Провадження № 22-ц/803/4182/23 Справа № 204/8570/22 Суддя у 1-й інстанції - Черкез Д.Л. Суддя у 2-й інстанції - Канурна О. Д.
17 травня 2023 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої судді Канурної О.Д.,
суддів: Космачевської Т.В., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» про захист прав споживача (суддя першої інстанції Черкез Д.Л.), -
У жовтні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовною заявою до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» про захист прав споживача.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 07 серпня 2019 року він звернувся до стоматологічної клініки ТОВ «НПЛЮС», яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, З-Б для надання йому медичних послуг з виготовлення протезів зубів верхньої та нижньої щелеп.
Позивач був направлений до лікаря ОСОБА_2 .
Під час першого звернення до адміністратора клініки йому була названа вартість виготовлення двох щелеп, а також вартість двох особистих ложок, якість пластмаси та зубів у сумі 8300,00 грн. Але, вже на особистому прийомі у ОСОБА_2 ним було добавлено ще дві особисті ложки вартістю по 1300,00 грн. кожна і ще 420,00. грн без визначення призначення платежу. Отже, 07 серпня 2019 року він сплатив всього 11320,00 грн, а квитанцію отримав на 5660,00 грн.
ОСОБА_2 запропонував позивачу залишити йому його власні два протези, в яких позивач прийшов на прийом. Лише згодом стало ясно, що виготовлені протези є просто копіями старих протезів. В перший же день носіння виготовлених протезів була розірвана права частина слизової оболонки рота, що супроводжувалося значним крововиливом та нестерпним болем. Після проведеного коригування - скорочення правого крила протезу верхньої щелепи - протез взагалі перестав триматися на щелепі. Внаслідок зробленого ОСОБА_2 перебазування протезу верхньої щелепи, протез повністю розірвав слизову оболонку ротової порожнини зліва у верхній частині. Протез нижньої щелепи був зробленим дуже товстим і також розірвав позивачу шкіру слизової та нижні ясна. Прикус зроблено дуже низьким, що виглядало так, ніби позивач зовсім без зубів.
У зв'язку з викладеним позивач прийняв рішення про повернення виготовлених протезів. 30 грудня 2019 року рекомендованим поштовим відправленням він звернувся до керівника ТОВ «НПЛЮС» з відповідною скаргою. Після цього з ним телефоном зв'язався лікар ОСОБА_2 та вмовив повторити процедуру з виготовлення інших протезів, на що позивач погодився.
31 січня 2020 року ОСОБА_2 були знову зняті відтиски щелеп.
24 лютого 2020 року на прийомі у цього лікаря останній передав позивачу нові протези. Але, після нетривалого використання цих протезів, виявилось, що верхній та нижній протези є короткими і язик обмежений в дуже маленькому об'ємі, розмовляти з таким об'ємом практично неможливо. Після другої і невдалої спроби отримати у ОСОБА_2 необхідні позивачу протези, він прийняв рішення про повернення виготовлених протезів з причини неможливості їх використовування та повернення грошових коштів в сумі 11320,00 грн.
У березні 2020 року позивач направив до ОСОБА_2 відповідну заяву, але поштовий кур'єр не зміг вручити цю заяву, так як працівники стоматологічної клініки ТОВ «НПЛЮС» відмовилися отримувати заяву. Тому він був змушений вдруге 07 квітня 2020 року звернутися до керівника ТОВ «НПЛЮС» зі скаргою, в якій запропонував прийняти виготовлені непридатні для позивача протези щелеп і відшкодувати витрачені ним кошти на виготовлення протезів шляхом перерахування 11320,00 грн на його банківську картку або передати цю суму особисто його адвокату.
Але, відповіді на скаргу позивач не отримав, у зв'язку з чим був вимушений 28 травня 2020 року звернутись з відповідною скаргою до Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної адміністрації. Листом Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 23 липня 2020 року за № Д-1567 позивачу був надісланий висновок за результатами клініко-експертної оцінки, згідно з яким на протезах були виявлені наступні недоліки: недопустиме скорочення задньої границі повного знімного протезу верхньої щелепи, яка повинна бути на 2 мм. позаду сліпих отворів піднебіння; поверхні протезів, які спираються на протезне ложе, не відповідають рельєфу протезного ложа.
Отже, надані позивачу відповідачем ОСОБА_2 медичні послуги і реалізовані протези виявилися неякісними.
При виявленні недоліків товару, на який надана гарантія, виникає презумпція вини постачальника (виробника). У такому випадку для звільнення себе від відповідальності саме постачальник (виробник) повинен довести, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
У вересні 2022 року позивачу стало відомо, що лікар ОСОБА_2 під час надання позивачу медичних послуг з протезування від імені ТОВ «НПЛЮС» не знаходився в трудових відносинах з цим товариством, а також не мав особистої ліцензії МОЗ України на заняття приватною медичною практикою.
Згідно з даними ліцензійного реєстру МОЗ, ОСОБА_2 отримав ліцензію на медичну практику № 66117, згідно з якою отримав право на заняття такою практикою лише з 19 жовтня 2021 року.
Таким чином, ТОВ «НПЛЮС», яке мало відповідну ліцензію МОЗ України, не мало право доручати надання медичних послуг особі, яка не знаходиться з ним у трудових відносинах і не має права на приватну медичну практику. ТОВ «НПЛЮС», отримавши у позивача замовлення на виготовлення протезів і оплату за ці протези, цю медичну послугу позивачу не надало, оскільки фактичним її наданням займався ОСОБА_2 , тобто особа, яка не мала ніяких законних трудових правовідносин з ТОВ «НПЛЮС». Допуску працівника на роботу обов'язково повинно передувати укладення трудового договору.
Відповідачі своїми спільними умисними діями, спрямованими на створення у позивача шляхом обману впевненості в законності своїх дій, кожен окремо припустилися порушення вимог закону. ТОВ «НПЛЮС» зі свого боку не надало позивачу обіцяну медичну послугу, за яку отримало плату, а ОСОБА_2 зі свого боку займався незаконною приватною медичною практикою.
Вважає, що заподіяна позивачу матеріальна шкода має бути відшкодована відповідачами солідарно.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року у справі № 201/5579/20 позивачу було відмовлено у задоволенні позову до ТОВ «НПЛЮС» про стягнення 11320,00 грн., але позов заявлявся з інших правових підстав. У зв'язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом.
Позивач просив суд першої інстанції ухвалити рішення, яким стягнути з відповідачів солідарно на його користь 5660,00 грн., сплачених ним за неякісні медичні послуги.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» про захист прав споживача, відмовлено.
Не погодившись з указаним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення суду ухвалено з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, не доведено обставини, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, висновки суду не відповідають обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та матеріального права.
Апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає про те, що підставою його позову було те, що відповідач ТОВ «НПЛЮС», отримавши від позивача платню за надання стоматологічних послуг, не виконало своїх обов'язків, а надання позивачу таких послуг ОСОБА_2 не свідчить про виконання ТОВ «НПЛЮС» умов договору, оскільки ОСОБА_2 не знаходився із ТОВ «НПЛЮС» у трудових відносинах. Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову зазначив, що вважає безпідставним та недоведеним належними, допустимим та достатніми доказами посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «НПЛЮС». Разом з тим, суд неодноразово у задоволенні поданих позивачем клопотань про витребування доказів щодо наявності трудових правовідносин між ТОВ «НПЛЮС» та ОСОБА_2 у період надання позивачу останнім стоматологічних послуг, відмовляв. Апелянт звертає увагу на те, що при відмові у витребуванні доказів суд у своїх ухвалах посилався на те, що підставою позову позивача є неякісне надання останньому стоматологічних послуг, проте, звертає увагу апеляційного суду на те, що підставою його звернення до суду з позовом була не якість наданих йому стоматологічних послуг, а невиконання виконавцем - ТОВ «НПЛЮС» умов договору про надання стоматологічних послуг.
