справа №2-781/ 2010р.
08 вересня 2010 року смт. Краснопілля
Краснопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Басової В.І.
секретаря с/з Литвин А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України Краснопільського району Сумської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити дії по перерахунку та виплаті державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених законом, -
10 червня 2010 року ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області про визнання дій відповідача неправомірними, зобов'язання провести перерахунок та здійснити відповідні виплати недоплаченої державної пенсії та додаткової пенсії по інвалідності, що настала в результаті каліцтва внаслідок Чорнобильської катастрофи, посилаючись на те, що вона є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АС 1 категорії та інвалідом 3 групи у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. 23 березня 2010 року вона звернулась до відповідача з письмовою заявою щодо перерахунку пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте їй відмовили в проведенні перерахунку посилаючись на Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 та № 654 від 16.07.2008 року. Вважає вказану відмову безпідставною та такою, що протирічить ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Конституції України. У зв'язку з чим просила визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати: з дати встановлення інвалідності 25 жовтня 2004 року провести перерахунок та виплату недоплаченої державної пенсії та додаткової пенсії відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» по третій групі інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію інваліду 3 групи внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, встановленої ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також зобов'язати відповідача проводити і надалі перерахунки у відповідних розмірах у зв'язку із збільшенням мінімального розміру пенсії за віком.
Позивач до судового розгляду подала заяву, в якій просила про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримала у повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заперечення, в яких просив про розгляд справи без участі їхнього представника. Заперечення проти позову обґрунтовані тими обставинами, що виплата позивачу державної та додаткової пенсії проводиться на підставі діючих нормативних актів. Розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, діючим законодавством встановлено в залежності від розміру мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком щоразу визначався постановами Кабінету Міністрів України, в яких зазначалися обмеження щодо їх застосування при визначенні певних видів виплат. Механізм обчислення вказаних пенсій передбачений постановою КМ України від 30.05.1997 року № 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка є чинною і положення постанови стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, КМ України було прийнято 27.12.2005 року постанову за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 01.01.2006 року і якою передбачено підвищення пенсій по інвалідності потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а також було встановлено тверді розміри пенсій в залежності від групи та причини інвалідності потерпілих, нижче яких не може бути мінімальний розмір пенсії, передбачений ч. 4 ст. 54 вказаного Закону.
Мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, з 01 січня 2004 року встановлено ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». В ч.3 ст. 28 цього Закону зазначено, що цей мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Тому положення зазначеної норми не поширюються на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи». З січня 2008 року Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 3 групі інвалідності - 140 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розрахунок додаткової пенсії встановлено у відсотках до прожиткового мінімуму, зокрема інвалідам 3 групи- 15 % прожиткового мінімуму. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 року №654 (набрала чинності 01.07.2008р.) встановлено, що розмір пенсії для вказаних осіб не може бути нижчим ніж 980 гривень. Розмір основної та додаткової пенсії позивачу переглядався у відповідності до вказаних нормативних актів. А, враховуючи конституційну норму, щодо обов'язкового виконання постанов Кабінету Міністрів України (ст.117 Конституції України) вони правомірно застосували названі постанови. Просили застосувати позовну давність.
Дослідивши матеріали позовної заяви, заперечення відповідач, та докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на які посилалися сторони, як на підстави своїх вимог та заперечень, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд визнає позов таким , що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, по справі встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_2, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням від 25 жовтня 2004 року серії НОМЕР_2 і вкладкою №612531с (а.с. 8), та згідно з довідкою серії АС № 035218 (а.с. 9) має IІІ групу інвалідності, що пов'язана з роботами на ЧАЕС.
Згідно ч.1 ст.10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІУ від 09.07.2003 року особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором
З заперечень та довідки УПФУ (а.с.17-21) вбачається, що Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інвалід 3 групи, для призначення якої вона звернулась з заявою 11 січня 2006 року. До того вона отримувала пенсію згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. З 01 січня 2006 року їй зроблений перерахунок пенсії згідно ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір після перерахунку пенсії становив 478,26 грн. За матеріалами пенсійної справи їй проводились перерахунки основної та додаткової пенсії у зв'язку зі змінами прожиткового мінімуму для непрацездатних громадян і станом на 1 липня 2010 року розмір її пенсії складає 1105,60 грн., з яких: 980 грн.- основний розмір пенсії, 106,35грн.- додаткова пенсія інваліда 3 групи 1 категорії, 19,25 грн.- доплата по бюджету 2010 року.
Не погоджуючись з розміром отримуваної державної та додаткової пенсії, позивач зверталась до УПФУ із письмовою заявою (а.с. 11), в якій просила провести перерахунок та виплатити недоотримані суми державної пенсії та додаткової пенсії у відповідності до чинного законодавства, проте їй відповідачем було відмовлено (а.с.12).
З вищевикладеного вбачається що ОСОБА_2 нараховувалась і виплачувалась державна та додаткова пенсія як інваліду 3 групи 1 категорії внаслідок аварії на ЧАЕС з 01 січня 2006 року по теперішній час, але у менших розмірах ніж передбачено ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тому позивач правомірно та обґрунтовано ставить питання про захист своїх прав. Необґрунтованою є вимога позивачки про перерахунок та виплату недоплаченої державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю саме з дати встановлення інвалідності 25 жовтня 2004 року, оскільки маючи одночасно право на різні види пенсії та отримуючи пенсію згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», вона не зверталась до відповідача з заявою про переведення її пенсії на інший вид. З такою заявою вона звернулась лише 11 січня 2006 року. З 01 січня 2006 року Управлінням Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області, згідно поданої заяви їй проведений перерахунок пенсії відповідно до ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тому у період з 25 жовтня 2004 року по 01 січня 2006 року відповідач правомірно призначав та виплачував пенсію і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Законом України від 18.02.2010 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який набув чинності з 10.03.2010 року, було внесено зміни до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, а саме те, що спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суди розглядають у порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦПК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9, «… При здійсненні правосуддя судам під час розгляду справи необхідно піддавати оцінці нормативно - правові акти будь якого державного органу( згідно ст. 6 Конституції України від 28.06.1996 року органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України) на відповідність їх як Конституції так і закону. Якщо при цьому буде встановлено, що нормативно - правовий акт, який підлягає застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Згідно ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Кожний має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1ст.50).
Конституційний Суд України в п. 4 свого рішення від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (Справа N 1-21/2005 ) роз'яснив, що «…Згідно зі статтею 22 Конституції України (254к/96-ВР ) закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.
Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».
З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 3 ст.4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 8 даного Закону визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пунктом 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне утримання) з інших джерел. Право вибору пенсійних виплат передбачено ст.10 наведеного Закону означає, що особі, яка мала одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особа, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзацом 1 п.13 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсі, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів та розміром із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - спеціальний закон). Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 даного Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії, іншого доходу.
Нормами ст.54 даного Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та пенсій у зв'язку з втратою годувальника. Частина 4 ст.54 даного Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; ч.3 ст.67 даного Закону передбачено підвищення розміру пенсії, визначеної відповідно до ст.5, а також розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІII, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеному законом.
Частиною 3 статті даного Закону (в редакції Закону № 2505-04 від 25 березня 2005 року), що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, тому інших нормативно-правових актів, які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, немає. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
А тому, суд вважає за можливе не приймати до уваги посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації повивачем його права на одержання пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, оскільки розмір пенсії та додаткової пенсії позивача необхідно розраховувати з мінімального розміру пенсії за віком, який залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, про що вказано вище, то підставою для перерахунку пенсії позивача є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок повинен здійснюватися з дня встановлення цього мінімуму.
Так відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, розміри прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність, становлять:
- з 1 січня 2006 року - 350 гривень, з 1 квітня 2006 року- 359 гривень, з 1 жовтня 2006 року - 366 гривень;
- з 1 січня 2007 року - 380 гривень, з 1 квітня 2007 року- 406 гривень, з 1 жовтня 2007 року - 411 гривень;
- з 1 січня 2008 року - 470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 гривень, з 1 липня 2008 року - 482 гривень,
з 1 жовтня 2008 року - 498 гривень;
- з 01січня 2009 року - 498 гривень, з 1 листопада 2009 року - 573 гривні;
- з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня 2010 року - 706 гривень, з 1 липня 2010 року - 709 гривень.
Слід також зазначити, що Законами України «Про державний бюджет України на 2006 та 2007 роки» дія ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не зупинялась, а тому з 01 січня 2006 року, коли позивачу, згідно поданої заяви було проведено перерахунок пенсії як інваліду 3 групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, вона мала право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірах визначених спеціальним законом.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в розділі ІІ пункт 28 статті 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, однак рішенням Конституційного Суду України № 1-28/2008 від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 розділ ІІ пункт 28 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним ).
Конституцією України у ст. 92 визначено сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя. Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Беручи до уваги вище викладене можна зробити висновок, що при прийнятті Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було значною мірою звужене, гарантоване Конституцією України та Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», право особи на соціальний захист.
Однак, відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, отже зазначені вище зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» втратили чинність саме 22.05.2008 року.
Тому, у період дії цього закону (внесених змін) з 1 січня 2008 року до 21 травня 2008 року відповідач правомірно діяв: призначав та виплачував пенсію у відповідності з приписами пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2007 року № 107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» і відсутні підстави для перерахунку пенсії за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року.
Позовні вимоги за 2009 рік та 2010 рік підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що при прийнятті Законів України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік» дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась і не скасовувалась , а відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях з приводу того, що ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" делегує КМ України повноваження стосовно роз'яснення порядку застосування цього Закону, а рішення КМ України є обов'язковими до виконання.
Так, надання такого права КМ України не означає, що останній при визначенні порядку застосування Закону може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян, встановлених Законом, тобто, КМ України повинен був встановити такий порядок не порушуючи вимог Закону щодо розмірів пенсій зазначеним категоріям пенсіонерів.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Тому є безпідставними посилання відповідача про застосування до даних правовідносин загального трирічного строку позовної давності.
Відповідно до ст. 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і принципами міжнародного права.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату державної та додаткової пенсії в іншому розмірі, зокрема, встановленому постановами Кабінету Міністрів України №523 від 30.05.1997 року, № 1293 від 27.12.2005 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року не в повному обсязі виконав взяті державою зобов'язання та порушив право позивача на отримання державної пенсії згідно ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії згідно ст. 50 вказаного Закону у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Суд відмовляє позивачу у задоволенні частини вимог. Так, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача на майбутнє у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, проводити перерахунок розмірів державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу та виплачувати її щомісячно, відповідно до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки суд не може встановити обов'язки на майбутнє, без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені відповідачем. Крім того з 25 жовтня 2004 року по 31 грудня 2005 року та з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року відповідач при нарахуванні та виплаті пенсії діяв правомірно. Слід також зазначити, що станом на день розгляду справи відповідачем не надано доказів усунення порушення прав позивача на отримання пенсії у розмірах встановлених законом, тому порушене право позивача поновлюється цим рішенням і позовні вимоги слід задовольнити по день ухвалення рішення суду.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати його здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та провести виплати недоплаченої пенсії за періоди з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 08 вересня 2010 року.
Позивач підлягає звільненню від оплати судового збору (державного мита), як потерпілий від Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 30.04.1993 року з послідуючими змінами.
Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору (державного мита) на підставі ст. 4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 30.04.1993 року з послідуючими змінами
Керуючись ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24, ст.ст. 46, 55, 56, 64, 95, 113, 124 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 49, 50, 53, 54, 62, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законами України Про Державний бюджет України на 2006, 2007, 2008, 2009, 2010 роки, Законом України від 04.11.2009 року "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України від 20.10.2009 року № 1646-УІ (стаття 1) "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України від 15 липня 1999 року № 966-14 "Про прожитковий мінімум", Законом України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІII "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постановами КМ України від 30.05.1997 року № 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 27.12.2005 року за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 1.2 Положення "Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" № 8-2 від 30.04.2002 року, ст.ст. 10, 60, 79, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 державної та додаткової пенсії в розмірах, встановлених законом з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 08 вересня 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області (42400, Сумська область, смт. Краснопілля, вул.Перемоги, б. 22 «а», код ЄДРПОУ 22976990) провести перерахунок і виплату, з урахуванням фактично виплачених сум, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) державної пенсії в розмірі шести мінімальних пенсій за віком згідно ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірі 50 відсотків від мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 08 вересня 2010 року, розраховуючи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого на рівні прожиткового мінімуму відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на момент нарахування пенсії.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області на користь ОСОБА_2 витрати на інформаційно-технічне забезпечення в сумі 120 грн. 00 коп.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
В задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.
Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Краснопільський районний суд Сумської області, шляхом подачі в десятиденний строк з дня отримання копії рішення апеляційної скарги.
Повний текст рішення виготовлений 13 вересня 2010 року
Суддя підпис В.І. Басова
Копія: звірена з оригіналом
Суддя В.І. Басова
Оригінал зберігається в матеріалах спра ви