11 травня 2023 року м. Харків Справа № 917/811/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А. , суддя Тарасова І.В.
за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.№340 П/2) та апеляційну скаргу ОСОБА_2 (вх.№408 П/2) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 14.02.2023 у справі №917/811/21 (прийняте у приміщенні Господарського суду Полтавської області суддею Мацко О.С., повне додаткове рішення складено 16.02.2023)
за позовом ОСОБА_2 , м.Кременчук, Полтавська область,
до ОСОБА_1 , м.Кременчук, Полтавська область,
про визнання права на частку у статутному капіталі, визнання протиправним та нечинним рішення загальних зборів,
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023 у справі №917/811/21 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на частку в статутному капіталі ТОВ “Промпластполімер”, визнання протиправним та нечинним рішення загальних зборів від 26.04.2021 про припинення діяльності товариства. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою від 09.06.2021.
27.01.2023 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового рішення (вх. № 1029), в якій відповідач просив стягнути з ОСОБА_2 витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 50 000,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 14.02.2023 у справі №917/811/21 заяву відповідача про розподіл судових витрат задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Частково задовольняючі заяву відповідача, суд взяв до уваги те, що у задоволенні позову ОСОБА_2 у даній справі було відмовлено у зв'язку з пред'явленням позову до неналежного відповідача та обранням неефективного способу захисту права, а не з підстав, наведених у відзиві ОСОБА_1 . Також суд врахував, що позивачем було вказано орієнтовний розмір витрат на послуги адвоката Бондур Лариси Віталіївни у даній справі в розмірі 17 000,00 грн. Враховуючи принцип пропорційності у господарському судочинстві, який, з урахуванням положення статті 15 ГПК України, підлягає застосуванню під час визначення розміру судових витрат, суд дійшов висновку, що пропорційною до розміру витрат на послуги адвоката, заявленого позивачем, співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та такою, що відповідає критеріям реальності та обґрунтованості (з урахуванням того факту, що саме позивач ініціював судовий спір, що потягло за собою необхідність відповідачу нести судові витрати) у даному випадку є сума витрат на послуги адвоката у розмірі 20 000,00 грн.
ОСОБА_1 з додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 14.02.2023 у справі №917/811/21 змінити та збільшити суму витрат на надання професійної правничої допомоги, які покладаються на позивача ОСОБА_2 , до 50 000 грн.
Скарга обґрунтована тим, що наводячи міркування щодо того, що наведення у звіті обсягу часу на поїздку до м.Полтави та зворотну дорогу в обсязі 6 годин за таку поїздку є завищенням часу, суд не зовсім врахував, що відстань від м. Кременчук, де знаходиться робоче місце представника та проживають сторони у справі, до Господарського суду Полтавської області становить 114 км, внаслідок чого дорога лише в один бік займає мінімум 2 години робочого часу, якщо використовувати власний транспорт. В разі користування транспортом загального користування, то з урахуванням необхідності переміщатись по місту Кременчук до місця посадки та по м. Полтаві до господарського суду, цей час збільшується щонайменше до 3 годин в один бік і, відповідно, 6 годин в обидва боки - і це без урахування самого часу судового засідання та часу його очікування. Та обставина, що суд відмовив в задоволенні позову з інших підстав, ніж зазначені у відзиві, не є підставою для зменшення розміру судових витрат, оскільки вирішення юридичного спору є інтелектуальною роботою і завжди існують декілька варіантів його можливого вирішення та декілька варіантів підстав, якими буде ґрунтуватись суд при вирішенні спору. Час на складання інших процесуальних документів, який зазначений в акті виконаних робіт, також є абсолютно адекватним. Та обставина, що додаткові письмові пояснення були доставлені до суду після судового засідання 17 січня 2023 року не свідчить про неналежне виконання адвокатом своєї роботи, оскільки пояснення були подані адвокатом 16.01.2023.
Зазначає, що додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 у справі №917/1503/21 на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4 було стягнуто 30000 грн витрат на професійну правничу допомогу (постановою Східного апеляційного господарського суду від 03 січня 2023 року суму було знижено до 20000 грн). При цьому господарський суд встановив, що представник відповідача (Л. Бондур) жодного разу не прийняв участі в жодному судовому засіданні, його робота обмежилась лише складанням позову та двох процесуальних клопотань, але визначив справедливою сумою в цій справі саме 30000 грн (суд апеляційної інстанції - 20000 грн). В цій справі обсяг роботи був значно більшим (щонайменше на 4 поїздки до іншого міста за 114 км від місця проживання), але суд першої інстанції встановлює справедливим відшкодуванням суму в 1.5 рази меншу.
