18 травня 2023 р. Справа № 160/376/23
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Савченка А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
04 січня 2023 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із вищезазначеною позовною заявою, в якій заявлені вимоги:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 р. по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021 р.;
- зобов'язати Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 р. по день фактичної виплати донарахованої частини пенсії 30.06.2021 р.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ. Відповідно до Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків їх виплати”, позивач має право на компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою пенсії, нарахованої з 01.01.2016 р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09.01.2023 р. відкрито провадження в цій адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
24 січня 2023 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому вони зазначили, що на виконання Постанови №103 позивачу проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 р. Доплату пенсії за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2018 р. у сумі 5509,86 грн. виплачено в березні 2018 року. Доплата за період 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. в сумі 44078,88 грн. виплачувалась у такому порядку: з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. щомісячно окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р., а саме по 918,31 грн. щомісячно; з 01.01.2020 р. по 30.06.2021 р. щомісячно окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме по 1836,62 грн. щомісячно. 24 грудня 2019 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» (далі - Постанова № 1088), відповідно до підпункту 2 пункту 1 якої особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) з 1 січня 2020 року виплачується пенсія, яка з 1 січня 2016 року перерахована з розміру грошового забезпечення за прирівняною посадою поліцейського (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсії, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), та щомісяця проводиться виплата 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої з 1 січня 2016 року та місячним розміром пенсії, отриманої особою за період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року до забезпечення повної виплати розрахованої суми різниці. З урахуванням зазначеного, в червні 2021 року позивач отримував пенсію в розмірі 5171,91 грн. та доплату відповідно до Постанови №1088 в сумі 1836,62 грн. Станом на 01.07.2021 р. доплата відповідно до Постанови № 1088 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. позивачу виплачена у повному обсязі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.03.2023 р. було вирішено перейти до розгляду адміністративної справи №160/18028/22 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 13.04.2023 р. о 13:30 год.
Крім того, цією ухвалою суду зобов'язано відповідача надати належним чином завірені копії пенсійної справи позивача.
29 березня 2023 року від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника.
03 квітня 2023 року від Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копію пенсійної справи позивача.
В підготовче судове засідання 13.04.2023 р. сторони не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13.04.2023 р. продовжено строк підготовчого провадження в адміністративній справі №160/376/23 за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії до 18.05.2023 р.
Наступне підготовче судове засідання з розгляду справи призначено на 18.05.2023 р. о 13:30 год.
В підготовче судове засідання 18.05.2023 р. сторони не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд доходить висновку про закриття провадження, з огляду на таке.
Судом встановлено, що позивач перебуває на пенсійному обліку в Головному управлінні ПФУ в Дніпропетровській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року № 2262-XII.
Позивач вважає, що оскільки перерахунок та виплата належних йому сум пенсії здійснена невчасно, він втратив частину доходу, що стало підставою для звернення 13.09.2022 р. до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів виплати частини пенсії за період з 01.01.2016 р. по день фактичної виплати донарахованої частини доходів.
Крім того, 13.09.2022 р. позивач через свого представника звернувся до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою про надання інформації стосовно фактичної виплати розрахованої суми заборгованості.
Головне управління ПФУ в Дніпропетровській області листом від 26.09.2022 р. №0400-010202-8/97772 повідомило позивача, що на виконання Постанови № 103 ОСОБА_1 проведено перерахунок пенсії з 01.01.2016 р. у розмірі 70% від грошового забезпечення 7388,44 грн.
Доплата за період з 01.01.2018 р. по 31.03.2018 р. в сумі 5509,86 грн. виплачена ОСОБА_1 в березні 2018 року.
Доплата за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. в сумі 44078,88 грн. ОСОБА_1 виплачувалася за нормами Постанови № 103 у такому порядку:
- з 01.01.2019 р. по 31.12.2019 р. щомісячно окремою сумою у розмірі 5 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії та місячним розміром отриманої пенсії за період 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р., а саме по 918,31 грн. щомісячно;
- з 01.01.2020 р. по 30.06.2021 р. щомісячно окремою сумою у розмірі 1 відсотків різниці між місячним розміром отриманої пенсії з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. та місячним розміром підвищеної пенсії, а саме по 1836,62 грн. щомісячно.
Враховуючи зазначені норми, в червні місяці 2021 року ОСОБА_1 отримав пенсію в розмірі 5171,91 грн. та доплату по Постанові № 1088 в сумі 1836,62 грн.
Станом на 01.07.2021 р. доплата відповідно до Постанови № 1088 за період з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р. виплачена ОСОБА_1 у повному обсязі.
Позивач, вважаючи наявними підстави для компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.01.2016 р. по день фактичної виплати дона рахованої частини пенсії, звернувся до суду з цим позовом.
