Справа №10- 398 / 2010 року Головуючий у 1 інстанції Чередникові С.М.
Категорія Постанова. Доповідач Гавриш В.М.
.
Іменем України
2010 року вересня місяця « 9 » дня Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:
Головуючого Гавриша В.М.
суддів Голубенко Н.В. Павленко В.П.
з участю прокурора Чугай О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві апеляцію помічника Лубенського міжрайонного прокурора на постанову Лубенського міськрайонного суду від 19 липня 2010 року за скаргою ОСОБА_1
Постановою Лубенського міськрайонного суду від 19 липня 2010 року скасована постанова Лубенського міжрайонного прокурора від 29 березня 2010 року про відмову в порушенні кримінальної справи за відсутністю ознак складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365 КК України в діях ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Скасовуючи постанову Лубенського міжрайонного прокурора, суд вказав, що заява громадянина ОСОБА_1, щодо фальсифікації матеріалів кримінальної справи відносно нього слідчими ОСОБА_3. і ОСОБА_2 належним чином не перевірена, оскільки відсутні будь-які пояснення цих посадових осіб, а сам заявник по обставинам його письмової заяви взагалі не опитаний.
Вважаючи перевірку заяви громадянина ОСОБА_1 фактично не проведеною, а постанову про відмову в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 та ОСОБА_8 передчасною, суддя скасував постанову прокурора від 29 березня 2010 року, а матеріали направив йому ж для проведення додаткової перевірки.
В апеляції помічник Лубенського міжрайонного прокурора просить скасувати постанову суду, вважаючи її необгрнутованою, а проведення додаткової перевірки зайвим і непотрібним, мотивуючи тим, що за вчинений ОСОБА_1 злочин, передбачений ст. 185 ч. 2 КК України, він місцевим судом визнаний винним та засуджений до реальної міри покарання, апеляційною інстанцією таке судове рішення визнано вірним тому заяви засудженого про фальсифікацію матеріалів його кримінальної справи направлені на ухилення від відбування покарання.
Одночасно прокурор звертає увагу на те, що раніше аналогічні заяви засуджений ОСОБА_1 не робив, повністю визнавав свою вину, а пояснення слідчих ОСОБА_2 та ОСОБА_3. не вплинуть на раніше прийняте рішення про відмову в порушення кримінальної справи відносно них.
Заслухавши доповідь судді, виступ прокурора Чугай О.Ю., який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали відмовного матеріалу та обговоривши мотиви апеляції, колегія суддів не знаходить підстав до її задоволення, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 236-1 КПК України, на постанову прокурора про відмову в порушенні кримінальної справи, може бути подана скарга особою, інтересів якої вона стосується, або її представником.
Відмова прокурора в порушенні кримінальної справи, а відтак і у задоволенні скарги, згідно вимог ст. ст. 99, 235 КПК України, повинна бути належним чином мотивована.
Скасовуючи постанову Лубенського міжрайонного прокурора від 29 березня 2010 року та направляючи йому матеріал для проведення додаткової перевірки, суддя місцевого суду вірно зазначив, що фактично перевірка по заяві громадянина ОСОБА_1 про вчинений посадовими особами, на його думку, злочин прокурором не проводилася.
Так, засуджений ОСОБА_1, в порядку ст. 97 КПК України, направив письмову заяву від 24 лютого 2010 року отриману Лубенським міжрайонним прокурором 11 березня 2010 року, в якій просив притягнути до кримінальної відповідальності за ст.ст. 364, 365, 366 КК України осіб, які по його справі проводили досудове слідство та, на його думку, фальсифікували матеріали кримінальної справи.
/ а. с. 1 /
Відмовляючи в порушенні кримінальної справи, прокурор послався на наявність вироку місцевого суду від 23 січня 2010 року та ухвали апеляційного інстанції від 27 березня 2010 року стосовно ОСОБА_1, а також відсутність в м. Лубни ОСОБА_3 і ОСОБА_4
/ а. с. 13 /
Між тим, за вказаною заявою сам громадянин ОСОБА_1 по обставинам, на його думку, вчинення злочину, викладеним в його письмовій заяві не опитувався, посадові особи, які, відповідно до змісту цієї письмової заяви, вчинили злочин, також не опитувалися, а тому висновок прокурора про відсутність в діях зазначених осіб ознак злочинів, передбачених ст.ст. 364, 365 КК України, без належної перевірки цієї заяви, тим більш без опитування перелічених осіб, є вочевидь передчасним.
Посилання прокурора на існуючі судові рішення відносно ОСОБА_1, не заслуговує на увагу, оскільки чинне кримінально - процесуальне законодавство, та зокрема ст. 97 КПК України, не звільняє прокурора від обов'язку прийняти заяву про вчинений злочин та прийняти законне і обгрунтоване процесуальне рішення.
Більше того, в своїй письмовій заяві ОСОБА_1 просив притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 та ОСОБА_3, в тому числі і за ст. 366 КК України, однак в цій частині прокурор не прийняв будь-якого процесуального рішення, що також свідчить про неналежний розгляд заяви.
Виходячи з наведеного, колегія суддів не знаходить підстав до скасування постанови суду, а тому апеляція прокурора не підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 362, 366, 382 КПК України колегія суддів, -
Апеляцію помічника Лубенського міжрайонного прокурора залишити без задоволення, а постанову Лубенського міськрайонного суду від 19 липня 2010 року за скаргою громадянина ОСОБА_1 - без змін.
Гавриш В.М. Голубенко Н.В. Павленко В.П.