18 травня 2023 рокуЛьвівСправа № 380/13674/21 пров. № А/857/5388/23
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі :
головуючого судді : Кухтея Р.В.,
суддів : Носа С.П., Шевчук С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року з питань роз'яснення судового рішення (постановлену головуючим-суддею Москалем Р.М. в порядку письмового провадження у м. Львові) у справі за заявою Окружного адміністративного суду міста Києва про роз'яснення судового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Окружного адміністративного суду міста Києва про зобов'язання вчинити певні дії,
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва (далі - ОАСК, відповідач), в якому просив визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у ненаданні інформації на його запит від 21.04.2021, зобов'язати ОАСК негайно (в порядку ч.1 ст.371, п.1 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) надати копії протоколів зборів суддів Суду, на яких розглядалися питання та/або ухвалювалися рішення про запровадження в суді спеціалізації суддів чи скасування спеціалізації суддів за період з 2015 року по дату запиту та встановити судовий контроль за виконанням відповідачем постановленого в рамках цієї справи рішення.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 позовні вимоги були задоволені частково. Визнано протиправною відмову ОАСК, оформлену листом №03.2-07/1214/21 від 21.05.2021, надати публічну інформацію на запит ОСОБА_1 від 21.04.2021 та зобов'язано відповідача надати позивачу у відповідь на його запит запитувану публічну інформацію (копії протоколів зборів суддів ОАСК, на яких розглядалися питання та/або ухвалювалися рішення про запровадження в суді спеціалізації суддів чи скасування спеціалізації суддів за період з 2015 року по 21.04.2021) у встановлений Законом України “Про доступ до публічної інформації” №2939-VI від 13.01.2011 (далі - Закон №2939) спосіб та строк. Встановлено, що перебіг цього строку розпочинається з дати набрання цим рішенням суду законної сили. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.03.2022 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2021 залишено без змін.
08.03.2023 ОАСК звернувся до суду із заявою про роз'яснення судового рішення по справі №380/13674/21.
Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 10.03.2023 відмовлено у задоволенні заяви ОАСК від 08.03.2023 про роз'яснення судового рішення.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, ОАСК подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права просить її скасувати та роз'яснити рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2021.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що відповідь ОАСК про відмову у задоволені запиту позивача на отримання публічної інформації ґрунтується на висновку Комісії з питань роботи із службовою інформацією суду від 12.05.2021, відповідно до якого запитувані позивачем протоколи зборів суддів ОАСК, на яких розглядались питання та/або ухвалювалися рішення про запровадження в суді спеціалізації суддів чи скасування спеціалізації суддів за період з 2015 року по дату запиту, містять службову інформацію, яка розголошенню не підлягає. Зазначає, що висновок Комісії з питань роботи із службовою інформацією ОАСК зроблений з урахуванням наказу ДСА України №138 від 23.10.2012 “Про затвердження Типового переліку відомостей, що становлять службову інформацію, та які можуть міститися в документах з організації діяльності місцевих та апеляційних судів”. Під час судового розгляду цієї справи висновок від 12.05.2021 не скасований, його правова оцінка судом не здійснювалась. Вважає, що є неможливим надання запитуваної інформації з ігноруванням вказаного рішення Комісії про неможливість розголошення інформації віднесеної до службової. Також зазначає, що ні у запиті позивача, ні у рішенні суду немає ідентифікаційних ознак запитуваних копій протоколів зборів суддів, що у даному випадку може призвести до неправильного виконання рішення суду. Скаржник звертає увагу на те, що заява про необхідність роз'яснення судового рішення мотивована виключно його незрозумілістю, оскільки вказані неточності та розходження фактично унеможливлюють виконання судового рішення. Просив проводити судове засідання без участі представника суду.
Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк.
Згідно п.1 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для роз'яснення рішення суду по справі №380/13674/21, оскільки таке є чітким та зрозумілим.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1, 2 ст.254 КАС України, за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали. Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання
Статтею 254 КАС України передбачена можливість роз'яснення судом ухваленого ним рішення з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню, та стосується випадків, коли судом недотримані вимоги ясності, визначеності рішення. Невизначеність судового рішення означає, що таке рішення містить положення, які викликають суперечки щодо його розуміння та під час виконання
Пленум Вищого адміністративного суду України у п.19 постанови №7 від 20.05.2013 “Про судове рішення в адміністративній справі” роз'яснив, що в ухвалі про роз'яснення судового рішення суд викладає більш повно та зрозуміло ті його частини, розуміння яких викликає труднощі, не змінюючи при цьому суть рішення і не торкаючись питань, які не були предметом судового розгляду
Колегія суддів зазначає, що підставою для роз'яснення судового рішення як засобу усунення недоліків ухваленого судового акта є його неясність, невизначеність. Фактично роз'ясненням рішення є зміна форми його викладення таким чином, щоб ті частини судового акта, які викликають труднощі для розуміння, були висвітлені ясніше та зрозуміліше. При цьому суд, роз'яснюючи рішення, не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення. Тому процесуальна процедура роз'яснення судового акта виключає можливість будь-яким чином змінювати його зміст, навіть у разі подальшого виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення
Водночас, ясність судового рішення полягає у логічному, чіткому, переконливому і зрозумілому викладенні змісту рішення. Недотримання цих вимог може ускладнити або взагалі унеможливити виконання постанови чи ухвали суду. Вимога логічності, зокрема, передбачає, що текст рішення має відображати причинно-наслідкові зв'язки у межах речення чи всього документу. Зокрема, мотивувальна частина рішення має відповідати його резолютивній частині
Колегія суддів звертає увагу на те, що за загальними нормами права, роз'яснення судом ухваленого ним рішення здійснюється насамперед з метою усунення такого недоліку, як незрозумілість судового рішення (наприклад, можливість неоднакового тлумачення висновків суду), що перешкоджає його належному виконанню. Зрозумілість рішення полягає в тому, що його резолютивна частина не припускає кілька варіантів тлумачення.
Проаналізувавши зміст рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15.11.2021, колегія суддів приходить до висновку, що мотивувальна частина рішення роз'яснення не потребує, оскільки є зрозумілою, чіткою та послідовною, а тому не вимагає додаткового тлумачення.
Водночас наведені заявником обґрунтування жодним чином не свідчать про нечіткість, незрозумілість чи двозначність резолютивної частини судового рішення у цій справі, про роз'яснення якого просить позивач.
Суд першої інстанції слушно зауважив, що наведені в заяві представника відповідача аргументи свідчать про те, що відповідач фактично не згідний з рішенням суду, яке набрало законної сили, а не про те, що відповідачу це рішення незрозуміле.
Більше того, незгода відповідача із мотивами рішення суду, що набрало законної сили, може висловлюватися шляхом подання касаційної скарги на це рішення, а не шляхом подання заяви про його роз'яснення.
Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини”, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерела права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі “Проніна проти України” (рішення від 18.07.2006).
Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника.
Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі “Серявін та інші проти України” ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).
Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.
Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване судове рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному з'ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв'язку з чим відсутні підстави для її задоволення.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 315, 316, 321, 325, 328, 329 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Окружного адміністративного суду міста Києва залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 10 березня 2023 року з питань роз'яснення судового рішення по справі №380/13674/21 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Р. В. Кухтей
судді С. П. Нос
С. М. Шевчук