справа №2-290/ 2010р.
14 липня 2010 року смт. Краснопілля
Краснопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючого судді Басової В.І.
секретаря с/з Авраменко О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Краснопільського районного суду Сумської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України Краснопільського району Сумської області про зобов'язання вчинити дії по перерахунку та виплаті державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю в розмірах, встановлених законом, -
30 березня 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області (далі УПФУ) про зобов'язання провести перерахунок та здійснити відповідні виплати недоплаченої державної пенсії та додаткової пенсії по інвалідності, що настала в результаті каліцтва внаслідок Чорнобильської катастрофи з дня встановлення інвалідності. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що він є ліквідатором наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інвалідом 3-ї групи, а тому розмір його пенсії має складати 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, в той час як фактично він отримує пенсію, яку йому призначило УПФУ, у значно меншому розмірі, у зв'язку з чим просить: зобов'язати відповідача перерахувати йому розмір основної та додаткової пенсії у відповідності із Законом з виплатою недоотриманих сум та зобов'язати відповідача проводити йому в подальшому перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням мінімального розміру пенсії за віком.
В судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, і просили їх задовольнити з 23 травня 2007 року з зобов'язанням відповідача проводити в подальшому перерахунок пенсії у зв'язку із збільшенням мінімального розміру пенсії за віком, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений своєчасно та належним чином, надав суду заперечення, в яких просив також про розгляд справи без участі їхнього представника. Заперечення проти позову обґрунтовані тими обставинами, що виплата позивачу державної та додаткової пенсій проводиться на підставі діючих нормативних актів. Розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, діючим законодавством встановлено в залежності від розміру мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком щоразу визначався постановами Кабінету Міністрів України, в яких зазначалися обмеження щодо їх застосування при визначенні певних видів виплат. Механізм обчислення вказаних пенсій передбачений постановою КМ України від 30.05.1997 року № 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка є чинною і положення постанови стосовно критеріїв обчислення розмірів пенсій відповідають положенням ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, КМ України було прийнято 27.12.2005 року постанову за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка набрала чинності з 01.01.2006 року і якою передбачено підвищення пенсій по інвалідності потерпілим від Чорнобильської катастрофи, а також було встановлено тверді розміри пенсій в залежності від групи та причини інвалідності потерпілих, нижче яких не може бути мінімальний розмір пенсії, передбачений ч. 4 ст. 54 вказаного Закону.
Мінімальний розмір пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, встановлено ст. 28 Закону України «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування». В ч.3 ст. 28 цього Закону зазначено, що цей мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсії, призначених згідно з цим Законом. Тому положення зазначеної норми не поширюються на Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи». З січня 2008 року Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв»язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, зокрема, для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 3 групі інвалідності - 140 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розрахунок додаткової пенсії встановлено у відсотках до прожиткового мінімуму, зокрема інвалідам 3 групи-15 % прожиткового мінімуму. Постановами Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року № 530 та від 16.07.2008 року № 654 встановлено, що розмір пенсії для вказаних осіб не може бути нижчим відповідно 865,80 грн. та 867,60 грн. Розмір основної та додаткової пенсії позивачу переглядався у відповідності до вказаних нормативних актів. А, враховуючи конституційну норму, щодо обов'язкового виконання постанов Кабінету Міністрів України ( ст.117 Конституції України) вони правомірно застосували названі постанови.
Вислухавши пояснення представника позивача, думку позивача, дослідивши заперечення відповідача, матеріали справи та докази, надані сторонами, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Так, по справі встановлено, що ОСОБА_2, є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, що підтверджується посвідченням від 01 червня 2007 року серії НОМЕР_1 і вкладкою № 000345 (а.с. 5), та згідно з довідкою серії АС № 035014 (а.с. 7) має IІІ групу інвалідності, що пов'язана з роботами на ЧАЕС.