Отже, виходячи з матеріалів адміністративної справи, адміністративний позов заявлено позивачем не щодо відновлення порушеного права з належного пенсійного забезпечення, а з метою стягнення компенсації втрати частини доходів за порушення строків їх виплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року в справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197цс19) зазначено, що:
“пункт 1 частини першої статті 3 КАС України визначав справою адміністративної юрисдикції публічно-правовий спір, в якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що 21 березня 2016 року Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області постановив ухвалу про закриття провадження у справі № 676/7544/15-а за позовом особи про відшкодування фінансових втрат, завданих внаслідок несвоєчасного виконання постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду у від 10 липня 2013 року у справі № 2208/2757/12 начальником Управління Пенсійного фонду України у м. Кам'янець-Подільському та Кам'янець-Подільському районі Хмельницької області. Суд вважав, що позивач заявив за правилами адміністративного судочинства вимогу про відшкодування шкоди без вимоги вирішити публічно-правовий спір. А тому адміністративний суд не має юрисдикції щодо розгляду такого спору. Оскільки 23 березня 2016 року - на час звернення позивача до суду у справі № 676/1557/16-ц - відповідач погасив борг за пенсійними виплатами, ця справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи касаційної скарги щодо юрисдикції адміністративного суду”.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 березня 2020 року справі № 757/63985/16 (провадження № 14-556 цс 19) вказано, що:
“Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що слід розрізняти вимоги щодо стягнення недоотриманої суми пенсії (борг за пенсійними виплатами) та стягнення компенсації втрати частини доходів через порушення строків їх виплати. Так у справі № 676/1557/16-ц (провадження № 14-197 цс 19) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що оскільки відповідач (Кам'янець-Подільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області) вже погасив борг за пенсійними виплатами позивачу, а ця справа стосується захисту права позивача на компенсацію, зумовлену простроченням виплати пенсії належного розміру, тобто позовні вимоги пов'язані з відшкодуванням шкоди та заявлені без вимоги вирішити публічно-правовий спір, то такий спір необхідно розглядати за правилами цивільного судочинства. Натомість спір у цій справі (№ 757/63985/16) стосовно недоотриманої суми пенсії є публічно-правовим, виник з публічно-правових відносин за участю органу державної влади як суб'єкта владних повноважень, тому повинен розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 750/1668/17 (провадження № 14-599 цс 18)”.
Такого ж висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постанові у справі №204/885/21 від 10.11.2021 року та направив справу до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі, оскільки колегією суддів було викладено висновок, що компенсація втрати частини доходів за несвоєчасну виплату пенсії належить розглядати в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд звертає увагу, що той факт, що позивач, формулюючи позовні вимоги, крім вимоги про зобов'язання виплатити компенсацію, заявив також вимогу визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати цієї компенсації, не змінює викладених висновків суду та не змінює суті спору, який стосується саме виплати компенсації.
Так, відповідно до частини 1 Закону України “Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати” підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Таким чином, з вказаної норми вбачається, що виплата компенсації стосується підприємств, установ і організацій всіх форм власності та господарювання, а не лише суб'єктів владних повноважень, тому виплата такої компенсації не є владною управлінською функцією, а вимога позивача визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати цієї компенсації не є вимогою виплатити публічно-правовий спір.
Відповідно до частини 5 статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Таким чином, оскільки вимоги позивача про виплату відповідачем компенсації втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою його пенсії не заявлені разом з вимогою вирішити публічно-правовий спір, такі вимоги належить вирішувати в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Враховуючи викладене, провадження у справі належить закрити.
Згідно з ч. 2 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.
Так, згідно з частиною 1 статті 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Згідно з п.5 ч.1ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду, в разі закриття провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
Частиною 5 статті 7 Закону визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Згідно з п. 5 Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013№ 787, у разі повернення судового збору (крім помилково зарахованого) до головних управлінь Казначейства подається копія судового рішення, засвідчена належним чином.
Копія судового рішення, засвідчена належним чином, подається платником до відповідного головного управління Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.
З урахуванням наведеного, зважаючи на той факт, що судом закрито провадження у цій справі, а сплата судового збору підтверджується матеріалами справи, суд приходить до висновку, що сума судового збору в розмірі 992,40 грн., сплаченого до Дніпропетровського окружного адміністративного суду у цій адміністративній справі, підлягає поверненню позивачу .
Керуючись ст.ст.142, 238, 248, 294, 295, 297 КАС України, суд,-
Закрити провадження у справі № 160/376/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 992,40 грн. за подання до Дніпропетровського окружного адміністративного суду позову до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії в адміністративній справі №160/376/23, сплаченого відповідно до платіжної інструкції від 28.12.2022 р. №ПН125886С1.
Ухвала про закриття провадження у справі може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Відповідно до ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 294-297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко