вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" травня 2023 р. Справа№ 910/14570/21
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Мальченко А.О.
Чорногуза М.Г.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явились,
від відповідача - Ізвєков В.В.
розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Приватного підприємства "Будинки столиці"
на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 (повний текст складено 02.11.2022)
у справі №910/14570/21(суддя Грєхова О.А.)
За позовом Приватного підприємства "Будинки столиці"
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Харківське Шосе 19"
про стягнення заборгованості за Договором в розмірі 1 620 402, 88 грн.,-
У 2021 році Приватне підприємство "Будинки столиці" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ МЕГА 19" про стягнення заборгованості за Договором в розмірі 1 620 402, 88 грн.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідачем порушено взяті зобов'язання за Договором про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 року, в частині здійснення розрахунків.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що надані позивачем докази, зокрема, договір про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 року, додаток № 1 від 20.06.2018 року "Загальні відомості про об'єкт" до вказаного договору, акт № 1/1 від 05.09.2018 року виконаних робіт за серпень 2018 року та договір взаємовідносин сторін від 11.07.2018 року не є належними, допустимими та вірогідними доказами надання відповідачу послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території у серпні 2018 року на суму 1 225 797,00 грн., в зв'язку з чим, вимоги про стягнення з відповідача в сумі 1 225 797,00 грн. задоволенню не підлягають.
Не погодившись із зазначеним рішенням, Приватне підприємство "Будинки столиці" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини, які мають значення для справи, неправильно установлені обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного їх дослідження та оцінки. Зокрема скаржник вважає, що судом першої інстанції невірно встановлено характер правовідносин між позивачем та відповідачем, а саме невірно оцінено правочин (Договір про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 року), що регулює взаємовідносини між позивачем та відповідачем. Також на думку скаржника місцевим господарським судом зроблено помилковий висновок щодо первинного документу, що підтверджує факт виконання правочину (Акт №1/1 від 05.09.2018 року виконаних робіт за серпень 2018 року). Позивач також наголошує, що судом першої інстанції проігноровано преюдиційну позицію суду, зазначену в рішенні Господарського суду міста Києва від 18.10.2021 року у справі №910/10695/21 та постанові Північного апеляційного господарського суду від 24.01.2022 року у справі №910/10695/21, що набули законної сили та підтверджують належність та достовірність наданих позивачем доказів та встановили дійсний характер правовідносин. Як зазначає скаржник, відносини між позивачем та відповідачем є договірними правовідносинами та регулюються нормами договірного права. Відтак, місцевий господарський суд при ухваленні оскаржуваного рішення повинен був встановити факт виконання або невиконання відповідачем Договору або звільнення від обов'язку виконувати Договір. При цьому позивач звертає увагу, що договір не визнаний у судовому порядку недійсним, не є розірваним чи припиненим, а також не є нікчемним. В той же час, відповідач в межах строку позовної давності не оскаржував умови даного Договору та факту надання послуг за Договором ні щодо їх кількості, ні щодо якості, в тому числі відповідачем не було заявлено зустрічного позову. Втім, на думку позивача доказами надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території є Договір від 21.05.2018 року про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території, Додаток №1 до Договору, Акт №1/1 від 05.09.2018 року виконаних робіт за серпень 2018 року, Протокол №2/07/18 засідання Правління ОСББ від 30.07.2018 року про розірвання договору з ПП «Будинки столиці», який свідчить про наявність станом на 30.07.2018 року договірних відносин між позивачем та відповідачем, так як прийняття рішення про розірвання Договору від 21.05.2018 року свідчить про те, що Договір від 21.05.2018 року укладено, так як неможливо розірвати неукладений договір. Позивач також вважає, що факт наявності боргових зобов'язань відповідача за Договором підтверджується і відсутністю у останнього претензій щодо якості наданих послуг у межах строку, встановленого договором. Скаржник зазначає, що при розгляді позову суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог позивача, перейшовши від дослідження питання про стягнення боргу до питань, що виходять за межі розгляду справи, досліджуючи питання щодо правомірності укладання Договору, його дійсності, дотримання позивачем правил фінансової та податкової звітності, іншої господарської діяльності позивача, що не лише виходить за межі предмету позову, але й порушує банківську та комерційну таємницю та є незаконним втручанням у діяльність позивача, так як всі ці дії місцевого господарського суду виходять за межі повноважень суду, виключним завданням якого є оцінка правочину, що регулює взаємовідносини між позивачем та відповідачем, та первинного документу, що