01 травня 2023 року м. Харків Справа № 917/1555/21
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О.,
за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.,
та представників учасників справи:
від позивача - Романцов М.В.; від прокуратури - Ногіна О.М.; від відповідача - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Кобеляцької міської ради на рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/1555/21 від 19.07.2022 року,
за позовом - Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Урожай", с.Мідянівка, Кобеляцький район, Полтавська область,
до - Кобеляцької міської ради, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область,
про - визнання права власності на нерухоме майно,
У жовтні 2021 року Приватне сільськогосподарське підприємство Агрофірма "Урожай" (далі-Позивач) звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до Кобеляцької міської ради (далі-Відповідач) про визнання права власності за Позивачем на створене внаслідок виконання договору про спільну діяльність нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці площею 1,4121 гектарів за адресою м. Кобеляки, вул. ІІокровська 2А, яке складається з наступних нежитлових будівель: “А, а” - Адміністративна будівля; “Б” - Склад - Холодильник; “В, Вп” - Виробничий цех; “Гн” - Навіс; “Ж” - Сарай; “Т” вбиральня - єдиним власником якого залишився Позивач.
Рішенням господарського суду Полтавської області у справі №917/1555/22 від 19.07.2022 року вищезазначені позовні вимоги задоволені в повному обсязі.
Перший заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі-Прокурор) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Кобеляцької міської ради, не погодившись з вищезазначеним рішенням, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційної скаргою, за змістом якої просив означене рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник посилається на незаконність та необґрунтованість оспорюваного судового рішення, вважає його таким, що прийнято з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи та з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Зокрема, Прокурор зазначає наступне:
- відсутні докази реєстрації права власності на спірне нерухоме майно за будь-якою особою;
- об'єкти нерухомого майна не мають технічного опису, зокрема, площ, що може свідчити про визнання судом права власності на самочинно збудовані об'єкти нерухомого майна;
- відсутні докази правонаступництва Позивача за КСП “Світанок”, оскільки ПСП АФ “Урожай” надано статут у редакції станом на 2018 рік, в той чай як відомості про припинення юридичної особи КСП “Світанок” та перехід його прав і обов'язків до Позивача відсутні;
- оскільки право постійного користування на спірну земельну ділянку належало ліквідованій ВО “Перспектива”, а Позивач не є її правонаступником, отже він не набув право користування землею площею 1.4121 гектарів, яка розташована за адресою: м.Кобельки, вул. Червоноармійська (Покровська), 2а;
- Відповідач не є учасником спірних правовідносин, між ними відсутній спір відносно означеного нерухомого майна, а тому право Позивача не є порушеним Відповідачем, останній не є належним відповідачем в даній справі;
- існує таке, що набрало законної сили по спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав - рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2021 року у справі №917/368/21, яким у задоволенні таких позовних вимог відмовлено.
Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 року та 20.03.2023 року у справі №917/1555/21, зокрема, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на означене судове рішення та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи, та призначено розгляд справи на 01.05.2023 року о 10:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, пр. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 131.
До Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний суд” 30.03.2023 року від Позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Прокурора, за змістом якого Позивач заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оспорюване рішення залишити без змін.
До Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний суд” 20.04.2023 року від Позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні призначеному на 01.05.2023 року о 10:30 годині в режимі відеоконференції між Східним апеляційним господарським судом та Кіровським районним судом м. Дніпропетровська.
В судовому засіданні Прокурор надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі, просив суд апеляційну скаргу задовольнити, а рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/1555/21 від 19.07.2022 року скасувати за мотивів викладених в апеляційній скарзі.
Представник Позивача в судовому засіданні в режимі відеоконференції проти задоволення апеляційної скарги Прокурора заперечував, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/1555/21 від 19.07.2022 року - без змін.
