Іменем України
17.05.2023 Справа №607/1565/23 Провадження № 2/607/1216/2023
м. Тернопіль
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:
головуючої судді Марциновської І.В.,
за участю: секретаря судового засідання Макогін А.В.,
позивача ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини,
ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Позовні вимоги обґрунтував тим, що з 13.09.2009 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.09.2021 розірвано. У даному шлюбі у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач вказав, що після укладення шлюбу сторони проживали в батьків позивача за адресою: АДРЕСА_1 . Однак 05.05.2020 відповідач залишила позивача та їхню дитину, покинувши місце спільного проживання. З того часу відповідач не цікавиться життям дитини, її успіхами та поведінкою, не спілкується з керівництвом навчального закладу, де навчається донька. Усі питання щодо виховання і навчання дитини вирішуються позивачем без участі та підтримки з боку відповідача. Станом на даний час дитина сторін продовжує проживати з позивачем.
Позивач зазначив, що працює та позитивно характеризується за місцем роботи, має самостійний дохід та постійне місце проживання, не зловживає спиртними напоями. Натомість відповідач не працевлаштована, не має самостійного доходу та постійного місця проживання, не займається вихованням дитини.
За таких підстав позивач просить визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
08.02.2023 відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 07.03.2023, наданий учасникам справи строк для подання заяв по суті справи та зобов'язано орган опіки і піклування надати письмовий висновок щодо розв'язання спору.
07.03.2023 підготовче засідання відкладено на 03.04.2023 у зв'язку з неявкою відповідача.
03.04.2023 підготовче засідання відкладено на 27.04.2023 у зв'язку з ненадходженням висновку органу опіки та піклування.
27.04.2023 без виходу до нарадчої кімнати усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.05.2023.
У судовому засіданні 17.05.2023 позивач ОСОБА_1 позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, та просив позов задовольнити повністю. Не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення. Пояснив, що впродовж останніх двох років відповідач не спілкується з дитиною, не телефонує їй та не приймає участі у вихованні дитини. Дитина сторін проживає разом із позивачем, однак необхідність звернення до суду з даним позовом зумовлена тим, що для вирішення певних юридичних питань відносно дитини необхідна згода обох батьків, зокрема, при виїзді дитини за кордон з метою проходження лікування чи на спортивні змагання. При цьому позивачу складно отримати відповідний дозвіл на виїзд дитини за кордон від відповідача, оскільки остання веде антисоціальний та антиморальний спосіб життя. Більше того після розлучення сторін відповідач забрала дитину та впродовж місяця не віддавала її позивачеві, два тижні не дозволяла дитині ходити до навчального закладу. Також після розлучення відповідач неодноразово висловлювала погрози про те, що забере доньку та остання проживатиме разом з нею.
У судове засідання 17.05.2023 відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час і місце цього судового засідання, у тому числі і через оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України, не з'явилася. Правом подання відзиву відповідач не скористалася. Заяви чи клопотання на день розгляду справи від відповідача до суду не надходили.
У судове засідання 17.05.2023 уповноважений представник органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради не з'явився. Подав до суду заяву про здійснення розгляду справи без його участі.
Ураховуючи наявність усіх умов, визначених ст. 280 ЦПК України, суд прийшов до переконання про можливість здійснення заочного розгляду даної справи та ухвалення за наслідками її розгляду заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.
Частина 1 ст. 2 ЦПК України передбачає, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч. 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Суд встановив, що 13.08.2009 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб, про що відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції складений актовий запис № 1210. Після державної реєстрації шлюбу дружині присвоєно прізвище ОСОБА_1 . Указане підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 10).
У даному шлюбі у сторін народилась дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Такі обставини підтверджуються копією повторного свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 5).
Заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27.08.2021 шлюб між сторонами розірваний (а.с 12).
Згідно з вимогами ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.
Частина 3 ст. 29 ЦК України визначає, що місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.
У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.
Згідно з ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов'язки по відношенню до дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
Вказаного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.07.2021 у справі № 404/3499/17.
Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Так, ст. 3 Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 та набула чинності для України 27.09.1991 (далі за текстом - Конвенція), визначено, що у всіх діях відносно дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними інституціями, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно з положеннями ст. 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до ст. 18 Конвенції батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, затвердженої резолюцією Генеральної асамблеї організації об'єднаних націй від 20.11.1959, Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові та розуміння. Вона має, якщо це можливо, зростати в піклуванні та під відповідальністю своїх батьків, у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості; малолітня дитина, крім випадків, коли є виняткові обставини, не має розлучатися зі своєю матір'ю.
Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так, Європейський суд з прав людини у справі «М.С. проти України» у рішенні від 11.07.2017 (заява № 2091/13) вказав на те, що при визначенні найкращих інтересів дитини в конкретній справі слід брати до уваги два міркування: по-перше, у найкращих інтересах дитини зберегти її зв'язки із сім'єю, крім випадків, коли доведено, що сім'я непридатна або неблагополучна; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Аналіз наведених норм права та практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що при розгляді справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв'язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов'язком батьків діяти в її інтересах.
При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору.
Так, суд встановив, що дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Указане підтверджується витягом про з реєстру територіальної громади № 2023/000541870 від 23.01.2023 (а.с. 6) та довідками дочірнього підприємства «Фаворит-1» приватного підприємства «Дружба Сервіс-Житло 1» № 11 та № 12 від 19.01.2023 (а.с. 7, 8).
З довідки Тернопільського академічного ліцею «Генезис» Тернопільської міської ради № 09 від 20.01.2022 вбачається, що ОСОБА_3 навчається в 5-А класі даного навчального закладу (а.с. 7).
Також з характеристики, яка надана класним керівником 5 класу Тернопільського академічного ліцею «Генезис» Тернопільської міської ради (а.с. 11), вбачається, що батько ОСОБА_1 сам виховує дитину ОСОБА_3 . Дитина регулярно відвідує заняття, завжди охайна та доглянута. Батько спілкується з педагогами, які навчають дочку, цікавиться її шкільним життям, регулярно відвідує батьківські збори, а у випадку необхідності приводить і забирає дитину з навчального закладу. Натомість мати дитини жодним чином контакту з вчителями не підтримує, не відвідує батьківські збори, не цікавиться успішністю дитини в навчальному закладі.
Так само факт проживання дитини з батьком та виховання ним ОСОБА_3 підтверджується поясненнями позивача, наданими у судовому засіданні, зокрема, щодо вподобань та інтересів дитини, відвідування нею навчальних закладів, розміру одягу та взуття тощо.
Указані вище обставини в сукупності свідчать про те, що позивач належним чином здійснює свої обов'язки щодо виховання дочки та проживання дитини разом з позивачем позитивно впливає на формування дитини як особистості.
При цьому суд не приймає до уваги письмові пояснення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с. 14, 15), оскільки такі докази в розумінні ст. 78 ЦПК України є недопустимими.
Також з висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради щодо доцільності визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради № 410 від 19.04.2023 (а.с. 54-55), вбачається, що орган опіки та піклування рекомендує визначити місце проживання малолітньої дитини разом з батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Під час проведення обстеження умов проживання за вказаною вище адресою працівниками органу опіки та піклування встановлено, що у будинку, у якому проживає дитина, для останньої відведена окрема кімната, наявні окреме спальне місце, робочий стіл, шафа, одяг та взуття відповідно до віку дитини.
Також органом опіки та піклування встановлено, що згідно з довідкою про доходи Тернопільської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокомунсервіс» ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за період з 01.09.2022 до 28.02.2023 у розмірі 86887,37 грн. Указані обставини свідчать про те, що позивач має фінансову можливість створити дитині всі необхідні умови для її належного виховання і розвитку.
Крім цього, згідно з актом обстеження умов проживання від 19.01.2023 за місцем реєстрації та проживання позивача на АДРЕСА_1 створено задовільні житлово-побутові та санітарно-гігієнічні умови для проживання дитини, помешкання мебльоване, наявні необхідні речі побуту. Для дитини виділено окрему кімнату, створені необхідні умови для повноцінного та гармонійного розвитку. У кімнаті наявні дитяче ліжко, робочий стіл, шафа, тумбочка та полички (а.с. 13).
Указане дає підстави вважати, що позивач забезпечив дитині належні умови для проживання, навчання та розвитку.
З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позивач належними, допустимими та достатніми доказами довів, що проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з позивачем відповідатиме найкращим інтересам дитини та забезпечить її належний фізичний і духовний розвиток.
Докази на спростування доводів позивача відповідач суду не надала.
За таких підстав, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши їх кожний окремо та взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, що позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частина 1 ст. 141 ЦПК України визначає, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, при зверненні до суду з даним позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1073,60 грн, що підтверджується квитанцією ПН 215600426655 (платіж № 1139735946) від 26.01.2023 (а.с. 1). Відтак з урахуванням вказаних норм закону сплачений судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. 2, 13, 76-82, 89, 133 ч. 1, 141 ч. 1, 259, 263-265, 280, 282-284, 288, 289, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визначення місця проживання дитини задовольнити повністю.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір у сумі 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 копійок.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 .
Третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Тернопільської міської ради, місцезнаходження: бульвар Шевченка, буд. 1, м. Тернопіль; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 43459222.
СуддяІ. В. Марциновська