19 травня 2023 року
м. Київ
справа № 440/10421/21
адміністративне провадження № К/990/15408/23
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі №440/10421/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів (Держпродспоживслужби), викладене у формі листа від 04 червня 2021 року №Вх.-4131-21 «Щодо погодження призначення за переведенням» щодо непогодження призначення за переведенням позивачки на посаду - начальника Управління захисту споживачів та контролю за регульованими цінами Головного Управління Держпродспоживслужби в Полтавській області;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області щодо не переведення позивачки на запропоновану рівнозначну посаду начальника Управління захисту споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області;
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області від 13 серпня 2021 року №741-о «Про звільнення ОСОБА_1 »;
- поновити позивачку на роботі на посаді начальника Управління захисту споживачів та контролю за регульованими цінами Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області з 17 серпня 2021 року;
- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу з 17 серпня 2021 року по день поновлення на роботі;
- стягнути з відповідачів солідарно на користь позивачки 500000 грн моральної шкоди.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду 21 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року, у задоволенні позову відмовлено.
20 квітня 2023 року позивач звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 повернуто позивачу.
27 квітня 2023 року позивач повторно звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суддею-доповідачем встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Перевіривши касаційну скаргу, Судом встановлено, що вона аналогічна касаційні скарзі, яку ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року повернуто скаржнику.
При цьому, скаржнику надані пояснення щодо заявленої ним підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 4 статті 328 КАС України. Однак, скаржником не враховано вказані зауваження, що свідчить про формальний підхід до належного оформлення касаційної скарги в частині зазначення та обгрунтування підстав касаційного оскарження.
Так, скаржник у касаційній скарзі посилається на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, та зазначає про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 01 вересня 2022 року у справі №990/46/22, від 24 грудня 2019 року у справі №823/59/17 (Верховного Суду України), від 25 січня 2023 року у справі №600/752/22-а, від 01 квітня 2015 року у справі №6-40цс15, від 09 жовтня 2019 року у справі №208/3390/16-а, від 25 січня 2023 року у справі №600/752/22-а, від 11 липня 2018 року у справі №816/1232/17, від 24 березня 2020 року у справі №818/607/17.
При цьому, суд зазначає, що в разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, необхідно указати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, скаржником не зазначено норму права, яку застосовано судом апеляційної інстанції без урахування висновку Верховного Суду, а також не доведено подібності правовідносин у цій справі та у наведених справах.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справах, у яких Верховним Судом були зроблені висновки.
Проаналізувавши доводи скаржника, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження у силу положень пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, оскільки у касаційній скарзі не у всіх наведених випадках зазначено норму права, яка застосована судом без урахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду.
Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди позивача із оскаржуваними судовими рішеннями та обґрунтування такої незгоди відповідними посиланнями на нормативно-правові акти України, а також посиланням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
В решті доводи касаційної скарги зводяться до опису встановлених судами у цій справі обставин та їх переоцінки, що виходить за межі повноважень касаційного суду.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
В контексті наведеного слід зауважити, що з урахуванням внесених до КАС України змін, які набрали чинності 08.02.2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження з обгрунтуванням того, в чому саме полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення (рішень).
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2023 року у справі №440/10421/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів про визнання протиправною бездіяльності, визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя В. Е. Мацедонська