Справа №760/18922/22 Суддя 1 інстанції Застрожнікова К.С.
Провадження № 33/824/1521/2023 Доповідач-суддя Матвієнко Ю.О.
Категорія: ч. 1 ст. 130 КУпАП
10 травня 2023 року суддя судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду Матвієнко Ю.О., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника адвоката Філіна Едуарда Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 536 грн. 80 коп.
Як встановив суд, 20.11.2022 року о 23 год. 50 хв. у м. Києві по вул. Шевченка, 194, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Hyundai IX 35, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння кінцівок рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі адвокат Філін Е.В. в інтересах ОСОБА_1 посилався на те, що судом першої інстанції справа була розглянута без повного, всебічного та об'єктивного дослідження її обставин, а висновки суду ґрунтуються на недопустимих доказах, через що постанова суду підлягає скасуванню, а провадження у справі - закриттю.
Обгрунтовуючи скаргу, адвокат посилався на те, що ОСОБА_1 був зупинений працівниками патрульної поліції безпідставно, без причини, оскільки ПДР України не порушував. При цьому, працівниками патрульної поліції не було роз'яснено ОСОБА_1 право на огляд у закладі охорони здоров'я, що є грубим порушенням ч. 4 ст. 266 КУпАП.
Більше того, працівники патрульної поліції діяли упереджено, створювали психологічний тиск, чим порушили принцип презумпції невинуватості. При цьому, ОСОБА_1 належним чином не були роз'яснені права щодо відмови від проходження огляду на виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Захисник вказував, що відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 375028 працівниками патрульної поліції зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Hyundai IX 35, д.н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а не в стані алкогольного сп'яніння, як передбачено в ч. 1 ст. 130 КУпАП та в п. 2.9 а ПДР України.
Також зазначав, що у протоколі та відео, яке додається до протоколу, маються розбіжності в даті та часі, що викликає сумнів щодо даної події, а саме: відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 375028, у графі: дата та час складення: 21.11.2022 року 00 год. 25 хв., тоді якна відеозаписі відображена дата та час складення: 21.11.2022 року 00 год. 50 хв. тому, невідомо, коли саме була дана подія.
На відео з бодікамери № 473826, яке додається до протоколу про адміністративне правопорушення, неможливо встановити, що саме ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Hyundai IX 35, д.н.з. НОМЕР_1 .
З огляду на вказане, справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю, за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, оскільки статтею 130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортним засобом в стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Також захисник вказував, що письмові пояснення свідка не можуть прийматися до уваги, як доказ, тому що особа не була очевидцем того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Hyundai IX 35, д.н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, оскільки свідок у своїх поясненнях не вказує на те, що особа керувала в стані алкогольного сп'яніння, а лише мала ознаки алкогольного сп'яніння.
На думку захисника, в матеріалах даної справи міститься недопустимий доказ, а саме: Рапорт на ім'я начальника Управління патрульної поліції у м. Києві, за підписом старшого сержанта поліції Паламарчук С.
Так, рапорти працівників поліції суд не має брати до уваги,оскільки поліцейські є зацікавленими особами, а тому їх рапорти не можуть бути доказом вчинення адміністративного правопорушення. Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постанові від 20 травня 2020 року по справі № 524/5741/16-а (провадження № К/9901/33786/18), де Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в п. 53 вказаної постанови зазначив, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
02 травня 2023 року до апеляційного суду від адвоката Філіна Е.В. надійшли додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останній посилався на те, що категорично не погоджується з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 375028 ще й з тих підстав, що відповідно до відеозапису з нагрудної камери працівника поліції № 473826 на 00:08:30 год. вбачається провокація працівника патрульної поліції, спрямована на спонукання ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння та упереджене ставлення працівника патрульної поліції. Зокрема, інспектор патрульної поліції заявляє Куліку А.Ю.: «Якщо ви відмовитесь від проходження огляду на стан сп'яніння на місці, то це буде швидкий процес оформлення матеріалів справи за ч. 1 ст. 130 КУпАП». Таким чином, інспектор патрульної поліції під тиском змусив ОСОБА_1 відмовитися пройти огляд на стан сп'яніння, чим позбавив його права на проходження такого огляду.
О 00:10:44 год. знову вбачається прояв психологічного тиску з боку працівника патрульної поліції, спрямований на спонукання ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі та упереджене ставлення працівника патрульної поліції. Інспектор патрульної поліції заявляє на камеру: «Це треба сказати слово. Яке?..», на що ОСОБА_1 зазначає: «Відмовляюся».
О 00:11:57 год. також вбачається психологічний тиск та провокація з боку працівника патрульної поліції, спрямована на спонукання ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду на стан сп'яніння в медичному закладі та упереджене ставлення працівника патрульної поліції. Інспектор патрульної поліції заявляє: «Я Вам пропоную пройти огляд у лікаря-нарколога, від якого Ви що?...», на що ОСОБА_1 говорить: «Відмовляюся».
Таким чином, захисник вважає, що інспектор патрульної поліції під тиском змусив ОСОБА_1 відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, чим позбавив його права на проходження такого огляду як на місці, так і в медичному закладі.
Враховуючи наведене, захисник Філін Е.В. вважає, що відбулась провокація з боку працівників поліції стосовно вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вищенаведені обставини, на думку захисника, є підставою для скасування постанови Солом'янського районного суду м. Києва від 15 лютого 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, із закриттям провадження у справі у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник адвокат Філін Е.В. апеляційну скаргу підтримали та просили про її задоволення з викладених у ній підстав.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника адвоката Філіна Е.В., які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши доводи скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню із закриттям провадження у справі з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Дослідивши під час апеляційного розгляду докази у справі про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суддя місцевого суду у порушення положень ст.ст. 245, 280 КУпАП не з'ясував повно, всебічно і об'єктивно обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Обґрунтовуючи свої висновки, суд першої інстанції послався на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена доказами: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 375028 (а.с.1), розпискою ОСОБА_2 щодо залишення їй на зберігання транспортного засобу HyundaiIX 35 д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.2), письмовими поясненнями свідка ОСОБА_3 (а.с.3), рапортом поліцейського від 21.11.2022 року (а.с.4) та відеозаписом з нагрудної камери № 473826, що міститься на DVD-R диску, який долучений до матеріалів справи (а.с.5).
Однак з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.
За ч.1 ст. 2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно ст. 251 КУпАП на співробітників поліції, як на осіб, що в силу ст. 255 КУпАП уповноважені на складання протоколів про адміністративні правопорушення, в тому числі й за ст. 130 КУпАП, покладено імперативний обов'язок щодо збирання доказів, які в силу системного аналізу вимог ст.ст. 251 та 256 КУпАП мають бути додані до протоколу та/або посилання на які повинні міститися в самому протоколі.
Відповідно до ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В Україні діє принцип презумпції невинуватості. Само по собі складення протоколу про адміністративне правопорушення, за відсутності інших даних на підтвердження наявності складу адміністративного правопорушення, не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
Апеляційний суд застосовує загальноприйнятий європейський стандарт доказування «поза розумним сумнівом», сформульований у рішеннях ЄСПЛ, зокрема від 14 лютого 2008 року у справах «Кобець проти України» (п.43) та «Авшар проти Туреччини» (п. 282), «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року, «Барбера, Мессеге і Ябардо про Іспанії» від 6 грудня 1998 року; доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
З матеріалів справи вбачається, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненніадміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП не доводиться сукупністю ознак та неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, які б дали можливість констатувати, що його винуватість доведено поза розумним сумнівом, що, зокрема, вбачається з наступного.
Відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103.
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
ОСОБА_1 , реалізувавшисвоє право володіти та керувати автомобілем, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
У відповідності до вимог частини першої ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши наявність усіх складових складу адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначені суть адміністративного правопорушення, тобто, дії особи, які відповідають диспозиції статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначеного правопорушення.
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
Із змісту протоколу від 21.11.2022 року вбачається, що 20.11.2022 року о 23 год. 50 хв. у м. Києві по вул. Шевченка, 194, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Hyundai IX 35, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння кінцівок рук, почервоніння обличчя. Від проходження огляду настан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку на місці зупинки транспортного засобу або у лікаря-нарколога водій відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В матеріалах справи міститься відеозапис № 473826 з нагрудної камери поліцейського, який складав протокол.