З заперечень та довідки УПФУ(а.с.21-22, 33) вбачається, що Позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Краснопільському районі Сумської області та отримує пенсію по інвалідності внаслідок Чорнобильської катастрофи як інвалід 3 групи, для призначення якої він звернувся з заявою 23 травня 2007 року. До того він отримував пенсію згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. З 23.05.2007 року йому і зроблений перерахунок пенсії згідно ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Станом на листопад 2008 року розмір його пенсії складав 1034, 10 грн., з яких :760 грн.- основний розмір пенсії, 74,70грн.- додаткова пенсія по 1 категорії, 149, 40грн.- підвищення до пенсії як інваліду ВВВ, 50,00грн.- цільова допомога на прожиття.
20 листопада 2008 року ОСОБА_2 подав до УПФУ заяву про переведення його пенсії на інший вид, тобто на пенсію за віком, у зв'язку з чим йому проведено перерахунок відповідно до ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
26 серпня 2009 року у відділ призначення пенсій надійшла заява ОСОБА_2 про перерахунок йому пенсії згідно ст.54 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на яку він отримав письмову відповідь про недоцільність такого перерахунку, оскільки розмір такої пенсії був би значно менший ніж той, який він одержував згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
17 лютого 2010 року ОСОБА_2 знову подав заяву про переведення його пенсії на інший вид, тобто згідно ст.54 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». З 17.02.2010 року йому зроблено перерахунок пенсії, яка станом на 1 червня 2010 року складє 1187, 20 грн., з яких: 760 грн.- основний розмір пенсії, 211,80грн.- підвищення до пенсії прирівняному до ІВВ 3 гр., 105,90 грн.- додаткова пенсія інваліду 3 групи 1 категорії, 24,30 грн. - державна адресна допомога, 35, 20 грн.- доплата по бюджету 2010р.
. Не погоджуючись з розміром отримуваної державної та додаткової пенсії, позивач звертався до УПФУ із письмовими заявами (а.с. 9, 10), в якіх просив провести перерахунок та виплатити недоотримані суми державної пенсії та додаткової пенсії у відповідності до чинного законодавства, проте йому відповідачем було відмовлено. (а.с.12-15).
З вищевикладеного вбачається що ОСОБА_4 нараховувалась і виплачувалась державна та додаткова пенсія як інваліду 3 групи 1 категорії внаслідок аварії на ЧАЕС за періоди з 23 травня 2007 року по 20 листопада 2008 року та з 17 лютого 2010 року по теперішній час, хоча 26 серпня 2009 року він подавав заяву про перерахунок йому пенсії згідно ст.54 «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і мав право на отримання такої пенсії з дати подання згаданої заяви.
Законом України від 18.02.2010 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який набув чинності з 10.03.2010 року, було внесено зміни до ч. 1 ст. 15 ЦПК України, а саме те, що спори з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат суди розглядають у порядку цивільного судочинства.
Згідно ч. 2 ст. 16 ЦПК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Згідно п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9, «… При здійсненні правосуддя судам під час розгляду справи необхідно піддавати оцінці нормативно - правові акти будь якого державного органу( згідно ст. 6 Конституції України від 28.06.1996 року органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України) на відповідність їх як Конституції так і закону. Якщо при цьому буде встановлено, що нормативно - правовий акт, який підлягає застосуванню не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.
Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.
Згідно ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Кожний має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1ст.50).
Конституційний Суд України в п. 4 свого рішення від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (Справа N 1-21/2005 ) роз'яснив, що «…Згідно зі статтею 22 Конституції України (254к/96-ВР ) закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру. Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права.
Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики».
З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
Частиною 3 ст.4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 8 даного Закону визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пунктом 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ «Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне утримання) з інших джерел. Право вибору пенсійних виплат передбачено ст.10 наведеного Закону означає, що особі, яка мала одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особа, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Абзацом 1 п.13 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається одна пенсія за її вибором . При цьому різниця між розміром пенсі, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів та розміром із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” (далі - спеціальний закон). Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Статтею 50 даного Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 3 групи - 50% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії, іншого доходу.
Нормами ст.54 даного Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та пенсій у зв'язку з втратою годувальника. Частина 4 ст.54 даного Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком, по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; ч.3 ст.67 даного Закону передбачено підвищення розміру пенсії, визначеної відповідно до ст.5, а також розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Таким чином, вихідним критерієм обрахунку державної та додаткової пенсії виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (стаття 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Закон України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІII, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеному законом.
Частиною 3 статті даного Закону (в редакції Закону № 2505-04 від 25 березня 2005 року), що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, тому інших нормативно-правових актів, які б визначали цей розмір або встановлювали інший розмір, немає. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
За чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
А тому, суд вважає за можливе не приймати до уваги посилання відповідача на положення ч. 3 ст. 28 вищевказаного Закону, з якої випливає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, оскільки наявність такої норми за відсутності іншого законодавчо визначеного мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови в реалізації повивачем його права на одержання пенсії та додаткової пенсії в розмірах, передбачених Законом "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Отже, оскільки розмір пенсії та додаткової пенсії позивача необхідно розраховувати з мінімального розміру пенсії за віком, який залежить від розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, про що вказано вище, то підставою для перерахунку пенсії позивача є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і цей перерахунок повинен здійснюватися з дня встановлення цього мінімуму.
Так відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки, розміри прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність, становлять:
-з 1 січня 2007 року - 380 гривень, з 1 квітня 2007 року- 406 гривень, з 1 жовтня 2007 року - 411 гривень;
- з 1 січня 2008 року - 470 гривень, з 1 квітня 2008 року - 481 гривень, з 1 липня 2008 року - 482 гривень, з 1 жовтня 2008 року - 498 гривень;
- з 01січня 2009 року - 498 грн, з 1 листопада 2009 року -573 гривень;
- з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня 2010 року - 706 гривень, з 1 липня 2010 року - 709 гривень.
Слід також зазначити, що Законом України "Про державний бюджет України на 2007 рік" дія ст.ст. 50, 54 Зкону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не зупинялась, а тому з 23 травня 2007 року, коли позивач подав заяву про переведення його пенсії з віку на інвалідність 3 групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, він мав право на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірах визначених спеціальним законом.
Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» в розділі ІІ пункт 28 статті 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» викладено в новій редакції, однак рішенням Конституційного Суду України № 1-28/2008 від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 розділ ІІ пункт 28 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визнано таким, що не відповідає Конституції України ( є неконституційним ).
Конституцією України у ст. 92 визначено сфери, зокрема бюджетну, які мають врегульовуватися виключно законом. Закон про Держбюджет є основним фінансовим документом держави. Через своє спеціальне призначення цей закон не повинен регулювати відносини в інших сферах суспільного життя.
Конституція України не надає закону про Держбюджет вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Таким чином, законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Беручи до уваги вище викладене можна зробити висновок, що при прийнятті Закону України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», було значною мірою звужене, гарантоване Конституцією України та Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», право особи на соціальний захист.
Однак, відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України» закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, отже зазначені вище зміни до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» втратили чинність саме 22.05.2008 року. Тому у період дії цього закону (внесених змін) відповідач призначав та виплачував пенсію відповідно до цих вимог. А тому суд приходить до висновку, що не підлягають задоволенню позовні вимоги за період з 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року.
Позовні вимоги за 2009 рік та 2010 рік підлягають задоволенню, у зв'язку з тим, що при прийнятті Законів України «Про державний бюджет на 2009 рік» та «Про державний бюджет на 2010 рік» дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не зупинялась і не скасовувалась , а відповідно до ст.64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
Судом не приймаються до уваги посилання відповідача в письмових запереченнях з приводу того, що ст. 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" делегує КМ України повноваження стосовно роз'яснення порядку застосування цього Закону, а рішення КМ України є обов'язковими до виконання.
