18 травня 2023 року
м. Київ
справа №340/4392/22
адміністративне провадження № К/990/15341/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023 у справі № 340/4392/22 за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Кіровоградській області (далі - ГУ ДПС), треті особи - Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області, Управління Державної казначейської служби України у м. Кропивницькому Кіровоградської області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив:
- визнати протиправною відмову ГУ ДПС щодо неподання до відповідного органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновку про повернення на його (ФОП ОСОБА_1 ) рахунок надміру сплачених грошових зобов'язань з єдиного податку у сумі 1051695,00 грн;
- зобов'язати ГУ ДПС підготувати висновок про повернення на рахунок ФОП ОСОБА_1 надміру сплачених грошових зобов'язань з єдиного податку у сумі 1051695,00 грн на підставі заяви ФОП ОСОБА_1 від 15.09.2022 №2693630 та направити його до Головного управління державної казначейської служби України у Кіровоградській області.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2022, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023, у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, відхилив довід позивача, що єдиний податок в сумі 1051695,00 грн був сплачений ним помилково, оскільки заборгованості в такому розмірі у нього не було. Суди встановили, що у процесі розслідування у кримінальному провадженні №2019120010000037 від 05.06.2019 за підозрою позивача у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 212 Кримінального кодексу України (далі - КК), позивач згідно з платіжним дорученням №1 від 19.09.2019 сплатив до відповідного бюджету 1051695 грн, вказавши у призначенні платежу: ''18050400 відшкодування шкоди по крим.пров. №3219120010000037 від 05.06.19; сплата єдиного податку з фіз.осіб згідно висн. №1/11-28-16-07/ НОМЕР_1 від 16.09.2019''. Відповідно до отриманого в процедурах кримінального провадження висновку ''Про результати аналітичного дослідження фінансово-господарської діяльності фізичної особи-підприємця… щодо наявності ознак правопорушень, в тому числі при нарахування та сплаті єдиного податку за період з 01.01.2018 по 31.12.2018'' від 16.09.2021 №1/11-28-16-07/1 встановлено не відображення у податковій декларації обсягу доходу, одержаного від здійснення господарської діяльності, в загальній сумі 7555300 грн., що призвело до не нарахування та несплати до бюджету єдиного податку в сумі 1051695 грн.
Сплата позивачем зазначеної суми податку слугувала підставою для надання ним згоди на закриття кримінального провадження на підставі частини 4 статті 212 КК та звернення прокурора до суду з клопотанням про звільнення позивача від кримінальної відповідальності, до якого було долучено копію платіжного доручення №1 від 19.09.2019.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 03.12.2019 року у справі № 405/7109/19 (1-кп/405/238/19) закрито провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32019120010000037 від 05.06.2019, на підставі пункту 4 частини 1 статті 284 КК у зв'язку з набранням чинності Законом України ''Про внесення змін до Кримінального кодексу України та Кримінального процесуального кодексу України щодо зменшення тиску на бізнес'' від 18.09.2019 № 101-Х.
Відповідно до встановлених обставин, суди першої та апеляційної інстанцій зробили висновок, що підстав для повернення позивачу 1051695 грн немає, оскільки ця сума не є помилково чи надміру сплаченою сумою податку, на повернення якої платник податків має право згідно з пунктом 43.1 статті 43 Податкового кодексу України. Позивач сплатив цю суму податку у процедурах кримінального провадження як недоплачену суму єдиного податку, визначену під час розслідування кримінального провадження, бажаючи, щоб кримінальне провадження відносно нього було закрите. Суд відхилив довід позивача, що сплата податку була вимушеною (у зв'язку з необхідністю розблокування його підприємницької діяльності), як не підтверджений жодним доказом.
25.04.2023 позивач засобами поштового зв'язку на адресу Верховного Суду направив касаційну скаргу на зазначені вище судові рішення.
Однією з основних засад (принципів) адміністративного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, визначених законом (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, далі - КАС).
Частиною першою статті 13 КАС визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС встановлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру судових рішень адміністративну справу № 340/4392/22 розглянуто судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до частин першої, другої статті 257 КАС за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності. За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Згідно з частиною четвертою цієї статті за правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Позивач у касаційній скарзі не наводить доводів, що суд першої інстанції неправомірно (помилково) розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження. Колегією суддів, призначеною для вирішення питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 , також не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи у спрощеному позовному провадженні.
Позивач у касаційній скарзі наводить довід, що його касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. В обґрунтування цього доводу позивач зазначає, що наразі існує таке правове явище, як систематичне оскарження дій та бездіяльності контролюючих органів, які призвело до виникнення масових спорів про повернення надмірно чи помилково сплачених податків. Це правове явище, згідно з доводами позивача, належить до питань права, що є найбільш суттєвими для правозастосовчої практики та формування її єдності.
Вживання законодавцем слова "фундаментальне" несе змістовне навантаження особливо складного і важливого питання у правозастосуванні. Доводів щодо такої особливої складності чи важливості питання, якого стосується спір у цій справі, позивачем не наведено, зокрема не наведено конкретних доводів щодо системності (масовості, як зазначає позивач у касаційній скарзі) спорів через відмову контролюючих органів у поверненні платникам податків сум грошових зобов'язань, сплачених з підстав, подібних з підставами сплати позивачем спірної суми єдиного податку. Суб'єктивні труднощі у тлумаченні правової норми, які виникають у суб'єкта правозастосування, не обов'язково свідчать, що питання права має фундаментальне значення для правозастосовчої практики. За змістом підпункту "а" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, не ставиться у залежність від того, чи зробив Верховний Суд висновок з цього питання.
Позивач у касаційній скарзі також наводить довід про суспільний інтерес цієї справи (справи № 340/4392/22), зважаючи на необхідність визначення чіткого порядку та пріоритету застосування норм Кримінального кодексу України чи Податкового кодексу України в категорії адміністративних спорів щодо повернення надмірно чи помилково сплачених податків. Однак, такий довід позивача так само не підтверджений конкретними даними, щодо значимості спору між сторонами у справі № 340/4392/22 в контексті суспільного інтересу, а відтак не може бути визнаний таким, що відповідає правовому навантаженню норми підпункту "в" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС.
Колегією суддів, яка визначена для вирішення питання щодо відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 (з врахуванням встановлених у цій справі судами першої та апеляційної інстанцій обставин щодо підстав сплати позивачем суми єдиного податку, якої стосується спір), виключні обставини, за яких відповідно до норм пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС можливе касаційне оскарження судового рішення, ухваленого у справі, що розглянута за правилами спрощеного позовного провадження, не встановлені.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 248, 328, пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 06.12.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 01.03.2023.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику, а копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
СуддіЄ.А. Усенко І.В. Дашутін М.М. Яковенко