підтверджує факт наявності боргового зобов'язання відповідача перед позивачем. При цьому на думку позивача суд першої інстанції вірно зазначив про те, що якщо правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, то такий правочин створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Разом з тим, скаржник звертає увагу, що з моменту підписання Договору, Додатку №1 до Договору та Акту до подання позову у відповідача не було жодних претензій щодо особи-підписанта даних документів зі сторони позивача. Більше того, на думку скаржника відповідач не уповноважений ставити під сумнів наявність повноважень у тих чи інших осіб на підписання відповідних документів від імені позивача. Даною компетенцією наділений виключно позивач. Також позивач звертає увагу, що суд першої інстанції не звернув увагу на засвідчення підпису на вищезазначених документах печаткою позивача, і найголовніше, що перевірка правомірності даного Договору виходить за межі предмету позову, на що місцевий господарський суд в свою чергу посилається в оскаржуваному рішенні. Позивач зазначає, що місцевий господарський суд, визнаючи, що дослідження Договору на предмет його недійсності не відноситься до предмету даного позову, за власною ініціативою при прийнятті рішення по суті виходить за межі положень даного Договору та поза межами розгляду справи надає оцінку правомірності Договору та, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, посилається на власну оцінку, зроблену поза межами позовних вимог. Тобто, даними діями суд першої інстанції порушує норми закону, а саме ст. 204 ЦК України щодо презумпції правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відтак, враховуючи дійсність Договору на момент розгляду справи про стягнення боргу з відповідача, місцевий господарський суд не мав права ставити під сумнів дійсність даного Договору в цілому або його окремих положень.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2022 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді Корсак В.А., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.11.2022 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Приватного підприємства "Будинки столиці" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року у справі №910/14570/21, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14570/21.
14.12.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/14570/21.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.12.2022 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 36 459,06 грн.
30.12.2022 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Приватного підприємства "Будинки столиці" надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2023 року, у зв'язку з обранням головуючого судді (судді-доповідача) Попікової О.В. членом Вищої ради правосуддя, сформовано для розгляду справи №910/14570/21 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Будинки столиці" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року, розгляд справи призначено на 15.02.2023 року.
26.01.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ МЕГА 19", відповідача у справі надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".
27.01.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ МЕГА 19", відповідача у справі, надійшов відзив на апеляційну скаргу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2023 року клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "ХШ МЕГА 19" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon" задоволено.
08.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Будинки столиці", позивача у справі, надійшло уточнення до апеляційної скарги.
13.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області від 15.12.2022 року у справі №911/233/22.
15.02.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Будинки столиці", позивача у справі, надійшли заяви про відвід судді Агриковій О.В., судді Мальченко А.О., судді Чорногузу М.Г. та клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 року відмовлено у задоволенні заяв Приватного підприємства "Будинки столиці" про відвід судді Агрикової О.В., про відвід судді Мальченко А.О. та про відвід судді Чорногуза М.Г. у справі №910/14570/21. Розгляд справи відкладено на 22.03.2023 року.
22.03.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від Приватного підприємства "Будинки столиці" надійшла заява про виклик та допит свідків.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2023 року відмовлено у задоволенні клопотання Приватного підприємства "Будинки столиці" про виклик та допит свідків та оголошено перерву в судовому засіданні до 26.04.2023 року.
04.04.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи копії ухвали Північного апеляційного господарського суд від 29.03.2023 року по справі №911/233/22.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.04.2023 року клопотання Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Харківське Шосе 19" про зупинення провадження у справі №910/14570/21 до набрання законної сили рішенням Господарського суду Київської області від 15.12.2022 року у справі №911/233/22 залишено без задоволення, в судовому засіданні оголошено перерву до 17.05.2023 року.
16.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярія) Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із перебуванням адвоката у відрядженні.
В судовому засіданні 17.05.2023 року представник відповідача надав суду усні пояснення, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника позивача.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 21.05.2018 року між Об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку "ХШ Мега 19" (далі - замовник, відповідач) та Приватним підприємством "Будинки столиці" (далі - виконавець, позивач) укладено Договір про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території (далі - Договір), за умовами якого виконавець, відповідно до рішення правління ОСББ "ХШ Мега 19" від 21.05.2018 року, в межах та на умовах, визначених вищезазначеним рішенням правління, зобов'язується надавати замовникові послуги з обслуговування будинку та прибудинкової території, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд та об'єктів благоустрою, що розташовані на прибудинкових територіях (далі - об'єкт), для забезпечення його сталого функціонування відповідно до цільового призначення, збереження його споживчих властивостей та організації забезпечення потреби власників, співвласників, наймачів, орендарів окремих житлових і нежитлових приміщень (далі - мешканці об'єкта) у своєчасному отриманні житлово-комунальних послуг відповідної якості (далі - послуги), а замовник надає право виконавцю відраховувати належну йому плату від загальної суми оплати за житлово-комунальні послуги, а також відшкодовувати здійснені ним необхідні витрати, пов'язані з обслуговуванням об'єкту, у разі, коли виконавець отримав на такі витрати письмову згоду замовника. (т.1, а.с. 48-53).
Відповідно до п. 2 договору загальні відомості про об'єкт зазначаються в додатку № 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною.
Згідно з п. 5 Договору замовник сплачує за надані виконавцем послуги щомісяця, в термін до 5 числа поточного місяця, на розрахунковий рахунок виконавця, додатково до встановленого тарифу на житлово-комунальні послуги відповідно до рішення правління ОСББ "ХШ Мега 19" від 21.05.2018.
Відповідно до п. 7 Договору вартість та порядок оплати додаткових послуг виконавця визначається за погодженням сторін та оформляється додатковими договорами, які є невід'ємною частиною цього договору.
Пунктами 8 та 10 Договору зокрема передбачено, що протягом місяця після укладання цього договору замовник зобов'язаний передати об'єкт на обслуговування та необхідну достовірну документацію в повному обсязі з оформленим актом прийняття-передачі, а виконавець зобов'язаний прийняти протягом місяця об'єкт на обслуговування та необхідну достовірну документацію у повному обсязі з оформленням акта прийняття-передачі об'єкта.
Відповідно до п. 18 Договору цей Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 21.11.2018 і вразі відсутності грубих порушень договірних умов з боку виконавця автоматично продовжується до 2 місяців від дати укладення даного Договору. У разі коли за місяць до закінчення дії цього Договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання Договору або необхідність його перегляду, цей Договір вважається щороку продовженим.
В матеріалах справи наявний додаток №1 від 20.06.2018 року в якому викладено загальні відомості про об'єкт. (т.1, а.с. 58-59).
Відповідно до п. 2 вказаного додатку в обслуговування передається будинок та прибудинкова територія за адресою: Харківське шосе, буд. 19, що належить власникам (співвласникам) окремих приміщень на праві спільної власності. При цьому власники приміщень є фактичними кінцевими споживачами послуг, що надає виконавець замовнику, відповідно основною складовою розрахунку вартості послуг виконавця є загальна площа приміщень, що перебуває у приватній власності членів ОСББ "ХШ Мега 19". Загальна площа приміщень, що перебуває у приватній власності членів ОСББ "ХШ Мега 19", складає 57 168,46 кв. м. (п. 3 додатку).
У пункті 4 додатку розміщено таблицю, в якій зазначено структуру приміщень за поверхами, що перебувають у приватній власності членів ОСББ, та вартість послуг виконавця, що надаються замовнику.
Відповідно до п. 6 додатку замовник сплачує послуги виконавця щомісяця, в термін до 5 числа поточного місяця, на розрахунковий рахунок виконавця, за попередній місяць відповідно до рішення правління ОСББ "ХШ Мега 19" від 21.05.2018, в якому зазначено, що вартість послуг виконавця для першого та другого поверху за 1 кв. м. складає 35,00 грн. на місяць, для інших поверхів - за 1 кв. м складає 20,00 грн. на місяць.
Усі умови даного додатку є невід'ємною частиною договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 року і конкретизують договірні відносини сторін з 21.05.2018 року (п. 7 додатку).
Згідно з п. 8 додатку експлуатаційна компанія приступила до виконання своїх обов'язків з 01.06.2018 року.
Позивачем долучено до матеріалів справи Акт № 1/1 від 05.09.2018 року виконаних робіт за серпень 2018 року послуг на суму 1 225 797, 00 грн. (т.1, а.с. 64).
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з тим, що ним було надано відповідачу послуг у серпні на суму 1 225 797, 00 грн., що підтверджується Актом виконаних робіт за серпень 2018 року, натомість відповідач, в порушенням взятих на себе зобов'язань, оплату наданих позивачем послуг не здійснив.
Колегія суддів дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, зокрема з підстав того, що наданий позивачем акт № 1/1 від 05.09.2018 року виконаних робіт за серпень 2018 року не є належним та вірогідним доказом надання відповідачу послуг на суму 1 225 797, 00 грн. виходячи з наступного.
За змістом ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона - виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони - замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Статтею 905 ЦК України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як передбачено ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до п.п.1, п. 8 договору, замовник зобов'язаний передати протягом місяця після укладення цього договору об'єкт на обслуговування та необхідну достовірну документацію в повному обсязі з оформленим актом прийняття-передачі.
Також, згідно з п.п. 1, п. 10 договору виконавець зобов'язаний прийняти протягом місяця об'єкт на обслуговування та необхідну достовірну документацію повному обсязі з оформленням акта прийняття-передачі об'єкта (додаток 1).
Тобто, зазначеними вище умовами договору передбачено, що належним доказом того, що будинок переданий позивачу для обслуговування є підписаний між сторонами акт приймання-передачі.
Також, договором передбачено, що відповідач, який вказаний замовником у договорі, за актом приймання-передачі мав передати також усю документацію на будинок.
Крім того, за змістом ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державно влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.
Колегія суддів звертає увагу, що на останній сторінці договору зазначено, що даний договір є типовим договором із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1390 від 28.12.2011 року. (т.1, а.с. 53).
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №484 (в чинній на момент укладення договору редакції; далі - постанова №484) затверджено Типову форму договору про надання послуг з управління будинком, спорудою, житловим комплексом будинків і споруд, яка є обов'язковою до використання у цій сфері господарських правовідносин.
Пункт 2 Типової форми договору містить таку умову:
«Загальні відомості про об'єкт зазначаються в додатку 1 до цього договору, який є його невід'ємною частиною».
Також, п. 2 договору є тотожним цій умові Типового договору.
Крім цього, відповідно до постанови №484, якою затверджений Типовий договір, додаток №1 про який йдеться і в п. 2 договору, називається «АКТ прийняття-передачі об'єкта в управління з управління (з балансу)» та затверджена його типова форма.
Отже, колегія суддів зазначає, що відповідно до зазначених вище умов, сторони мали зафіксувати загальні відомості про об'єкт у Акті прийняття-передачі, за відповідною затвердженою формою, яка є обов'язковою для сторін.
Водночас, матеріали справи не містять такого акту, який має відповідати затвердженій постановою №484 типовій формі.
В той же час, наявний в матеріалах справи додаток №1 не відповідає типовій формі затвердженій постановою №484, а також п. 2 договору та по суті містить загальний опис площі та визначенням тарифу. (т.1, а.с. 58-59).
При цьому, колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять будь-якого акту приймання-передачі об'єкта та документації на будинок.
Крім цього, колегія суддів зазначає, що оцінка господарських операцій повинна проводитися на підставі комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов вчинення конкретного правочину, з обов'язковим урахуванням його господарської мети, економічної доцільності, а також використання отриманих товарів чи послуг у подальшій діяльності підприємства. Обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 927/986/17.
Відповідно до п.п. 2, п. 10 договору виконавець зобов'язаний надавати послуги відповідно до вимог правил з утримання будинку та прибудинкової території, у тому числі:
планувати заходи щодо збереження і сталого функціонування об'єкта та організовувати надання його мешканцям житлово-комунальних послуг відповідно до стандартів, нормативних норм, порядків і правил;
вести передбачену законодавством звітність, а також технічну документацію щодо стану об'єкта;
забезпечувати належну експлуатацію та утримання об'єкта відповідно до його цільового призначення і здійснювати контроль за технічним станом інженерного обладнання будинків квартир та приміщень такого об'єкта;
вживати в установлений законодавством строк заходів до ліквідації аварійних ситуацій та усунення порушень якості послуг;
забезпечувати своєчасну підготовку об'єкта та його технічного обладнання до експлуатації осінньо-зимовий період;
надавати необхідну інформацію мешканцям об'єкта, а також власникам (співвласникам) окремого приміщення, які в ньому не проживають, та реєструвати їх звернення в установленому законодавством порядку в разі виникнення аварії або тимчасового припинення надання послуги, передбаченої цим договором;
розглядати у визначений законодавством строк претензії та скарги мешканців об'єкта, також власників (співвласників) окремих приміщень об'єкта, які в ньому не проживають, проводити відповідний перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги в разі і ненадання, надання не в повному обсязі або зниження якості. Вести облік вимог (претензій споживачів у зв'язку з порушенням порядку надання житлово-комунальних послуг, зміною ї споживчих властивостей та перевищенням строків проведення аварійно-відновлювальних робіт;
вживати заходів для енергозбереження відповідно до погодженого із замовником плану;
Підпунктом 4, пункту 10 договору також передбачено, що виконавець зобов'язаний здійснювати обслуговування майна безпосередньо, a також укладати договори із співвиконавцями на виконання окремих видів робіт.
Згідно з п.п. 9 та п.п.11, п. 10 договору також передбачено, що виконавець зобов'язаний вести та зберігати документацію, передбачену правилами управління будинком; укладати договори про надання житлово-комунальних послуг мешканцям об'єкта у установленому законодавством порядку, здійснювати контроль за своєчасним наданням зазначених послуг відповідної якості, проводити перерахунок розміру плати за житлово-комунальні послуги у разі їх ненадання або надання не в повному обсязі.
Відповідно до п.п. 13, п. 10 договору виконавець зобов'язаний надавати мешканцям об'єкта в установленому законодавством порядку необхідну інформацію про перелік житлово-комунальних послуг, їх вартість, загальну вартість місячного платежу, структуру цін (тарифів), норми споживання, режим надання послуг та їх спожив властивості.
Визначаючи правову природу правовідносин, які склалися між сторонами у справі, колегія суддів зазначає, що відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення цієї глави (Глава 63 «Послуги. Загальні положення») можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Згідно з частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Отже, документами, які підтверджують виконання позивачем зобов'язання з надання послуг відповідачу, а також виникнення у відповідача зобов'язання з їх оплати, є акти надання послуг, які є первинними бухгалтерськими документами в розумінні вищевказаних положень законодавства та засвідчують факт здійснення сторонами господарських операцій і містять інформацію про вартість послуг.
При цьому, колегія суддів звертає увагу, що сам лише факт складання та підписання сторонами актів не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації, зазначеної у цих документах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 року зі справи № 910/4994/18.
Також Верховний Суд неодноразово зазначав, що визначальною ознакою господарської операції є те, що внаслідок її здійснення має відбутися реальний рух активів, отже, судам належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального надання таких послуг за договором (схожі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 04.11.2019 року у справі №905/49/15, від 29.11.2019 року у справі №914/2267/18, від 01.03.2023 року у справі №910/6210/20).
Колегія суддів звертає увагу, що зокрема, згідно з п. 1.2.2 розділу 1 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005, до складу документації, яка ведеться виконавцями послуг, входять: кошториси, описи робіт на поточний та капітальний ремонт; акти технічних оглядів; журнали заявок жителів; протоколи вимірювань опору електромереж; протоколи вимірювань вентиляції. До складу технічної документації, що підлягає постійному зберіганню, належать паспорти ліфтового господарства.
Відповідно до положень п. 2.1.4, 2.1.5 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій виконавець послуг веде графіки та журнали періодичного профілактичного обслуговування елементів жилих будинків (складової послуг з технічного обслуговування).
Відтак, колегія суддів з врахуванням умов договору та вимог Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, погоджується з висновком суду першої інстанції, що надання послуги з обслуговування повинно бути підтверджено позивачем рядом технічних документів та актів, у тому числі договорами зі спеціалізованими організаціями, що забезпечують виконання тієї частини послуг з утримання, що потребує спеціальних дозволів або ліцензування діяльності (тобто тих послуг, які ПП "Будинки столиці" не могло виконувати самостійно: вивезення побутових відходів, технічне обслуговування ліфтового обладнання, технічне обслуговування протипожежних систем та систем диспетчеризації, забезпечення електропостачання до будівлі для загальнобудинкових потреб (освітлення місць загального користування, електропостачання ліфтового обладнання, інженерного обладнання, тощо).
