Справа № 640/31115/21 Суддя (судді) першої інстанції: Клименчук Н.М.
17 травня 2023 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Кузьмишиної О.М.,
суддів: Вівдиченко Т.Р., Костюк Л.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року у справі за позовом Громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішень від 22.06.2021 № 80114500000085/144, № 80114500000085/144-1,-
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, у якій просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 22.06.2021 №80114500000085/144, видане громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування дозволу на імміграцію в Україну;
- визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 22.06.2021 №80112500024385/144-1, видане громадянину Республіки Таджикистан ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування посвідки на постійне проживання.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 22.06.2021 відповідачем протиправно прийнято рішення №80114500000085/144 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну, у зв'язку з чим рішенням від 22.06.2021 №80112500024385/144-1 відповідачем протиправно скасовано посвідку на постійне проживання позивача № НОМЕР_1 .
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Позивач скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до частин першої, третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши суддю-доповідача, проаналізувавши матеріали справи, аргументи та доводи сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено колегією суддів апеляційного суду, ОСОБА_1 є громадянином Республіки Таджикистан, що підтверджується паспортом № НОМЕР_2 .
ОСОБА_1 10.02.2020 позивач звернувся до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну на підставі п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», як особа, яка перебуває у шлюбі з громадянкою України понад два роки (дружина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_3 , видане 06.02.2018, паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 24.02.2016 Олевським PC УДМС України в Житомирській області).
ОСОБА_1 09.06.2020 отримав дозвіл на імміграцію в Україну №80114200026155/1292 та 01.07.2020 документовано посвідкою на постійне проживання № НОМЕР_1 .
ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 07.04.2021 отримано подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 02.04.2021 № 51/9/2-44075 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну та посвідки на постійне проживання.
Відповідно до інформації, зазначеної у поданні Головним управлінням Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, у ході контррозвідувальних заходів в міграційній сфері, щодо вихідців з країн терористичного ризику, отримано інформацію стосовно громадянина Республіки Таджикистан ОСОБА_1 . Зокрема встановлено, що зазначений іноземець в 2019 році потрапив в поле зору правоохоронних органів, а саме: 13.05.2019 під час проходження паспортного контролю на літак № 537 сполученням «Київ-Алмати» використовував паспорт, у якому виявлено візу України та відмітки про перетин державного кордону, які містять ознаки підробки. В подальшому ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) та притягнуто до відповідальності (відповідно до вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2019 затверджено угоду між прокурором Бориспільської місцевої прокуратури та іноземцем і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).
Таким чином, відповідно до подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, своїми діями громадянин Республіки Таджикистан ОСОБА_1 порушив вимоги пункту 3 статті 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до якого іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно висновку від 22.06.2021 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, інформація, викладена у поданні Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області, є підставою скасування іноземцю дозволу на імміграцію в Україну на підставі п.5 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію».
ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 22.06.2021 прийнято рішення №80114500000085/144 про скасування позивачу вищевказаного дозволу на імміграцію в Україну та рішення №80112500024385/144-1 про скасування вищевказаної посвідки на постійне проживання.
При прийнятті вказаного рішення відповідач послався на вимоги п.5 ч.1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» № 2491-III від 07.06.2001, пп.1 п.6, пп.4 п. 72 Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321, п. 21-23 Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень.
Не погоджуючись з вказаними рішеннями відповідача від 22.06.2021 №80114500000085/144 та №80112500024385/144-1 позивач звернувся до суду з даним позовом.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідач під час прийняття рішення від 22.06.2021 №80114500000085/144 про скасування позивачу дозволу на імміграцію в Україну діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, без урахування принципу пропорційності, а також без врахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а відтак дане рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню.
Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк позивач не скористався своїм правом на адміністративне чи судове оскарження подання ГУ СБУ у м. Києві та Київській області від 02.04.2021 №51/9/2-44075, яке стало підставою для прийняття оскаржуваних рішень.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Дані правовідносини врегульовані Законом України «Про правовий статус іноземців» №3929-ХІІ від 04.12.1994, а також Законом України «Про імміграцію» № 2491-ІІІ від 07.06.2001.