Представник Відповідача в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, у зв'язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за його відсутності, оскільки він не скористався своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, Позивач вимагає визнати право власності на новостворене нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці площею 1,4121 гектарів за адресою м. Кобеляки, вул. Покровська 2А, яке складається з наступних нежитлових будівель: «А, а» - Адміністративна будівля; «Б» - Холодильник - Склад; «В, Вп» - Виробничий цех; «Гн» - Навіс; «Ж» - Сарай; «Т» - вбиральня.
Свої вимоги мотивує тим, що спірне майно створено в межах виконання Договору про спільну діяльність від 20.10.1992 року, що був укладений між декількома суб'єктами господарської діяльності, в тому числі - КСП "Світанок" Кобеляцького району Полтавської області (правонаступником якого вважає себе Позивач), за змістом якого сторони домовилися створити спільне виробництво м'ясних та ковбасних виробів на базі Кобеляцького району Полтавської області з метою задоволення потреб у продуктах харчування власних виробничих колективів, забезпечення потреб шкіл та медичних закладів Кобеляцького району, а також продажу продукції через торговельну мережу для отримання прибутку. Оскільки станом на теперішній час Позивач залишився одноособовим учасником спільного виробництва по переробці м'ясної продукції, він є єдиним власником спірного нерухомого майна м'ясопереробного цеху.
Позивач зазначав, що він 01 квітня 2019 року звертався до Відповідача з клопотанням про надання земельної ділянки у постійне користування, однак отримав відмову через відсутність реєстрації права власності на майновий комплекс, що розташований на цій земельній ділянці.
Саме означені обставини Позивач зазначив у якості підстави позовних вимог.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд першої інстанції позов задовільнив, дійшов висновку, що Позивач залишився одноособовим власником створеного в результаті спільної діяльності означеного нерухомого майна.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.
Щодо наявності підстав до представництва Прокурором інтересів держави в особі Відповідача шляхом подання означеної апеляційної скарги, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Згідно із частиною 3 статті 41 ГПК України у господарських справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема, цивільних правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, в пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, пункті 26 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, пункті 8.5 постанови від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, пункті 80 постанови від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі №761/3884/18). Тобто під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18, пункт 27 постанови від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц).
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).
Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".
Згідно з абзацами 1, 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом 4 цієї частини.
Здійснивши аналіз абзацу 1 частини 3 статті 23 названого Закону, Велика Палата Верховного Суду в пункті 37 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц дійшла висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах.
У пункті 76 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду підтримала вищевказаний висновок.
У пунктах 37-40, 43-47 постанови Великої Палати Верховного суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зазначено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову або скарги в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України Про прокуратуру, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме звернення до суду або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України Про прокуратуру, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.
Звергаючись до суду апеляційної інстанції з означеною апеляційною скаргою в інтересах держави, в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Кобеляцької міської ради, в обґрунтування підстав до такого звернення, Прокурором зазначено наступне.
Полтавською обласною прокуратурою в порядку виконання повноважень передбачених ст. 131-1 Конституції України під час опрацювання судових рішень, було встановлено факт, що рішенням Господарського суду Полтавської області у справі №917/1555/21 від 19.07.2022 року задоволено позов Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Урожай" до Кобеляцької міської ради, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область, в той чай як аналогічний позов вже було розглянуто Господарським судом Полтавської області 09.09.2021 року у справі №917/368/21, про що було постановлено відповідне рішення, яким відмовлено Позивачу у задоволення заявлених вимог про визнання права власності.
Проте, незважаючи на вищезазначене, листом від 25.11.2022 року Відповідач повідомив Прокурора, що не буде оскаржувати означене судове рішення та запропонував його оскаржити Прокурору в апеляційному порядку.
Таким, чином, як зазначає Прокурор, Відповідач у даній справі участі фактично не приймав, відзиву на позовну заяву не надав, а також відмовився подавати відповідну апеляційну скаргу, не дивлячись на існування рішення яким означений позов вже було вирішено.
Прокурором долучено до матеріалів апеляційної скарги докази на підтвердження повідомлення Відповідача про здійснення представництва його інтересів у суді шляхом подання апеляційної скарги.
