154/1654/23
2/154/554/23
17 травня 2023 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:
головуючого - судді Лутая А.М.
за участю секретаря судового засідання - Ваврисевич О.О.,
розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в м. Володимирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивачка ОСОБА_1 у квітні 2023 року звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно, який обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки - ОСОБА_4 . Після його смерті відкрилась спадщина за законом на належне йому спадкове майно, яке складається з права власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами , що знаходиться по АДРЕСА_1 . Окрім позивача іншими спадкоємцями за законом є діти померлого - відповідачі по справі. Будь який спір, щодо спадкового майна відсутній.
Вказує, що звернувшись до нотаріуса для оформлення спадщини, отримала відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом у зв'язку з ненаданням правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Просить визнати за нею право власності на спадкове майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 19.04.2023 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання.
Позивачка у підготовче засідання не з'явилася, однак подала до суду заяву, в якій просить проводити розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити.
Відповідачі в підготовче засідання також не з'явилися, однак подали до суду заяви, в яких просять проводити розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги визнають в повному обсязі та не заперечують проти їх задоволення.
Враховуючи те, що учасники справи в підготовче засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Беручи до уваги, що відповідачі визнають позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити за результатами підготовчого провадження.
Дослідивши й оцінивши письмові матеріали справи, приймаючи до уваги безумовне визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 - чоловік позивачки та батько відповідачів. Вказані обставини підтверджуються копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , актовий запис №33, копією свідоцтва про шлюб позивачки серії НОМЕР_2 , витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження відповідачів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1218, ч.ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України внаслідок смерті особи відкривається спадщина, до складу якої входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з права власності на будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 , який належав померлому, що підтверджується витягом з по господарської книги Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області №5 за 2011-2015 року.
Згідно ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до вимог ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ч.1 ст.1222 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).
Відповідно до чч. 1, 3 , 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Сторони прийняли спадщину, оскільки, відповідно до довідки Зимнівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області №599 від 02.08.2022, вони постійно проживали разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно спадкової справи №4/2023, заведеної після смерті ОСОБА_4 , відповідачі відмовилися від прийняття спадщини, а позивачка 24.02.2023 звернулася до нотаріуса із заявою щодо видачі їй свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4 , на будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 .
Проте, постановою приватного нотаріуса Володимирського районного нотаріального округу Волинської області Велимчаниці А.І від 24.02.2023 № 75/02-31, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_4 на вказаний будинок, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на зазначене спадкове майно, та запропоновано звернутися до суду для визнання права власності на це майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно, який, відповідно до вимог ст. 68 Закону України «Про нотаріат», при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва та склад спадкового майна.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Припиняється право власності, зокрема, у разі смерті власника (п. 11 ч. 1ст. 346 ЦК України).
Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку (п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року).
Верховний Суд України у постанові Пленуму № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» в п.23 роз'яснив, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки позивачка є спадкоємцем першої черги за законом вищевказаного спадкового майна, однак, через відсутність правовстановлюючих документів на дане майно, не може оформити свої спадкові права, тому її права підлягають захисту в судовому порядку шляхом визнання за нею права власності на спадкове майно.
Оцінивши всі докази в сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивачки є обґрунтованими, доведеними, законними, а тому їх слід задовольнити.
Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 142, 200, 206, 265 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 1216-1218,1297 ЦК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , НОМЕР_3 , зареєстрована: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрована: АДРЕСА_2 .
Головуючий А.М. Лутай