01 травня 2023 року м. Харків Справа № 149з-23
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О., суддя Істоміна О.А.,
за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,
та представників учасників справи:
від позивача - Шевченко Д.С.; від відповідача - Бринчак М.П.;
за заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви - Приватного підприємства "Транс-Сервіс" с.м.т. Васищеве, Харківський р-н, Харківська обл.,
до - Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації м. Харків,
Приватне підприємство «Транс-Сервіс» (далі-Заявник) звернулося до Господарського суду Харківської області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони Управлінню транспорту Харківської обласної військової адміністрації вчиняти дії, що перешкоджають Приватному підприємству «Транс-Сервіс» виконувати свої зобов'язання за Договорами № 82 від 15.03.2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року на період розгляду спору, у тому числі, але не виключно, шляхом укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №1702 Хорошеве Харків (ст.м. «Проспект Гагаріна») через Бабаї, №1671 Харків (ст. метро «Пр. Гагаріна») Безлюдівка (ст. Удянська) з іншими перевізниками, на період розгляду даної справи в Господарському суді Харківської області.
В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що листами від 15.02.2023 року №05-06/272 та №05-06/267 Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації повідомило ПП «Транс-Сервіс» про розірвання Управлінням в односторонньому порядку Договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №82 від 15.03.2018 року та №48 від 30 травня 2017 року, зазначені дії Заявник вважав протиправними та такими, що суперечать ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 188 ГК України, а самі договори вважав поновленими на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України №512 від 29.04.2022 року, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 р. № 2915-IX.
Своїм правом на направлення заперечень Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації не скористалося.
Ухвалою господарського суду від 29.03.2023 року заяву Приватного підприємства «Транс-Сервіс» про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково, заборонено Управлінню транспорту Харківської обласної військової адміністрації вчиняти дії щодо укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування № 1702 Хорошеве Харків (ст.м. «Проспект Гагаріна») через Бабаї, №1671 Харків (ст. метро «Пр. Гагаріна») Безлюдівка (ст. Удянська) з іншими перевізниками. В решті вимог заяви про забезпечення позову відмовлено.
Суд дійшов висновку, що означена заборона дійсно є належною, виключною та необхідною гарантією виконання рішення суду у справі, з позовом в якій має намір звернутись ПП «Транс-Сервіс», а також є запорукою захисту майнових прав не тільки Заявника, а й інших осіб, оскільки за наведених обставин дійсно існує реальна загроза ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ПП «Транс-Сервіс», за захистом яких він має намір звернутися до суду.
Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації (далі-Управління) в межах установленого ч. 1 ст. 256 ГПК України строку звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на означену ухвалу, за змістом якої просило суд означену ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ПП "Транс-Сервіс" у повному обсязі.
Зокрема, в обґрунтування своїх вимог, Управління зазначає наступне:
- суд першої інстанції зазначив в якості доказів на підтвердження обставин до задоволення заяви про забезпечення позову дії суб'єкта владних повноважень, а саме Департаменту економіки і міжнародних відносин ХОД(В)А (далі- Департамент), який не взагалі не наділений повноваженнями вчиняти будь - які дії, пов'язані з державною політикою у галузях транспорту, в тому числі укладати чи розривати договори про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;
- суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що з поданих заявником матеріалів не вбачається доказів того факту, що Управлінням вчиняються дії щодо укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з іншими перевізниками;
- судом першої інстанції не враховано, що заявником не наведено достатніх підстав які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в майбутньому або захист та поновлення порушених прав або інтересів ПП «Транс-Сервіс»;
- в матеріалах прави відсутні будь-які докази на підтвердження факту існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ПП «Транс-Сервіс» до ухвалення рішення у справі та не наведено даних про неможливість захисту прав, свобод та інтересів означеної особи без вжиття заходів забезпечення позову;
- означений спір між сторонами відповідно до приписів чинного законодавства має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 10.04.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Управління на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2023 року у справі № 149з-23 та призначено розгляд даної справи на 01.05.2023 року о 10:15 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131.
До Східного апеляційного господарського суду від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого Заявник просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оспорювану ухвалу господарського суду Харківської області від 29.03.2023 року у справі № 149з-23 - без змін.
Представник Управління в судовому засіданні 01.05.2023 року надав пояснення та доводи, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, оспорювану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ПП "Транс-Сервіс" у повному обсязі.
Заявник в судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив апеляційну скаргу Відповідача залишити без задоволення, а оспорювану ухвалу господарського суду без змін за мотивів її необґрунтованості.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, надавши належну процесуальну оцінку діям суду при постановленні зазначеної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Вимагаючи застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, Заявник посилається на порушення його права здійснювати господарську діяльність з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, що здійснювалася на підставі укладених між ним та Управлінням договорів про організацію перевезень пасажирів , серед яких зокрема, № 82 від 15 березня 2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року, які 15.02.2023 року, які були протиправно розірвані Управлінням на підставі листів від 21.12.2022 року за №№ 05-06/1305, 05-06/1307, та від 15.02.2023 року № №05-06/272,05-06/267, всупереч приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року, Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 07.02.2023 р. № 2915-IX.
Заявник зазначив, що згідно наведених вимог договір про організацію перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування міському, приміському та міжміському, які не виходять за межі території області (або дозвіл на перевезення пасажирів на міжобласних маршрутах загального користування), строк дії якого закінчується у період дії воєнного стану в Україні, вважається таким, дію якого продовжено на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування.
Незважаючи на збройну агресію РФ, введення внаслідок цього воєнного стану в Україні та проведення бойових дій у Харківській області, Заявник продовжує виконувати умови Договору та спрямовує свої дії на забезпечення потреб населення у перевезенні пасажирів відповідно до реально існуючого пасажиропотоку, виконує мобілізаційні завдання, евакуаційні рейси тощо, станом на теперішній час заявник підтверджує свою спроможність та бажання виконувати зобов'язання відповідно до укладеного з ним договору.
У якості необхідності забезпечення майбутнього позову, заявник послався на лист-пропозицію Управління, отриманого з публічних джерел інформації та адресованого де-кільком перевізникам щодо тимчасового обслуговування маршрутів, у тому числі № 1702 Хорошеве Харків (ст.м. «Проспект Гагаріна») через Бабаї, № 1671 Харків (ст. метро «Пр. Гагаріна») Безлюдівка (ст. Удянська), які обслуговується Заявником за Договорами № 82 та № 48. На думку заявника, це підтверджує спробу майбутнього відповідача позбавити його права здійснювати господарську діяльність та передати це право іншому перевізнику поза конкурсом.
Задовольняючи заяву частково, суд першої інстанції визнав обґрунтованими доводи Заявника, що Управлінням, як майбутнім відповідачем здійснено заходи щодо дострокового розірвання в односторонньому порядку укладеного договору, а також одночасно здійснюються конкретні реальні заходи щодо пошуку інших перевізників, що в найближчий час має наслідком укладення певних договорів на тимчасове обслуговування маршрутів, які обслуговуються в даний час Заявником.
Судом враховано, що незважаючи на збройну агресію РФ, введення внаслідок цього воєнного стану в Україні та проведення бойових дій у Харківській області, Заявник продовжує виконувати умови Договору та спрямовує свої дії на забезпечення потреб населення у перевезенні пасажирів відповідно до реально існуючого пасажиропотоку, виконує мобілізаційні завдання, евакуаційні рейси тощо.
Оскільки за наведених обставин існує реальна загроза ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав, або інтересів Заявника, суд визнав належним та адекватним заходом забезпечення позову до подання позовної заяви - заборонити Управлінню вчиняти дії, що перешкоджають Заявнику виконувати свої зобов'язання за Договорами №82 від 15.03.2018 року та №48 від 30.05.2017 року на період розгляду спору, у тому числі, але не виключно, - шляхом укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування №1702 Хорошеве - Харків (ст.м.«Проспект Гагаріна») через Бабаї, № 1671 Харків (ст. метро «Пр. Гагаріна») - Безлюдівка (ст. Удянська) з іншими перевізниками, на період розгляду даної справи в Господарському суді Харківської області, оскільки це гарантує виконання рішення суду у справі, з позовом по якій має намір звернутись ПП «Транс-Сервіс», а також є запорукою захисту майнових прав не тільки заявника, а й третіх осіб.
Одночасно суд дійшов висновку, що вимога про заборону Управлінню та Департаменту економіки і міжнародних відносин Харківської обласної військовій адміністрації вчиняти дії, що перешкоджають Заявнику виконувати свої зобов'язання за Договорами № 82 від 15.03.2018 року та № 48 від 30 травня 2017 року про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, укладеним між Приватним підприємством «Транс-Сервіс» та Департаментом економіки і міжнародних відносин Харківської обласної державної адміністрації, не ґрунтується на приписах процесуального закону, оскільки не передбачена нормами Господарського процесуального кодексу України, а безпосереднє узагальнене формулювання заборони «вчиняти дії, що перешкоджають виконувати свої зобов'язання» може мати негативні наслідки у вигляді зловживань зі сторони учасників спірних правовідносин.
За змістом ст.136 ГПК України, Господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Одним із заходів забезпечення позову, передбачених ч.137 ГПК України, є, зокрема, заборона відповідачу вчиняти певні дії.
Отже обраний Заявником та вжитий судом захід забезпечення позову передбачений вимогами закону.
Також, за змістом наведеної норми ст.136 ГПК України, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується, як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.
Обрання належного, відповідного до предмета спору заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Судова колегія зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Оскільки предметом спору у даній справі є вимоги немайнового характеру, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Наведена правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 року у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 року у справі №916/3245/19 та від 14.04.2021 року у справі №910/11177/20.
З наведених Заявником в заяві доводів та наданих суду першої інстанції доказів вбачається, що на момент її розгляду судом першої інстанції заходи забезпечення позову шляхом заборони вчиняти дії щодо укладання договорів, які просить вжити заявник, є адекватними та обґрунтованими відносно ймовірного предмету спору,Заявником доведено суду належними та допустимими в розумінні вимог процесуального закону доказами, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при подачі позову та його гіпотетичного задоволення судом в майбутньому, доведено суду наявність зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом майбутнього спору.
При цьому доводи апеляційної скарги щодо неврахуванням судом першої інстанції недостатності підстав які б свідчили, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду в майбутньому або захист та поновлення порушених прав або інтересів ПП «Транс-Сервіс», а також відсутність таких доказів- спростовуються змістом мотивувальної частини ухвали господарського суду.
Судовою колегією не встановлено порушень процесуального закону при розгляді ним відповідної заяви та вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, обраний захід є належним та відповідає предмету спору, межі якого Заявник визначив у заяві.
Щодо твердження апелянта про неналежність наданих Заявником доказів через відсутність повноважень Департаменту економіки і міжнародних відносин ХОД(В)А щодо укладення чи розривання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування, а також заперечення вчинення Управлінням дій щодо укладання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування з іншими перевізниками, а рівно й наявність інших обставин, що не могли бути відомі суду першої інстанції на момент розгляду ним відповідної заяви, судова колегія зазначає, що заявник апеляційної скарги, як майбутній відповідач, мав можливість надати відповідні заперечення суду першої інстанції щодо наведених Заявником обставин, або звернутися із вмотивованим клопотанням про скасування заходу забезпечення позову в порядку ст. 145 ГПК України, проте докази такого звернення матеріали справи не містять.
Отже обґрунтованість обраного судом першої інстанції заходу забезпечення позову за умови дотримання ним норм процесуального права не може бути оцінена на підставі заявлених відповідачем лише в суді апеляційної інстанції обставин та заперечень, а також наданих судовій колегії додаткових доказів.
Апелянт не позбавлений права надати до суду першої інстанції відповідне клопотання в порядку ст. 145 ГПК України.
Щодо доводів з приводу непідвідомчості спору господарському суду, судова колегія зазначає наступне.
За змістом ч.ч.1,3 ст. 138 ГПК України, заява про забезпечення позову до подання позовної заяви подається за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо. У разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.
Згідно до вимог ч.1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, що підвідомчі Вищому суду з питань інтелектуальної власності), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.
За означеними ознаками даний спір відповідає вимогами цієї норми.
Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі №903/605/17, орган виконавчої влади - це суб'єкт владних повноважень, що виступає у правовідносинах щодо організації та проведення конкурсу з перевезення пасажирів як організатор та контролюючий орган у цій сфері, відповідно й правовідносини, що складаються між організатором та учасниками конкурсу під час його організації та проведення, містять ознаки публічно-правових відносин у розумінні КАС України, а договір про організацію перевезень, укладений за наслідками проведення такого конкурсу, відповідає ознакам адміністративного договору. Дії суб'єкту владних повноважень і перевірка результату його дій під час реалізації покладених на нього управлінських функцій, а також відповідність приписам чинного законодавства таких дій і укладеного сторонами за результатами цих дій договору, що має ознаки адміністративного, та свідчить про публічно - правовий, а не приватноправовий характер спірних правовідносин.
Саме на подібності правовідносин у справі № 903/605/17 та в спорі, майбутній позов в якому забезпечений ухвалою, що переглядається зараз, й наполягає апелянт, вимагаючи скасувати ухвалу та відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.
Судова колегія вважає такі висновки Управління передчасними за наступних підстав.
Так, звертаючись із заявою про вжиття заходів забезпечення позову до подання позовної заяви, Заявник окреслив майбутній предмет спору, як визнання протиправними дії Управління щодо розірвання договорів про організацію перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування та визнання їх поновленими на період дії воєнного стану в Україні і протягом одного року з дня його припинення чи скасування відповідно до приписів Постанови Кабінету Міністрів України № 512 від 29.04.2022 року.
Як вбачається з пояснень представників сторін в судовому засіданні апеляційної інстанції, Заявником була подана позовна заява з відкоригованими межами предмету позову, даний спір розглядається в суді першої інстанції. При цьому господарський суд на стадії прийняття позову не знайшов підстав до відмови у відкритті провадження у справі на підставі ч. 1ст. 175 ГПК України, оскільки, як вважає Заявник, предметом розгляду в ній є не дії суб'єкта владних повноважень, а дії суб'єкта господарювання на предмет порушення договірного зобов'язання.
Отже, вирішуючи питання можливості розгляду даної заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви в порядку господарського судочинства, судова колегія не встановила ознак її неприйнятності, оскільки право, яке Заявник намагається забезпечити даною заявою, випливає з господарських правовідносин та полягає в забезпеченні виконання договірних зобов'язань на період розгляду спору в господарському суді, а сам спір стосується права здійснення господарської діяльності Заявника з перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування на підставі договорів в особливий період.
За встановлених обставин судова колегія погоджується з доводами Заявника, що в даному конкретному випадку на даній стадії розгляду заяви про забезпечення позову до моменту подання позову - відсутні підстави вважати спір таким, що непідвідомчий господарському суду.
Відповідне міркування апелянт не позбавлений права висловити в суді першої інстанції при розгляді справі по суті.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм господарсько-процесуального права судовою колегією перевірені, таких порушень не встановлено, а інші доводи апеляційної скарги не є підставою для скасування оспорюваної ухвали суду.
За таких підстав судова колегія вважає, що Позивачем належним чином доведено обґрунтованість тверджень про те, що невжиття заходів забезпечення позову в даній справі може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або його законних інтересів.
Враховуючи вищезазначене, судова колегія дійшла висновку, що оспорювана ухвала господарського суду Харківської області від 29.03.2023 року у справі №149з-23 ґрунтується на дотриманні норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги у вигляді судового збору відносяться на заявника апеляційної скарги.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації на ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2023 року у справі №149з-23 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 29.03.2023 року у справі №149з-23 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Управління транспорту Харківської обласної військової адміністрації.
Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.
У судовому засіданні 01.05.2023 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 12.05.2023 року.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя Д.О. Попков
Суддя О.А. Істоміна