Також, посилаючись на постанову Верховного суду від 01.07.2020 року у справі № 751/7892/17, вважає, що суд безпідставно поклав на нього, як споживача послуг, обов'язок доказування факту ненадання цих послуг їх виконавцем.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 квітня 2023 року у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду: головуючого судді: Єлізаренко І.А., суддів: Красвітної Т.П., Свистунової О.В. відкрито апеляційне провадження у справі та надано сторонам строк для подання відзиву.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді: Єлізаренко І.А., суддів: Красвітної Т.П., Свистунової О.В., задоволено, цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» про захист прав споживача, передано до канцелярії Дніпровського апеляційного суду для визначення складу суду в порядку ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями було визначено новий склад колегії суддів у складі: головуючого судді Канурної О.Д., суддів Космачевської Т.В., Халаджи О.В.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2023 року справу прийнято до свого провадження та призначено до розгляду.
05 травня 2023 року від відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» понесені судові витрати на правову допомогу і сумі 8040 грн.
05 травня 2023 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, в якій просить відхилити доводи адвоката Мізевича Дмитра Анатолійовича, який діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2023 року.
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 17 травня 2023 року відповідач ОСОБА_2 не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується довідкою (а.с. 211).
В судове засідання Дніпровського апеляційного суду 17 травня 2023 року представник відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вурчення поштового відправлення (а.с. 212).
Заслухавши головуючого суддю, вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Вовчука О.Ю., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно частини 2 вказаної вище статті, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 1 статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що у серпні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до стоматологічної клініки Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» з метою перебазування знімного протезу, який був виготовлений в іншій клініці. Перебазування з'ємного протезу було виконано лікарем ОСОБА_2 .
07 серпня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» з метою виготовлення знімних протезів на верхню та нижню щелепи. Того ж дня ОСОБА_1 сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» 5660,00 грн. Також, 07 серпня 2019 року лікарем ОСОБА_2 у ОСОБА_1 були зняті відтиски під повний знімний протез на верхню та нижню щелепи.
Декілька разів ОСОБА_1 приходив на примірку постановки зубів на верхню та нижню щелепи та 12 вересня 2019 року ОСОБА_1 була проведена здача двох повних протезів на верхню та нижню щелепи.
Вищевказані обставини підтверджується медичною карткою стоматологічного хворого № 112 2019 щодо пацієнта ОСОБА_1 (а.с. 122-124), а також були встановлені рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року по справі № 201/5579/20 (а.с. 17-22).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 15 лютого 2022 року, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/103566895, рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року було залишено без змін.
Як вбачається із частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Згідно рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року по справі № 201/5579/20 судом також було встановлено, що при останній корекції лікарем ОСОБА_2 було виявлено, що пацієнт ОСОБА_1 почав самостійно коректувати протези в домашніх умовах за допомогою наждачного паперу і був попереджений, що гарантії на зубні протези будуть зняті в разі таких самостійних дій. На наступні огляди, на які позивача запрошував лікар ОСОБА_2 , пацієнт ОСОБА_1 відповідав у телефонних дзвінках, стверджуючи, що в нього все добре та на огляди і корекції він приходити не буде, і якщо його буде щось турбувати, він сам запишеться на прийом. Через кілька місяців пацієнт ОСОБА_1 почав писати листи та претензії до клініки та ортопеда-стоматолога ОСОБА_2 стосовно неетичної поведінки лікаря та неякісно виготовлених протезів. Пацієнт ОСОБА_1 був запрошений до клініки на огляд до головного лікаря, директора - ОСОБА_3 . У рамках лояльності в роботі з пацієнтами, ОСОБА_1 було запропоновано повторне виготовлення нових зубних протезів безкоштовно, за умови його обов'язкових оглядів та корекцій у лікаря. Пацієнт погодився і кожен наступний візит до лікаря ОСОБА_2 був узгоджений з ним.
