Справа № 202/10952/22
Провадження № 2-др/202/24/23
(додаткове)
10 травня 2023 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська в складі судді Бєльченко Л.А., за участю секретаря судового засідання Салінської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування в особі Управління - служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини,
Рішенням Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 24.05.2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено: визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір'ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992 гривні 40 коп.
28.04.2023 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат стосовно стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000 грн. До вказаної заяви додано наступні документи: Договір № б/н про надання правової допомоги від 10.12.2022 року; додаткову угоду №1 до договору № б/н про надання правової допомоги від 10.12.2022 року, укладену 30.01.2023 року; розрахунок правової (правничої) допомоги від 30.01.2023 року.
В судовому засіданні позивач просила задовольнити її заяву.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у зв'язку з безпідставністю цієї заяви.
Вислухавши сторін, дослідивши докази, додані до заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги статті 137 ЦПК України, котрими передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 зауважила, на тому, які докази, є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18 було зроблено такий правовий висновок: «Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.
Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару не дає, як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру таабо порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №199/3939/18-ц та у постанові від 09.06.2020 року у справі № 466/9758/16-ц, у постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18.
У заяві, що розглядається, позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано: Договір № б/н про надання правової допомоги від 10.12.2022 року; додаткову угоду №1 до договору № б/н про надання правової допомоги від 10.12.2022 року, укладену 30.01.2023 року; розрахунок правової (правничої) допомоги від 30.01.2023 року.
Однак, заявником не надано належних та допустимих доказів в підтвердження сплати коштів в розмірі 15 000,00 грн., зокрема, не надано відповідної квитанції, або платіжного доручення чи будь-якого іншого розрахункового документу, що зареєстрований у встановленому порядку, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки та ін.), які б засвідчували факт того, що позивач дійсно поніс витрати на правничу допомогу.
З огляду на зазначене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування в особі Управління - служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Керуючись ст.ст. 270, 263-265 ЦПК України, -
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Орган опіки і піклування в особі Управління - служби у справах дітей Лівобережної адміністрації Дніпровської міської ради, про визначення місця проживання дитини.
Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
На додаткове рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.
Суддя - Бєльченко Л.А.