Так, надання такого права КМ України не означає, що останній при визначенні порядку застосування Закону може допустити звуження змісту та обсягу прав громадян, встановлених Законом, тобто, КМ України повинен був встановити такий порядок не порушуючи вимог Закону щодо розмірів пенсій зазначеним категоріям пенсіонерів.
За таких обставин, відповідач, здійснивши позивачу виплату державної та додаткової пенсії в іншому розмірі, зокрема, встановленому постановами Кабінету Міністрів України № 1293 від 27.12.2005 року, № 530 від 28.05.2008 року та № 654 від 16.07.2008 року не в повному обсязі виконав взяті державою зобов'язання та порушив право позивача на отримання державної пенсії згідно ч.4 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії згідно ст. 50 вказаного Закону у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком.
Суд відмовляє позивачу у задоволенні частини вимог. Так, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача на майбутнє у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, проводити перерахунок розмірів державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю позивачу та виплачувати її щомісячно, відповідно до статті 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки суд не може встановити обов'язки на майбутнє, без наявності спірних правовідносин, які можуть бути в подальшому припинені відповідачем.
Вирішуючи даний спір в межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного: право позивача на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю виникло 23 травня 2007 року. З 01 січня 2008 року по 22 травня 2008 року відповідач при нарахуванні та виплаті пенсії діяв правомірно. 20 листопада 2008 року позивач перейшов на інший вид пенсійного забезпечення і отримував пенсію згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 17 лютого 2010 року, хоча фактично надав заяву, у якій просив перевести його на пенсію по 3 групі інвалідності з 26 серпня 2009 року.
Слід також зазначити, що порушене право позивача поновлюється цим рішенням, а тому позовні вимоги слід задовольнити по день ухвалення рішення суду.
На підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст. 50 та ч. 4 ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, визначеного ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та провести виплати недоплаченої пенсії за періоди з 23 травня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 20 листопада 2008 року та з 26 серпня 2009 року по 14 липня 2010 року.
Позивач підлягає звільненню від оплати судового збору (державного мита), як потерпілий від Чорнобильської катастрофи відповідно до ст. 4 п. 18 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 30.04.1993 року з послідуючими змінами.
Відповідач підлягає звільненню від сплати судового збору (державного мита) на підставі ст. 4 п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" від 30.04.1993 року з послідуючими змінами
Керуючись ст.ст. 1, 3, ч. 2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч. 1 ст. 24, ст.ст. 46, 55, 56, 64, 95, 113, 124 Конституції України, ст. 16 ЦК України, ст.ст. 49, 50, 53, 54, 62, 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України "Про Державний бюджет України на 2009 рік", Законом України від 04.11.2009 року "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України від 20.10.2009 року № 1646-УІ (стаття 1) "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", Законом України від 15 липня 1999 року № 966-14 "Про прожитковий мінімум", Законом України від 05 жовтня 2000 року № 2017-ІII "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії, ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", постановами КМ України від 30.05.1997 року № 523 "Про затвердження нового Порядку обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи", від 27.12.2005 року за № 1293 "Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", п. 1.2 Положення "Про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" № 8-2 від 30.04.2002 року, ст.ст. 10, 60, 79, 88, 212 - 215 ЦПК України, суд-
Позов задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного Фонду України в Краснопільському районі Сумської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 державної пенсії по третій групі інвалідності відповідно до ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 6 мінімальних пенсій за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", встановивши її на рівні 50 % від мінімальної пенсії за віком виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законодавством, з урахуванням проведених виплат за періоди: з 23 травня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 20 листопада 2008 року та з 26 серпня 2009 року по 14 липня 2010 року.
Стягнути з управління Пенсійного Фонду України в Краснопільському районі Сумської області на користь ОСОБА_2 120,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Судовий збір віднести на рахунок держави.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржене судове рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 19 липня 2010 року
Суддя В.І. Басова