18.05.2023 Справа №607/8462/23
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунцьо С.В., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли від Відділення №1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, ТКФК, жителя АДРЕСА_1 ,
за ч.2 ст.126, ч.2 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Як вбачається із протоколу про адміністративне правопорушення серії ААБ №037434 від 04.05.2023 року, 04 травня 2023 року о 21 год. 20 хв. громадянин ОСОБА_1 в с. Петриків вул. Зелена, Тернопільського району, керував транспортним засобом марки «Renault Zoe» д.н.з. НОМЕР_1 , у темну пору доби без увімкнених фар ближнього світла, чим порушив вимоги п.19.1 «а» Правил дорожнього руху України.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, заперечив обставини викладені у протоколі та вказав, що не керував транспортним засобом у вказаний у протоколі час.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.278 Кодексу України про адміністративні правопорушення, під час підготовки до розгляду справи про адміністративне правопорушення суддя повинен перевірити чи правильно складений протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Окрім цього, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
В судовому засідання встановлено, що в провину ОСОБА_1 ставиться порушення п.19.1 «а» Правил дорожнього руху України, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Пунктом 19.1 «а» Правил дорожнього руху України передбачено, що у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості незалежно від ступеня освітлення дороги, а також у тунелях на транспортному засобі, що рухається, повинні бути ввімкнені такі світлові пристрої: на всіх механічних транспортних засобах - фари ближнього (дальнього) світла.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП серед іншого, відповідальність настає за порушення правил користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку.
Проаналізувавши вищевказані норми КУпАП вбачається, що обов'язковою ознакою правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП є саме факт керування транспортним засобом водієм, а відповідно до Постанови Пленуму ВСУ N 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Таким чином суб'єктом вказаного правопорушення може бути тільки водій.
Доказами, які долучені до матеріалів справи, не доведено факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, що також в судовому засіданні підтвердив ОСОБА_1 , об'єктивних підстав для сумнівів у достовірності його пояснень у суду немає.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, суб'єктом владних повноважень надано лише протокол про адміністративне правопорушення до якого долучено документ, що встановлює особу, а саме паспорт громадянина України. Інших доказів причетності ОСОБА_1 до вчинення інкримінованого йому правопорушення суду не надано.
Протокол про адміністративне правопорушення сам по собі, не є належним, достатнім та допустимим доказом вчинення правопорушення в розумінні статті 251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою протокол не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені в ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у Суду.
На думку суду, з метою забезпечення повноти та об'єктивності провадження у справі про адміністративне правопорушення, поліцейський повинен не лише формально зазначити ознаки адміністративного правопорушення у протоколі але і надати докази, які підтверджують наявність цих ознак, зокрема, вказати на наявність цих ознак свідкам та відібрати у них пояснення з цього приводу або зафіксувати їх за допомогою відеозапису, чого у даному випадку службовою особою уповноваженою на складення протоколів здійснено не було. Саме від якісно складеного протоколу про адміністративні правопорушення працівниками поліції і залежить повне та об'єктивне з'ясування обставин події та притягнення винного до відповідальності.
При цьому, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 р., заява №16347/02 та Малофєєва проти Росії» від 30.05.2013 р., заява №36673/04).
Таким чином суд не може погодитися з висновками інспектора поліції про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.122 КУпАП, оскільки факт керування останнього не підтверджений жодним наявним в матеріалах справи доказом.
Зі змісту та статтею 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися та припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
Зі змісту ст. 62 Конституції України вбачається, що особа вважається невинуватою у вчиненні правопорушення і не може бути піддана покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання про відсутність в діях ОСОБА_1 ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП, а тому вважає, що провадження в адміністративній справі стосовно ОСОБА_1 слід закрити, за відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення згідно із п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 9, 122, 245, 247, 251, 280, 283, 284 КУпАП, -
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого адміністративного правопорушення.
Постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги чи протесту прокурора.
Постанова суду у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова суду у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд.
СуддяС. В. Кунцьо