Щодо порушення означеним рішенням інтересів держави, Прокурором зазначено, що оспорюваним рішенням порушено інтереси держави у сфері земельних правовідносин та містобудування, що в свою чергу суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст.ст.13,14 Конституції України, ст. 5 Земельного кодексу України, що в свою чергу становить інтереси держави.
У даному випадку порушення інтересів держави також полягаю в порушенні судом при постановленні оспорюваного рішення вимог законодавства, якими врегульований правовий порядок набуття права власності на нерухоме майно, а також прав на земельні ділянки комунальної форми власності, а також визначеної державної політики у сфері земельних правовідносин, містобудування, яка побудована на засадах законності та рівності прав усіх суб'єктів. Означене рішення також порушує принципи економічного, ефективного, законного використання землі, з метою отримання народом України через органи державної влади та місцевого самоврядування максимального прибутку на конкурентних засадах.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі №1-1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної економічної інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте, держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Враховуючи означене, колегія суддів дійшла висновку, що прокурором у повному обсязі виконано процесуальний обов'язок, передбачений ст. 53 ГПК України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо доводів апеляційної скарги по суті, колегія суддів зазначає наступне.
Так, одним із доводів апеляційної скарги Прокурора є те, що означене рішення постановлено за наявності іншого судового рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет із тих самих підстав, яке сторонами не оспорювалося та набрало законної, а саме рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2021 року у справі №917/368/21, яким у задоволенні аналогічних позовних вимог Позивача до Відповідача, за тих самих фактичних обставин справи було відмовлено.
Колегія суддів погоджується з означеним запереченням Прокурора та зазначає наступне.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 09.09.2021 року у справі №917/368/21 відмовлено в задоволенні заявлених позовних вимог у повному обсязі за мотивів відсутності в даній ситуації спору про право між Позивачем - Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма "Урожай" та Відповідачем - Кобеляцькою міською радою.
Відповідне рішення набрало законної сили 17.09.2021 року.
Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів.
Так, предметом поданої позовної заяви в межах даної справи є вимога про визнання права власності за Позивачем на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці площею 1,4121 гектарів за адресою м. Кобеляки, вул. ІІокровська 2А, яке складається з наступних нежитлових будівель: “А, а” - Адміністративна будівля; “Б” - Склад - Холодильник; “В, Вп” - Виробничий цех; “Гн” - Навіс; “Ж” - Сарай; “Т” вбиральня.
Аналогічний предмет позову також було зазначено в позовній заяві Позивача у справі №917/368/21, що в свою чергу свідчить про їх тотожність.
Означене Позивачем в суді апеляційної інстанції не спростовано.
Підстави позову - це фактичні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Так, підставами позову в обох справах Позивач зазначив те, що спірне нерухоме майно було створено в межах виконання Договору про спільну діяльність від 20.10.1992 року, але станом на теперішній час саме Позивач залишився одноособовим його учасником та єдиним власником м'ясопереробного цеху. Означене стало підставою звернення Позивача до суду з вимогою про необхідність визнання права власності за Позивачем на вищезазначене новостворене нерухоме майно.
Проте, в ході судового розгляду означеної справи судом апеляційної інстанції, Позивачем до суду надано відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, заперечено факт тотожності підстав позову в даній справі та у справі №917/368/21, за мотивів того, що Позивачем у даній справі надано докази, які не були надані до суду під час розгляду справи №917/368/21, а саме - відмову у Державній реєстрації речового права та технічний паспорт, що на думку Позивача свідчить про відмінність підстав позову у даній справі та у справі №917/368/21.
За змістом зазначеного доказу Позивачу 21 серпня 2021 року рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області Зеленцової О.О. за №59969911 відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень спірного нерухомого майна через невідповідність поданих документів вимогам або неможливості встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.
Судова колегія вважає зазначені доводи безпідставними, оскільки факт надання доказів, які не були надані Позивачем при розгляді справи №917/368/21 (хоча й існували на той момент) - не свідчить про відмінність підстав позову у справі №917/368/21 та справі №917/1555/21, оскільки самі обставини, якими Позивач обґрунтовував позовні вимоги, залишилися незмінними.
Крім того, надане Позивачем до суду першої інстанції Рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень стосується державного реєстратора виконавчого комітету Пришибської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, а не Відповідача в даній справі - Кобеляцької міської ради, будь якого обґрунтування того, як цей документ стосується даного спору та які обставини в його межах він підтверджує - Позивачем не наведено.
Відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України передбачено, що суд відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Однією з цілей застосування цих норм процесуального права законодавець визначив, зокрема уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами, як засобу, направленого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Передумовою для застосування положень пункту 2 частини 1 статті 175 ГПК України є наявність двох справ з тотожним суб'єктним складом, предметом та підставами.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо він встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.
Оскільки у рішенні Господарського суду Полтавської області від 09.09.2021 року у справі №917/368/21, яке набрало законної сили, між сторонами вже був вирішений спір про той самий предмет і позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду, місцевий господарський суд повинен був закрити провадження в порядку пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, а не надавати повторну правову кваліфікацію спірним правовідносинам між сторонами.
Подання Позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких прийнято рішення у вищезгаданій справі, яке не оскаржувалося сторонами та набрало законної сили, фактично свідчить про намагання Позивача добитися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
При цьому колегія суддів погоджується з позицією апелянта, що неврахування судом першої інстанції обставини існування рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2021 року у справі №917/368/21 є наслідком порушення означеним судом приписів процесуального законодавства.
З огляду на викладене, колегія суддів, проаналізувавши обставини справи, зміст апеляційної скарги, пояснення сторін, погоджується з позицією апелянта про те, що позов у цій справі був поданий за наявності такого, що набрало законної сили, рішення Господарського суду Полтавської області від 09.09.2021 року у справі №917/368/21 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, що і у цій справі, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України. Вирішення судом спору у цій справі фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених означеним рішенням суду, яке набрало законної сили.
Враховуючи вищезазначений факт закриття провадження у даній справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 ГПК України, колегія суддів не вбачає доцільності в дослідженні інших доводів апеляційної скарги.
Згідно пункту 4 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково.
Ураховуючи вищевикладене, зміст прохальної частини апеляційної скарги, який зводиться до прийняття нового рішення, замість закриття провадження у даній справі, апеляційна скарга Прокурора підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/1555/21 від 19.07.2022 року - скасуванню через порушення норм процесуального права із закриттям провадження у даній справі.
Щодо розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Пунктом другим означеної статті передбачено, що у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Враховуючи вищезазначене сплачений судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції та суді апеляційної інстанції може бути повернутий Позивачу та Прокурору з Державного бюджету України за клопотанням, відповідно до приписів п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", поданим Позивачем до Господарського суду Харківської області, а Прокурором до Східного апеляційного господарського суду.
Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 129, 175, 231, 269, 270, 271, 275, 277, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,-
Апеляційну скаргу Першого заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Кобеляцької міської ради на рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/1555/21 від 19.07.2022 року - задовольнити частково.
Рішення господарського суду Полтавської області у справі №917/1555/21 від 19.07.2022 року - скасувати.
Провадження у справі №917/1555/21 за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма "Урожай", с.Мідянівка, Кобеляцький район, Полтавська область до Кобеляцької міської ради, м. Кобеляки, Кобеляцький район, Полтавська область про визнання права власності на нерухоме майно - закрити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
У судовому засіданні 01.05.2023 року проголошено вступну та резолютивну частину постанови, але через обставини запровадження воєнного стану та фізичної небезпеки для звичайного функціонування Східного апеляційного господарського суду, повний текст постанови складено та підписано 12.05.2023 року.
Головуючий суддя О.В. Стойка
Суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков