Романівський районний суд Житомирської області
290/1204/19
Іменем України
18 травня 2023 року Романівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Романів кримінальне провадження відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, непрацюючого, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого - вироком Романівського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2019 року за статтею 126-1 КК України до 1 року обмеження волі,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України,
ОСОБА_5 будучи раніше судимим 30 жовтня 2019 року Романівським районним судом Житомирської області за статтею 126-1 КК України до одного року обмеження волі, маючи не зняту та непогашену у встановленому законом порядку судимість, повторно вчинив злочин проти життя та здоров'я особи наступних обставин.
ОСОБА_5 , перебуваючи 12 грудня 2019 року, близько 08 години, в приміщенні будинку АДРЕСА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, усвідомлюючи свою перевагу у фізичному розвитку, з мотивів явної неповаги до діючих норм співжиття, на ґрунті неприязних відносин, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, вчинив суперечку з матір'ю ОСОБА_4 , в ході якої ображав її словами нецензурної лайки та погрожував фізичною розправою, що викликало у ОСОБА_4 побоювання за свою безпеку, тому не витримавши психологічного насильства з боку свого сина, ОСОБА_4 вимушена була в домашньому одязі втекти зі свого будинку до сусідки ОСОБА_7 , де переховувалась до наступного ранку.
Внаслідок систематичних протиправних дій з боку ОСОБА_5 його матір ОСОБА_4 зазнала психологічного насильства, яке виразилось в словесних образах, погрозах, залякуванні, які викликали у останньої психологічні страждання та погіршення якості її життя.
Вказаними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене статтею 126-1 КК України.
В ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав частково та суду пояснив, що випадки сварок з матір'ю були, проте фізичної сили щодо останньої він не застосовував. Також зазначив, що причиною таких його дій в деякій мірі була і поведінка його матері.
Допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_4 пояснила, що в будинку разом з нею проживає її син ОСОБА_5 , який на протязі тривалого часу вчиняє щодо неї домашнє насильство. В 2019 році він, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння неодноразово ображав її, виганяв з будинку, в зв'язку з чим вона ночувала в знайомих, а не вдома. За вчинення домашнього насильства сина неодноразово притягували до адміністративної відповідальності а також до кримінальної.
Крім того, вина ОСОБА_5 у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення підтверджується дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, зокрема:
- витягом з єдиного реєстру досудових розслідувань від 13 грудня 2019 року, відповідно до якого цього ж дня до Романівського ВП Новоград-Волинського ВП ГУНП в Житомирській області надійшла заява ОСОБА_4 про те, що її син систематично вчиняє домашнє насильство, до ЄРДР внесено відомості за № 12019060150000317;
- протоколом про прийняття заяви про кримінальне правопорушення чи іншу подію та самою заявою від 13 грудня 2019 року, відповідно до яких ОСОБА_4 просить прийняти міри до її сина ОСОБА_5 , який систематично вчиняє домашнє насильство щодо неї;
- копіями постанов судді Романівського районного суду Житомирської області від 25 січня 2019 року, 27 листопада 2019 року, 12 грудня 2019 року, 13 грудня 2019 року, відповідно до яких ОСОБА_5 було притягнуто до адміністративної відповідальності за частинами 1 та 2 статті 173-2 КУпАП, за вчинення домашнього насильства відносно своєї матері ОСОБА_4 ;
- копією вироку Романівського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_5 за статтею 126-1 КК України, за вчинення домашнього насильства відносно ОСОБА_4 ;
- висновком судово-психіатричного експерта № 456-2022 відповідно до якого потерпіла ОСОБА_4 виявляє клінічні ознаки легкої деменції судинного ґенезу, проте може розуміти характер скоєних проти неї дій та передбачати їх наслідки, здатна правильно сприймати і на поверхневому рівні оцінювати обставини, що мають значення у справі. Ситуація, що досліджується, для ОСОБА_4 є постійно фрустраційною, вона зазнає психологічного насильства, розгублена, невпевнена, підкорювана, навіювана.
За змістом статті 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Обвинувальний вирок ухвалюється судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинене і обвинувачений є винним у його вчиненні.
Порушень процесуального порядку збирання наведених у вироку доказів за матеріалами провадження не встановлено. Зібрані під час досудового розслідування та досліджені в ході судового провадження письмові докази, якими доводиться вина обвинуваченого, суд відповідно до вимог статей 85, 86 КПК України визнає належними, достатніми та допустимими.
При цьому, суд також враховує, що, відповідно до статті 28 Конституції України, кожен має право на повагу до його гідності. Ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню.
Також, відповідно до положень статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь; кривдник особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі; особа, яка постраждала від домашнього насильства (далі постраждала особа), особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі; психологічне насильство форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Статтею 126-1 КК України передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Об'єктивну сторону зазначеного кримінального правопорушення складають діяння, що виражаються в систематичному насильстві в формах фізичного, психологічного та економічного насильства.
Словосполучення «систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства» описує діяння. Закінченим кримінальне правопорушення вважається з моменту вчинення хоча б однієї із трьох форм насильства (фізичного, психологічного чи економічного) втретє, у результаті чого настав хоча б один із вказаних в законі наслідків. При цьому не має значення, чи було відображено в адміністративному протоколі поліції, в обмежувальному приписі чи в іншому документі факт перших двох актів насильства. Факт документування має значення для доказування систематичності, але не більше ніж інші передбачені законом докази.
Оцінивши досліджені докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_5 повністю доведена і кваліфікує його дії за статтею 126-1 КК України як домашнє насильство, тобто умисне систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою перебуває у сімейних відносинах, що призводить до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої.
Суд враховує вимоги статті 65 КК України щодо призначення покарання у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене правопорушення, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також з урахуванням того, що особі має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Так, при призначенні обвинуваченому покарання суд враховує, що кримінальне правопорушення, вчинене ОСОБА_5 , відповідно до положень статті 12 КК України є тяжким злочином.
Дослідженням даних про особу обвинуваченого встановлено, що він не є особою з інвалідністю, не працює, не має на утриманні неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб, раніше судимий за вчинення домашнього насильства, відомості про його перебування на обліках у лікарів психіатра та нарколога відсутні, за місцем проживання характеризується як такий, що має схильність до зловживання спиртним напоями та систематичного насильства в сім'ї.
Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_5 , в ході содового провадження не встановлено.
З приводу обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, суд враховує наступне.
Так, у постанові Верховного Суду від 01 грудня 2021 року у справі № 672/1402/17 визначено, що норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту перебування особи у стані алкогольного сп'яніння якимось певним видом доказів. Зазначені обставини підлягають доказуванню й оцінці, виходячи із положень статей 84, 92, 94 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України), шляхом дослідження і оцінки всієї сукупності доказів, зокрема і показань свідків, з огляду на що, визнання висновку експерта недопустимим доказом в цьому провадженні, не є процесуальною перешкодою до визначення ознак стану алкогольного сп'яніння як обставини, що обтяжує покарання, у разі встановлення цієї обставини за результатами оцінки всієї сукупності доказів щодо встановлення такого стану.
Тому враховуючи, що факт перебування ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння 12 грудня 2019 року не підтверджений документально, проте підтверджується потерпілою ОСОБА_4 , суд приходить до переконання про необхідність визнання такого факту обставиною, що обтяжує відповідальність обвинуваченого. Крім того, факт перебування ОСОБА_5 в стані алкогольного сп'яніння підтверджується і копіями постанов Романівського районного суду від 11 та 13 грудня 2019 року, які враховувалися при кваліфікації його дій за ознакою систематичності домашнього насильства.
Враховуючи вік потерпілої ОСОБА_4 , обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_5 , є вчення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.
З огляду на те, що ОСОБА_5 будучи особою, яка має незняту й непогашену в установленому законом порядку судимість за вчинення домашнього насильства, знову вчинив злочин передбачений статтею 126-1 КК України, ще однією обставиною, що обтяжує його покарання, судом визнається вчинення злочину повторно.
Враховуючи наявність у ОСОБА_5 непогашеної судимості та обставин, що обтяжують покарання, суд не вважає за можливе призначити покарання у мінімальному розмірі в межах санкції статті 126-1 КК України. Також відсутні підстави для застосування положень статей 69, 74,76 КК України.
З урахуванням особи обвинуваченого, тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, обтяжуючих покарання обставин, негативних наслідків для потерпілої та її позиції щодо призначення покарання, позиції прокурора та сторони захисту, суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкції статті 126-1 КК України у виді обмеження волі строком на 8 років. Саме таке покарання на переконання суду, є необхідним та достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого.
Цивільний позов потерпілою не заявлявся, речові докази у кримінальному провадженні та судові витрати відсутні, запобіжний захід щодо обвинуваченого не обирався і клопотань про його обрання не надходило.
На підставі викладеного, керуючись статями 370-371, 373-374, 376-377 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 126-1 КК України та призначити покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців обмеження волі.
Початок строку відбування призначеного ОСОБА_5 покарання слід рахувати з моменту приведення вироку до виконання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржений до Житомирського апеляційного суду через Романівський районний суд Житомирської області шляхом подання апеляції, яка подається протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Головуючий ОСОБА_1