154/1004/23
2/154/414/23
17 травня 2023 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого - судді Лутая А.М.,
за участю секретаря судового засідання - Ваврисевич О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини,
Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що з відповідачем перебуває в зареєстрованому шлюбі з 05.01.2022 року. Шлюб на даний час не розірвано, однак сторони проживають окремо. Від спільного подружнього життя з відповідачем у них народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з позивачкою і знаходиться на повному її утриманні. Відповідач добровільно сплачувати аліменти на утримання доньки не бажає.
Просить стягувати аліменти з відповідача в її користь на утримання неповнолітньої дитини в розмірі частки всіх видів його заробітку /доходу/ щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня пред'явлення позову до суду до повноліття дитини, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Ухвалою суду від 01.03.2023 року на підставі вказаної позовної заяви відкрито провадження у справі та призначено її розгляд по суті в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Позивачка на судовий розгляд справи подала заяву, в якій зазначила, що позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини підтримує в повному обсязі, просить проводити розгляд справи за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву в якій позовні вимоги про стягнення аліментів на утримання дитини визнав, просить розгляд справи проводити у його відсутності.
Враховуючи те, що учасники справи у судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення в повному обсязі.
Судом встановлено, що сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі з 05.01.2022, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 підтверджується, що сторони у справі є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991р. та набула чинності для України 27 вересня 1991р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Обов'язок батьків по утриманню дітей до досягнення ними повноліття закріплений в ч.2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
Згідно з ч.2 ст.181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дітей може брати участь у їх утриманні в грошовій і /або/ натуральній формі.
Однак, домовленості щодо добровільної сплати відповідачем коштів на утримання дитини між сторонами не досягнуто.
Відповідно до ч.3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч.1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує, зокрема, стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення.
Вирішуючи питання про розмір аліментів, які необхідно стягувати з відповідача, суд бере до уваги, що обов'язок утримувати дітей є рівною мірою обов'язком як батька, так і матері, тому приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю в розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно і до досягнення дитиною повноліття.
На думку суду, даний розмір аліментів жодним чином не є надмірним з точки зору звичайних і необхідних потреб неповнолітньої дитини, а визначення аліментів у меншому розмірі не забезпечить звичайних потреб неповнолітньої дитини та достатній рівень життя, який їй гарантовано Законом України «Про охорону дитинства» та Конвенцією про права дитини від 20.11.1989 р.
Водночас, згідно з ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ч.ч. 7, 8 ст. 7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей і, тим більше, при захисті одного із основних прав дитини - права на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття.
Враховуючи те, що відповідач є батьком неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , котрий не виконує обов'язок по утриманню неповнолітньої дитини, суд прийшов до висновку, що вимоги позивачки є законними, доведеними і підлягають до задоволення.
Згідно з ч.1 ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Обговорюючи питання про судові витрати, приймаючи до уваги ті обставини, що позивачка при пред'явлені позову про стягнення аліментів була звільнена від сплати судового збору на підставі Закону України «Про судовий збір», на виконання вимог ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 12,81,89,265,280,281,282 ЦПК України, ст.ст. 180-182, ст.191 Сімейного кодексу України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 22.02.2023 і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_3 , проживає по АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , проживає по АДРЕСА_2 .
Головуючий: А.М. Лутай