Після виготовлення та фіксації нових знімних зубних протезів на верхню та нижню щелепи, позивача все влаштувало, що також підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 у медичній картці на кожному прийомі.
10 лютого 2020 року ОСОБА_1 було здійснено постановку зубів та у медичній картці ОСОБА_1 поставив свій підпис та зазначив, що протезуванням зубів задоволений. Цього ж дня ОСОБА_1 підписав Інформаційну добровільну згоду пацієнта на проведення діагностики, лікування і на проведення операції та знеболювання, в якій підтвердив, що: одержав інформацію про характер його захворювання, особливості його перебігу, діагностики та лікування; отримав в повному обсязі роз'яснення про характер, мету, орієнтовану тривалість діагностично-лікувального процесу та про можливі несприятливі наслідки під час його проведення, про необхідність дотримання визначеного лікарем режиму в процесі лікування; зобов'язався негайно повідомляти лікуючого лікаря про будь-яке погіршення самопочуття; був проінформований, що недотримання рекомендацій лікуючого лікаря, режиму прийому призначених препаратів, безконтрольне самолікування можуть ускладнити лікувальний процес та негативно позначитися на стані здоров'я; надані в доступній формі інформація про ймовірний перебіг захворювання і наслідки у разі відмови від лікування.
24 лютого 2020 року ОСОБА_1 була проведена здача знімних протезів на верхню та нижню щелепи, надані рекомендації по експлуатації протезів. У медичній картці ОСОБА_1 знову поставив свій підпис та зазначив, що протезуванням зубів задоволений, претензій не має.
Відповідно до висновку експерта № 4583-20 судово-почеркознавчої експертизи від 03 лютого 2021 року записи і підписи, рукописні тексти в «Історії хвороби ортопедичного хворого» медичної картки № 1122019 ОСОБА_1 виконані самим ОСОБА_1 .
Частиною 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Після звернення ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» для надання йому стоматологічних послуг, працівники клініки проконсультували його з планом лікування та вартістю цих послуг. Позивач, будучи обізнаним з умовами запропонованого лікування, сплатив грошові кошти відповідно до квитанції до прибуткового касового ордера від 07 серпня 2019 року, тим самим сторони уклали договір, дійшовши згоди по всім основним умовам надання та приймання послуг з лікування. Відповідач виконав всі взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг з протезування позивача. ОСОБА_1 отримав вказані послуги, оплатив їх та особисто здійснив декілька записів у медичній картці про те, що наданими послугами задоволений, претензій не має.
3 березня 2020 року ОСОБА_2 у медичній картці ОСОБА_1 було зроблено запис про те, що відбулась корекція протезів, на протезах верхньої та нижньої щелепи видна корекція протезу не у клініці «НПЛЮС».
27 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Департаменту охорони здоров'я Дніпропетровської обласної державної адміністрації зі скаргою від 25 травня 2020 року з метою перевірки якості надання йому медичної допомоги в умовах ТОВ «НПЛЮС». У висновку за результатами клініко-експертної оцінки надання медичної допомоги ОСОБА_1 зазначено, що при огляді зубних протезів (зі слів пацієнта виготовлених у ТОВ «НПЛЮС») відмічається: недопустиме скорочення задньої границі повного знімного протезу верхньої щелепи, яка повинна бути на 2 мм позаду сліпих отворів піднебіння; поверхні протезів, які спираються на протезне ложе, не відповідають рельєфу протезного ложа в результаті наявності на них погано заполірованих борозен від крупнозернистого абразивного імовірно не медичного інструменту, що перешкоджає адгезії (прилипанню) протезів до протезного ложа; також на цих ділянках маються занадто поліровані ділянки, що також не покращують адгезію (а.с. 127-128).
