Справа № 753/14125/22
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/8157/2023
Головуючий у суді першої інстанції: Комаревцева Л.В.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
09 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Матвієнко Ю.О., Шебуєвої В.А.
при секретарі Шпирук Ю.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги адвоката Резвової Ольги Володимирівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» в особі директора Вишневської Олени Ігорівни, на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Комаревцевої Л.В., у цивільній справі № 753/14125/22 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», про витребування майна з чужого незаконного володіння, -
У листопаді 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_1 , треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кей Колект», Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк», про витребування майна з чужого незаконного володіння. Зазначили, що вони є співвласниками квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Спірна квартира була передана в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 зобов'язань за двома кредитними договорами від 19 лютого 2008 року. В порушення вимог статей 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» та пункту 5.2.1. договору іпотеки АКІБ «УкрСиббанк» передав оригінал договору іпотеки ТОВ «Кей-Колект», яке на підставі рішення приватного нотаріуса Кобелєвої А.М. 25 листопада 2015 року без укладення окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя та без повідомлення про порушення основного зобов'язання, що передбачено частиною 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку», зареєструвало право власності на квартиру за собою. Вказане рішення прийняте нотаріусом з порушенням Конституції України, Закону України «Про іпотеку», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки станом на день здійснення реєстрації повноваження щодо державної реєстрації прав на нерухоме майно на підставі договорів іпотеки належали лише державним реєстраторам Міністерства юстиції України. В подальшому, 18 лютого 2020 року, за договором купівлі-продажу ТОВ «Кей-Колект» продало квартиру ОСОБА_1 . З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 просили витребувати у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2023 року позов ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Кей Колект», ПАТ «Укрсиббанк», про витребування майна з чужого незаконного володіння - задоволено.
Витребувано у ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 квартиру АДРЕСА_2 .
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 2198,58 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2198,58 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_5 та представник ТОВ «Кей Колект» подали апеляційні скарги.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що судом вже розглядалася інша справа №753/17757/19 за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 до ПАТ «Укрсиббанк», ТОВ «Кей Колект», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., третя особа: ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування запису про право власності, в якій вже досліджувалися обставини, що підлягають дослідженню і в даній справі. По вказаній справі Дарницьким районним судом м. Києва ухвалене рішення від 05 травня 2021 року, залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 . Новий позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ґрунтується на тих же обставинах, що і у вказаній справі. ОСОБА_2 і ОСОБА_3 було пропущено строки позовної давності при зверненні із даним позовом. Крім того, суд не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є власниками не всієї квартири, а лише 2/3 квартири, інша 1/3 частина квартири належала ОСОБА_6 , яка померла. Також, зазначає, що ОСОБА_5 є добросовісним набувачем квартири, набула права власності на неї у встановлений законом спосіб, не знала та не мала знати про наявність будь-яких обтяжень або про права інших осіб на квартиру. Позивачі ж зберігають за собою право на відшкодування збитків, якщо вони були їм завдані, за рахунок ТОВ «Кей Колект».
Представник ТОВ «Кей Колект» в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Вважає, що судом першої інстанції було допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Задовольняючи позов ОСОБА_2 і ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що спірне майно вибуло з власності позивачів на підставі договору іпотеки, право власності на яке було зареєстроване за ТОВ «Кей Колект» з порушенням положень ст. ст. 33, 35-37 Закону України «Про іпотеку» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а положення договору іпотеки не передбачало перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а лише визначали можливість укладення сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя. Закон України «Про іпотеку» прямо передбачав, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається і застереження в договорі, є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Також, суд дійшов помилкового висновку, що Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кобелєва А.М. не була наділена повноваженнями на вчинення відповідної реєстраційної дії, пославшись на те, що чинним на той час законодавством було передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що виникає, зокрема, на підставі договорів іпотеки, могла проводитися лише державними реєстраторами Міністерства юстиції України, оскільки такі висновки не відповідають положенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Закону України «Про нотаріат в Україні». Крім того, зазначає, що позивачами було обрано неправильний спосіб захисту, судом не враховано практику Верховного Суду щодо пропорційності втручання у право власності особи, яка є добросовісним набувачем майна.
В судовому засіданні адвокат Резвова О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подану нею апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , представники ТОВ «Кей Колект» та ПАТ «Укрсиббанк», в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 19 лютого 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11300476000, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит в іноземній валюті в розмірі 97 000,00 доларів США на строк до 19 лютого 2018 року.
Того ж дня, з метою забезпечення виконання зобов'язань за вищевказаним кредитним договором та ще одним кредитним договором № 11300826000 від цієї ж дати між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , і ОСОБА_3 , укладено нотаріально засвідчений договір іпотеки №77434, запис у реєстрі № 408, згідно з умовами якого іпотекодавці передали банку в іпотеку належну їм на праві власності квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 9-10).
13 лютого 2012 ПАТ «УкрСиббанк», як правонаступник АКІБ «УкрСиббанк», та ТОВ «Кей-Колект» уклали договір факторингу та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки, предметами яких є, зокрема, передача банком товариству всіх прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з позивачами.
У зв'язку з порушенням позичальником зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом у встановлені договором терміни у 2014 році ТОВ «Кей-Колект» звернулося до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором (цивільна справа № 753/20272/14-ц).
12 лютого 2015 року Дарницький районний суд м. Києва ухвалив у цій справі заочне рішення про задоволення позову ТОВ «Кей-Колект» в повному обсязі. Цим рішенням стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у солідарному порядку заборгованість за кредитним договором, яка виникла станом на 01 грудня 2013 року, в загальному розмірі 1 623 280,41 грн., що є еквівалентом 125 340,16 доларів США.
25 листопада 2015 року приватним нотаріусом Київського нотаріального округу Кобелєвою А. М. як державним реєстратором здійснено реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 26467780 від 25.11.2015 15:59:00, номер запису про право власності: 12216299).
З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єктів нерухомого майна від 20 лютого 2018 року № 114649087 вбачається, що підставою для проведення державної реєстрації права власності ТОВ «Кей-Колект» був договір іпотеки від 19 лютого 2008 року, зареєстрований в реєстрі за № 408.
В подальшому, 18 лютого 2020 року спірна іпотечна квартира була продана ТОВ «Кей-Колект» ОСОБА_1 за договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом КМНО Василенко О.А. за реєстровим номером 1204, в порушення вимог ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» та наявного арешту, накладеного на спірну квартиру ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року у справі №753/17757/19.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , треті особи: ТОВ «Кей Колект», ПАТ «Укрсиббанк», про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Ухвалюючи рішення, суд виходив з того, що державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» було здійснено безпідставно, з порушенням вимог статей 35, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» та положень нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно. Оскільки майно безпідставно вибуло з володіння позивачів, воно підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння відповідачки.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект»), у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на
предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Згідно з положеннями пунктів 4.2., 4.3 договору іпотеки №77434 від 19 лютого 2008 року звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на розсуд іпотекодержателя на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших, передбачених законодавством України, підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
За частинами першою-третьою статті 37 Закону «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент державної реєстрації права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект») іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.
Отже в межах процедури звернення стягнення на предмет іпотеки іпотекодержатель має право звернутися до органу державної реєстрації з метою державної реєстрації за собою права власності на об'єкт нерухомого майна і документом, який підтверджуватиме відповідний перехід права власності, є або окремий договір між іпотекодавцем та іпотекодержателем, або застереження в іпотечному договорі.
Відповідно до положень частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За приписами частини 1 статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Судом установлено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя між банком та/або ТОВ «Кей-Колект» і позивачами не укладався.
При цьому, як вбачається зі змісту договору іпотеки №77434 від 19 лютого 2008 року, положення п. 5 вказаного договору під назвою «Застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя» не передбачає перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя, а є лише передумовою для укладення сторонами договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак укладений між банком та позивачами договір іпотеки не може бути підставою для набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно.
Крім того, державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «Кей-Колект» було здійснено безпідставно, з порушенням вимог статей 35, 36, 37 Закону № 898-IV та положень нормативно-правових актів, які регулюють правовідносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно. При цьому, нотаріус ОСОБА_7 не була наділена повноваженнями на вчинення оспорюваної реєстраційної дії, оскільки чинним на той час Порядком взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб - додатку до наказу Міністерства юстиції України від 02.04.2013 № 607/5 «Про заходи щодо взаємодії органів державної реєстрації прав та їх посадових осіб», зареєстрованого Міністерством юстиції України 02.04.2013 за № 534/23066), було передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, що виникає, зокрема, на підставі договорів іпотеки, що містять застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, проводиться державними реєстраторами прав на нерухоме майно Міністерства юстиції України (пункт 2 Порядку).
Також, необхідно зазначити, що вищевказані порушення чинного законодавства були встановлені рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року та постановою Київського апеляційного суду від 21 червня 2022 року у справі №753/17757/19.