Із наявного в матеріалах справи рапорту поліцейського та відеозапису, долученого до матеріалів справи, встановлено, що 20.11.2022 року ОСОБА_1 був зупинений військовослужбовцями на блокпосту для перевірки документів, оскільки він рухався на автомобілі у комендантську годину.
При перевірці документів у ОСОБА_1 було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, у зв'язку із чим військовослужбовці викликали поліцію.
На початку вказаного відеозапису поліцейський перевіряє документи ОСОБА_1 (00 год. 03 хв.).
В подальшому, поліцейський повідомляє ОСОБА_1 , що вбачає у нього ознаки алкогольного сп'яніння та пропонує пройти огляд на стан сп'яніння на приладі Драгер, зазначивши, що він має повне та законне право відмовитись від проходження огляду, на що водій ОСОБА_1 відповів, що згоден (00 год. 08 хв.). Після цього, працівник поліції вказує, що швидший процес, - це відмова від огляду, але у будь-якому разі буде складатись протокол, просто так буде швидше. Разом з тим, поліцейський наголосив, що при відмові водій має право викликати драйвера, який доставить автомобіль та водія за вказаною ним адресою. На що водій ОСОБА_1 сказав, що було б добре. Після цього, працівник поліції вказує, що у разі проходження огляду машина на евакуаторі поїде на штрафмайданчик, та пропонує водію подумати. При цьому, поліцейський зазначив, що відмова - з драйвером, а проходження огляду - без драйвера (00 год. 09 хв.). На питання водія, чи є в нього ще якісь варіанти, поліцейський вказав, що є варіант пройти огляд на місці, задутись, і якимсь чудом добратись додому, оскільки машина поїде на штраф майданчик. Після чого, ОСОБА_1 погоджується на варіант з драйвером. На що поліцейський запитав: «Це треба сказати слово. Яке?», на що ОСОБА_1 каже: «Відмовляюся». О 00 год. 10 хв. поліцейський вдруге запитує ОСОБА_1 , чи відмовляється він від проходження огляду. На що водій ОСОБА_1 відповів, що відмовляється. О 00 год. 11 хв. поліцейський пропонує водію пройти огляд у лікаря нарколога, зазначивши, що від нього водій має право відмовитись. На пропозицію поліцейського пройти огляд у лікаря-нарколога ОСОБА_1 відповідає, що відмовляється (00 год. 12 хв.), після чого поліцейський складає протокол.
Апеляційний суд зауважує, що відповідно до положень п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Отже, законодавством не тільки не передбачено права водія відмовитися від проходження огляду на стан сп'яніння, а й встановлено обов'язок водія пройти такий огляд на вимогу працівника поліції.
Відповідно до ст. 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, як чинний міжнародний договір, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Україна, давши згоду на обов'язковість міжнародного договору, зобов'язується діяти таким чином, щоб не позбавити його мети та не зробити його неможливим для виконання. Тому і ратифікована Конвенція і практика ЄСПЛ відповідно до Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» для України є джерелами права і обов'язковими до застосування.
Відповідно до практики ЄСПЛ, справи про адміністративні правопорушення є кримінальним для цілей застосування Конвенції (див. рішення у справах «Езтюрк проти Німеччини» (Ozturk v. Germany), від 21 лютого 1984 року, пп. 52-54, Series A № 73; «Лауко проти Словаччини» (Lauko v. Slovakia), 2 вересня 1998 року, пп. 56-59, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VI;
У рішенні по справі «Нечипорук і Йонкало проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до його несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
ЄСПЛ під провокацією (поліцейською) розуміє випадки, коли задіяні посадові особи, які є або співробітниками органів безпеки, або особами, що діють за їх дорученням, не обмежують свої дії лише розслідуванням кримінальної справи по суті неявним способом, а впливають на суб'єкт з метою спровокувати його на скоєння злочину, який в іншому випадку не було би скоєно, задля того щоб зробити можливим виявлення злочину, тобто, отримати докази та порушити кримінальну справу (рішення ЄСПЛ у справі «Раманаускас проти Литви» від 5 лютого 2008 року).
Вищевикладене рішення Європейського Суду з прав людини свідчить про недопустимість підбурювання з боку поліції з метою подальшого викриття порушника та порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому, докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, відповідно до зазначеної практики ЄСПЛ, визнаються недопустимими.