Згідно норм статті 2 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства мають ті ж права і свободи та виконують ті ж обов'язки, що і громадяни України, якщо інше не передбачено Конституцією, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства є рівними перед законом незалежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, ставлення до релігії, роду і характеру занять, інших обставин.
За статтею 3 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства", іноземці та особи без громадянства можуть у встановленому порядку іммігрувати в Україну на постійне проживання або прибути для працевлаштування на визначений термін, а також тимчасово перебувати на її території. Іноземці та особи без громадянства, які іммігрували на постійне проживання або прибули для тимчасового працевлаштування, отримують посвідки відповідно на постійне або тимчасове проживання.
Умови і порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України № 2491-ІІІ від 07 червня 2001 року "Про імміграцію". Відповідно до приписів частини 1 абзаців першого і четвертого статті 1 Закону №2491-ІІІ, імміграція - це прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання. У свою чергу, дозвіл на імміграцію - рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та підпорядкованих йому органів, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Статтями 10, 11 зазначеного Закону, передбачено, що дозвіл на імміграцію не надається: 1) особам, засудженим до позбавлення волі на строк більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена і не знята у встановленому законом порядку; 2) особам, які вчинили злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людяності та людства, як їх визначено в міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку із вчиненням діяння, що відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або проти яких порушено кримінальну справу, якщо попереднє слідство за нею не закінчено; 3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади з питань охорони здоров'я; 4) особам, які в заявах про надання дозволу на імміграцію зазначили свідомо неправдиві відомості чи подали підроблені документи; 5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України; 6) в інших випадках, передбачених законами України. Особі, яка перебуває на законних підставах в Україні і отримала дозвіл на імміграцію, орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції за місцем її проживання видає посвідку на постійне проживання протягом тижня з дня подання нею відповідної заяви.
У свою чергу, згідно вимог ст. 12 Закону України "Про імміграцію", дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України.
При цьому, порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 року № 1983 (із змінами і доповненнями) (далі також - Порядок № 1983).
Відповідно до норм пункту 12 Порядку № 1983, територіальні підрозділи за місцем проживання, до яких подано заяви про надання дозволу на імміграцію: формують справи, перевіряють підстави, законність перебування в Україні іммігрантів, інформацію, зазначену ними у заяві про надання дозволу на імміграцію, справжність поданих документів та відповідність, їх оформлення вимогам законодавства, у разі потреби погоджують це питання з органами місцевого самоврядування, у межах своєї компетенції з'ясовують питання щодо наявності чи відсутності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію; проводять перевірку законності перебування в Україні іммігранта з використанням інтегрованої міжвідомчої інформаційно-телекомунікаційної системи щодо контролю осіб, транспортних засобів та вантажів, які перетинають державний кордон України (система "Аркан"), або шляхом надсилання запитів до Адміністрації Держприкордонслужби; проводять перевірку даних іммігранта за банками даних Інтерполу з метою отримання інформації, яка є підставою для відмови у наданні дозволу на імміграцію відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 10 Закону України "Про імміграцію"; надсилають у місячний термін разом з матеріалами справи інформацію про результати їх розгляду територіальним органам або підрозділам (відповідно до категорії іммігрантів).
Пунктами 21, 22 Порядку № 1983 визначено, що дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Відповідно до пункту 23 Порядку № 1983, ДМС, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також у разі необхідності запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, дозвіл на імміграцію позивача був скасований на підставі пункту 5 частини першої статті 12 Закону №2491-III (іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;).
Підставою для прийняття такого рішення стало подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 02.04.2021 № 51/9/2-44075 щодо скасування дозволу на імміграцію в Україну іноземцю у зв'язку з тим, що вказана особа створює загрозу здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян та інших осіб, які проживають в Україні.
