017 у справі № 6-284цс17.
Як вбачається з пункту 1.1. договору позики, позикодавець, в особі представника, передає позичальнику у власність грошові кошти в сумі 135 128,00 гривень, тобто ОСОБА_2 взяв в борг у ОСОБА_1 135 128,00 гривень, і лише потім зазначено еквівалент - 4 826,00 доларів США.
Згідно з пунктом 3.1. договору позики позичальник зобов'язаний повернути позику згідно з таким графіком повернення позичальником грошових коштів: дата платежу: 16.05.2021, сума платежу: 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186,00 доларів США; дата платежу: 16.06.2021, сума платежу: 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186,00 доларів США; дата платежу: 16.07.2021, сума платежу: 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186,00 доларів США; дата платежу: 16.08.2021, сума платежу: 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186,00 доларів США; дата платежу: 16.09.2021, сума платежу: 5 208,00 гривень, що еквівалентно 186,00 доларів США; дата платежу: 16.10.2021, сума платежу: 109 088,00 гривень, що еквівалентно 3 896,00 доларів США.
З розрахунку заборгованості по договору № 16-04-2021 від 16 квітня 2021 року, вбачається, що боржником ОСОБА_2 було сплачено згідно графіку платежів: 18.05.2021 року - 186 доларів США; 19.06.2021 року - 186 доларів США; 18.07.2021 року - 186 доларів США; 16.08.2021 року - 186 доларів США; 18.09.2021 року - 186 доларів США. 16.10.2021 року відповідач не здійснив оплату платежу згідно Графіку платежів.
На підтвердження сплачених платежів суду надано копії квитанцій про сплату ОСОБА_2 коштів до договору позики № 16-04-2021 від 18.05.2021, 19.06.2021, 18.07.2021, 16.08.2021 та довідку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про перерахування ОСОБА_2 на картковий рахунок ОСОБА_1 15.09.2021 коштів в грошовій одиниці - гривні, що еквівалентно в загальній сумі 930 доларів США за комерційним курсом продажу долару США, встановленому ПАТ КБ «Перший український міжнародний банк» на день здійснення кожного платежу.
Таким чином, згідно з Графіком повернення позичальником грошових коштів до договору позики № 16-04-2021 від 16.04.2021 відповідач ОСОБА_2 не здійснив платіж 16.10.2021 року в сумі 109 088,00 гривень, що еквівалентно 3 896,00 доларів США.
Відповідно пункту 7.9. договору позики сторони погодили, що у випадку зміни у бік збільшення курсу гривні по відношенню до долару США, від зазначеного курсу у пункті 1 цього договору, позика підлягає поверненню таким чином, щоб розмір поверненої позики або її частини відповідав доларовому еквіваленту суми позики, за комерційним курсом продажу долару США, встановленому ПАТ КБ «Перший український міжнародний банк» на день здійснення кожного платежу за цим договором (в тому числі у випадку дострокового повернення або погашення в порядку звернення стягнення на предмет застави, та/або примусового стягнення заборгованості, та/або погашення заборгованості будь-яким іншим шляхом, передбаченим договором та законодавством України).
Враховуючи, що сторони визначили у договорі позики грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, виходячи із змісту п.7.9 вказаного договору, визначається в гривнях за комерційним курсом продажу долару США, встановленому ПАТ КБ «Перший український міжнародний банк», на день здійснення платежу.
На день ухвалення рішення комерційний курс продажу долару США, встановленого ПАТ КБ «Перший український міжнародний банк» згідно з відомостями, зазначеними на офіційному веб сайті банку, становить 37,75 гривень.
Таким чином, ураховуючи умови договору та положення статті 533 ЦК України, суд дійшов висновку, що на день ухвалення рішення відповідач зобов'язаний сплатити позивачеві суму боргу, визначену за курсом долара США станом на 18 травня 2023 року - на день ухвалення судового рішення, як зазначено у пункті 7.9. договору позики, 147074 гривні ( 3896 доларів США х 37,75 гривень).
Твердження представника позивача - адвоката Ходченко О.М., наведені в позовній заяві, про стягнення з відповідача на користь позивача боргу в доларах США, а не в гривнях, не ґрунтуються на положеннях закону і договору, тому до уваги судом не приймаються.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача трьох процентів річних за користування грошовими коштами, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
В даному випадку факт порушення відповідачем зобов'язань щодо своєчасного повернення грошових коштів за договором позики - встановлений та підтверджений матеріалами справи.
Як зазначено в пункті 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
З урахуванням наведеного, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають три проценти річних від простроченої суми за період з 17 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року.
В період з 17.10.2021 по 23.02.2022 три проценти річних за користування позикою становлять 1571 гривня 48 копійок (147074 гривні х 3% / 100% х 130 днів / 365 днів).
Згідно з частиною 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до вимог частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача на день ухвалення рішення у справі підлягала б сума боргу за договором позики № 16-04-2021 від 16.04.2021 в розмірі 147074 гривні та три проценти річних за користування позикою в розмірі 1571 гривня 48 копійок, в загальній сумі 148 645 гривень 48 копійок.
Як вбачається із змісту позовної заяви, при обчисленні ціни позову та трьох відсотків річних зазначена суму боргу, яка еквівалентна 3896 доларів США, виходячи із офіційного курсу продажу долару США, встановленого НБУ, що становить 142471,57 гривень, та три проценти річних за період з 17.10.2021 по 20.12.2022 в сумі 5035,29 гривень, всього 147506,86 гривень.
Заяви про збільшення розміру позовних вимог в порядку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 49 ЦПК України, позивачем та його представником до суду не подано.
У частині першій статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до частини другої статті 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, і з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 16-04-2021 від 16.04.2021 в межах позовних вимог в сумі 142471,57 гривень та трьох процентів річних за користування грошовими коштами за період з 17 жовтня 2021 року по 23 лютого 2022 року в сумі 1571, 48 гривень, всього на загальну суму 144043, 05 гривень.
За змістом частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до пункту 35 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати», якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір в сумі 1 475,07 гривень, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати по оплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку: 144043 гривні 05 копійок х 100: 147 506,86 грн. (ціна позову) = 97,65 % (відсоток розміру задоволеного позову); 1 475,07 х 97,65 % :100 % = 1 440,40 гривень (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).
На підставі викладеного, керуючись статтями 258, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 16-04-2021, укладеного 16 квітня 2021 року, в сумі 142471( сто сорок дві тисячі чотириста сімдесят одна ) гривня 57 ( п'ятдесят сім) копійок та три проценти річних в сумі 1571 ( тисяча п'ятсот сімдесят одна) гривня 48 ( сорок вісім) копійок, всього на загальну суму 144043 (сто сорок чотири тисячі сорок три) гривні 05 ( п'ять) копійок.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по оплаті судового збору в сумі 1 440 ( одна тисяча чотириста сорок ) гривень 40 ( сорок) копійок.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_3 .
Повне заочне рішення суду складено 18 травня 2023 року.
Суддя Н. Ф. Теремецька