Даючи оцінку наявним у справі доказам у їх сукупності, апеляційний суд вважає, що дії працівника патрульної поліції, які виразились, зокрема, у тому, що він повторно, після отриманої згоди, перепитував ОСОБА_1 про те, чи погоджується він проходити огляд на стан сп'яніння, а також вказував, що у разі проходження огляду для нього настануть більш несприятливі наслідки, ніж при відмові від огляду, а саме: транспортний засіб ОСОБА_1 буде евакуйований на штраф майданчик, по суті вчинені виключно з метою спонукання ОСОБА_1 до висловлення відмови від проходження огляду. При цьому, апеляційний суд зауважує, що матеріали відеозапису свідчать про те, що працівники поліції фактично підбурили ОСОБА_1 висловити відмову від проходження огляду, наголошуючи про негативні наслідки проходження огляду (встановлення стану алкогольного сп'яніння) та зазначаючи, що оформлення відмови від проходження огляду займе менше часу. Суд першої інстанції неповно дослідив відеозапис, наявний у матеріалах справи, не звернувши уваги на те, що спочатку ОСОБА_1 погоджувався на проходження огляду на приладі Драгер, та не дав належної оцінки діям працівника поліції в контексті мотивів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення.
З огляду на конкретні обставини зазначеної справи, є очевидним, що без зазначених дій працівника патрульної поліції, правопорушення не було б вчинено, тобто мало місце схиляння (підбурювання) ОСОБА_1 до відмови від проходження огляду. Докази, здобуті внаслідок підбурювання особи до вчинення правопорушення, визнаються недопустимими, відтак наявні у справі докази (протокол серії ААД № 375028 від 21.11.2022 року, відеозапис з бодікамер поліцейських, письмові пояснення свідка та рапорт поліцейського є недопустимими доказами, отже не підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
При цьому, оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, слід зазначити, що вони не являються підставою для висновку про незаконність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.
Зокрема, доводи скарги про те, що ОСОБА_1 не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, спростовуються наявним у справі відеозаписом, переглянутим апеляційним судом, при перегляді якого встановлено факт пропонування ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у лікаря-нарколога у медичному закладі.
Доводи скарги про безпідставність зупинки ОСОБА_1 спростовуються матеріалами справи, з яких вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений на блокпосту для перевірки документів, оскільки рухався на автомобілі у комендантську годину. Дану обставину не заперечував і сам ОСОБА_1 , допитаний в суді апеляційної інстанції.
Доводи скарги про необхідність присутності при проведенні огляду на стан сп'яніння двох свідків апеляційним судом також відхиляються, оскільки вимогами ст. 266 КУпАП встановлено, що під час огляду поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів, огляд проводиться у присутності двох свідків. Таким чином, оскільки всі події зафіксовані поліцейським за допомогою спеціальних технічних засобів, присутність двох свідків при проведенні огляду не була обов'язковою.
Безпідставними є і доводи скарги в частині недоведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, оскільки сам ОСОБА_1 , як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, факт керування транспортним засобом за обставин, викладених у протоколі та рапорті поліцейського, визнав повністю.
Доводи скарги про розбіжності в даті та часі у протоколі та відеозаписі самі по собі також не являються підставою для висновку про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Підсумовуючи викладене, апеляційний суд зазначає, що обов'язкова відповідність судового процесу у справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП таким засадам, як верховенство права, законність, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів безумовно має враховуватись як особами, яких звинувачують у скоєнні адміністративного правопорушення, та їх захисниками, так і судом, що здійснює розгляд відповідних справ. Таким чином, особа може бути піддана заходувпливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням не інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, що кореспондується із ст. 245 КУпАП, за якою завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення, зокрема, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Таким чином, оскільки в матеріалах справи відсутні допустимі докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зважаючи на те, що в справі мало місце підбурювання з боку поліції з метою подальшого викриття порушника, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, постанова судді суду першої інстанції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 294 КУпАП, суддя
Апеляційну скаргу захисника адвоката Філіна Едуарда Володимировича в інтересах ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову судді Солом'янського районного суду міста Києва від 15 лютого 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік - скасувати, провадження у справі закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду Ю.О.Матвієнко