Справа № 274/1625/23 Провадження № 2/0274/763/23
про закриття провадження в частині позовних вимог
15.05.2023 м. Бердичів
Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Большакова Т.Б., за участю секретаря судового засідання Василюк А.О.,
представника позивача - адвоката Сачка А.В.,
представника відповідача - адвоката Макаренка І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К" про розірвання договорів оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати,
ОСОБА_1 звернулася до суду з указаним позовом, у якому просить суд:
- розірвати Договір оренди землі від 02 червня 2013 року, з урахуванням Додаткової угоди від 3 березня 2016 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 2,2811 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0168;
- розірвати Договір оренди землі від 02 червня 2013 року, з урахуванням Дрдаткової угоди від 3 березня 2016 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 2,2811 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0169;
- розірвати Договір оренди землі від 10 лютого 2015 року, з урахуванням Додаткової угоди від 3 березня 2016 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 1,5099 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0170;
- розірвати Договір оренди землі від 02 червня 2013 року, з урахуванням Додаткової угоди від 3 березня 2016 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 1,5146 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0315;
- розірвати Договір оренди землі від 02 червня 2013 року, з урахуванням Додаткової угоди від 3 березня 2016 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 1,3581 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0316;
- розірвати Договір оренди землі від 17 лютого 2013 року, з урахуванням Додаткової угоди від 3 березня 2016 року, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» та ОСОБА_2 щодо земельної ділянки площею 2,2811 га, кадастровий номер 1820880300:06:000:0317;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» на користь ОСОБА_1 невиплачену орендну плату за 2018-2021 роки в сумі 95861 грн. (дев'яносто п'ять тисяч вісімсот шістдесят одна гривня) 40 копійок;
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «А.Т.К.» на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати.
У підготовчому засіданні представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення орендної плати за 2018-2019 роки у розмірі 38344 грн. 58 коп., на підставі п. 3 ч. 1ст. 255 ЦПК України, у зв'язку з ухваленням Бердичівським міськрайонним судом рішення, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 06.09.2021 та ухвалою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 274/3707/20 між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, яке набрало законної сили.
В обгрунтування такого клопотання вказує, що наведений розрахунок орендної плати у цій справі за період 2018-2019 роки тотожній розрахунку, наведеному у справі №274/3707/20 за аналогічний період. Окрім того, звертає увагу, що суди усіх інстанцій прийшли до висновку, що орендна плата за вказаний період сплачена у повному обсязі, а тому повторне заявленння такої вимоги у цій справі є намагання позивача переглянути встановлені судами в межах справи № 274/3707/20 обставини.
Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення клопотання, з тих підстав, що така підстава закриття провадження, яка визначена п. 3 ч. 1ст. 255 ЦПК України, не підлягає застосуванню, адже дійсно, хоча і розглядалась вже справа між тими ж сторонами, з тим самим предметом, але підстави різняться. Адже, наводячи розрахунок орендної плати у справі № 274/3707/20 позивач враховував довідку Райгородоцької сільської ради, якою було передбачено збільшений розмір орендної плати 10% і 14%. А у справі, що розглядається позивачем як підставу, якою обраховано розрахунок суми орендної плати за період 2018-2019 роки, крім наведеної довідки Райгородоцької сільської ради, вказано відомості Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, які на думку позивача також свідчать про збільшений розмір орендної плати за спірний період, та узгоджується з інформацією, зазначеною у довідці.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, приходить до наступного висновку.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).
У той же час повторне звернення до суду з тотожними вимогами суперечить принципу правової визначеності та є неможливим.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тлумачення пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Для застосування вказаної підстави для закриття провадження у справі необхідна наявність водночас трьох складових, а саме: тотожних сторін спору, тотожного предмета позову, тотожної підстави позову, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду.
Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом тотожного спору, який вже розглянуто і остаточно вирішено по суті, оскільки після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав.
Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 26, 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року в справі № 320/9224/17 (провадження № 14-225цс19) зазначено, що: «за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року в справі № 761/7978/15-ц (провадження № 14-58цс18) вказано, що: «позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17, провадження № 12-161гс19) вказано, що «предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу».
Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
У справі, яка є предметом цього розгляду, суд установив, що предметом позову у цій справі є, зокрема, вимогаОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К" про стягнення невиплаченої орендної плати за 2018-2019 роки у розмірі 38344 грн. 58 коп.
