18 травня 2023 року м.Суми
Справа №577/4436/18
Номер провадження 22-ц/816/712/23
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.
за участю секретаря судового засідання - Назарової О.М.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Белінського Віктора Анатолійовича
на ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2023 року в складі судді Кравченка В.О., постановлену в м. Конотоп,
Ухвалою Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2023 року закрито провадження у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» нам користь ОСОБА_1 в рахунок погашення судових витрат 2332 грн 00 коп.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Белінський В.А., посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 28 березня 2023 року в частині розподілу судових витрат скасувати та постановити нову, якою повністю задовольнити заяву про ухвалення додаткового судового рішення та стягнути з позивача на користь відповідача витрати в розмірі 46000 грн 00 коп.
В доводах апеляційної скарги зазначає, що зменшуючи розмір витрат на правничу допомогу і відмовляючи у стягненні гонорару успіху, місцевий суд проігнорував факт відсутності заперечень позивача щодо неспівмірності витрат на правову допомогу і клопотання позивача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, що відповідно до приписів ч. 5 ст. 137 ЦПК України унеможливлювало вирішення судом з власної ініціативи питання зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
Вважають, що підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення витрат з урахуванням наведених позивачем обставин відсутні і місцевим судом безпідставно зменшено розмір стягуваних витрат на професійну правничу допомогу.
В іншій частині ухвала суду не оскаржується, тому на підставі ч. 1 ст. 367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається.
Відзиву на апеляційну скаргу позивач до апеляційного суду не направив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.
Сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явилися, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу без участі сторін, оскільки явка до апеляційного суду є не обов'язковою, а позиція сторін є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що інтереси ОСОБА_1 у суді першої інстанції представляв адвокат Белінський В.А.
Адвокат Белінський В.А. звернувся до місцевого суду із заявою про розподіл судових витрат, у якій просив стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 44000 грн 00 коп., витрати по сплаті судового збору за подання заяви про перегляд заочного рішення у справі № 577/4436/18 у розмірі 536 грн 80 коп., а також витрати, пов'язані з доставкою поштової кореспонденції у розмірі 500 грн 00 коп.
Вирішуючи питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені відповідачем до стягнення витрати в сумі 44000 грн 00 коп. не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи і безумовно є занадто завищеними, а тому вважав за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу та стягнути з позивача на користь відповідача 1500 грн 00 коп. Таку суму суд вважав обґрунтованою і пропорційною до предмету спору та виконаної адвокатом роботи по справі.
Також суд встановив, що стороною відповідача були понесені витрати, пов'язані з доставкою поштової кореспонденції на загальну суму 295 грн 20 коп. (а.с. 101, 107 зворот, 130), а також сплачений судовий збір за подання заяви про перегляд заочного рішення у справі № 577/4436/18 в розмірі 536 грн 80 коп., а тому прийшов до висновку, що ці витати також підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду вважає, що такий висновок суду першої інстанції узгоджується з матеріалами справи та вимогами закону.
Відповідно до пункту 12 частини третьої статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).
Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.
У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід'ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб'єктами права; вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п'ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).
Кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, визначених законом, держава забезпечує надання професійної правничої допомоги безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав та особи, яка надає правничу допомогу. Для надання професійної правничої допомоги діє адвокатура. Забезпечення права на захист від кримінального обвинувачення та представництво в суді здійснюються адвокатом, за винятком випадків, установлених законом. Витрати учасників судового процесу на професійну правничу допомогу відшкодовуються в порядку, визначеному законом (стаття 10 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року).
Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті 1 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статтей 19, 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: - надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; - складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; - представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.
Згідно статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи і витраченого адвокатом часу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Велика Палата Верховного Суду у своїх висновках зазначала про те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічна позиція викладена в Постанові Великої Палати Верховного Суду України від 19 лютого 2020 року справа № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).
Крім того, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Також при вирішенні питання про розподіл судових витрат відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України суд повинен врахувати, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, дії сторони щодо досудового вирішення спору.
Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).
Врахувавши конкретні обставини та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви представника відповідача і стягнення з позивача на користь відповідача 2332 грн 00 коп. судових витрат.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд з власної ініціативи не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, не є слушними, оскільки, згідно з правовими висновками, сформульованими у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Щодо посилання в скарзі на те, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу можливе лише на підставі клопотання іншої сторони у справі, слід зазначити наступне.
Згідно з ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, як за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу, так і з власної ініціативи, керуючись критеріями, визначеними ч. ч. 3-5, 9 ст. 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу, що узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в п. 119 постанови від 16 листопада 2022 року по справі № 922/1964/21.
Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, подану апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній частині без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Белінського Віктора Анатолійовича залишити без задоволення.
Ухвалу Конотопського міськрайонного суду Сумської області від 23 березня 2023 року в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: О. Ю. Кононенко
О. І. Собина