Номер провадження: 22-ц/813/1284/23
Справа № 496/3125/17
Головуючий у першій інстанції Буран В. М.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
18.05.2023 м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді - Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Цюри Т.В.,
за участю секретаря - Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
третя особа - Біляївський міськрайонний відділ державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 березня 2021 року у складі судді Бурана В.М.,
встановив:
У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по компенсації з урахуванням інфляційних втрат в розмірі 60 430,05 грн, сума якої складена станом на 01.08.2017; стягнення 10 000 грн вартість невід'ємних поліпшень частки домоволодіння; надати право користування відремонтованими позивачем приміщеннями залу, кухні та коридору, що належить відповідачу, але не використовується нею за призначенням, оскільки проживає за іншою адресою, до повного погашення заборгованості ОСОБА_2 ; стягнення3 000 грн понесених судових витрат.
Позов обґрунтовано тим, що рішенням Біляївського районного суду від 22.07.2011 ОСОБА_3 було виділено 3/8 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та 0,0375 га земельної ділянки, а ОСОБА_2 було виділено 5/8 зазначеного будинку та виділено 0,0625 га земельної ділянки, обох сторін зобов'язали виконати роботи по переобладнаю будинку, також з ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію у розмірі 31 230 грн з урахуванням різниці в частках будинку. У добровільному порядку відповідач не сплатила грошову компенсацію, тому було відкрито виконавче провадження в частині стягнення 31 230 грн. Позивачу, як спадкоємцю після смерті ОСОБА_3 , відповідач запропонувала частину будинку для проживання про, що була укладена мирова угода за участю державного виконавця. Вважаючи, що мирова угода дійсна, ОСОБА_1 здійснила ремонтні роботи в будинку, однак мирова угода у суді не була затверджена, а відповідач порушила її умови та не надає в користування ОСОБА_1 частину переобладнаного будинку, компенсувати грошові кошти витраченні на ремонт відмовляється.
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 03 березня 2021 року в задоволені позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу та просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що існувало раніше рішення суду щодо стягнення з відповідача 31 320,00 грн., яке є обов'язковим для виконання особами яких воно стосується. Тобто відповідач у справі повинна була сама його виконати. Щодо не подання дублікату виконавчого листа до виконання, апелянт зазначила, що існували судові справи у різних інстанціях, тому вимога про стягнення 60 430,05 грн з відповідача цілком законна, що також підтверджується ст. 625 ЦК України. Позивач вказує на те, що відповідач в судовому засіданні сама підтвердила той факт, що ОСОБА_1 здійснила поліпшення домоволодіння. Крім того, стороною позивача було заявлено клопотання про обов'язкову учать у судовому засіданні представника третьої особи, але представник третьої особи не з'явився в судове засідання.
19.10.2021 ОСОБА_2 надала суду письмові пояснення у справі та просить суд відмовити в задоволені апеляційної скарги. Зазначила, що у частині позовних вимог ОСОБА_1 щодо стягнення з неї вартості поліпшень у її частині спадкового майна - житлового будинку, відмовлено законно, оскільки ОСОБА_1 у суді підтвердила, що всі поліпшення - встановлені нею вікна та інше, вона демонтувала повністю і забрала. ОСОБА_1 успадкувала після смерті ОСОБА_3 частину житлового будинку, але вона не є і, не може бути, спадкоємцем грошового боргу ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 згідно з п.5 ч.1 ст. 1219 та ч.2 ст. 608 ЦК України.
В судове засідання ОСОБА_2 не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена, заяв про відкладення розгляду справи не надала.
Заслухавши суддю-доповідача, ОСОБА_1 , дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22.07.2011 у справі №2-836 позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна задоволено. Виділено ОСОБА_3 в натурі 3/8 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 (що складає 21/100): А- основне, в тому числі: 1-1 житлове площею 12,10 кв. м 18126 грн., 1-4 кухня площею 8,26 кв. м 12373 грн., 1-5 коридор площею 6,60 кв. м 7676 грн., частина огорожі 292 грн., грн., всього на суму 38467 грн. Виділено ОСОБА_3 у користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0375 га за варіантом, запропонованим експертом. Вхід на земельну ділянку організувати з фасадної сторони АДРЕСА_1 . Виділено ОСОБА_2 в натурі 5/8 частин житлового будинку з надвірними спорудами по АДРЕСА_1 (що складає 79/100): А- основне, в тому числі: 1-2 житлове площею 15,90 кв. м 23818 грн., 1-3 кухня площею 5,0 кв. м 7490 грн., 1-6 коридор 4,0 кв. м 4652 грн., літ. Б літня кухня 71977 грн., літ. В гараж 5194 грн., літ. Г комора 2143 грн., літ. Д погреб 6519 грн., літ Ж сарай - 4000 грн., літ. И сарай - 8525 грн., літ. К сарай - 3541 грн., літ. З баня - 6955 грн., частина огорожі - 1000 грн., всього на суму 146814 грн. Виділено ОСОБА_2 у користування земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0625 га, за варіантом, запропонованим експертом. Вхід на земельну ділянку зберегти з фасадної сторони по АДРЕСА_1 . Зобов'язано ОСОБА_3 і ОСОБА_2 виконати наступні роботи по переобладнанню: утворити дверний отвір в приміщенні 1-5 700 грн.; встановити перемички 180 грн.; встановити дверний блок в приміщенні 1-5 300 грн.; встановити віконний отвір і встановити віконний блок в приміщенні 1-5 1000 грн.; встановити кирпичну перегородку в приміщенні 1-5 - 600 грн.; закласти дверний отвір між приміщеннями 1_4 і 1-3 200 грн.; утворити дверний отвір в приміщенні 1-4 700 грн.; встановити перемички 180 грн.; встановити дверний блок в приміщенні 1-4 300 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 шляхом заліку грошову компенсацію у розмірі 31 230 грн. з урахуванням різниці в частках.