Водночас у цивільній справі № 274/3707/20 набрало законної сили рішення суду, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
Зокрема, рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 09.02.2021, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 06.09.2021 та ухвалою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 274/3707/20, відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." про розірвання договорів оренди, стягнення невиплаченої орендної плати за 2018 - 2019. Судами надана вже оцінка та встановлено, що орендну плату за весь період із дня смерті попереднього орендодавця позивач отримала.
В обох справах позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права однаковими обставинами несплати відповідачем у зазначений період належної їй орендної плати у належному розмірі.
Отже, сторони, предмет і підстави двох позовів є тотожними. Чинним процесуальним законодавством України не допускається подання позивачем нового позову про той самий предмет і з тих самих підстав, з яких вже є прийняте рішення, що фактично полягатиме у переоцінці обставин, встановлених рішенням суду, яке набрало законної сили.
Повторне звернення з тими самим вимогами з тих самих підстав фактично свідчить про намагання домогтися нового слухання справи та нового її вирішення, що не відповідає принципу юридичної визначеності та суперечить положенням пункту 1 статті 6 Конвенції.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 25 липня 2002 року у справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України», заява № 48553/99, а також рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі «Брумареску проти Румунії», заява № 28342/95, встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.
Так, законодавець визначив уникнення можливості формування різних висновків та тлумачень щодо наявних між сторонами обставин та правовідносин, як і уникнення застосування можливості подачі нового позову з тим же предметом, з тих же підстав та між тими ж сторонами як засобу, спрямованого на спробу переглянути висновки судів за результатами розгляду попереднього позову, що не відповідатиме принципу юридичної визначеності.
Здійснення судом всебічного аналізу предмета і підстав заявленого позову сприяє з'ясуванню наявності та характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного цивільного права і обов'язку.
Судом встановлено, що у справі №274/1625/23, посилаючись на вимоги, які вже розглядалися у справі № 274/3707/20, позивач не вказує інших підстав позову, а фактично лише наводить інші підстави щодо обставин нарахування орендної плати за 2018-2019 роки, тобто позивач фактично змінює власну позицію щодо вказаних обставин на доведення обставин на підставі інших доказів, зокрема інформації податкового органу.
З наведеного слідує, що оскільки позивач скористався своїм правом на звернення з позовом у справі № 274/3707/20, в якій була заявлена вимога, зокрема, про стягнення невиплаченої орендної плати за 2018 - 2019, і судом у вказаній справі її розглянуто та відмовлено у її задоволенні, повторний розгляд у справі № 274/1625/23 такої ж вимоги лише внаслідок обґрунтування вимог інформацією податкового органу, при цьому розрахунок проведено за аналогічних вихідних даних із справою № 274/3707/20, суперечитиме приписам юридичної визначеності.
Враховуючи те, що рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 09.02.2021, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 06.09.2021 та ухвалою Верховного Суду від 13.10.2021 у справі № 274/3707/20 надана вже оцінка та встановлено, зокрема, що орендну плату за весь період із дня смерті попереднього орендодавця позивач отримала та у задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К." про розірвання договорів оренди, стягнення невиплаченої орендної плати за 2018 - 2019 відмовлено, суд прийшов до висновку про задоволення клопотання представника відповідача та закриття провадження в частині позовних вимог про стягнення орендної плати за 2018-2019 у розмірі 38344 грн. 58 коп., на підставі п. 3 ч. 1ст. 255 ЦПК України.
У іншій частині заявлених позовних вимог продовжити розгляд справи по суті.
Одночасно, суд роз'яснює, що згідно з ч. 2ст. 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Керуючись ст. ст.255, 256, 259, 260 ЦПК України,
Клопотання представника відповідача задовольнити.
Провадження в цивільній справі №274/1625/23 за позовом позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К" про розірвання договорів оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати, закрити у частині позовних вимог про стягнення орендної плати за 2018-2019 роки у розмірі 38344 грн. 58 коп., на підставі п. 3 ч. 1ст. 255 ЦПК України.
Роз'яснити позивачу положення ч.2ст.256 ЦПК України, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.
Продовжити розгляд справи по суті в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "А.Т.К" про розірвання договорів оренди землі та стягнення невиплаченої орендної плати.
Копію ухвали направити сторонам у справі.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду в 15 денний строк з дня її проголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 17.05.2023.
Суддя Тетяна БОЛЬШАКОВА