Згідно зазначеного подання, ОСОБА_1 оголошено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 358 Кримінального кодексу України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів) та притягнуто до відповідальності (відповідно до вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2019 затверджено угоду між прокурором Бориспільської місцевої прокуратури та іноземцем і призначено покарання у виді штрафу у розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян).
Відповідно до змісту подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 02.04.2021 № 51/9/2-44075, останній просив скасувати дозвіл на імміграцію позивача на підставі пункту 3 частини першої статті 12 Закону №2491-III (дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні).
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що з заявою про надання дозволу на імміграцію в Україну позивач звернувся 10.02.2020, тобто після повної сплати штрафу за вироком Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2019 у справі №359/4860/19. Отже, станом на час надання позивачу дозволу на імміграцію в України відповідачу мали бути відомі факти та обставини, про які зазначено у висновку щодо скасування позивачу дозволу на імміграцію, оскільки відповідач проводив відповідну перевірку позивача.
Колегія суддів в свою чергу зауважує, що оскаржувані рішення були прийняті на підставі отриманої інформації від Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області про наявність вироку Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 03.07.2019 у справі №359/4860/19, яку відповідач мав об'єктивно встановити ще під час первісного проведення перевірки заяви позивача про надання дозволу на міграцію від 10.02.2020, відповідно до норм пункту 12 Порядку № 1983.
Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано виснував, що після надання позивачу дозволу на імміграцію в Україну, до прийняття оскаржуваного рішення, не виникло нових обставин, які б становили підставу для скасування його дозволу на імміграцію.
В частині покликань відповідача на необхідність оскарження позивачем подання Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 02.04.2021 № 51/9/2-44075, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Діючим законодавством не передбачено направлення органами Служби Безпеки України копії подання про скасування посвідки на тимчасове проживання та дозволу на імміграцію особі, відносно якої це подання вноситься до відповідного органу ДМС, з тим, щоб ця особа мала можливість оскаржити таке подання. Рівно як і не передбачено адміністративної процедури оскарження такого подання. Стосовно процедури оскарження в судовому порядку, то колегія суддів зауважує, що таке подання не містить ознак управлінського рішення з регулюючим впливом на права чи законні інтереси інших суб'єктів права, у зв'язку з чим, не може бути самостійним предметом оскарження в порядку адміністративного судочинства на відміну від рішення органу ДМС. Тож, обґрунтованість такого подання має перевірятися органом ДМС, який на підставі цього подання приймає рішення, яке, у свою чергу, повинно відповідати критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, на відповідність яких його і має перевірити адміністративний суд.
Колегія суддів зазначає, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім вимогам, зазначеним у частині другій статті 2 КАС України, а не просто констатувати, що оскаржуване рішення прийняте суб'єктом владних повноважень в межах наданих йому законом повноважень. Цей обов'язок витікає із завдань адміністративного судочинства, змістом яких є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На час прийняття оскаржуваного рішення, відповідач не мав належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення позивачем дій, спрямованих на встановлення наявності підстав для застосування положень пунктів 3 та 5 частини першої статті 12 Закону №2491-III.
Тобто, на час прийняття оскаржуваного рішення Центральне міжрегіональне управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області не мало належних та допустимих доказів, що дії позивача з моменту отримання ним дозволу на імміграцію становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні або ж ним порушено законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
При цьому, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції щодо неприпустимості перекладення на позивача відповідальності за можливі помилкові або умисні протиправні дії посадових осіб скаржника при наданні йому дозволу на імміграцію в Україну у 2020 році.
Аналогічна правова позиція узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №820/2262/17, яка є обов'язковою до застосування згідно до вимог ч.5 ст.242 КАС України.
У цілому, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.
Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів,-
Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області залишити без задоволення.
Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 листопада 2022 року у справі №640/31115/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя-доповідач О.М. Кузьмишина
Судді Т.Р. Вівдиченко
Л.О. Костюк