Звертаючись у жовтні 2022 року до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з даним позовом ОСОБА_1 посилаючись на те, що надані йому відповідачами медичні послуги і реалізовані протези виявились неякісними, просив стягнути з ОСОБА_2 та Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» солідарно на його користь 5660,00 грн. сплачених ним за неякісні медичні послуги.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що підставою звернення до суду з позовними вимогами була не якість наданих йому стоматологічних послуг, а невиконання виконавцем - ТОВ «НПЛЮС» умов договору про надання стоматологічних послуг, є безпідставними, оскільки матеріалами справи підтверджується, що позивачу ОСОБА_1 були надані стоматологічні послуги.
Як вбачається із частини 1 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно з частиною 3 вказаної вище статті, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до частини 2 вказаної вище статті, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 3 вказаної вище статті передбачено, що сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Як вбачається із частини 1 статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Згідно з частиною 2 вказаної вище статті, питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З протоколу засідання лікарської комісії в стоматологічній клініці ТОВ «НПЛЮС» від 29 червня 2020 року вбачається, що порушень щодо наданих стоматологічних послуг пацієнту ОСОБА_1 та неякісно виготовлених для нього зубних протезів ортопедом - стоматологом ОСОБА_2 не виявлено (а.с. 122).
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що суд безпідставно поклав на нього, як споживача послуг обов'язок доказування факту ненадання послуг їх виконавцем, є безпідставними, оскільки вказані обставини були з'ясовані при вирішенні справи № 201/5579/20 рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 01 листопада 2021 року.
Доводи апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 про те, що його твердження про відсутність трудових правовідносин між ТОВ «НПЛЮС» і ОСОБА_2 не спростовувалося взагалі, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції вважав безпідставними та недоведеним належними, допустимими та достатніми доказами посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_2 не перебував у трудових відносинах з ТОВ «НПЛЮС».
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що твердження позивача про те, що відповідач ОСОБА_2 на момент надання йому медичних послуг не мав медичної ліцензії суд до уваги не бере, оскільки судом встановлено та доводиться матеріалами справи, що стоматологічні послуги з виготовлення та встановлення зубних протезів йому надавало ТОВ «НПЛЮС», яке мало відповідну медичну ліцензію для надання зазначених послуг станом на серпень 2019 року, що підтверджується загальнодоступними відомостями з Ліцензійного реєстру МОЗ України (https://e-mis.com.ua/moz/42074).
У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «НПЛЮС» - адвокат Мізевич Д.А. просить апеляційний суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 8040,00 грн.
У відповіді на відзив і в судовому засіданні Дніпровського апеляційного суду 17.05.2023 року позивач ОСОБА_1 заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу.
Дніпровський апеляційний суд виходить із наступного.
Відповідно до частини 1 статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається із пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 статті 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Як вбачається із частини 2 вказаної вище статті, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку по даних сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
До заяви про розподіл судових витрат адвокатом Мізевич Д.А. надано: договір про надання правової допомоги від 24.01.2023 року, акт приймання - передачі виконаних робіт (наданих послуг) від 01 травня 2023 року, платіжна інструкція № 2095 на суму 8040,00 грн. (а.с. 222 - 228).
Враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені пунктом 6 частиною 1 статті 3 ЦПК України, а саме: справедливість, добросовісність та розумність, критерії реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, заявленої у справі ціни позову та значення справи для сторін, суд вважає за необхідне зменшити їх розмір та стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» 2000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, а отже вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» в цій частині підлягають частковому задоволенню.
В іншій частині вимог про стягнення професійної правничої допомоги слід відмовити.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, правильно встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав правильну правову оцінку і обгрунтовано у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права дійшов до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що підстав для скасування рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2023 року і задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 лютого 2023 року залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НПЛЮС» (ЄДРПОУ 39344920) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 (дві тисячі) грн.
В іншій частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Судді: О.Д. Канурна
Т.В. Космачевська
О.В. Халаджи
Повний текст постанови складений 18 травня 2023 року
Суддя: О.Д.Канурна