Водночас, зі змісту наданого позивачем акту №1/1 від 05.09.2018 року не можливо достеменно встановити фактичного виконання послуг з обслуговування об'єкту, та понесення ПП Будинки столиці" витрат на проведення обслуговування об'єкту в спірний період - серпень 2018 року у сумі заявлених позовних вимог - 1 225 797, 00 грн.
Згідно з ст.ст. 11, 509, 901, 903 Цивільного кодексу України обов'язок замовника оплатити послуги виникає з факту їх надання, а не з факту передачі послуг на підставі акта приймання-передачі виконаних робіт.
Колегія суддів також звертає увагу, що в матеріалах справи наявний акт службового розслідування проведеного з метою перевірки факту отримання ОСББ "ХШ Мега 19" від ПП "Будинки столиці" послуг за адресою: Харківське шосе, 19 у місті Києві, з обслуговування будинку та прибудинкової території, зі змісту якого вбачається, що рішенням загальних зборів ОСББ "ХШ Мега 19", оформленим протоколом № 2.2 від 02.12.2017 було вирішено, що обслуговування будинку за адресою: Харківське шосе, 19 буде здійснювати ПП "Торговий-квартал", а виконавцем цих послуг обрано ТОВ "Торговий-Квартал", яке фактично здійснювало обслуговування будинку до 30.06.2018, що підтверджується наявними у матеріалах справи банківськими виписками про оплату послуг з утримання будинку, відшкодування експлуатаційних витрат та про оплату електричної та теплової енергії, у подальшому, з 01.07.2018, послуги з утримання будинку та прибудинкової території ОСББ "ХШ Мега 19" не надавались, оскільки останній знаходився на самообслуговуванні, про що свідчить копія звіту про доходи та витрати ОСББ за період з 01.07.2018 по 30.06.2021, Договір про компенсацію витрат за електропостачання від 07.08.2018, Договір оренди від 01.08.2018, Договір про надання комплексу послуг по збиранню та вивезенню твердих побутових доходів № 209-ТПВ, Договір поставки від 17.08.2018, Договір про надання послуг з охорони від 17.08.2018, Договір про надання послуг з охорони від 17.08.2018, Договір про надання юридичних послуг від 30.07.2018, укладені з обслуговуючими організаціями, та відповідні первинні бухгалтерські документи. (т.3, а.с. 120-125).
При цьому, в матеріалах справи наявна копія звіту про доходи та витрати ОСББ за період з 01.07.2018 року по 30.06.2021 року. (т.3, а.с. 114).
Крім цього, в матеріалах справи наявні Договір про компенсацію витрат за електропостачання від 07.08.2018 року (т.2, а.с. 136), Договір оренди від 01.08.2018 року (т.2, а.с. 137-138), Договір №3 про надання послуг з прибирання від 16.08.2018 року (т.2, а.с. 140-144), Договір про надання комплексу послуг по збиранню та вивезенню твердих побутових доходів № 209-ТПВ (т.2, а.с. 148-150), Договір поставки №08.179/18-1 від 17.08.2018 року (т.2, а.с. 151-153), Договір №СО-180801 про надання послуг з сервісного обслуговування та розміщення обладнання від 01.08.2018 року (т.2, а.с. 155-156), Договір №36 про надання послуг з охорони від 17.08.2018 року (т.2, а.с. 158-160), Договір про надання юридичних послуг від 30.07.2018 року (т.2, а.с. 161-164), що укладені з обслуговуючими організаціями, та відповідні первинні бухгалтерські документи (рахунки та банківські виписки). (т.2, а.с. 187-237).
Також наявний в матеріалах справи протокол № 2.2. Загальних зборів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «ХШ МЕГА 19» від 02.12.2017 року. (т.2, а.с. 183-186).
Отже, відповідачем в свою чергу надано відповідні докази того, що він отримував послуги по обслуговуванню будинку від інших обслуговуючих організацій.
Крім того, колегія суддів повторює, що обов'язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв'язок між фактом придбання послуги і подальшою господарською діяльністю.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 05.07.2019 року зі справи №910/4994/18.
Згідно з положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану господарюючого суб'єкта. Здійснення господарської операції і її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
Відповідно до п. 201.10 Податкового кодексу України (далі - ПК України) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При цьому на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), відповідно до пункту 201.7 ПК України складається податкова накладна.
Тобто, реєстрація податкової накладної також є відображенням здійснення господарської операції, реального руху активів та зміни фінансового стану сторін господарської операції.
Колегія суддів звертає увагу, що ГУ ДПС у Київській області листом №200/5/10-36-18-04 від 05.01.2022 року надало копії податкових декларацій за період з 21.05.2018 року по 05.09.2018 року та фінансові звіти по ПП «Будинки Столиці». (т.3, а.с. 75, 78-89).
Місцевий господарський суд здійснивши аналіз зазначених вище доказів, дійшов обґрунтованого висновку, що у даному випадку виконання позивачем господарських операцій з надання у серпні 2018 року відповідачу послуг на суму 1 225 797, 00 грн. не підтверджено податковими накладними та квитанціями, що містяться в податковому обліку позивача.
Натомість, наявні у матеріалах справи копії фінансового звіту ПП "Будинки столиці" (баланс на 31.12.2018 року), податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) ПП "Будинки столиці" на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку ПП "Будинки столиці" за 2, 3 квартали 2018, податкових декларацій з податку на додану вартість ПП "Будинки столиці" за 7, 8, 9 місяці 2018 року, роздруківок з реєстру податкових накладних ПП "Будинки столиці" за період з 21.05.2018 року по 05.09.2018 року свідчать про відсутність будь-яких реальних договірних відносин між ОСББ "ХШ Мега 19" та ПП "Будинки столиці".
Одночасно, колегія суддів бере до уваги Протокол №2/07/18 від 30.07.2018 року (т.2, а.с. 171) у п. 6 якого було прийнято рішення про розірвання договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території з приватним підприємством «Будинки столиці» у зв'язку з неналежним виконанням договірних умов.
Враховуючи факт відсутності акта приймання-передачі об'єкта та документації по будинку, у колегії суддів виникає питання, яким чином надавались послуги по договору, якщо об'єкт не був переданий замовником виконавцю. Позивачем не спростовано заперечень відповідача належними та допустимими доказами щодо не надання виконавцем (позивачем) послуг в серпні 2018 року по договору про надання послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території від 21.05.2018 року.
Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 "Докази та доказування" ГПК України.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: "баланс імовірностей" (balance of probabilities) або "перевага доказів" (preponderance of the evidence); "наявність чітких та переконливих доказів" (clear and convincing evidence); "поза розумним сумнівом" (beyond reasonable doubt).
Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику зазначеного Суду як джерело права.
Отже, колегія суддів, виходячи з аналізу наданих сторонами доказів, враховуючи практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, погоджується з висновком суду першої інстанції, що наданий позивачем акт № 1/1 від 05.09.2018 року виконаних робіт за серпень 2018 року не є належним та вірогідним доказом надання відповідачу послуг на суму 1 225 797, 00 грн.
При цьому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення суду у господарській справі № 910/10695/21 від 18.10.2021 року про стягнення заборгованості з ОСББ "ХШ МЕГА 19" за тим же договором за червень 2018 року в сумі 171 418, 00 грн., яке набрало законної сили не має преюдиціального значення для справи №910/14570/21 виходячи з наступного.
Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Колегія суддів звертає увагу, що предметом спору у справі №910/10695/21 було стягнення заборгованості за червень 2018 року в сумі 171 418, 00 грн., в той час, як предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за серпень 2018 року, тобто суд у справі №910/10695/21 досліджував інші обставини, які підтверджувались іншими доказами, а саме доказами, які мали підтверджувати надання послуг за червень 2018 року.
Відтак, оскільки позивачем у даній справі не доведено належними та допустимими доказами факту надання ним та споживання відповідачем послуг, колегія суддів вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 1 225 797, 00 грн. не підлягають задоволенню.
В той же час, дослідження обставин щодо укладання чи не укладення договору, або наявності чи відсутності повноважень у підписантів договору не впливають на факт не доведення позивачем саме надання послуг, а тому колегія суддів не досліджує такі обставини.
У зв'язку з викладеним, нараховані позивачем інфляційні втрати та 3 % річних, які є похідними вимогами від суми основного боргу також не підлягають задоволенню.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданих апеляційних скаргах, скаржниками не було надано суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційних скаргах, не вбачається.
Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-
1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Будинки столиці" на рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року у справі №910/14570/21 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2022 року у справі № 910/14570/21 залишити без змін.
3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14570/21.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 17.05.2023 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді А.О. Мальченко
М.Г. Чорногуз