ОСОБА_2 також не погодилась з додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 14.02.2023 у справі №917/811/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ОСОБА_5 про розподіл судових витрат відмовити повністю. У випадку, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_5 , просить зменшити суму судових витрат на надання професійної правничої допомоги, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 , до 1000,00 грн.
Скарга обґрунтована тим, що рішення у даній справі було ухвалено 17.01.2023. Останньою дією зі сторони відповідача у даній справі було звернення до суду з клопотанням про проведення засідання в режимі відеоконференції, у задоволенні якого судом було відмовлено і відповідач повинен був розуміти, що не буде присутнім під час оголошення рішення суду, однак від не вчинив жодних дій для того, щоб з'ясувати результат розгляду справи. Оскільки відповідач був зацікавлений у вчасному поданні доказів, які підтверджують розмір витрат на правову допомогу, він зобов'язаний був вжити заходів, щоб якнайшвидше дізнатися про результат розгляду справи. Докази, які підтверджують розмір судових витрат, які сторона відповідача сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, повинні були бути подані протягом 5 днів після ухвалення рішення. Останнім днем на подання відповідних доказів було 23.01.2023, але відповідач цей строк пропустив. Заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №917/811/21 про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на надання професійної правничої допомоги з відповідними доказами подано відповідачем тільки 27.01.2023, тобто з пропуском встановленого законодавством п'ятиденного строку, що свідчить про те, що відповідач не слідкував за станом судового провадження належним чином. Дана заява не містить ні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, ні зазначення причин поновлення такого строку, які можна було б вважати поважними, внаслідок чого вона повинна бути залишена без розгляду судом. Оскільки частина 8 ст.129 ГПК України є спеціальною нормою у даному випадку і не містить будь-яких уточнень щодо моменту ухвалення рішення, то у суду не було підстав задовольняти заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, оскільки дана заява разом з доказами витрат на правову допомогу подана з пропуском п'ятиденного строку, який повинен відраховуватися від дня ухвалення рішення суду (17.01.2023), а не від дня складання повного тексту рішення суду (24.01.2023).
Зазначає, що відповідачем не надано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги. Замість детального опису робіт відповідачем подано акт про надані послуги, хоча цей документ є іншим за своєю природою та не може підміняти собою детального опису робіт. До того ж деякі види послуг, які зазначені у даному акті, викликають певні сумніви.
Вказує, що розмір витрат на правову допомогу суттєво завищений, є неспівмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 апеляційні скарги ОСОБА_1 (вх.№340 П/2) та ОСОБА_2 (вх.№408 П/2) об'єднано в одне апеляційне провадження.
18.04.2023 до суду від ОСОБА_2 надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№4362), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечує, просить у її задоволенні відмовити повністю, посилаючись на те, що представник ОСОБА_1 регулярно представляє інтереси учасників корпоративних спорів, тому явно слідкує за судовою практикою у цій сфері правосуддя і ніякі десятки годин на ознайомлення з практикою йому не потрібні. Зважаючи на те, що суд відмовив у задоволенні позову, використавши аргументи, про які представник ОСОБА_1 у відзиві не зазначав, можна дійти висновку, що у цій конкретній справі правова допомога, яка була надана ОСОБА_1 і яку можна було б оцінити у 50000,00 грн не була необхідною, отже немає підстав для задоволення вимог представника ОСОБА_1 . Зазначає, що некоректно проводити будь-які порівняння зі справою №917/1503/21, оскільки це інша справа з іншими обставинами. Також просить поновити строк на подання відзиву на апеляційну скаргу, посилаючись на те, що ухвалу суду від 20.03.2023 позивач отримав лише 04.04.2023, на підтвердження чого надав роздруківку трекінгу Укрпошти.
25.04.2023 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№4592), в якій останній просить судову колегію здійснити розгляд справи за скаргою ОСОБА_1 за його відсутності за наявними матеріалами справи. Свою апеляційну скаргу підтримує, додаткових аргументів на її користь не наводить. Щодо апеляційної скарги ОСОБА_3 , вважає доводи цієї скарги не переконливими, такими, що спрямовані на ухилення скаржника від відшкодування витрат, які змушений понести ОСОБА_6 у зв'язку з поданням позивачкою безпідставного позову.
Колегія суддів, розглянувши клопотання позивача щодо поновлення строку подання відзиву на апеляційну скаргу, вважає, що клопотання слід задовольнити, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.
Частинами 2, 4 ст.119 ГПК України унормовано, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 20.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 (вх.№340 П/2) на додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 14.02.2023 у справі №917/811/21. Встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 04.04.2023, з доказами його надсилання відповідачу.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду від 20.03.2023 отримана позивачем 03.04.2023, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулось до суду. Відзив на апеляційну скаргу відправлено позивачем 11.04.2023, що підтверджується штемпелем Укрпошти на поштовому конверті. За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе поновити позивачу строк подання відзиву на апеляційну скаргу.
Учасники провадження у справі у судове засідання не прибули, про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином ухвалою суду від 18.04.2023.
Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023 у справі №917/811/21 у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 відмовлено. Повне рішення складено та підписано 24.01.2023. Відповідно до змісту вступної частини рішення представники сторін були відсутні в судовому засіданні.
27.01.2023 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява (б/н від 26.01.2023) про ухвалення додаткового рішення у справі №917/811/21, в якій відповідач просить стягнути з ОСОБА_2 витрати на надання професійної правничої допомоги в розмірі 50 000,00 грн.
14.02.2023 від позивачки надійшло клопотання (вх. № 1931) про залишення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/811/21 без розгляду у зв'язку з пропущенням останнім встановленого ч. 8 ст.129 ГПК України строку на подачу доказів на підтвердження розміру судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Також 14.02.2023 до суду надійшли заперечення позивачки на заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/811/21 (№1917), в яких вона просила відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення судових витрат на надання професійної правничої допомоги. У випадку, якщо суд дійде висновку про відсутність підстав для залишення вказаної заяви без задоволення, просила зменшити суму судових витрат на надання професійної правничої допомоги, яка підлягає стягненню з ОСОБА_2 , до 1000,00 грн.
14.02.2023 Господарським судом Полтавської області, постановлено оскаржуване додаткове рішення.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційних скарг, приходить до висновку про відмову у їх задоволенні, виходячи з наступного.
Статтею 221 ГПК України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
Відповідно до ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (ч.1 ст.123 ГПК України).
Пунктом 1 ч.3 ст.123 ГПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
За змістом ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги- це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Виходячи із змісту положень ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту адвокат отримує винагороду у вигляді гонорару, обчислення якого, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Водночас, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань, з урахуванням складності справи, кваліфікації, досвіду і завантаженості адвоката та інших обставин. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. У разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу й обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.
Виходячи із змісту ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 Господарського процесуального кодексу України).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 зазначеного Кодексу).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 1-2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 цього Кодексу).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині п'ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таку правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, викладено в постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.
Як свідчать матеріали справи, відповідач у відзиві на позовну заяву (вх.№8143 від 23.07.2021), заперечуючи проти позову, зокрема, навів попередній розрахунок судових витрат, розмір якого становить 50000,00 грн. Заявив суду, що докази понесення судових витрат будуть надані суду до закінчення судових дебатів або протягом 5 днів з моменту ухвалення судового рішення.
На підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідачем надано: ордер на надання правничої (правової) допомоги, договір про надання правничої допомоги від 05.04.2021, додаткову угоду від 04.06.2021 до договору про надання правничої допомоги від 05.04.2021, акт про надані послуги від 26.01.2023 на виконання додаткової угоди від 04.06.2021.
Так, 05.04.2021 між ОСОБА_1 (клієнт) та адвокатом Ульяновим Русланом Анатолійовичем (представник) підписано договір про надання правничої допомоги б/н, згідно з п.1 якого представник зобов'язався забезпечити надання послуг з правничої допомоги у захисті прав клієнта, які виникають з факту його участі у складі ТОВ “Промпластполімер”, а клієнт зобов'язався оплачувати послуги представника та виконувати інші умови цього договору.
Пунктом 2 договору визначено, що ціна послуг представника за надання зазначених послуг визначається сторонами в 50 000,00 грн.
Згідно з п.4 договору представник веде облік часу, який буде витрачений для надання правової допомоги та консультаційних послуг.
Відповідно до п.6 договору в разі необхідності ведення судових справ, сторони укладають додаткову угоду до цього договору на ведення такої судової справи, в якій обумовлюють вартість послуг представника на ведення такої судової справи та права і обов'язки сторін при наданні правничої допомоги у формі представництва інтересів сторін при веденні судової справи.
04.06.2021 між сторонами підписано додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги від 05.04.2021, згідно з п.1 якої представник зобов'язався забезпечити надання послуг з правничої допомоги у захисті клієнта у судовому спорі №917/811/21 за позовом ОСОБА_2 до клієнта про визнання права на частку у статутному капіталі, визнання протиправним та нечинним рішення загальних зборів, а клієнт зобов'язався оплачувати послуги представника та виконувати інші умови цього договору.
Згідно з п.2 додаткової угоди ціна послуг представника за надання зазначених послуг при веденні справи в суді першої інстанції визначається сторонами в 50000,00 грн та оплачується протягом 7 днів з моменту набрання рішенням суду законної сили. Зазначена сума сплачується додатково до визначеної в п.2 договору від 05.04.2021.
Зі змісту п.3 додаткової угоди вбачається, що представник веде облік часу, який буде витрачений для надання правової допомоги та консультаційних послуг.
Умовами п.15 додаткової угоди передбачено, що канцелярські та транспортні витрати при веденні справи лежать на представникові та погашаються за рахунок отриманих від клієнта коштів ціни послуг. Судові та інші витрати, пов'язані з наданням послуг лежать на клієнтові, в тому числі і оплата судових зборів та оплата послуг залучених експертів.
26.01.2023 між сторонами підписано акт про надані послуги зі змісту якого вбачається, що представником надані наступні послуги:
- поїздка до м. Полтави для ознайомлення з матеріалами справи 08 червня 2021 року (6 год.);
- вивчення матеріалів позову, поточного законодавства та судової практики, формування та обговорення з клієнтом правової позиції у справі (3,5 год.);
- складання та подання до суду та позивачу відзиву на позовну заяву - 21 липня 2021 року (4,5 год.);
- вивчення відповіді на відзив та клопотання про витребування документів, обговорення з клієнтом (1,5 год.);
- участь в судовому засіданні в м. Полтава - 14 вересня 2021 року (6 год.);
- підготовка клопотання про зупинення провадження у справі - 18 листопада 2021 року (1 год.);
- участь в судовому засіданні в м. Полтава - 28 листопада 2021 року (6 год.);
- подання повідомлення в ЄСІТС щодо участі у справі та вивчення наявних матеріалів (1 год.);
- подання заяви про участь в судовому засіданні в режимі ВКЗ - 16 січня 2023 року (0,5 год.);
- складання та подання додаткових пояснень у справі - 16 січня 2023 року (2 год.).
Відповідно до п.3 акту клієнт не має зауважень до обсягу та якості наданих йому послуг. Після складання цього акту представник подає до суду заяву про прийняття додаткового рішення щодо витрат на правничу допомогу. Вартість послуг, у відповідності до п.2 додаткової угоди, сторони погоджують та підтверджують в розмірі 50000,00 грн.
Дослідивши зазначені докази, апеляційний суд зазначає, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права. Відповідно, поданих доказів достатньо для встановлення самого факту надання адвокатом професійної правничої допомоги у даній справі.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 також зазначено, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Велика Палата Верховного Суду зауважила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги ОСОБА_2 посилається на те, що заяву про ухвалення додаткового рішення у справі №917/811/21 про стягнення з ОСОБА_2 судових витрат на надання професійної правничої допомоги з відповідними доказами подано відповідачем тільки 27.01.2023, тобто з пропуском встановленого законодавством п'ятиденного строку, без клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, внаслідок чого вона повинна була бути залишена без розгляду судом.
Частиною 8 ст.129 ГПК України передбачено, що сторона повинна надати докази понесення судових витрат (договорів, рахунків тощо) до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Частинами 2, 3 ст.222 ГПК України передбачено, що фіксування судового засідання технічними засобами здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до ч.6 ст.233 ГПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.
Згідно з частинами 1, 4 ст.240 ГПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення. У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Відповідно до ч. 5 ст. 240 ГПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
За змістом ч.7 ст.240 ГПК України рішення суду (повне або скорочене) підписується всім складом суду у день його складення і додається до справи.
Як свідчать матеріали справи, відповідно до протоколу судового засідання (без фіксації) від 17.01.2023 секретар судового засідання повідомив суд, що ніхто з учасників судового процесу не з'явився у судове засідання.
Рішення Господарського суду Полтавської області від 17.01.2023 у справі №917/811/21 було ухвалене за відсутності учасників справи, про що зазначено у вступній частині вказаного рішення. Повне рішення складено та підписано 24.01.2023.
Таким чином, з урахуванням того, що розгляд справи відбувався за відсутності сторін, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення, а саме - 24.01.2023.
Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року у справі № 1519/2-5034/11.
Враховуючи те, що заява відповідача про ухвалення додаткового рішення у справі №917/811/21 з відповідними доказами подана останнім до суду 26.01.2023 (зареєстрована судом 27.01.2023), тобто у п'ятиденний строк визначений ч.8 ст.129 ГПК України, твердження ОСОБА_2 про те, що заява про ухвалення додаткового рішення подана з порушенням встановленого ГПК України строку і без клопотання про поновлення цього строку є необґрунтованими, а висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для залишення заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/811/21 без розгляду є таким, що відповідає нормам процесуального законодавства.
Також колегія суддів відхиляє доводи позивачки щодо обов'язку відповідача вживати заходів, щоб якнайшвидше дізнатися про результат розгляду справи, зважаючи на те, що повний текст додаткового рішення було складено та підписано 24.01.2023, а оприлюднено 26.01.2023. Раніше підписання судом оскаржуваного судового рішення відповідач не міг ознайомитися з ним та, відповідно, подати свої заперечення (скаргу) на дане судове рішення.
Надаючи оцінку посиланням Бондур Л.В. на ненадання відповідачем детального опису робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги, а надання лише акту про надані послуги, колегія суддів зазначає наступне.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, сама лише назва наданого відповідачем документа (акт про надані послуги) не свідчить про відсутність у ньому детального опису виконаних адвокатом відповідача робіт, оскільки в акті про надані послуги від 26.01.2023 детально описано виконані адвокатом роботи та вказано витрачений останнім час на їх виконання.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 дійшла висновку, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (постанова Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові №640/18402/19 від 28.12.2020, якщо договором з адвокатом передбачено фіксовану вартість правової допомоги, то детальний опис робіт не є обов'язковим, оскільки в такому разі розмір гонорару адвоката не залежить від обсягу послуг і часу, витраченого адвокатом, а, отже, є визначеним.
Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_2 про суттєве завищення розміру витрат на правову допомогу та неспівмірність витрат зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, колегія суддів зазначає наступне.
У розрізі спірних правовідносин, при вирішенні даної справи судом враховано правову позицію, висловлену Об'єднаною палатою Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої у розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
При цьому, у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (п.147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Суд першої інстанції, зменшуючи заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу, врахував, що: спір, який виникає з корпоративних правовідносин не може вважатись незначним спором з юридичної точки зору, в той же час, судова практика з приводу спірних правовідносин є сталою та не становить виключної правової проблеми; докази, якими позивач підтверджував обставини та на яких ґрунтувались позовні вимоги, не містили значного обсягу письмових документів, що підлягали аналізу представником відповідача у даній справі та фактично складались з рішення загальних зборів ТОВ “Промпласполімер”, оформленого протоколом від 26.04.2021, свідоцтва про смерть учасника товариства ОСОБА_7 , акту приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ “Промпласполімер” від 28.09.2018, свідоцтва про право на спадщину від 29.05.2019 та статуту ТОВ “Промпласполімер”.
Також, судом було враховано, що позивачем було вказано орієнтовний розмір витрат на послуги адвоката Бондур Лариси Віталіївни у даній справі в розмірі 17 000,00 грн, в зв'язку з чим дійшов обгрунтованого висновку, що пропорційною до розміру витрат на послуги адвоката, заявленого позивачем, співмірною з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи та такою, що відповідає критеріям реальності та обґрунтованості є сума витрат на послуги адвоката у розмірі 20 000,00 грн.
Стосовно доводів, викладених в апеляційній скарзі ОСОБА_1 щодо того, що наведення у звіті обсягу часу на поїздку до м.Полтави та зворотну дорогу в обсязі 6 годин за таку поїздку не є завищенням часу, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи, адвокат відповідача брав участь в підготовчому засіданні 14.09.2021 та судових засіданнях 05.10.2021 та 18.11.2021. Загальний обсяг часу, витрачений представником Бєляєва Р.А. на участь в підготовчому та судових засіданнях, становить близько 1 год. 34 хв. (з 9:02 до 9:32 у засіданні 14.09.2021, з 10:33 до 10:52 у засіданні 05.10.2021 та з 11:10 до 11:55 у засіданні 18.11.2021).
Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, навіть з урахуванням часу на дорогу до суду та у зворотному напрямку заявлені 6 год на кожне судове засідання є завищеним показником часу.
Щодо твердження відповідача про те, що та обставина, що суд відмовив в задоволенні позову з інших підстав, ніж зазначені у відзиві, не є підставою для зменшення розміру судових витрат, а час на складання інших процесуальних документів, який зазначений в акті виконаних робіт, також є абсолютно адекватним, колегія суддів зазначає наступне.
Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, представником відповідача було подано до суду клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 08.06.2021, відзив на позовну заяву від 21.07.2021, клопотання про зупинення провадження у справі від 18.11.2021 та заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції від 17.01.2023.
Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, загальний обсяг процесуальних документів виготовлених представником відповідача по суті спору складався лише з відзиву та трьох клопотань, виготовлення яких для кваліфікованого юриста не складає значних труднощів та не потребує значної кількості часу. До того ж, вказані документи не є великими за обсягом та не потребують об'ємної роботи над ними (клопотання про участь у засіданні у режимі відеоконфернеції, клопотання про ознайомлення з матеріалами справи і ін.).
Таким чином, судом першої інстанції було надано оцінку саме фактичному обсягу наданих відповідачу послуг, що полягав у складанні двох процесуальних документів по суті спору (відзиву на позовну заяву та клопотання про зупинення провадження у справі), ознайомленні з матеріалами справи та складанні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, а також участі в трьох судових засіданнях, що не був занадто значним, а характер та предмет спору не вимагав дослідження та ознайомлення адвоката із значним обсягом процесуальних документів та не становив виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката, а не тому, що суд визнав необґрунтованим відзив відповідача.
Колегія суддів також відхиляє доводи відповідача про необґрунтоване неврахування судом додаткових письмових пояснень, які ним було подано 16.01.2023, з огляду на наступне.
Відповідно до частин 1, 2 ст.161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Таким чином, як правильно зазначено судом першої інстанції, складання такого процесуального документа, як додаткові пояснення у справі нормами ГПК України не передбачено, тому місцевим господарським судом правомірно не було враховано їх під час розгляду справи на підтвердження виконання адвокатом відповідних робіт.
До того ж, колегія суддів зазначає, що сторони повинні добросовісно користуватися своїми правами та подавати свої документи у визначений ГПК України або судом строк, а не напередодні судового засідання, як це було зроблено відповідачем. Всі документи, які надходять до суду, спочатку реєструються канцелярією суду, і лише потім передаються судді для долучення до матеріалів справи.
Також, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим доводи відповідача про те, що додатковим рішенням Господарського суду Полтавської області від 01.09.2022 у справі №917/1503/21 на користь ОСОБА_3 з ОСОБА_4 було стягнуто 30000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (постановою Східного апеляційного господарського суду від 03 січня 2023 року суму було знижено до 20000,00 грн), з огляду на те, що критерій розумної необхідності витрат на професійну правничу допомогу є оціночною категорією, яка у кожному конкретному випадку (у кожній конкретній справі) оцінюється судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні доказів, зокрема, наданих на підтвердження обставин понесення таких витрат, надання послуг з професійної правничої допомоги, їх обсягу, вартості з урахуванням складності справи та витраченого адвокатом часу тощо. Сама лише незгода скаржника з наданою судом оцінкою відповідним доказам, які підтверджують факт надання професійної правничої допомоги, а також оцінкою обставин критерію реальності адвокатських витрат, критерію розумності їх розміру тощо, не свідчить про незаконність оскаржуваного судового рішення.
Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст.276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду вважає висновки Господарського суду Полтавської області законними та обґрунтованими. При цьому, доводи скаржників в апеляційних скаргах не спростовують висновків суду першої інстанції.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційних скарг позивача та відповідача без задоволення, а додаткового рішення Господарського суду Полтавської області від 14.02.2023 у справі №917/811/21 без змін як такого, що прийнято з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 269, 270, п.1 статті 275, статтями 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Господарського суду Полтавської області від 14.02.2023 у справі №917/811/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 18.05.2023
Головуючий суддя Я.О. Білоусова
Суддя О.А. Пуль
Суддя І.В. Тарасова