Згідно ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно з незаконного володіння набувача (статті 387, 388 ЦК). У зв'язку із цим суди повинні розмежовувати, що коли майно придбано за договором в особи, яка не мала права його відчужувати, то власник має право на підставі статті 388 ЦК звернутися до суду з позовом про витребування майна у добросовісного набувача, а не з позовом про визнання договору про відчуження майна недійсним. Це стосується не лише випадків, коли укладено один договір із порушенням закону, а й випадків, коли спірне майно відчужено на підставі наступних договорів.
Згідно з п.9 ч.1 ст.27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Постанові Верховного Суду України від 17 грудня 2014 року по справі № 6-140цс14, власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.
Так, відповідно до статей 387, 388 ЦК України встановлені вимоги, коли власник майна має право витребувати з чужого незаконного володіння майно. Зазначений засіб захисту права власності застосовується в тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти й користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває з його володіння - тобто "віндикація".
Отже власник майна з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника.
Таким чином, оскільки майно безпідставно вибуло з володіння позивачів, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про витребування у ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_2 .
Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги адвоката Резвової О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , щодо пропуску строку позовної давності позивачами при зверненні з даним позовом до суду з огляду на наступне.
Так, відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Тобто, по суті перебіг позовної давності для особи починається з моменту, коли в неї виникли підстави та реальна можливість для звернення до суду із відповідним позовом.
Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався.
Згідно із Законом від 30.03.2020 №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п.12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Представниками ОСОБА_1 та ТОВ «Кей Колект» не було доведено, що позов поданий ОСОБА_2 та ОСОБА_3 поза межами строків позовної давності, з урахуванням п.12 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України.
З попереднім позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсиббанк», ТОВ «Кей Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., третя особа: ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування запису про право власності, зверталися у вересні 2019 року.
Також, як вбачається з матеріалів справи, підставою для подання даного позову до ОСОБА_1 стало відчуження ТОВ «Кей-Колект» 18 лютого 2020 року спірної іпотечної квартири, яка за договором купівлі-продажу, посвідченому приватним нотаріусом КМНО Василенко О.А. за реєстровим номером 1204, в порушення вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» та наявного арешту, накладеного на спірну квартиру ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 27 січня 2020 року у справі №753/17757/19, була продана ОСОБА_1 .
Відтак, фактично правові підстави для звернення до суду із даним позовом до ОСОБА_1 виникли у ОСОБА_2 та ОСОБА_3 після 18 лютого 2020 року, тобто після отримання відповідачкою права власності на спірну квартиру, що також було визнано адвокатом Резвовою О.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в суді апеляційної інстанції.
Даний позов був поданий до суду в листопаді 2022 року, тобто, в межах строків позовної давності, встановлених ст. 257 ЦПК України.
Колегія суддів відхиляє посилання представника ОСОБА_1 на те, що правомірність відчуження спірної квартири вже було предметом судового розгляду, у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_6 , ОСОБА_3 до ПАТ «Укрсиббанк», ТОВ «Кей Колект», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М., третя особа: ОСОБА_1 , про визнання незаконним та скасування запису про право власності, за результатами розгляду якого рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року відмовлено в задоволенні вказаного позову з підстав пропуску позивачами строку позовної давності. Наведені посилання не відповідають змісту вказаного рішення суду, оскільки рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 05 травня 2021 року було відмовлено в задоволенні вищевказаного позову з підстав обрання позивачами неналежного способу захисту порушеного права, а тому суд не давав оцінку заявам учасників справи про застосування строків позовної давності.
Також, колегія суддів відхиляє посилання апелянтів на те, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 є власниками не всієї квартири, а лише 2/3 квартири, а також на добросовісність дій ОСОБА_1 , оскільки квартира є цілісним об'єктом, частки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 у квартирі не були виділені в натурі. Вказані обставини не виключають витребування квартири з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 . Як було встановлено, квартира вибула з власності позивачів поза їх волею, що надає їм право на витребування квартири не залежно від того знала ОСОБА_1 про такі обставини чи ні. При цьому ОСОБА_1 набуває за собою право на звернення до ТОВ «Кей Колект» із вимогам про відшкодування збитків.
Отже, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам заявників належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе судове рішення.
При апеляційному розгляді справи порушень норм матеріального і процесуального права, які є підставою для скасування рішення суду, в справі не виявлено.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційні скарги адвоката Резвової Ольги Володимирівни, подану в інтересах ОСОБА_1 , та Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей Колект» в особі директора Вишневської Олени Ігорівни, залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 27 лютого 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 17 травня 2023 року.
Суддя-доповідач
Судді