Біляївським районним судом Одеської області 05.08.2011 на виконання рішення суду видано виконавчий лист.
12.08.2011 постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження відносно боржника ОСОБА_2 .
Постановою державного виконавця від 27.12.2013 повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження».
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер.
Після його смерті ОСОБА_1 успадкувала 3/8 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 .
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 09.06.2016 за заявою ОСОБА_4 замінено сторону виконавчого провадження (по виконавчому документу щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової компенсації у розмірі 31 320 грн.) та стягувача ОСОБА_3 замінено його правонаступником ОСОБА_1
01.03.2018 ухвалою Біляївського районного суду Одеської області, залишеною без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 07.11.2018, заяву ОСОБА_1 про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання задоволено. Видано ОСОБА_1 дублікат виконавчого листа №2-836/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 (після заміни стягувача згідно ухвали суду від 09.06.2016) шляхом заліку грошової компенсації у розмірі 31 320 грн. з урахуванням різниці в частках, суми сплаченого судового збору і витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також поновлено пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа № 2-836/11, виданого на виконання рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22 липня 2011 року по цивільній справі № 2-836/11 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна.
Постановою Верховного Суду від 21.08.2019 ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 01.03.2018 та постанову апеляційного суду Одеської області від 07.11.2018 залишено без змін.
Матеріали справи не місять відомостей які б свідчили про те, що відповідачем ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 , яка є правонаступником ОСОБА_3 , в добровільному порядку сплачена грошова компенсація в рахунок заліку різниці в частках майна у розмірі 31 230 грн.
Відповідно до частин першої, другої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 1, 5 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 входить до розділу I "Загальні положення про зобов'язання" книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань.
За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Аналогічний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі N 686/21962/15-ц (провадження N 14-16цс18).
При цьому у вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 20 січня 2016 року у справі N6-2759цс15, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України "Про виконавче провадження", і до них не можуть застосовуватися норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України).
Також Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 02 березня 2016 року у справі N 6-2491цс15, за яким дія статті 625 ЦК України поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду, а частина п'ята статті 11 ЦК України не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами деліктних, а не зобов'язальних правовідносин.
Отже, положення статті 625 ЦК України передбачають, що зобов'язання можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів, передбачених законом, а також угод, які не передбачені законом, але йому не суперечать, а в окремих випадках встановлені актами цивільного законодавства цивільні права та обов'язки можуть виникати з деліктного зобов'язання та рішення суду.
Нормами Конституції України (ст. ст. 124, 129) і ЦПК України (ст. 18) визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Як зазначено вище, рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 22.07.2011 було встановлено наявність грошового зобов'язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_3 , правонаступником якого є ОСОБА_1 , а саме компенсації частки у спільному майні у розмірі 31 230 грн., яка станом на час звернення до суду з даним позовом не сплачена відповідачем.
Таким чином, висновок суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення інфляційних втрат за неналежне виконання судового рішення не узгоджується з зазначеними вище нормами матеріального права.
Наміри про укладення між сторонами мирової угоди в процесі примусового виконання рішення суду та повернення 27.12.2013 виконавчого документу стягувачу у зв'язку з несплатою ним авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій не впливає на вирішення даного спору, оскільки в добровільному порядку станом на час звернення до суду з даним позовом борг не сплачений, що також не заперечується стороною відповідача.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 273 ЦПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
Враховуючи, що рішення Біляївського районного суду Одеської області від 22.07.2011 набрало законної сили 22.08.2011, позивач з даним позовом звернулася до суду 07.09.2017 року, інфляційні втрати слід нараховувати з 01.09.2011по 01.09.2017.
Позивач в позовній заяві виклав розрахунок інфляційних втрат від простроченої суми 31 230 грн., які за його підрахунком становлять 60 430,05 грн.
Водночас апеляційний суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, приходить до висновку, що інфляційні нарахування становлять 37 095,75 грн. (31 230,00 x 2.18782423 (сукупний індекс інфляції з вересня 2011 року до вересня 2017) - 31 230 грн., які підлягають стягненню з відповідача як особлива міра відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання.
За таких обставин вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню.
Доводи відповідача про те, що позивач успадкувала після смерті ОСОБА_3 частину будинку, проте не успадкувала грошовий борг, який виник у ОСОБА_2 є безпідставними, оскільки відносини, які виникли між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , допускають правонаступництво, зобов'язання щодо сплати компенсації частки у спільному майні, не є таким, що нерозривно пов'язане особою кредитора.
В частині стягнення вартості здійснених невід'ємних поліпшень частки домоволодіння відповідача у розмірі 10 000 грн, позивачем належних, допустимих та достовірних доказів в доведення вказаних вимог не надано.
Додані до позову копії накладних, товарних чеків не свідчать, що такі витрати понесла позивач на поліпшення частки домоволодіння відповідача.
Позивачем не доведено понесення судових витрат у розмірі 3000 грн, будь-які докази на підтвердження даних вимог останньою не надано.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 680 грн та за розгляд апеляційної скарги у розмірі 950 грн.
Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 03 березня 2021 року в частині відмови в стягненні інфляційних втрат скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних втрат задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати у розмірі 37 095,75 грн.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в загальному розмірі 1630 грн.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 19.05.2023.
Головуючий:
Судді: